Постановление суда № 138653385, 30.07.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/9042/25

Провадження №6/463/141/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.

з участю секретаря Заверхи О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення від 05.05.2026 року по справі №463/9042/25, -

в с т а н о в и в:

24.06.2026 року заявник ОСОБА_1 звернулась до Личаківського районного суду м. Львова з заявою про розстрочку судового рішення в якій просить суд виконання рішення Личаківського районного суду м.Львова у справі №463/9042/25 про стягнення безпідставно збережених коштів від «05» травня 2026 року шляхом щомісячної сплати рівними частинами у розмірі 9056,05 грн строком на один рік з дня постановлення відповідної ухвали судом.

Заяву мотивує тим, що станом на момент на момент набрання законної сили рішення суду у неї, ОСОБА_1 , склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду. Це пов?язано з тим, що вона є пенсіонером за віком та доглядає свого чоловіка, пенсіонера за віком, інваліда II групи. Спільний з чоловіком дохід складаються лише з пенсій, з якого вони здійснють оплату обов?язкових для нас ліків, комунальних платежів та витрат на їжу. У зв?язку з цим не має можливості погасити суму боргу одноразово і просить розстрочити виконання рішення суду на один рік виходячи з наступного розрахунку: загальна сума стягнення складає: 59 336,00 грн (основний борг) + 39 970,72 грн (інфляційні) + 7 851,86 грн (3% річних) + 1 514.00 грн (судовий збір) = 108 672,58 грн / 12 місяців = 9 056,05 грн на місяць.

Заявник ОСОБА_1 до суду не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду заяви. Причину неявки суду не повідомила.

Представник Львівської міської ради письмовою заявою до суду проти задоволення заяви не заперечила, поклалась на розсуд суду, розгляд заяви просила здійснювати без її участі

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, доводи заяви, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 05.05.2026 року частково задоволено позов стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради кошти в сумі 59336,00 грн., суми основного боргу, 39970,72 грн. - інфляційних втрат, 7851,86 грн. 3% річних та 1514,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради кошти в сумі 59336,00 грн., суми основного боргу, 39970,72 грн. - інфляційних втрат, 7851,86 грн. 3% річних та 1514,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З долучених пенсійних посвідчень № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , є пенсіонером.

З протоколу розпорядження щодо призначення перерахунку пенсії вбачається, що ОСОБА_1 призначена пенсія з 01.03.2026 у розмірі 5084,56 грн.

З витягу з медичної карти стаціонарного хворого № 840 від 29.01.2025 року, вбачається, що діагноз ОСОБА_3 хронічний калькульозний холецистит помірного ступеня активності, холестероз власної пластинки слизової оболонки, вогнищевий аденоміоматоз.

Згідно з ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, заявник стверджує, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі на даний час немає, просить суд врахувати її скрутне матеріальне становище, стан здоров`я у зв`язку з цим просить суд про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 задовольнити, розстрочивши виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05.05.2026 року про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 59 336,00 грн (основний борг) + 39 970,72 грн (інфляційні) + 7 851,86 грн (3% річних) + 1 514.00 грн (судовий збір) = 108 672,58 грн. строком на 12 місяців.

Керуючись ст. ст. 247, 258 -261,353,354,435 ЦПК України, ст. ст. 12, 33 Закону України "Про виконавче провадження", суд, -

постановив:

заяву - задоволити.

Розстрочити виконання рішення Личаківського районного суду м.Львова у справі

N?463/9042/25 про стягнення безпідставно збережених коштів від «05» травня 2026 року шляхом щомісячної сплати рівними частинами у розмірі 9056,05 грн строком на один рік з дня постановлення відповідної ухвали судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали суду.

Суддя: Нор Н.В.