Решение № 138653052, 31.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 31.07.2026

Справа № 334/4022/26

Провадження № 2/334/3252/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Іванової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №896013947 від 06.07.2025 року у розмірі 33 290,78 гривень, а також судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 06.07.2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали договір № 896012947 у формі електронного документу з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту у розмірі 10 900 грн. на свою банківську картку. Позивач виконав умови договору та перерахував вказані грошові кошти на банківську карту відповідача. Проте, відповідач не виконала свого обов`язку, не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором, не сплатила відсотки та комісію. Станом на день звернення до суду із даним позовом, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 33 290,78 грн., яка складається з наступного: 10 900 грн. - заборгованість за кредитом, 21 736,78 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом та 654 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту.

09.09.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/52, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 896013947 від 06.07.2025 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надала.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою від 22.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі та заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач 06.07.2025 року уклали договір кредитної лінії № 896013947 у формі електронного документу з використанням одноразового ідентифікатора «DFUJ», відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 900 грн. на свою банківську картку № НОМЕР_1 , строком на 30 днів з процентною ставкою 357,7 % річних (0,98 % на день) зі сплатою комісії за надання кредиту в сумі 654 грн.

06.07.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 900 грн. на її банківську картку НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням (заявою) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту від 06.07.2025 року.

Згідно з умовами кредитного договору від 06.07.2025 року № 896012947, позичальник зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором.

Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за період з 06.07.2025 року по 09.09.2025 року, за кредитним договором у позичальника наявна заборгованість у розмірі 23 251,88 грн., з яких за тілом кредиту 10 900 грн., за процентами 6 354,70 грн., за комісією 654 грн.

09.09.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/52 (далі Договір факторингу), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 896013947 від 06.07.2025 року на загальну суму 23 358,70 грн., відповідно до реєстру прав вимоги від 09.09.2025 року.

Згідно із складеним ТОВ «Таліон плюс» розрахунку заборгованості за період з 09.09.2025 року по 31.01.2026 року за кредитним договором у позичальника наявна заборгованість у розмірі 38 740,78 грн., з яких за тілом кредиту 10 900 грн., за процентами 6 354,70 грн., за комісією 654 грн. та неустойка 5 450 грн.

Разом з тим, позивач відмовився від стягнення штрафних санкцій в сумі 5 450 грн., та просить стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії на загальну суму 33 290,78 грн.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронній формі позичальника із застосуванням електронного підпису із одноразовим ідентифікатором відповідача.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із приписами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд, оцінивши опис робіт згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 12.03.2026 року до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, наданих АО «Ліга юридичних технологій та інновацій», вважає за необхідне частково задовольнити заяву про стягнення витрат на правову допомогу пропорційно складності справи до обсягу виконаних по ній робіт, а також пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 500 грн.

Керуючись ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (юридична адреса: м. Чернігів, вул. Жаботинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за договором № 896012947 від 06.07.2025 року у сумі 33 290 (тридцять три тисячі двісті дев`яносто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (юридична адреса: м. Чернігів, вул. Жаботинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642) судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

В задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін