Решение № 138647739, 31.07.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1644/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

при секретарі Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом у якому посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 . Після смерті спадкодавця залишилася спадщина, яка складається з : - земельної ділянки площею 2, 83 гектарів (кадастровий номер: 5122310100:01:001:0285). 31.05.2017 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що на день смерті буде йому належати, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року, позов задоволено, встановлено факт належності спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 земельної ділянки площею 2,83 га, кадастровий номер 5122310100:01:001:0285. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,83 га, кадастровий номер 5122310100:01:001:0285 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається з відповідного рішення, після смерті спадкова справа не відкривалась.

Між тим, окрім вказаної ділянки, спадкодавцю також належав житловий будинок АДРЕСА_1 , належний йому відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 31.07.1979 року.

Однак, при зверненні до нотаріальної контори, позивачу було повідомлено про відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно та рекомендовано звернутися до суду. Інші спадкоємці після смерті батька відсутні.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд:

-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами АДРЕСА_2 та який складається з: літ. «А1» - житловий будинок (загальною площею 35, 1 кв.м., житловою площею 24, 8 кв.м.), літ. «Б1» - літньої кухні, літ. «Е1» - сараю, літ. «Ж1» - літньої кухні, літ. «З1» - сараю, літ. «И» - сараю, літ. «К1» - сараю, літ. «Л1» - сараю, літ. «М1» - гараж, літ. «Н» - вбиральня, № 1-6, І надвірні споруди в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В підготовче судове засідання представник відповідача не з`явився, надав заяву про проведення розгляду справи без участі представника, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого міськ. відділом ЗАГС м. Кіровоград вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис № 1228.

Відповідно до заповіту від 31.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 882 вбачається, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно та за відсутності будь якого примусу як фізичного, так і психологічного, на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все його майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що на день його смерті буде йому належати та на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки за вих. № 598, виданої 29.06.2026 року Комунальним підприємством Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» вбачається, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Кілійської міської ради 31.07.1979 року, зареєстрованого Кілійським БТІ в реєстровій книзі 8, сторінка 66, реєстровий номер № 4933 належить житловий будинок АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року по справі № 502/2264/24, позов - задоволено повністю, встановлено факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 : - земельної ділянки площею 2,83 гектарів (кадастровий номер: 5122310100:01:001:0285) в межах згідно з планом, яка розташована на території Кілійської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 493212, виданого 18.10.2001 року на підставі рішення виконкому Кілійської міської Ради народних депутатів Кілійського району Одеської області від 19.07.2001 року № 159. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 2,83 гектарів (кадастровий номер: 5122310100:01:001:0285) в межах згідно з планом, яка розташована на території Кілійської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, за повідомленням Ренійської державної нотаріальної контори Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 1322/01-16 від 12.11.2024 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 79097381 від 11.11.2024 року.

Згідно повідомлення Ренійської державної нотаріальної контори Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 1322/01-16 від 12.11.2024 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 79097381 від 11.11.2024 року.

Відповідно до технічного паспорту від 18.06.2026 року, складеного КП КМР «Бюро технічної інвентаризації» вбачається, що житловий будинок з господаськими будівлями та надвірними спорудами АДРЕСА_2 складається з: літ. «А1» - житловий будинок (загальною площею 35, 1 кв.м., житловою площею 24, 8 кв.м.), літ. «Б1» - літньої кухні, літ. «Е1» - сараю, літ. «Ж1» - літньої кухні, літ. «З1» - сараю, літ. «И» - сараю, літ. «К1» - сараю, літ. «Л1» - сараю, літ. «М1» - гараж, літ. «Н» - вбиральня, № 1-6, І надвірні споруди.

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що у разі, якщо право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою, таке право підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку,визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (в ред. 1963 року, що діяла до 15.04.1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 ЦК УРСР доля члена колгоспного двору в майні двору визначається при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток всіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону Української РСР «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Норма, що передбачала можливість членів сім`ї та інших осіб, які спільно ведуть трудове господарство, мати у власності, зокрема, жилі будинки і господарські споруди, також містилася у ст. 8 Закону СРСР «Про власність в СРСР» 1990 року.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до п.п 4.20 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу, виданого з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього..

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом також встановлено, що в зв`язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документи, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, відповідно його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами АДРЕСА_2 та який складається з: літ. «А1» - житловий будинок (загальною площею 35, 1 кв.м., житловою площею 24, 8 кв.м.), літ. «Б1» - літньої кухні, літ. «Е1» - сараю, літ. «Ж1» - літньої кухні, літ. «З1» - сараю, літ. «И» - сараю, літ. «К1» - сараю, літ. «Л1» - сараю, літ. «М1» - гараж, літ. «Н» - вбиральня, № 1-6, І надвірні споруди в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков