Решение № 138650778, 30.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4809/26

Провадження № 2/643/4746/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання - Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №19350612 від 19.08.2024 у розмірі 15711 грн станом на 13.08.2025, яка, за твердженням позивача, складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 грн, заборгованості за процентами в розмірі 11211 грн та заборгованості за штрафами в розмірі 1500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та

ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №19350612, підписаний позичальником шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 3000 грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до Графіку платежів.

На підставі укладеного договору відповідачу перераховано кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку позичальника. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, проте відповідач узятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заявлена до стягнення заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито провадження у справі, а її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, яка з дотриманням вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Положенням ч. 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Як визначено ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

19.08.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №19350612, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 3000 грн строком на 360 днів (з остаточним терміном повернення 14.08.2025), а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до Графіку платежів (п. 1.1-1.4 договору).

Договір підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Довідки про ідентифікацію одноразовий ідентифікатор 19kg1b3h надіслано 19.08.2024 о 08:48:25 на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником, після чого договір підписано позичальником о 08:49:12, що підтверджується як самою Довідкою, так і реквізитами електронного підпису у тексті кредитного договору, Паспорта споживчого кредиту та Графіка платежів. Приєднанням до умов договору відповідач підтвердила, що ознайомилася з його умовами, Правилами надання коштів у позику, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується підтвердженням про успішну оплату ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 19.12.2025 №4009-1458976702-19122025, згідно з яким 19.08.2024 о 08:49 здійснено транзакцію №1458976702 на суму 3000 грн зі статусом «Виконано» та призначенням платежу «Видача кредитних коштів», платник - ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_2 . Зазначений номер платіжної картки ( НОМЕР_2 ) відповідає реквізитам платіжної картки позичальника, зазначеним у розділі реквізитів кредитного договору, що свідчить про перерахування кредитних коштів саме на узгоджені сторонами реквізити відповідача.

Свої зобов`язання за договором відповідач належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 13.08.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 15711 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 11211 грн; заборгованість за штрафами - 1500 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Дослідивши надані докази, суд доходить висновку, що факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі та факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 3000 грн підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а саме: Довідкою про ідентифікацію, з якої вбачається підписання договору відповідачем одноразовим ідентифікатором, та Підтвердженням про успішну оплату, з якого вбачається перерахування кредитних коштів на узгоджену сторонами платіжну картку відповідача.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також докази фактичного отримання позичальником кредитних коштів. У цій справі факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 3000 грн саме на узгоджені сторонами реквізити знайшов своє підтвердження, доказів повернення кредиту відповідачем суду не надано, у зв`язку з чим вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 грн є доведеною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, суд зазначає таке.

Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами

(ст. 1048 ЦК України) та нараховуються в межах строку кредитування. За умовами договору

(п. 1.5.1, 1.6, 2.2.2) проценти нараховуються за пільговою ставкою 1,2% за день протягом пільгового періоду та за стандартною ставкою 1,5% за день протягом стандартного періоду на залишок фактичної заборгованості за тілом кредиту. Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку проценти нараховані за період з 19.08.2024 по 13.08.2025, тобто в межах погодженого сторонами строку дії договору

(до 14.08.2025), розмір нарахованих процентів (11211 грн) відповідає узгодженим сторонами умовам договору та Графіку платежів і є арифметично правильним. За таких обставин вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 11211 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості в частині штрафу в розмірі 1500 грн з огляду на таке.

Правовідносини сторін є відносинами споживчого кредитування та регулюються, зокрема, Законом України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, у формі Паспорта споживчого кредиту за встановленою формою. Паспорт споживчого кредиту є переддоговірною стандартизованою формою розкриття інформації про істотні умови кредитування та наслідки прострочення виконання зобов`язань.

Судом встановлено, що невід`ємною частиною укладеного між сторонами договору є Паспорт споживчого кредиту продукту «19350612», підписаний відповідачем тим самим одноразовим ідентифікатором 19.08.2024. У розділі 6 «Додаткова інформація» Паспорта споживчого кредиту, який містить відомості про наслідки прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, прямо зазначено, що пеня - «Ні», штрафи - «Ні», а єдиним наслідком невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту визначено застосування стандартної (базової) процентної ставки 1,5%.

Натомість пунктами 4.6, 4.6.1 індивідуальної частини договору передбачено нарахування штрафу в розмірі 10% та 40% від суми кредиту за прострочення повернення кредиту на 1 та 10 календарних днів відповідно, за якими позивачем нараховано штраф у загальному розмірі 1500 грн (50% від суми кредиту).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) продавець (виконавець, кредитодавець) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. За змістом ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит не можуть погіршувати становище споживача порівняно з інформацією, наданою йому до укладення договору.

Суд враховує, що умови індивідуальної частини договору в частині нарахування штрафних санкцій прямо суперечать переддоговірній інформації, наданій споживачу у формі Паспорта споживчого кредиту, який виключає застосування будь-яких штрафів. За наявності суперечності між умовами договору та переддоговірною інформацією, наданою споживачу, така суперечність підлягає тлумаченню на користь споживача як слабшої сторони договору приєднання (ст. 633, 634 ЦК України). Крім того, штраф у розмірі 50% від суми кредиту за прострочення тривалістю 10 днів за своїм розміром є явно неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання. За таких обставин вимога про стягнення штрафу в розмірі 1500 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, за належністю, допустимістю, достовірністю кожного доказу окремо, а також достатністю і взаємним зв`язком доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористалася правом на подання відзиву, доказів на спростування факту отримання кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту і процентами, як і доказів погашення заборгованості, суду не надала.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову: стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3000 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 11211 грн, а всього 14211 грн; у задоволенні решти позовних вимог (у частині стягнення штрафу в розмірі 1500 грн) слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №625 від 23.02.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково (у розмірі 14211 грн із заявлених 15711 грн, що становить 90,45% ціни позову), судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 2408,14 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн, на підтвердження яких надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025, ордер на надання правничої (правової) допомоги, акт наданих послуг №644 від 06.02.2026 та детальний опис наданих послуг. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. З огляду на принципи диспозитивності та змагальності суд не може вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, навіть за наявності ознак їх неспівмірності, за відсутності відповідного клопотання іншої сторони (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22).

Оскільки відповідач у справі не з`явилася, відзиву та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подала, суд позбавлений можливості зменшувати заявлений розмір таких витрат за критерієм неспівмірності. Оцінивши обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу таким, що підтверджений належними доказами. З урахуванням часткового задоволення позову зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (90,45%) у розмірі 7236 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст. 526, 610, 633, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором №19350612 від 19.08.2024 у розмірі 14211 (чотирнадцять тисяч двісті одинадцять) грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 11211 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» судовий збір у розмірі 2408,14 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7236 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Борис ЗАМІКУЛА