Решение № 138653544, 27.07.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/3957/25

Провадження № 2/452/57/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Самбірського міськрайонного суду Львівської області 17 жовтня 2025 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

№ 00-9813888 від 25 червня 2024 року у розмірі 11985 грн., судового збору у розмірі

2422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25 червня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем, за допомогою одноразового ідентифікатора, укладено кредитний договір у формі електронного документа № 00-9813888. Відповідачу було надано кредит у розмірі 5000 грн. та нараховано комісію в сумі 750 грн. Відповідно до умов договору відповідач був зобов`язана здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати нараховані проценти у строки, передбачені цим договором, однак, не виконав таких зобов`язань.

Між первісним кредитором та позивачем 20 січня 2025 року було укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» отримав право грошової вимоги до осіб визначених в реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 11985 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 5750 грн.; заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом - 6235 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, просить позов задовольнити. Крім того, просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1914086 від 21 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, витребувати в банка-емітента АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, які становлять банківську таємницю.

Представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я. 30 березня 2026 року подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю, мотивуючи тим, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження зазначених у позові обставин про те, що кредитор ТОВ «Макс Кредит» у справі засобами електронного зв`язку направляв оферту позичальнику - відповідачу, а відповідач у відповідь надіслав свою згоду на акцепт. У справі також відсутні вищевказані документи та докази про порядок отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (некваліфікованого електронного підпису) та факту його накладення у електронному документі договору кредиту або відповідних доповнень до нього, як про це зазначено у рішенні та має відповідати порядку створення та підписання електронних документів, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» умов договору, щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого зазначені у тексті Договору, саме відповідачем ОСОБА_1 . Відтак неможливо ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської карти або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Через підсистему «Електронний суд» представник позивача Сахарова О.І. 1 квітня 2026 року подала відповідь на відзив, у якому зазначила, що первісний кредитор - ТОВ «Макс Кредит», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику. Виходячи з вищевикладеного, Відповідач отримав грошові кошти відповідно до умов Договору належним чином, а тому Позивачем доведено факт надання Первісним кредитором грошових коштів Відповідачу. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між Первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Таким чином, Позивач розцінює позицію Відповідача як намагання ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість за невиконаними зобов`язанням.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в порядку п. 3) ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 25 червня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9813888 на суму 5000 грн., строком на 360 днів до 20 червня 2025 року, із визначенням комісії за надання кредиту у розмірі 15.00% від суми, яка складає 750 грн., денна процентна ставка 1.5%.

Договір був підписаний відповідачем 25 червня 2026 року 15:26:13 у відповідності до вимог частин 6, 8 статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: 68111, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Факт виконання первісним кредитором своїх зобов`язань по договору в частині надання кредиту на рахунок відповідача, підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», де зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Номер телефону НОМЕР_1 був/є фінансовим та знаходиться/знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . На рахунок карту

№ НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зараховано кошти у сумі 5000 грн. від 25 червня 2024 року. До інформації долучено виписку АТ КБ «ПриватБанк» згідно якої вбачається факт перерахування на рахунок ОСОБА_1 коштів у розмірі

5000 грн.

Відтак, факт виконання зобов`язання первинним кредитором щодо перерахування суми кредиту у розмірі 5000 грн. на банківський рахунок відповідача, як і належність відповідачу номера телефону за яким здійснено направлення одноразового ідентифікатора, а також прийняття таких коштів відповідачем, повністю підтверджується даною інформацією та випискою по рахунку ОСОБА_1 , чим спростовуються твердження представника відповідача.

Однак, ОСОБА_1 повністю не виконав взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, допустив заборгованість зі сплати кредиту та відсотків.

Між Первісним кредитором та Позивачем 20 січня 2025 року укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором в розмірі 11985 грн. Зокрема, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 20.01.2025 до Договору Факторингу та Акту приймання-передачі до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що ТОВ «Макс Кредит» виконало свої обов`язки за кредитним договором № 00-9813888 від 25 червня 2024 року, в той час відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно з матеріалами справи має заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», яке є правонаступником кредитодавця.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту - 5000 грн.

Щодо нарахованих позивачем процентів за користування кредитом, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п.п. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Згідно із ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Відповідно до розділу IІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно із карткою документа Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/3498-20) визначено, що дата публікації є 23.12.2023, дата набрання законної сили - 24.12.2023.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом договір № 00-9813888 укладений 25 червня 2024 року, тобто вже після набрання чинності Законом № 3498-ІХ України.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Отже, застосування за Договором денної процентної ставки в розмірі 1,5 % суперечить ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ).

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованих процентів, виходячи із максимально допустимого розміру денної процентної ставки, визначеного Законом України «Про споживче кредитування»: 5000,00 грн. х 1% х 360днів =18000,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що за користування коштами за Договором у позичальника виник обов`язок зі сплати процентів в розмірі 1 % на день, що становить 18000,00 грн., разом з тим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по несплаченим відсоткам в сумі 6235,00 грн., а тому враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по несплаченим відсоткам в сумі 6235,00 грн.

Щодо нарахування комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою, сьомою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з п. 1.6 Договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає: 750.00 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього Договору.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за видачу кредиту встановлена в п. 1.6 Договору є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що положення Договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 750,00 грн. суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача вищезазначеної заборгованості за комісією за надання кредиту.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку що у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти за користування кредитним коштами, відтак наявні підстави для стягнення з з нього на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 11235,00 грн. (5000,00 грн. - тіло кредиту, 6235,00 грн. - проценти за користування кредитом).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Судом встановлено, що за звернення до суду з даним позовом позивачем відповідно до ч. 3 ст. 4 «Про судовий збір», сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Враховуючи, що судом позовні вимоги позивача задоволені частково (93,7%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2269,78 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частинами третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач просить стягнути з відповідача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн. На підтвердження понесених витрат суду надано: копію договору про надання юридичних послуг від 20 серпня 2025 року № 20/08/25-01, укладеного між адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»; додаткову угоду до нього від 20 серпня 2025 року; акт-прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 7000 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд доходить висновку, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявленої представником позивача суми.

З урахуванням складності справи, яка є малозначною, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, суд приходить до висновку, щодо зменшення розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що на думку суду, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 81, 89, 133, 141, 247, 259 , 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 610, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором

№ 00-9813888 від 25 червня 2024 року у розмірі 11235,00 (одинадцять тисяч двісті тридцять п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2269,78 грн. (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять грн. сімдесят вісім коп) судового збору та 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», юридична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, будинок 8, офіс 310а, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956, рахунок: НОМЕР_4 в АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ АТ «Універсал Банк» 21133352, МФО 322001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлений 27 липня 2026 року.

Суддя