№ 138656734, 29.07.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

133 м. м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

Справа № 541/1906/26

№ провадження 3/541/452/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м.Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівський О.А., за участю секретаря судового засідання Непокупної Л.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Третяка О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, що надійшли від Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668413 від 17 травня 2026 року, 17 травня 2026 року о 16 годині 00 хвилин у місті Миргород по вул. Незалежності, 2 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не переконався у безпечності такого маневру та в тому, що він не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим автомобілем Renault, державний номерний знак НОМЕР_3 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим, на думку органу поліції, водій порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена статтею 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.

Пояснив, що дійсно у зазначений у протоколі час перебував на стоянці біля магазину «Маркетопт» за адресою: м. Миргород, вул. Незалежності, 2, де здійснював паркування свого автомобіля. Разом із тим зазначив, що не пам`ятає будь-якого контакту його автомобіля з іншим транспортним засобом та не відчував удару чи зіткнення.

Зі слів ОСОБА_1 , після прибуття працівників поліції йому було повідомлено, що саме його автомобіль зафіксовано камерами відеоспостереження під час зіткнення з автомобілем потерпілого. Оскільки він дійсно перебував у зазначеному місці та приблизно у вказаний час, а також не мав підстав не довіряти повідомленій поліцейськими інформації, він припустив можливість того, що міг ненавмисно зачепити інший автомобіль під час маневрування, та висловив готовність добровільно відшкодувати завдані збитки.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Третяк О.Г. просив закрити провадження у справі у зв`язку з недоведеністю вини його підзахисного.

На обґрунтування своєї позиції зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт причетності ОСОБА_1 до пошкодження автомобіля Renault.

Зокрема, захисник звернув увагу суду на те, що відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, на який під час спілкування з ОСОБА_1 посилалися працівники поліції, до матеріалів справи не долучений, а наявні відеозаписи з нагрудних камер поліцейських лише фіксують їх спілкування із ОСОБА_1 , але не підтверджують сам факт вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, адвокат зазначив, що автомобіль Volkswagen Caddy не має механічних пошкоджень, характер яких свідчив би про його участь у зіткненні з автомобілем потерпілого, а тому, на його думку, висновок працівників поліції про причетність ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди ґрунтується виключно на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, оцінивши кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі статтею 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність конкретної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідальність за статтею 124 КУпАП настає у разі порушення учасником дорожнього руху вимог Правил дорожнього руху, якщо таке порушення спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.

Пунктом 10.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що перед початком руху, перестроюванням або будь-якою зміною напрямку руху водій зобов`язаний переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.

На підтвердження вини ОСОБА_1 органом поліції суду надано:

?протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668413 від 17 травня 2026 року;

?рапорт помічника чергового Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 17 травня 2026 року, відповідно до якого на спецлінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про дорожньо-транспортну пригоду, при цьому заявником було повідомлено державний номер транспортного засобу Volkswagen Caddy, який, за його словами, був причетний до зіткнення та залишив місце пригоди;

?схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 17 травня 2026 року, на якій зафіксовано розташування транспортного засобу потерпілого та характер отриманих ним механічних пошкоджень;

?письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 ;

?письмові пояснення ОСОБА_1 від 17 травня 2026 року;

?відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.

Оцінюючи наведені докази окремо та в їх сукупності, суд виходить із такого.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою службовою особою відповідно до вимог КУпАП, містить опис обставин події та відомості про порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України. Сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини особи, однак є належним процесуальним документом, який підлягає оцінці разом з іншими доказами.

Рапорт працівника поліції підтверджує, що безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди потерпілий повідомив правоохоронним органам державний номер транспортного засобу, який, на його переконання, був причетний до зіткнення. Зазначені відомості були отримані одразу після події, ще до встановлення особи водія, що виключає можливість їх штучного формування вже після початку адміністративного провадження.

Із письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих ним у день події, убачається, що він не заперечував факту перебування на стоянці біля магазину «Маркетопт» у зазначений працівниками поліції час та не виключав можливості контакту свого автомобіля з іншим транспортним засобом під час руху заднім ходом, хоча самого зіткнення не відчув.

Суд бере зазначені пояснення до уваги, оскільки вони були надані безпосередньо після події, до формування остаточної правової позиції стороною захисту, узгоджуються з іншими матеріалами адміністративної справи та не містять істотних внутрішніх суперечностей.

Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 також підтвердив, що дійсно здійснював паркування автомобіля саме у тому місці та приблизно у той час, коли, відповідно до матеріалів справи, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Схема місця дорожньо-транспортної пригоди підтверджує місце її вчинення та характер механічних пошкоджень автомобіля потерпілого, які узгоджуються з викладеними у протоколі обставинами.

Разом із тим суд звертає увагу, що жоден із зазначених доказів не оцінюється ізольовано. Висновок про винуватість особи ґрунтується не на окремому документі, а на взаємоузгодженості всіх досліджених доказів, кожний з яких доповнює інший та підтверджує окремі елементи події адміністративного правопорушення.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту, суд виходить із того, що відповідно до статті 62 Конституції України та загальних засад адміністративного провадження особа не може бути піддана заходам державного примусу інакше як на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, оцінених судом у їх сукупності.

Саме тому судом перевірено кожен із доводів захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Посилання захисника на відсутність у матеріалах справи відеозапису моменту дорожньо-транспортної пригоди суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. При цьому закон не визначає обов`язкової наявності саме відеозапису як єдиного можливого доказу вини особи.

Отже, відсутність відеозапису моменту зіткнення сама по собі не свідчить про недоведеність вини особи та не може бути безумовною підставою для закриття провадження у справі, якщо обставини події підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.

Суд також враховує, що факт дорожньо-транспортної пригоди сторонами не заперечується. Спірним у даній справі є виключно питання причетності до неї автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Щодо доводів захисту про те, що працівники поліції ввели ОСОБА_1 в оману, повідомивши про наявність відеозаписів камер спостереження, які в подальшому не були надані суду, суд зазначає таке.

Навіть якщо припустити, що працівники поліції помилково повідомили ОСОБА_1 про існування відповідного відеозапису або переоцінили наявну у них інформацію, сама по собі ця обставина не свідчить про недопустимість інших доказів, що містяться у матеріалах справи.

Суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, а не виходячи виключно із способу отримання працівниками поліції первинної інформації про можливу причетність особи до дорожньо-транспортної пригоди.

Більше того, із письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він погодився з можливою причетністю до дорожньо-транспортної пригоди не лише через повідомлення поліцейських, а й тому, що фактично здійснював паркування автомобіля саме у зазначеному місці та приблизно у той самий час, коли сталася дорожньо-транспортна пригода.

При цьому будь-яких даних про застосування до нього фізичного чи психологічного примусу, погроз або інших незаконних методів впливу матеріали справи не містять, а під час судового розгляду стороною захисту таких обставин також не наведено.

Посилання сторони захисту на відсутність механічних пошкоджень автомобіля Volkswagen Caddy також не спростовує висновків суду.

Із схеми місця дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що автомобіль потерпілого отримав пошкодження лакофарбового покриття, заднього лівого крила та заднього бампера.

Характер зазначених пошкоджень сам по собі не виключає можливості того, що на іншому транспортному засобі видимі механічні пошкодження могли бути відсутні або бути настільки незначними, що не привернули уваги учасників події.

Відсутність зафіксованих пошкоджень автомобіля особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є достатньою підставою для висновку про її непричетність до дорожньо-транспортної пригоди та підлягає оцінці лише у сукупності з іншими доказами.

Суд також враховує, що під час судового розгляду ОСОБА_1 не заперечував факту свого перебування у місці вчинення дорожньо-транспортної пригоди саме у той проміжок часу, який зазначений у матеріалах справи.

Таким чином, доводи сторони захисту фактично зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом, однак не містять об`єктивних даних, які б спростовували встановлені судом фактичні обставини або свідчили про недопустимість чи недостовірність доказів, покладених судом в основу постанови.

Оцінюючи всі досліджені докази у їх взаємному зв`язку та сукупності відповідно до вимог статті 252 КУпАП, суд приходить до переконання, що вони є взаємоузгодженими, логічно доповнюють один одного та у своїй сукупності є достатніми для висновку про те, що саме ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Caddy, під час руху заднім ходом не переконався у безпечності виконання такого маневру, внаслідок чого допустив зіткнення із припаркованим автомобілем Renault, чим порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь вини правопорушника, відомості про його особу, обставини справи, а також вимоги статті 33 КУпАП.

Обставин, що відповідно до статей 34, 35 КУпАП пом`якшують або обтяжують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією статті 124 КУпАП, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись статтями 33, 40-1, 124, 221, 245, 251, 252, 280, 283285, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і піддати стягненню у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, на користь держави, номер рахунку ІВАN UA048999980313050149000016001; населений пункт: Полтавська область /м. Полтава; отримувач: ГУК у Полт.обл/Полтавська/21081300; код ЄДРПОУ 37959255; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код класифікації і доходів бюджету 21081300, адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на рахунок отримувача: UA 9089 9998 0313 1112 5600 0026 001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду області шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Суддя О. А. Городівський