Решение № 138649021, 27.07.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/13473/25

Провадження №2/932/4218/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м.Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Цитульський В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді 29 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Доводи позивача викладені у позові.

05.01.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 104432. За даним договором відповідачу було надано кредитні кошти, відповідно до умов та порядку, визначених договором. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості. 28.06.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» укладено Договір факторингу № 28/06/2023-01, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Договором про споживчий кредит № 104432 від 05.01.2023 року. Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 39 469,68 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 23 530,00 грн., заборгованість за відсотками 14 838,68 грн., заборгованість за комісією 1 101,00 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Відповідач відзиву не надав.

Фактичні обставини встановлені судом.

05.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 104432.

Відповідно до умов договору та паспорта споживчого кредиту, відповідачу було надано кредит у розмірі 23 530,00 грн зі строком кредитування 168 днів (з кінцевим терміном погашення до 22.06.2023 року). Кредитні кошти надавалися в такому порядку: у розмірі 20 000,50 грн на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 та у розмірі 3 529,50 грн шляхом погашення заборгованості за комісією. Процентна ставка за користування кредитом становить 220,00 % річних, тип процентної ставки фіксована.

На підставі вказаного договору та відповідно до платіжної інструкції № CRD_415199 від 05.01.2023 року відбулося перерахування та використання кредитних коштів.

28.06.2023 року згідно з умовами Договору факторингу № 28/06/2023-01, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (ЄДРПОУ: 40474269) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (ЄДРПОУ: 42655697), первісним кредитором відступлено право вимоги за Договором про споживчий кредит № 104432 від 05.01.2023 року на користь ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф», внаслідок чого позивачем набуто право грошової вимоги до відповідача.

Згідно з наданим розрахунком станом на 14.05.2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 39 469,68 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 23 530,00 грн; заборгованість за відсотками 14 838,68 грн; заборгованість за комісією 1 101,00 грн; заборгованість за штрафами та/або пенею 0,00 грн.

Норми права застосовані судом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Законом України «Про споживче кредитування» визначено особливості правового регулювання відносин за договорами про споживчий кредит. Відповідно до правових висновків Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що правовідносини споживчого кредитування передбачають оплату за користування кредитом у вигляді відсотків, тоді як встановлення щомісячної комісії за послуги, які є супутніми або не містять ознак окремої самостійної послуги (зокрема, за управління кредитом, обслуговування рахунку тощо), без належної деталізації та обґрунтування є неправомірним.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» з огляду на таке.

Згідно з п. 2.2.1 індивідуальної частини Договору про споживчий кредит № 104432 від 05.01.2023 року загальна сума кредиту визначена у розмірі 23 530,00 грн. Проте матеріалами справи, а саме платіжною інструкцією № CRD_415199 від 05.01.2023 року, беззаперечно підтверджується, що на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 фактично перераховано лише 20 000,50 грн. Решта суми у розмірі 3 529,50 грн була утримана (списана) в день укладення договору як комісія за надання кредиту (згідно з п. 2.5 індивідуальної частини).

Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» та норм Цивільного кодексу України щодо захисту прав споживачів, кредитодавець не має права вимагати повернення коштів, які позичальнику фактично не надавалися. Утримання комісії за видачу кредиту шляхом її відрахування із суми самого кредиту приводить до того, що споживач сплачує відсотки на «віртуальну» суму, яку він на руки не отримував. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (тіла кредиту) підлягають задоволенню частково, у розмірі фактично отриманих позичальником коштів 20 000,50 грн.

Щодо вимог про стягнення окремої заборгованості за комісією у розмірі 1 101,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до усталеної судової практики та норм ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», встановлення фінансовими установами додаткових комісій за обслуговування/управління кредитом, які не передбачають надання реальної додаткової послуги споживачеві, а є платою за здійснення кредитором власних обов`язків, є несправедливими умовами договору. Крім того, нарахування комісій разом із максимальними процентами в розмірі 220% річних створює надмірний дисбаланс на шкоду споживача.

З огляду на це, у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за комісією слід відмовити у повному обсязі.

Водночас заборгованість за відсотками за користування кредитом заявлена позивачем у розмірі 14 838,68 грн. Оскільки сам факт укладення договору та користування кредитними коштами підтверджений, право кредитора на отримання плати за користування грошима є обґрунтованим. Заборгованість за відсотками підлягає задоволенню в заявленому розмірі 14 838,68 грн, оскільки вона нарахована відповідно до умов договору щодо фіксованої ставки 220% річних за період користування. Таким чином, загальна сума основного та похідного боргу, що підлягає стягненню, становить 34 839,18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Загальна ціна позову становила 39 469,68 грн, а судом задоволено вимог на суму 34 839,18 грн. З урахуванням зазначеного коефіцієнта пропорційності, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн підлягає стягненню з відповідача в сумі 2 138,31 грн, а витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн у сумі 6 178,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 417 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП(ІПН) НОМЕР_2 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за Договором про споживчий кредит №104432 від 05.01.2023 року в розмірі 34839,18 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять девять гривень 18 копійок), судовий збір в сумі 2138,31 грн. (дві тисячі сто тридцять вісім гривень 31 коп.) та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6178,90 грн. (шість тисяч сто сімдесят вісім гривень 90 коп.) на наступні реквізити - Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 27.07.2026.

Суддя: В.І.Цитульський