Решение № 138655495, 30.07.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/14105/25

2/296/954/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. Представник ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позивач) Ткаченко Ю.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №8885755 від 25.02.2025 у розмірі 45 167,60 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 20 000 грн., сума заборгованості за процентами 15 167,60 грн., сума заборгованості за пенею/неустойкою 10 000 грн. Також просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн.

1.2. В обґрунтування позову зазначала, що 25.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №8885755, умовами якого встановлено, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 20 000 грн., строком на 360 днів (з 25.02.2025 по 19.02.2026), із фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту.

1.3. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно з п.1. договору позики, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

1.4. Зазначала, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. У свою чергу, ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором та має заборгованість в розмірі 45 167,60 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу 20 000 грн., суми заборгованості за відсотками 15 167,60 грн та суми заборгованості за пенею/неустойкою 10 000 грн. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 08.12.2025 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №295/14105/25, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано в АТ КБ «Приват Банк» документи/інформацію: - щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_1 ; - виписку по картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_1 за період з 25.02.2025 до 28.02.2025.

2.2. 09.01.2026 на адресу суду від АТ КБ «Приват Банк» надійшли документи на виконання ухвали суду від 08.12.2025 (а.с.47-49).

2.3. Відповідач повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Однак, поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.45).

2.4. Відповідно до норм ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

2.5. У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у cправі №910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі №911/3113/20).

2.6. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

2.7. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

2.8. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. 25.02.2025 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №8885755, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 641808, згідно з умовами якого позикодавець надав у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.2.1 договору) (а.с.12-15).

3.2. Сума кредиту складає 20 000 грн.; строк кредитування (строк договору) 360 днів; процентна ставка 0,95%, фіксована; дата надання кредиту 25.02.2025; дата повернення кредиту 19.02.2026; пеня 1000 грн.; орієнтовна річна процентна ставка 3194,73%; орієнтовна загальна вартість кредиту 71 850 грн (розділ 2 договору). Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (розділ 6 договору).

3.3. Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000044892/ТНПП від 22.08.2025 та квитанції від 25.02.2025, ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало 20 000 грн на карту відповідача НОМЕР_2 (а.с.20, 20 зворот).

3.4. Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 20000 грн підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0./7-251230/47034-БТ від 31.12.2025, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку НОМЕР_2 (а.с.47).

3.5. Випискою по банківській карті ОСОБА_1 за період з 25.02.2025 по 28.02.2025 підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 20 000 грн (а.с.48).

3.6. Згідно розрахунку заборгованості станом на 22.08.2025 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 45 167,60 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 20 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 15 167,60 грн., сума заборгованості за пенею/неустойкою 10 000 грн (а.с.10 зворот - 11).

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

4.2. За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

4.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

4.4. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

4.5. Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

4.6. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

4.7. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.8. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

4.9. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

4.10. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

4.11. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

4.12. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

4.13. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

4.14. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.15. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

4.16. Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.17. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.18. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

4.19. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

4.20. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

4.21. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

4.22. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

5.1. З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2025 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №8885755, за умовами якого: сума кредиту складає 20 000 грн.; строк кредитування (строк договору) 360 днів; процентна ставка 0,95%, фіксована; дата надання кредиту 25.02.2025; дата повернення кредиту 19.02.2026; пеня 1000 грн.; орієнтовна річна процентна ставка 3194,73%; орієнтовна загальна вартість кредиту 71 850 грн. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

5.2. Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000044892/ТНПП від 22.08.2025 та квитанції від 25.02.2025, ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало 20 000 грн на карту відповідача НОМЕР_2 .

5.3. Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 20000 грн підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0./7-251230/47034-БТ від 31.12.2025, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку НОМЕР_2 .

5.4. Випискою по банківській карті ОСОБА_1 за період з 25.02.2025 по 28.02.2025 підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 20 000 грн.

5.5. Суд зауважує, що виписка з банківського рахунку є належним доказом користування кредитними коштами та наявності заборгованості, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов`язків з погашення кредиту.

5.6. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.

5.7. Відтак, суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

5.8. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

5.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

5.10. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

5.11. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

5.12. Згідно розрахунку заборгованості станом на 22.08.2025 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 45 167,60 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 20 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 15 167,60 грн., сума заборгованості за пенею/неустойкою 10 000 грн.

5.13. На виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 сплачено: 11 272,40 грн., з яких на погашення відсотків зараховано 7822,40 грн та на погашення комісії зараховано 3450 грн.

5.14. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

5.15. За встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 20 000 грн.

5.16. Щодо стягнення відсотків.

5.17. Умовами договору передбачено, що сума кредиту складає 20 000 грн.; строк кредитування (строк договору) 360 днів; процентна ставка 0,95%, фіксована; дата надання кредиту 25.02.2025; дата повернення кредиту 19.02.2026. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

5.18. Відтак, відсотки за користування позикою за період з 25.02.2025 по 22.08.2025 складають 34 010 грн (із розрахунку 20 000 х 0,95% х 179 днів).

5.19. На погашення відсотків ОСОБА_1 сплачено 7822,40 грн., відтак заборгованість за відсотками складає 26 187,60 грн.

5.20. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

5.21. Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

5.22. У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення» роз`яснено, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

5.23. Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 15 167,60 грн є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі.

5.24. Щодо стягнення заборгованості за штрафом/пенею.

5.25. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

5.26. Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

5.27. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05години 30хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

5.28. Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

5.29. Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати штрафів та пені, відтак позивачеві слід відмовити у стягненні заборгованості за штрафом/пенею в сумі 10 000 грн.

5.30. Враховуючи, що позивач надав відповідачу обумовлені договором від 25.02.2025 грошові кошти, шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний позичальником, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконала, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 35 167,60 грн., з яких: тіло кредиту 20 000 грн та проценти 15 167,60 грн., а в решті позову слід відмовити.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позову (77,86%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 1886,08 грн за подання позовної заяви до суду.

6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

6.3. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

6.4. Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.5. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

6.6. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

6.7. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

6.8. На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію договору №20-08/25 про надання правової допомоги від 20.08.2025 (а.с.21 зворот-24), копія витягу з акту №1-МК приймання-передачі наданої правничої допомоги від 08.09.2025, згідно якого загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу складає 4500 грн (а.с.25 зворот), копія акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с.26), платіжну інструкцію від 18.09.2025 про оплату послуг адвоката (а.с.27), копію ордеру на надання правничої допомоги від 03.09.2025 (а.с.27 зворот), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність серії ПТ №2099 (а.с.28).

6.9. Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 45 167,60 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

6.10. Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

6.11. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

6.12. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

6.13. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

6.14. Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

6.15. Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором кредитної лінії №8885755 від 25.02.2025 в розмірі 35 167 (тридцять п`ять тисяч сто шістдесят сім) гривень 60 копійок, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1886 (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) гривень 08 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»,

місцезнаходження за адресою:

01010, м. Київ, площа Арсенальна, 15,

код ЄДРПОУ 39861924.

Відповідач:

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Олена РОЖКОВ