Решение № 138645792, 16.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2598/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про захист ділової репутації, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди в сумі 15 000, 00 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Варданян А.А.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Сидоренко А.С.; Овчарук О.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» про захист ділової репутації, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди в сумі 15 000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем поширено неправдиву інформацію, яка стосується позивача, а також Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Зазначені протиправні дії, на думку позивача, завдали шкоди діловій репутації Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», у зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву, в якій останній просить суд зобов`язати відповідача відновити становище, яке існувало до порушення особистого немайнового права АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на недоторканість ділової репутації, шляхом спростування недостовірної інформації, а також про стягнення з відповідача 15 000, 00 грн моральної шкоди.

21.10.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме оригінал платіжного доручення № 1406 від 18.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2019 позовну заяву АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» залишено без руху.

30.10.2019 до суду від АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2019 відкрито провадження у справі № 911/2598/19. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Підготовче засідання призначено на 04.12.2019.

12.11.2019 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення доказів, відповідно до якої АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» просило суд забезпечити докази в справі шляхом огляду сторінки відповідача в соціальній мережі Fecebook за її місцезнаходженням та складання протоколу про огляд зазначених доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2019 у справі № 911/2598/19 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та повернуто заяву АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про забезпечення доказів з доданими до неї документами.

15.11.2019 до суду від позивача надійшла заява про витребування у Компанії «Fасеbоок» доказів у справі, а також заява про витребування у Офісу Президента України копії листа генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» Токаря В.О., що зареєстрована 17.09.2019.

21.11.2019 до суду від позивача надійшла заява, в якій останні просив суд забезпечити дотримання принципу рівності усіх учасників процесу, а також постановити ухвалу, в якій зобов`язати відповідача надати відповіді на питання, поставлені позивачем у позовній заяві.

22.11.2019 до суду від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких останній заперечує проти позову і вважає його безпідставним, оскільки, на думку відповідача, поширені щодо позивача висловлювання не містять фактичних даних щодо певних подій, а є реалізацією права відповідача на вільне висловлювання своїх поглядів і є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню. Відповідач вважає, що підвищення уваги громадян до діяльності позивача не можна розцінювати як прагнення завдати шкоди діловій репутації позивача та принизити її. З урахуванням вказаного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 25.11.2019 у справі № 911/2598/19 призначено до розгляду заяви АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про витребування копії листа генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. у справі № 911/2598/19, а також про витребування доказів у Компанії «Fасеbоок» на 04.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2019 у справі № 911/2598/19 задоволено заяву АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про зобов`язання відповідача надати відповідь на всі питання, зазначені у позовній заяві по справі. Зобов`язано відповідача надати відповіді на питання, поставлені позивачем у позовній заяві в порядку ст. 90 ГПК України та оформити відповіді на запитання у формі заяви свідка, відповідно до приписів ст. 90 ГПК України.

04.12.2019 представник позивача подав до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Адвокатське об`єднання «Гесторс», а також заява про долучення до матеріалів справи публікації в якості копії електронного доказу, що, на думку позивача, підтверджує визнання відповідачем фактичних обставин справи та звільнення їх від доказування.

04.12.2019 до суду від відповідача надійшла заява про надання додаткового часу для оформлення заяви свідка, а також заява про колегіальний розгляд справи.

04.12.2019 у підготовче засідання з`явились представники учасників справи та надали усні пояснення по справі.

Суд протокольно задовольнив клопотання відповідача про надання додаткового часу для оформлення заяви свідка та протокольно задовольнив заяву позивача про долучення до матеріалів справи публікації, однак зобов`язав позивача направити заяву з доданими до неї документами відповідачу та третій особі.

Представником позивача у підготовчому засіданні 04.12.2019 надано усні пояснення стосовно поданої раніше заяви про дотримання рівності всіх учасників справи, відповідно до яких останній повідомив суд про відсутність необхідності розгляду зазначеної заяви. З огляду на зазначене, зазначена заява судом не розглядалась.

Разом з цим, суд повідомив представників учасників справи, що клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи, а також заява позивача про залучення до участі у справ третьої особи та клопотання позивача про витребування у Компанії «Fасеbоок» відповідних доказів будуть розглянуті в наступному підготовчому засіданні.

У підготовчому засіданні 04.12.2019 судом оголошено ухвалу, в якій запропоновано відповідачу привести у відповідність до вимог ГПК України подану заяву заперечення на позов, та про відкладення підготовчого засідання у справі № 911/2598/19 на 18.12.2019, яка занесена до протоколу підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2019 у справі № 911/2598/19 заяву АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» вх. № 21885/19 від 15.11.2019 про витребування доказів у справі задоволено. Витребувано у Офісу Президента України копію листа генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» Токаря В.О., який надійшов до Офісу Президента України та зареєстрований 17.09.2019.

12.12.2019 до суду від позивача надійшла заява про залучення до матеріалів справи доказів направлення учасникам справи заяви від 15.11.2019 та від 03.12.2019 на виконання вимог протокольної ухвали суду від 04.12.2019.

13.12.2019 до суду від відповідача надійшли заява, в якій останній виклав свої заперечення щодо залучення до матеріалів справи доказів, поданих позивачем 04.12.2019, та заперечення щодо задоволення клопотання позивача про витребування доказів у Компанії «Fасеbоок», а також надійшла заява, в якій відповідач уточнив назву поданого заперечення на позов, перейменувавши його назву на «відзив на позовну заяву», на виконання вимог протокольної ухвали суду від 04.12.2019.

16.12.2019 до суду від відповідача надійшла заява свідка в порядку ст. 90 ГПК України з переліком відповідей на поставлені позивачем питання.

18.12.2019 до суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи нових доказів відповідь Офісу Президента України на лист ТОВ «Укратоменерго» вх. № 36 від 17.09.2019.

18.12.2019 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказу Указу Президента України № 339/2019 від 30.05.2019 у вигляді паперової копії електронного документу, отриманого з офіційного вебсайту Верховної Ради України, а також заява про долучення до матеріалів справи доказу копії договору про надання правової допомоги № 01/09-2015 від 07.09.2025, що оприлюднений на вебсайті Державні Закупівлі.онлайн, а також підтвердження проведення останніх процесуальних дій із недопущення відчуження ДАТ «Чорноморнафтогаз».

18.12.2019 у підготовче засідання з`явились представники учасників справи та надали усні пояснення по справі.

Суд повідомив представників учасників справи, що клопотання відповідача про долучення листа відповіді Офісу Президента України на лист ТОВ «Укратоменерго» вх. № 36 від 17.09.2019 буде розглянуто в наступному підготовчому засіданні.

Представник позивача підтримав раніше подане клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача АО «Гесторс».

У підготовчому засіданні 18.12.2019 суд, розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки, з урахуванням предмету спору даного позову, рішення господарського суду не може вплинути на права та обов`язки АО «Гесторс», у зв`язку із чим постановив ухвалу від 18.12.2019 про відмову у задоволенні заяви АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» вх. № 24106/19 від 04.12.2019 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача АО «Гесторс».

Також, у підготовчому засіданні 18.12.2019 суд, заслухавши усні пояснення учасників справи щодо раніше поданого клопотання позивача від про витребування у Компанії «Fасеbоок» доказів по справі, дійшов до висновку про необхідність задоволення поданого клопотання з огляду на наступне.

В обґрунтування поданого клопотання, позивач зазначив, що про існування листів ТОВ «Укратоменерго» за №№ 34, 34 та 35 від 17.09.2019 позивачу стало відомо із публікацій на сторінці ТОВ «Укратоменерго» (відповідача) в соціальній мережі «Fасеbоок» за місцезнаходженням: fасеbоок.com/ukratomprom?era=SEARCH_BOX. Проте, як стверджував позивач, з метою уникнення відповідальності ТОВ «Укратоменерго» закрило вказану вище власну сторінку в соціальній мережі «Fасеbоок». Однак, безпосередню технічну можливість щодо надання відповідних доказів здійснення вказаної вище публікації саме відповідачем, зокрема щодо адміністрування знищеної вебсторінки посадовими особами відповідача, має виключно Компанія «Fасеbоок». Такими доказами є інформація, що містить номер ІР-адреси відповідних пристроїв, з яких здійснювалося поширення в соціальній мережі «Fасеbоок» вищезазначених публікацій. На переконання позивача, отримання номеру ІР-адреси пристрою, з якою здійснювалося поширення в соціальній мережі «Fасеbоок» вказаних публікацій, в подальшому дозволить встановити Інтернет-провайдера, що надає як фізичним, так і юридичним особам право доступу до мережі Інтернет на підставі відповідного договору, а також дозволить визначити безпосереднє місцезнаходження такого пристрою, оскільки ІР-адреса закріплюється за певною фактичною адресою місцезнаходження користувача та/або самого пристрою, і саме за цією адресою Інтернет-провайдер прокладає відповідну фізичну мережу з метою подальшого надання послуг з доступу до мережі Інтернет. Отже, позивач вважав, що це дозволить отримати безпосередні докази поширення вказаних публікацій саме посадовими особами відповідача та встановити фактичне місцезнаходження таких пристроїв. З урахуванням наведеного, позивач просив суд витребувати у Компанії «Fасеbоок» (адреса: FасеbоокIrelandLtd, 4 GrandCanalSquare, GrandCanalHarbour, Dublin 2 Ireland) наступну інформацію: - базову інформацію про дописувача (власника) акаунту https:fасеbоок.com/ukratomprom?era=SEARCH_BOX; - номери ІР-адреcи пристроїв, з яких здійснювалося 1720.09.2019 входження у акаунт: fасеbоок.com/ukratomprom?era=SEARCH_BOX. В обґрунтування неможливості самостійно надати такі докази до суду, позивач приклав до заяви копію відповіді Компанії «Fасеbоок», з якої вбачається, що відповідно до Федерального закону про збережені повідомлення, 18 звід законів США § 2701, а також Політики конфіденційності Компаній «Fасеbоок», приватні особи не можуть отримувати доступ до змісту листування (наприклад повідомлення, публікації хронічки фото).

Суд встановив, що у даній справі, інформація про позивача була поширена в мережі Інтернеті в соціальній мережі «Fасеbоок». Наведене не заперечується жодною із сторін.

Про фактичне поширення (розповсюдження) такої інформації саме відповідачем стверджує позивач. В свою чергу, в судовому засіданні 04.12.2019 директор відповідача Токар В.О. заявив, що сторінка у соціальній мережі «Fасеbоок», за посиланням: https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX, є його особистою сторінкою, як фізичної особи, а не офіційною сторінкою ТОВ «Укратоменерго».

Враховуючи викладене, беручи до уваги витребування у Компанії «Fасеbоок» документів шляхом звернення Господарського суду Київської області до Центрального органу запитуваної держави республіки Ірландії з проханням вручення Компанії «Fасеbоок» направлених судом документів та отримання від Компанії «Fасеbоок» витребуваних Господарським судом Київської області документів та строки проведення судом підготовчого провадження (ч. 3 ст. 177 ГПК України), суд дійшов висновку про зупинення провадження у даній справі до надходження відповідей від Центрального органу запитуваної держави республіки Ірландії на судове доручення Господарського суду Київської області про вручення судових документів у справі № 911/2598/19.

З огляду на зазначене вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2019 у справі № 911/2598/19 заяву АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» вх. № 21884/19 від 15.11.2019 про витребування доказів задоволено.

Витребувано у Компанії «Fасеbоок» (адреса: Fасеbоок Ireland Ltd, 4 Grand Canal Square, Grand Canal Harbour, Dublin 2 Ireland) наступну інформацію: - базову інформацію про дописувача (власника) акаунту https:fасеbоок.com/ukratomprom?era=SEARCH_BOX; - номери ІР-адреcи пристроїв, з яких здійснювалося 17 20.09.2019 входження у акаунт: fасеbоок.com/ukratomprom?era=SEARCH_BOX. - зазначити, чи було, станом на 14.11.2019, знищено акаунт https:fасеbоок.com/ukratomprom?era=SEARCH_BOX? Якщо так, то зазначити номер ІР-адреcи пристрія, з якого здійснювалося входження у акаунт: fасеbоок.com/ukratomprom?era=SEARCH_BOX. В разі наявності на даний час зазначеного аканту, повідомити Господарський суд Київської області про його стан.

Зазначеною вище ухвалою суду постановлено звернутись до Центрального органу запитуваної держави республіки Ірландії - Master of the High Court or the Deputy Master for the time being appointed c/o Masters Section High Court Central Office, Four Courts, Inns Quay, Dublin 7, Ireland з проханням вручення Компанії «Fасеbоок» направлених судом документів та отримання від Компанії «Fасеbоок» витребуваних Господарським судом Київської області документів для направлення їх до Господарського суду Київської області.

Зобов`язано позивача отримати у Господарському суді Київської області примірники ухвали про відкриття провадження у справі № 911/2598/19 від 05.11.2019, ухвали суду від 18.12.2019 у справі № 911/2598/19 та прохання про вручення за кордоном судових документів, здійснити переклад та надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову зазначених процесуальних документів, позовної заяви з доданими до неї документами та прохання про вручення за кордоном судових документів в чотирьох примірниках в термін до 13.01.2020.

Постановлено після надходження від позивача перекладів на англійську мову примірників зазначених вище документів направити їх до Центрального органу запитуваної держави республіки Ірландії.

Зазначеною вище ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2019 зупинено провадження у справі № 911/2598/19 до надходження відповіді від Центрального органу запитуваної держави республіки Ірландії - Master of the High Court or the Deputy Master for the time being appointed на судове доручення щодо вручення Компанії «Fасеbоок» ухвали суду про витребування доказів у справі № 911/2598/19.

08.01.2020 до суду від позивача надійшла заява з доданими до неї належним чином засвідченими перекладами на англійську мову примірників ухвали суду про відкриття провадження у справі № 911/2598/19 від 05.11.2019, ухвали суду від 18.12.2019 у справі № 911/2598/19 та прохання про вручення за кордоном судових документів в 4-х примірниках на виконання вимог ухвали суду від 18.12.2019.

09.01.2020 до суду від Офісу Президента України надійшли витребувані документи на виконання вимог ухвали суду від 04.12.2019.

13.02.2020 до суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить суд врахувати викладені в заяві пояснення щодо виконання вимог ухвали суду від 18.12.2019 в частині надання засвідчених перекладів та долучити до матеріалів справи оригінал листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 8/01-16 від 12.02.2020.

04.03.2020 Господарський суд Київської області, після надходження від позивача перекладів на англійську мову примірників зазначених вище документів, направив їх до Центрального органу запитуваної держави республіки Ірландії - Master of the High Court or the Deputy Master for the time being appointed c/o Masters Section High Court Central Office, Four Courts, Inns Quay, Dublin 7, Ireland, з проханням про вручення направлених судом документів Компанії «Fасеbоок».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2026 поновлено провадження та призначено підготовче засідання у справі № 911/2598/19 призначити на 14.05.2026.

14.05.2026 у підготовче засідання з`явились представники позивача та третьої особи та надали усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2026 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2598/19 на 11.06.2026, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

З метою повідомлення учасників справи про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 14.05.2026 та відправлено останню учасникам справи до їх електронних кабінетів.

11.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

11.06.2026 у підготовче засідання з`явились представники позивача та третьої особи та надали усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з його необґрунтованістю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2026 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2598/19 до судового розгляду по суті на 16.07.2026, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 11.06.2026 та відправлено останню відповідачу до його електронного кабінету.

16.07.2026 в судове засідання з`явились представник позивача та представники третьої особи. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити в повному обсязі, стверджуючи про те, що відповідачем поширено неправдиву інформацію, яка стосується позивача, а також АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що завдало шкоди діловій репутації АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

Представники третьої особи надали усні пояснення по суті справи, підтримали обґрунтування позову позивача та також просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Щодо неявки відповідача в судове засідання суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, однак про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, а його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 16.07.2026 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі позивач, АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз») створене внаслідок реорганізації Державного виробничого підприємства по видобутку, сховищу і транспортуванню нафти та газу «Чорноморнафтогаз» шляхом перетворення в акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України № 151/98 від 25.02.1998 «Про реформування нафтогазового комплексу України» та постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», відповідно до змісту додатку 1 до вказаної постанови Державне виробниче підприємство «Чорноморнафтогаз» відноситься до Переліку державних підприємств, на базі яких утворюються акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких передаються до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21.08.1998 проведено державну реєстрацію АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз»; засновником вказаного акціонерного товариства є Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі третя особа).

Згідно з наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України № 184 від 18.08.1998 «Про створення ДАТ «Чорноморнафтогаз» було сформовано активи ДАТ «Чорноморнафтогаз», адресою місцезнаходженням вказаного державного акціонерного товариства було визначено Автономну Республіку Крим, м. Сімферополь.

Однак, внаслідок порушення збройними силами російської федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання російською федерацію своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, з 20.02.2014 сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій набули правового статусу тимчасово окупованих, що підтверджується заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленої постановою Верховної Ради України № 337-VІІІ від 21.04.2015.

У подальшому, 11.07.2014 рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», оформленим протоколом № 2/2014, змінено місцезнаходження ДАТ «Чорноморнафтогаз» з тимчасово окупованої території на іншу територію України, про що 04.08.2014 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію змін місцезнаходження позивача.

Згідно з поясненнями позивача, після окупації території Автономної Республіки Крим єдиною ділянкою надр, що використовується (станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, жовтень 2019 року) з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, є Стрілкове газове родовище, яке знаходиться в акваторії Азовського моря, право користування об`єктом надр яких позивач набув на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 2093 від 24.12.1999, виданого Державною службою геології та надр України.

За ствердженням позивача, 01.03.2003 між ДАТ «Чорноморнафтогаз» як судновласником та Baltic Offshore Marine Contractors як фрахтувальником було укладено контракт бербоут-чартеру кранового судна «Титан-2». У подальшому, як зазначив позивач, 13.04.2011 між Baltic Offshore Marine Contractors як фрахтувальником та Oceangrafia SA DE CV (Мексика) як субфрахтувальником укладено контракт бербоут-чартеру кранового судна «Титан-2» та надалі, 01.10.2013, між Baltic Offshore Marine Contractors як старим кредитором та Gulf Investments and Services LTD як новим кредитором укладено договір про заміну фрахтувальника за контрактом бербоут-чартеру від 13.04.2011, укладеним з Oceangrafia SA DE CV (Мексика). При цьому, як зазначив позивач, Baltic Offshore Marine Contractors оголосило про свою ліквідацію за рішенням засновників, однак внаслідок відсутності будь-яких активів для погашення боргів було відкрито процедуру банкрутства та за рішенням суду юридична особа ліквідована. Позивач посилається на те, що у 2015 році представниками ДАТ «Чорноморнафтогаз» були подані заяви до прокуратури Мексики щодо зняття арештів з кранового судна «Титан-2» та повернення його ДАТ «Чорноморнафтогаз». Як зазначив позивач, зважаючи на те, що у Baltic Offshore Marine Contractors виникла заборгованість із заробітної плати екіпажу судна, крюінгова компанія Ocean Wide International Cyprus Limited здійснила виконання обов`язку боржника, у зв`язку з чим набула прав кредитора та у жовтні 2014 року звернулася до мексиканського суду (Другого окружного суду Кампече) з позовом до Baltic Offshore Marine Contractors щодо стягнення боргу за договором про надання послуг із надання екіпажу. Позивач вказав, що 31.03.2016 Другий окружний суд Кампече виніс рішення на користь Ocean Wide International Cyprus Limited на суму приблизно 2,9 млн. доларів США (Ocean Wide International Cyprus Limited здійснена компенсація зарплати судновій команді, яку наймав Baltic Offshore Marine Contractors), на підставі якого 31.03.2016 Другий окружний суд Кампече наклав арешт на кранове судно «Титан-2» відповідно до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил стосовно накладення арешту на морські судна (Брюссель, 10.05.1952). Позивач посилається на те, що ДАТ «Чорноморнафтогаз» не допустили до участі у вказаному судовому процесі; вказане судове рішення від 31.03.2016 оскаржується ДАТ «Чорноморнафтогаз» в частині, що стосується розгляду справи без залучення ДАТ «Чорноморнафтогаз» як власника судна, та недопустимості звернення стягнення на судно на підставі вимог Ocean Wide International Cyprus Limited, які не є вимогами у розумінні Міжнародної конвенції про арешт суден (Женева, 12.03.1999). Згідно з поясненнями позивача, на підставі договору про надання правової допомоги, визначення юридичної стратегії захисту майнових інтересів ДАТ «Чорноморнафтогаз» здійснюється Адвокатським об`єднанням «Гесторс» та Адвокатською компанією «Garza Tello&Asociados SC» (Мексика). При цьому, зауважив, що за наслідками проведених Адвокатським об`єднанням «Гесторс» та Адвокатською компанією «Garza Tello&Asociados SC» (Мексика) правових заходів, кранове судно «Титан-2» не продано з аукціону за законодавством Мексиканських Сполучених Штатів, на підставі названого вище рішення Другого окружного суду Кампече від 31.03.2016 вже упродовж 2016-2019.

Суд встановив, що 17.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» (далі відповідач) в особі генерального директора Токаря В.О. звернулось до Прем`єр-міністра України Гончарука О.В. з листом вих. № 35 від 17.09.2019 наступного змісту:

«Компанія ТОВ «Укратоменерго» відповідно до умов договору № 1002 від 08.11.2013 року надала послуги з обробки пластів колекторів свердловин МСП-17 Штормового ГКР (шельф Чорного моря) для ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз». Послуги були надані на суму 28 774 667,95 грн.

Між сторонами ТОВ «Укратоменерго» та ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» були підписані відповідні акти виконаних робіт, але, у зазначені у договорі строки, ДАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» оплату не провів.

ТОВ «Укратоменерго» був направлений позов до Господарського суду м. Києва проти ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» з метою отримати кошти за надані послуги.

Господарським судом міста Києва було прийнято рішення по справі №910/23142/14 від 13.02.2015 р. про стягнення з ПАТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» (ЄДРПОУ 00153117) на користь TOB «Укратоменерго» (ЄДРПОУ 32999544) суми наявної заборгованості.

26.01.2016 р. постановою виконавчої служби було накладено арешт на весь флот, що належить ДАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», саме тоді виявилося, шо краново-монтажне судно «Титан-2 знаходиться в Мексиці.

На прикінці 2018 року, за сприяння посадових осіб ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» була розроблена «тіньова» схема та скоєна спроба продати зазначене судно з аукціону в Мексиці.

24.10.2018 р. краново-монтажне судно «Титан-2» було виставлено на аукціон за претензією компанії «Оушен Вайт» (Кіпр) до компанії «Балтік Офшор» (яка не існує з 2015 року). Аукціонна вартість судна була встановлена в розмірі 1,5 млн. доларів США, хоча реальна вартість нового корабля становить 150-200 млн. дол. США.

22.10.18 р. компанія ТОВ «Укратоменерго» призупинила аукціон з продажу краново-монтажного судна «Титан-2» в суді штату Кампече, Мексика, для чого оплатила заставу в розмірі 150 тис. доларів США.

На сьогоднішній день існує загроза визнання краново-монтажного судна «Титан-2» кинутим судном через недбалість ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та продажу його на аукціоні за ціною мегалобрухту.

На даний час виникла ситуація, кола настає строк відновлення політики облігацій, яка підтримує можливі наслідки збитку для ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» тимчасового призупинення публічних торгів. TOB «Укратоменерго» вже вичерпало свої можливості щодо утримання ситуації призупинення аукціону по продажу зазначеного державного майна. Тому на даний час існує реальна загроза втрати Державою України унікального краново-монтажного судна «Титан-2», та нанесення колосальних збитків нашій Державі Україні.

Враховуючи вищезазначене, компанія ТОВ «Укратоменерго» пропонує;

повернути краново-монтажне судно «Титан-2» у власність законному власнику Державі Україні в особі ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз»;

зняти краново-монтажне судно «Титан-2» з мілини, повернути його в робочий стан і забезпечити його роботою.

В іншому випадку Держава Україна опиниться під ризиком, що краново-монтажного судно буде виставлено на відкритій аукціон і втратить його на завжди.

Для надання компанією ТОВ «Укратоменерго» більш детальної інформації за представлення можливого механізму повернення зазначеного державного майна, просимо Вас шановний Олексій Валерійович, призначити зустріч з даного питання.

Додатки:

Додаток 1 скановані фотографії стану краново-монтажного судна «Титан-2» зроблені ТОВ «Укратоменерго» 1 арк. в 1 прим.».

Реквізити підпису листа № 35 від 17.09.2019 містять відмітку про його підписання керівником ТОВ «Укратоменерго» в особі генерального директора Токаря В.О.

Вказаний лист було зареєстровано в Секретаріаті Кабінету Міністрів України за № 31459/0/1-19 від 17.09.2019, про що свідчить штрих код Секретаріату із номером, датою і часом на першому аркуші листа № 35.

Секретаріат Кабінету Міністрів України відповідно до пункту 6 параграфу 12 Регламенту Кабінету Міністрів України надіслав НАК «Нафтогаз України», Мін`юсту, МЗС, Міністерству енергетики та захисту довкілля Мінекономіки лист від 17.09.2019 № 35 ТОВ «Укратоменерго» для розгляду в установленому порядку.

Також, суд встановив, що 17.09.2019 ТОВ «Укратоменерго» в особі генерального директора ОСОБА_1 звернулось до Міністерства енергетики та захисту довкілля України з листом вих. № 34 від 17.09.2019 аналогічного змісту, що і лист вих. № 35 від 17.09.2019, адресований до Прем`єр-міністра України.

Реквізити підпису листа № 34 від 17.09.2019 містять відмітку про його підписання керівником ТОВ «Укратоменерго» в особі генерального директора Токаря В.О.

Вказаний лист було зареєстровано в Міненерговугілля за № 2/16/16736-19 від 17.09.2019, про що свідчить штрих код Міненерговугілля із номером, датою на першому аркуші листа № 34.

Управління нафтогазового комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України листом № 31.2-ВИХ/2344-19 від 07.10.2019 просило уповноважених представників НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» прибути на робочу нараду стосовно вирішення питань, порушених у листі ТОВ «Укратоменерго» від 17.09.2019 № 34 (копія додається). Листом повідомлено дату, час та місце проведення наради.

Крім того, позивач долучив до матеріалів справи лист ТОВ «Укратоменерго», підписаний генеральним директором ОСОБА_1 , до голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг вих. № 34 від 17.09.2019 аналогічного змісту, що і лист вих. № 35 від 17.09.2019, адресований до Прем`єр-міністра України.

Реквізити підпису листа № 34 від 17.09.2019 містять відмітку про його підписання керівником ТОВ «Укратоменерго» в особі генерального директора ОСОБА_1 .

Однак, доказів направлення вказаного листа вих. № 34 від 17.09.2019 до голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг або вручення листа останньому матеріали справи не містять.

Надалі, як зазначив позивач, 18.09.2019 генеральний директор ТОВ «Укратоменерго» Токар В.О. на вебсайті соціальної мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 оприлюднив зазначений вище лист вих. № 35 від 17.09.2019, у зв`язку з чим позивач вважає, що поширено завідомо неправдиву інформацію про діяльність ДАТ «Чорноморнафтогаз». На підтвердження вказаного позивач долучив до матеріалів справи скріншот з соціальної мережі «Facebook» зі сторінки ОСОБА_2 .

Також позивач стверджує про те, що 20.09.2019 генеральний директор ТОВ «Укратоменерго» Токар В.О. на вебсайті соціальної мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 оприлюднив фотознімки кранового судна «Титан-2», військового судна та поширив негативну та недостовірну інформацію, яка, на думку позивача, є фактичним твердженням про звинувачення посадових осіб ДАТ «Чорноморнафтогаз» та посадових особі АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у вчиненні умисних дій, спрямованих на відчуження судна «Титан-2» з порушенням публічного порядку, інтересів держави та моральних засад суспільства. На підтвердження вказаного позивач долучив до матеріалів справи скріншот з соціальної мережі «Facebook» зі сторінки ОСОБА_2 .

Крім того, як зазначив позивач, згідно із даними вебсторінки соціальної мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу стало відомо, що на адресу Голови Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг ОСОБА_3 було направлено лист генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. від 17.09.2019 за № 34, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи скріншот з соціальної мережі «Facebook» зі сторінки ОСОБА_2 . Позивач зауважив, що вказаний лист має аналогічну інформацію, викладену у листі генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. від 17.09.2019 з таким же самим номером 34, що адресований Міністру енергетики та захисту довкілля України Оржелю О.А.

Позивач стверджує про те, що вебсторінка соціальної мережі «Facebook» приналежності: ІНФОРМАЦІЯ_1 має інформацію про перебування Токар В.О. у трудових відносинах з ТОВ «Укратоменерго», у зв`язку з чим зазначено «Укратоменерго General Manager Киев» та в якості персоналізації зазначено «UKRATOMPROM».

З огляду на наведене, позивач посилається на поширення відповідачем в особі його посадової особи на вебсайті соціальної мережі «Facebook» за посиланням: https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX, завідомо неправдивої інформації про діяльність ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує про те, що згідно з листом вих. № 35 від 17.09.2019 ТОВ «Укратоменерго» повідомило Кабінет Міністрів України та АТ «НАК «Нафтогаз України» про вчинення посадовими особами ДАТ «Чорноморнафтогаз» і НАК «Нафтогаз України» дій, що спрямовані на незаконне відчуження кранового судна «Титан-2», а також вчинення спроб реального продажу відповідного активу через аукціон в Мексиканських Сполучених Штатах, у зв`язку з чим зазначено таке: «На прикінці 2018 року, за сприяння посадових осіб ПАТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» була розроблена «тіньова» схема та скоєна спроба продати зазначене судно з аукціону в Мексиці».

Суд встановив, що зміст листів вих. № 35 від 17.09.2019 до Прем`єр-міністра України, вих. № 34 від 17.09.2019 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України та вих. № 34 від 17.09.2019 до голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг (за виключенням прізвищ та імен посадових осіб, до яких звернуті листі) є аналогічними.

Однак, позивач посилається на те, що вказана інформація у листах не відповідає дійсності, оскільки містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі.

За ствердженням позивача, вказана інформація є негативною, оскільки ствердження ТОВ «Укратоменерго» в особі генерального директора ОСОБА_1 про вчинення посадовими особами ДАТ «Чорноморнафтогаз» і НАК «Нафтогаз України» розтрати чужого майна шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, за попередньою змовою групи осіб, є недостовірними.

Позивач стверджує, що вказана недостовірна інформація порушує право ДАТ «Чорноморнафтогаз» на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

Позивач вважає, що інформація, яка зазначена у листі вих. № 35 від 17.09.2019 (як і у листах вих. № 34 від 19.07.2019 та вих. № 34 від 19.07.2019), не є оціночними судженнями посадової особи ТОВ «Укратоменерго», оскільки після твердження: «На прикінці 2018 року, за сприяння посадових осіб ПАТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» була розроблена «тіньова» схема та скоєна спроба продати зазначене судно з аукціону в Мексиці», слідує викладення ТОВ «Укратоменерго» фактичних даних наступного змісту: « 24.10.2018 краново-монтажне судно «Титан-2» були виставлено на аукціон за претензією компанії «Оупіен Байт» (Кіпр) до компанії «Балтік Офшор» (яка не існує з 2015 року). Аукціонна вартість судна була виставлена в розмірі 1,5 млн. доларів США, хоча реальна вартість нового корабля становить 150-200 млн. доларів США. 22.10.2018 компанія ТОВ «Укратоменерго» призупинила аукціон з продажу краново-монтажного судна «Титан-2» у суді штату Кампече, Мексика, для чого оплатила заставу в розмірі 150 тис. доларів США».

На думку позивача, зі змісту вказаної інформації, поширеної ТОВ «Укратоменерго», слідує, що АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та АТ «НАК «Нафтогаз України» мають спільний інтерес та вчиняють узгоджені дії з компанією Ocean Wide International Cyprus Limited. Однак зазначені відомості містять неправдиву інформацію про АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та АТ «НАК «Нафтогаз України» з тих підстав, що АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та АТ «НАК «Нафтогаз України» не мають відносини контролю-підпорядкування, ознак пов`язаності тощо із Ocean Wide International Cyprus Limited. Зазначені відомості, за ствердженням позивача, завдали шкоди діловій репутації АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» як важливого учасника міжнародних судів (арбітражів, трибуналів), які розпочаті Державою Україна внаслідок збройної агресії російської федерації.

За ствердженням позивача, зазначені протиправні дії посадової особи ТОВ «Укратоменерго» в контексті правових приписів ст. 277 ЦК України, ст. 1, 8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» є дискредитацією АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» як суб`єкта господарювання шляхом поширення у формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та АТ «НАК «Нафтогаз України», їхньою діяльністю, які завдали та на майбутнє завдають шкоду діловій репутації цих суб`єктів господарювання.

Позивач вважає, що обставина щодо тверджень генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. про вчинення посадовими особами АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та посадовими особами АТ «НАК «Нафтогаз України» спільно із компанією Ocean Wide International Cyprus Limited узгоджених дій та наявності спільних інтересів щодо відчуження кранового судна «Титан-2» з порушенням публічного порядку, з порушенням інтересів держави та моральних засад суспільства підтверджується листами генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. вих. № 35 від 17.09.2019 до Прем`єр-міністра України, вих. № 34 від 17.09.2019 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, вих. № 34 від 17.09.2019 до голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, листом Секретаріату Кабінету Міністрів України та листом Управління нафтогазового комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 07.10.2019 №31.2.-ВИХ/2344-19.

Крім того, як зазначив позивач, обставина щодо поширення неправдивої інформації про вчинення посадовими особами АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та посадовими особами АТ «НАК «Нафтогаз України» спільно із компанією Ocean Wide International Cyprus Limited узгоджених дій та наявності спільних інтересів щодо відчуження кранового судна «Титан-2» з порушенням публічного порядку, з порушенням інтересів держави та моральних засад суспільства, підтверджується вебсторінкою соціальної мережі «Faсebook» за посиланням https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX.

Позивач вважає, що вказана негативна та неправдива інформація умисно поширена ТОВ «Укратоменерго» з метою дискредитації ДАТ «Чорноморнафтогаз» та формування негативної громадської думки на стадії підготовки Кабінетом Міністрів України нового проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо подовження дій пов`язаних з відновленням діяльності Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», який перешкоджає зверненню стягнення на майно АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на час його перебування під дією форс-мажорної обставини.

АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», за його доводами, змушене відволікати сили та ресурси від виконання основних завдань діяльності підприємства і вирішення нагальних проблем, з метою надання пояснень по суті неправдивих відомостей та вживати заходів щодо спростування недостовірної інформації.

Позивач зауважив, що аналогічні дії вчинялися ТОВ «Укратоменерго» під час розгляду Верховною Радою України та підписання Президентом України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стабілізації діяльності Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» у зв`язку з тимчасовою окупацією території України» № 2320-VIII від 13.03.2018 та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» № 2618-VIII від 22.11.2018.

Як зазначив позивач, наведені вище дії відповідача завдали моральної шкоди ДАТ «Чорноморнафтогаз», яку останній оцінив в сумі 15 000, 00 грн.

Вважаючи, що інформація, викладена у листах ТОВ «Укратоменерго» вих. № 35 від 17.09.2019 до Прем`єр-міністра України, вих. № 34 від 17.09.2019 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України та вих. № 34 від 17.09.2019 до голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, є недостовірною, поширена посадовою особою відповідача в мережі Інтернет через соціальну мережу «Faсebook» за посиланням: https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX, та порушує право АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на повагу до гідності, честі та ділової репутації, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд:

- визнати інформацію, викладену у листі генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. від 17.09.2019 за № 35 на адресу Прем`єр-міністра України Гончарука О.В., у листі генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. від 17.09.2019 за № 34 на адресу Міністра енергетики та захисту довкілля України Оржеля О.А., у листі генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. від 17.09.2019 за № 34 на адресу Голови Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг ОСОБА_3 , наступного змісту:

«На прикінці 2018 року, за сприяння посадових осіб ПАТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» була розроблена «тіньова» схема та скоєна спроба продати зазначене судно з аукціону в Мексиці.

24.10.2018 р. краново-монтажне судно «Титан-2» були виставлено на аукціон претензією компанії «Оушен Вайт» (Кіпр) до компанії «Балтік Офшор» (яка не існує з 2015року). Аукціонна вартість судна була виставлена в розмірі 1,5 млн. доларів США, хоча реальна вартість нового корабля становить 150 - 200 млн. доларів США.

22.10.18 р. компанія ТОВ «Укратоменерго» призупинила аукціон з продажу краново-монтажного судна «Титан-2» у суді штату Кампече, Мексика, для чого оплатила заставу в розмірі 150 тис. доларів США»,

що була поширена через мережу Інтернет на веб-сторінці «Facebook» за посиланням https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX, а також шляхом поширення інформації, тобто доведення її до відома більш ніж однієї особи у будь-який спосіб, а саме - направлення на адресу державних органів влади, як неправдиві та неповні відомості, що пов`язані з АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»;

- зобов`язати ТОВ «Укратоменерго» відкликати лист генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. від 17.09.2019 за № 35, направленого на адресу Прем`єр-міністра України Гончарука О.В., лист генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. від 17.09.2019 за № 35, направленого на адресу Міністра енергетики та захисту довкілля України Оржеля О.А. та лист генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. від 17.09.2019 за № 34, направленого на адресу Голови Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг ОСОБА_3 ;

- зобов`язати ТОВ «Укратоменерго» відновити становище, яке існувало до порушення особистого немайнового права АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на недоторканість ділової репутації, шляхом спростування недостовірної інформації, у зв`язку з чим розмістити в мережі Інтернет на сторінці «Facebook» за посиланням https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX, тим самим шрифтом і тими самими мовами, що і текст оскаржуваної публікації, без будь-яких коментарів, документи ТОВ «Укратоменерго» про відкликання листа генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» Токаря В.О. від 17.09.2019 за № 35 на адресу Прем`єр-міністра України Гончарука О.В. та листа генерального директора ТОВ «Укратоменерго» Токаря В.О. від 17.09.2019 за № 34 на адресу Голови Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Геруса А.М.

- стягнути з ТОВ «Укратоменерго» на користь АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» моральну шкоду у розмірі 15 000, 00 грн.

У свою чергу відповідач заперечив проти позовних вимог повністю та вважав їх безпідставними з огляду на наступне. Відповідач заперечив твердження позивача про те, що ТОВ «Укратоменерго» повідомило Кабінет Міністрів України про вчинення посадовими особами ПАТ «НАК «Нафтогаз України» розтрати чужого майна, вчинення дій на незаконне відчуження кранового судна «Титан2», звинувачення посадових осіб ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у вчиненні умисних дій спрямованих на відчуження судна «Титан-2». Відповідач зазначив, що будь-якої інформації, оціночних суджень, висловлювань тощо на адресу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в листах, направлених ТОВ «Укратоменерго» до органів влади, які позивач надає до суду в якості доказів, не міститься. За доводами відповідача, у зазначених листах вказані лише оціночні судження стосовно дій ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», а також стурбованість стосовно подальшої долі унікального судна «Титан-2». Наголосив, що будь-яких доказів на підтвердження зазначеної в позові інформації позивач не надає та не зазначає, яка моральна шкода завдана НАК «Нафтогаз України» Також зауважив, що позивачем не надано суду документів, які підтверджують повноваження позивача захищати інтереси НАК «Нафтогаз України». Отже, на думку відповідача, позивач умисно надає суду неправдиву інформацію про завдану моральну шкоду ПАТ «НАК «Нафтогаз України», щоб залучити ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в якості третьої особи до участі у справі. Щодо стверджень позивача, що ним були подані заяви до прокуратури Мексики щодо зняття арештів з кранового судна «Титан-2», а також про те, що позивача не допустили до участі у судовому процесі в Мексиці, Другий Окружний суд Кампече, відповідач зазначив, що позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження факту звернення ним до прокуратури Мексики із вказаного питання, а також стосовно того, що його не було допущено до участі в судовому процесі. Також наголосив на тому, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що інтереси ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» за договором про надання правової допомоги в Другому окружному суді Кампече(Мексика) представляють АО «Гесторс» та Адвокатська компанія «Garza Tello&Asociados SC» (Мексика), а також не надано суду жодного доказу, що саме за сприяння ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та цих компаній кранове судно «Титан-2» не продано з аукціону за законодавством Мексиканських Сполучених Штатів. Стосовно листів, які були направлені відповідачем на адресу Прем`єр-міністра України та Міністра енергетики та захисту довкілля України відповідач вказав, що дійсно направляв вказані листи до органів влади, оскільки вважає, що зазначена в листах інформація стосується громадського інтересу, є суспільно значимою, а також висловив глибоку стурбованість стосовно подальшої участі унікального судна «Титан-2». Відповідач, серед іншого, з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Другої судової падати Касаційного цивільного суду у справі № 207/1161/17 зауважив, що висловлювання думок в тому числі, надіслання листів та заяв до державних органів, перш за все, з метою перевірки незаконної, на думку заявника, діяльності, є реалізацією особою конституційного права, а не поширенням недостовірної інформації. Також посилався на висновки Верхового Суду висловлені у справах № 761/8035/16-ц від 28.03.2018, № 369/1052/16-ц від 08.05.2018, № 207/1161/17-ц від 15.08.2018, в яких зазначено про те, дії публічного діяча знаходяться під пильним наглядом громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою ніж до приватної особи. Що стосується тверджень позивача про поширення відповідачем інформації про позивача в мережі Інтернет відповідач вважає, що Токарем В.О. у соціальній мережі «Facebооk» виражена його власна думка як громадянина, на право на яку він має відповідно до Конституції України, щодо його особистого ставлення до ситуації, яка склалася з крановим судном «Титан-2», а не з явним злим умислом сформувати думку щодо ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» у громадськості. Як зазначив відповідач, факт поширення вищезазначеної інформації в указаний спосіб підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, а саме роздруківкою з Інтернету, а також зазначені обставини не заперечуються відповідачем. Стосовно вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували завдання йому моральної шкоди на суму 15 000, 00 грн. Також, на переконання відповідача, позивач в позові не зазначив, чим саме порушено ділову репутацію АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», та не надав до суду доказів на підтвердження приниження його ділової репутації. Отже, відповідач вважає, що всупереч ст. 23, 1167 ЦК України, позивачем не надано до суду будь-яких доказів того, що йому завдано моральної шкоди, не зазначено в чому саме полягає така моральна шкода, а також не надано розрахунок розміру моральної шкоди.

З урахуванням усього зазначеного вище, відповідач просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на те, що поширені щодо позивача висловлювання не містять фактичних даних щодо певних подій, а є реалізацією права відповідача на вільне висловлювання своїх поглядів і є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню. Також просив врахувати, що підвищену увагу громадян до діяльності позивача не можна розцінювати як прагнення завдати шкоди діловій репутації позивача та принизити її.

Відповідно до статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію», приписи якої кореспондуються з частиною 1 статті 200 Цивільного кодексу України, під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, приписами ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ст. 91 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі статтею 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Статтею 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

При цьому, виходячи зі змісту частини першої статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України, який був чинний на дату звернення позивачем до суду, дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

При цьому, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з частиною 2 статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Суб`єктами зобов`язання, що виникають внаслідок порушення прав, що мають абсолютний характер - особисті немайнові блага, є суб`єкт права вимоги (особа, стосовно якої поширено недостовірну інформацію) та деліктоздатний суб`єкт масованої інформації.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про інформацію», масовою інформацією є інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.

Відповідно до п. 54 ст. 1 Закону України «Про електронні комунікації», мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами.

Інформація, яка поширюється через мережу Інтернет, є друкованою або аудіовізуальною інформацією, і така інформація орієнтована на необмежене коло осіб. Отже, Інтернет-видання (вебсайт), яке публічно поширює друковану або аудіовізуальну інформацію, є засобом масової інформації. З огляду на це інформація, поширена на вебсайтах, є масовою інформацією.

Предметом даного позову є зміст листів вих. № 35 від 17.09.2019 до Прем`єр-міністра України, вих. № 34 від 17.09.2019 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України та вих. № 34 від 17.09.2019 голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг в наступній частині:

«На прикінці 2018 року, за сприяння посадових осіб ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» була розроблена «тіньова» схема та скоєна спроба продати зазначене судно з аукціону в Мексиці.

24.10.2018 р. краново-монтажне судно «Титан-2» було виставлено на аукціон за претензією компанії «Оушен Вайт» (Кіпр) до компанії «Балтік Офшор» (яка не існує з 2015 року). Аукціонна вартість судна була встановлена в розмірі 1,5 млн. доларів США, хоча реальна вартість нового корабля становить 150-200 млн. дол. США.

22.10.18 р. компанія ТОВ «Укратоменерго» призупинила аукціон з продажу краново-монтажного судна «Титан-2» в суді штату Кампече, Мексика, для чого оплатила заставу в розмірі 150 тис. доларів США.»,

що була поширена через мережу Інтернет на веб-сторінці «Facebook» за посиланням https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX, а також шляхом поширення інформації, тобто доведення її до відома більш ніж однієї особи у будь-який спосіб, а саме - направлення на адресу державних органів влади.

Оскільки предметом даного позову є зміст листів вих. № 35 від 17.09.2019 до Прем`єр-міністра України, вих. № 34 від 17.09.2019 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України та вих. № 34 від 17.09.2019 до Голови Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, та протягом розгляду даної справи предмет позову позивачем не змінювався, суд не приймає до уваги листи ТОВ «Укратоменерго» № 36 від 17.09.2019 до Президента України та № 37 від 17.09.2019 до голови Офісу Президента України як такі, що не стосуються предмета спору.

Суд встановив вище, що 17.09.2019 ТОВ «Укратоменерго» в особі генерального директора Токаря В.О. звернулось до Прем`єр-міністра України Гончарука О.В. з листом вих. № 35 від 17.09.2019.

Вказаний лист було зареєстровано в Секретаріаті Кабінету Міністрів України за № 31459/0/1-19 від 17.09.2019, про що свідчить штрих код Секретаріату із номером, датою і часом на першому аркуші листа № 35.

Секретаріат Кабінету Міністрів України відповідно до пункту 6 параграфу 12 Регламенту Кабінету Міністрів України надіслав НАК «Нафтогаз України», Мін`юсту, МЗС, Міністерству енергетики та захисту довкілля Мінекономіки лист від 17.09.2019 № 35 ТОВ «Укратоменерго» для розгляду в установленому порядку.

Також, суд встановив, що 17.09.2019 ТОВ «Укратоменерго» в особі генерального директора Токаря В.О. звернулось до Міністерства енергетики та захисту довкілля України з листом вих. № 34 від 17.09.2019.

Вказаний лист було зареєстровано в Міненерговугілля за № 2/16/16736-19 від 17.09.2019, про що свідчить штрих код Міненерговугілля із номером, датою на першому аркуші листа № 34.

Управління нафтогазового комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України листом № 31.2-ВИХ/2344-19 від 07.10.2019 просило уповноважених представників НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» прибути на робочу нараду стосовно вирішення питань, порушених у листі ТОВ «Укратоменерго» від 17.09.2019 № 34 (копія додається). Листом повідомлено дату, час та місце проведення наради.

Крім того, позивач долучив до матеріалів справи лист ТОВ «Укратоменерго», підписаний генеральним директором Токарем В.О., до голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг вих. № 34 від 17.09.2019.

Однак, доказів направлення вказаного листа вих. № 34 від 17.09.2019 до голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг або вручення листа останньому матеріали справи не містять та позивач до суду не надав.

Суд встановив, що зміст листів вих. № 35 від 17.09.2019 до Прем`єр-міністра України, вих. № 34 від 17.09.2019 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України та вих. № 34 від 17.09.2019 до голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг (за виключенням прізвищ та імен посадових осіб, до яких звернуті листі) є аналогічними.

Реквізити підпису спірних листів містять відмітку про його підписання керівником ТОВ «Укратоменерго» в особі генерального директора Токаря В.О. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Статтею 34 Конституції України гарантовано право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 755/7842/16-ц, від 24.04.2019 у справі № 209/1936/17, від 05.10.2021 у справі № 757/41356/18-ц, від 21.01.2019 у справі № 640/593/17, на які посилаються скаржники, а також у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 918/233/18, від 16.10.2019 у справі № 209/2687/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні листи вих. № 35 від 17.09.2019 до Прем`єр-міністра України, вих. № 34 від 17.09.2019 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України та вих. № 34 від 17.09.2019 голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг містять пропозицію ТОВ «Укратоменерго», з огляду на викладені у листах обставини, повернути краново-монтажне судно «Титан-2» у власність законному власнику Державі Україні в особі ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз»; зняти краново-монтажне судно «Титан-2» з мілини, повернути його в робочий стан і забезпечити його роботою; в іншому випадку Держава Україна опиниться під ризиком, що краново-монтажного судно буде виставлено на відкритій аукціон і втратить його на завжди.

З наведеного вище вбачається, що метою звернення зі спірними листами до Прем`єр-міністра України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України та голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг було не поширення недостовірної інформації щодо позивача, а реалізація відповідачем свого конституційного права, визначеного статтею 40 Конституції України, і таке звернення не є поширенням недостовірної інформації.

Звернення до державних органів влади з метою проведення перевірки обставин, про які відповідачем вказано в листах, не може розглядатися як дії, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки таке звернення здійснене в рамках закону і спрямоване на реалізацію відповідачем конституційного права.

Обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатись поширенням інформації, як обов`язковий елемент юридичного складу правопорушення, для складу якого є необхідним наявність сукупності обставин, що може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації особи.

Також відсутні докази, які б доводили, що зазначена відповідачем у листах вих. № 35 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019 інформація мотивована цілеспрямованими діями, направленими на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що внаслідок направлення відповідачем до державних органів листів вих. № 35 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019, була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача. Не доведено, що така інформація завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам позивача або перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати його особисте немайнове право як обов`язковий елемент юридичного складу правопорушення.

Позивачем також належним чином не доведено та не обґрунтовано, що внаслідок направлення відповідачем до державних органів листів вих. № 35 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019 був дискредитований спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знизилась вартість нематеріальних активів позивача.

За таких обставин та з підстав, передбачених вказаними вище нормами матеріального права, суд зазначає, що оспорювана позивачем інформація, викладена у листах вих. № 35 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019 не може вважатися такою, що порочить ділову репутацію АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», оскільки в даному випадку має місце реалізація відповідачем конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України на звернення до органів державної влади.

Варто також зауважити, що позивач є публічною особою, яка відіграє певну роль у суспільному житті, тому він підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики з приводу того, як він виконував або виконує свої функції у сфері публічної діяльності (робота щодо постачання природного газу для соціальних потреб населення, а також промислових підприємств відповідного регіону; ДАТ «Чорноморнафтогаз» та його посадові особи є учасниками 3-х міжнародних судів проти РФ тощо).

Межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Отже, позивачем не доведено, а судом не встановлено в діях ТОВ «Укратоменерго», які полягали у направленні листів до державних органів влади, протиправної поведінки, спрямованої на поширення про позивача недостовірної інформації або завдання шкоди діловій репутації позивача.

Стосовно тверджень позивача про поширення відповідачем в особі його посадової особи інформації, викладеної у листах вих. № 35 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019 через мережу Інтернет на веб-сторінці «Facebook» за посиланням: https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX, суд встановив та зазначає наступне.

Відповідно до позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин та станом на дату звернення до суду), власник вебсайту особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Суд встановив вище, що 18.09.2019 у мережі Інтернет на вебсайті соціальної мережі «Facebook» за посиланням: https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX, генеральний директор ТОВ «Укратоменерго» ОСОБА_1 розмістив файл у вигляді зазначеного вище листа вих. № 35 від 17.09.2019, адресованого Прем`єр-міністру України, під написом наступного змісту: «Перший документ на Прем`єр-міністра зареєстрований. подивимося реакцію. Але Я думаю, вони відпишуть це на НАК Нафтогаз а ті переправлять на Чорноморнафтогаз. І як Ви думаєте яка буде відповідь?», що підтверджується скріншотом з соціальної мережі «Facebook» зі сторінки ОСОБА_2 .

Також, з матеріалів справи вбачається, що генеральний директор ТОВ «Укратоменерго» ОСОБА_1 у мережі Інтернет на вебсайті соціальної мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістив файл у вигляді зазначеного вище листа вих. № 34 від 17.09.2019 до голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг під написом наступного змісту: «Першу відповідь отримав в телефонній розмові з паном ОСОБА_4 . Про те, що держава Україна втратить краново-монтажном судно Титан-2, яке є нашою власністю в 150-200 млн доларів США. …», що підтверджується скріншотом з соціальної мережі «Facebook» зі сторінки ОСОБА_2 .

Отже, суд встановив, що у даній справі, інформація про позивача, викладена у листі вих. № 35 від 17.09.2019 до Прем`єр-міністра України, та у листі вих. № 34 від 17.09.2019 до голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг була поширена в мережі Інтернеті в соціальній мережі «Fасеbоок» зі сторінки ОСОБА_2 .

У той же час, в матеріалах справи відсутні докази поширення інформації, що викладена в листі вих. № 34 від 17.09.2019 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, в мережі Інтернеті в соціальній мережі «Fасеbоок», зокрема зі сторінки ОСОБА_2 , а тому в цій частині твердження позивача про поширення інформації, викладеної у вказаному листі вих. № 34 від 17.09.2019 через мережу Інтернет на веб-сторінці «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач у своїй заяві по суті спору визнав факт поширення зазначеної вище інформації в указаний спосіб, що підтверджується долученою позивачем до позовної заяви роздруківкою з соціальної мережі «Facebook», а також зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

Разом з цим, в судовому засіданні 04.12.2019 директор відповідача Токар В.О. заявив, що сторінка у соціальній мережі «Fасеbоок», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його особистою сторінкою як фізичної особи, а не офіційною сторінкою ТОВ «Укратоменерго».

Наразі суд зазначає, що позивач не надав до суду доказів на підтвердження приналежності відповідачу сторінки у соціальній мережі «Fасеbоок», з якої було здійснено поширення спірних листів.

Долучені позивачем роздруківки з соціальній мережі «Fасеbоок» зі сторінки ОСОБА_2 , яка, за доводами позивача, має інформацію про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Укратоменерго», у зв`язку з чим зазначено «Укратоменерго General Manager Киев» та в якості персоналізації зазначено «UKRATOMPROM», не свідчать про публікацію ОСОБА_5 спірних листів від імені та в інтересах ТОВ «Укратоменерго».

На переконання суду, такі докази не можуть свідчити про приналежність сторінки ОСОБА_2 у соціальній мережі «Facebook» Товариству з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго», оскільки не доводять, що відповідач є власником відповідної сторінки, а ОСОБА_6 , публікуючи спірні листи, діяв від імені та в інтересах «Укратоменерго», а не як громадянин, що виражає власну думку до ситуації, яка склалася з крановим судном «Титан-2».

Більше того, суд встановив, що станом на дату розгляду даної справи сторінка у соціальній мережі «Fасеbоок», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 є недоступною. Вказана інформація перевірена представником позивача в судовому засіданні 16.07.2026.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позивач не надав жодних належних та допустимих в розумінні ст. 76, 77 ГПК України доказів на підтвердження того, що саме ТОВ «Укратоменерго» поширило через мережу Інтернет на вебсторінці «Facebook» за посиланням: https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX інформацію, викладену у листі вих. № 35 від 17.09.2019 до Прем`єр-міністра України та у листі вих. № 34 від 17.09.2019 до голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів стосовно того, що відповідач публічно поширював інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача, зокрема в мережі Інтернет.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення його права відповідачем, у тому числі і у даній категорії спорів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 сформулювала висновок щодо юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи. Сукупність таких обставин є підставою для задоволення позовних вимог у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної осіб: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 сформовано висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин, підстав для задоволення позовних вимог у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи немає.

Враховуючи те, що метою звернення ТОВ «Укратоменерго» зі спірними листами до Прем`єр-міністра України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України та голови Комітету Верхової Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг було не поширення недостовірної інформації щодо позивача, а реалізація відповідачем свого конституційного права, визначеного ст. 40 Конституції України, і таке звернення не є поширенням недостовірної інформації, а матеріали справи не містять доказів стосовно того, що відповідач публічно поширював інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено юридичного складу правопорушення, передбаченого ст. 277 ЦК України, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист ділової репутації.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про захист ділової репутації АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та зобов`язання ТОВ «Укратоменерго» відновити становище, яке існувало до порушення особистого немайнового права АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на недоторканість ділової репутації, шляхом спростування недостовірної інформації є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на обраних позивачем способах захисту шляхом зобов`язання ТОВ «Укратоменерго» відкликати спірні листи та розмістити в мережі Інтернет на сторінці «Facebook» за посиланням https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX, тим самим шрифтом і тими самими мовами, що і текст оскаржуваної публікації, без будь-яких коментарів, документи ТОВ «Укратоменерго» про відкликання спірних листів.

Відповідно статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб передбачений законом або договором.

Частиною 2 статті 16 ЦК України, передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 918/233/18, предметом розгляду якої був захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, зазначив, що право ПрАТ «Дікергофф Цемент Україна» на захист ділової репутації було порушено шляхом відправлення ТОВ «Лювада» листів, які містять недостовірну інформацію. Вказані листи були одержані адресатами, право позивача було порушено, недостовірна інформація була поширена. Водночас, вимога відкликати ці листи не може забезпечити поновлення прав ПрАТ «Дікергофф Цемент Україна», а тому обраний спосіб захисту є неефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, виходячи з викладеного, застосування обраного заявником способу захисту своїх прав, фактично не призведе до їх відновлення.

Верховний Суд у вказаній постанові у справі № 918/233/18 погодився із висновком апеляційної інстанції, що ефективним та визначеним законом способом захисту у даному випадку є направлення листів про спростування інформації та наявність підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ТОВ «Лювада» негайно відкликати листи, які містять недостовірну інформацію, від усіх адресатів, яким його було надіслано.

За наведених вище обставин, обраний позивачем спосіб захисту шляхом відкликання відповідачем спірних листів є неефективним.

Крім того, як було встановлено судом вище та не заперечується позивачем станом на дату розгляду даної справи сторінка у соціальній мережі «Fасеbоок», за посиланням: https://www.facebook.com/ukratomprom?epa=SEARCH_BOX, є недоступною. При цьому, позивач протягом розгляду даної справи не змінював предмет позову та не повідомляв суд про іншу, на думку позивача, належну відповідачу сторінку у соціальній мережі «Fасеbоок».

Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (згідно правових висновків, сформованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 21.11.2024 у справі № 910/10986/18).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 15 000, 00 грн, завданої діловій репутації позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні ділової репутації юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві моральної шкоди у цій справі необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; 3) наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою); 4) вини. Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Як було зазначено судом вище, ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Отже, виходячи з комплексного аналізу наведених норм, юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20.

Таким чином, в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем, позивач мав довести, які саме дії спричинили приниження ділової репутації, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Судом було встановлено, що листи відповідача вих. № 35 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019, вих. № 34 від 17.09.2019 до органів державної влади були направлені відповідачем як реалізація його права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а отже не підтверджено наявність протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданими збитками та вина відповідача у завданні позивачу збитків.

Позивачем в позовній заяві також не обґрунтовано та не надано належних доказів, які б підтверджували як саме було завдано шкоди діловій репутації позивача.

Позивач не надав суду доказів, які б підтверджували те, що дії відповідача призвели до зниження оцінки підприємницької, чи іншої діяльності АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз». Не доведено, що відповідачем було поширено інформацію, яка дискредитує спосіб ведення чи результати господарської (підприємницької) діяльності позивача, у зв`язку з чим знизилась/знижується вартість його нематеріальних активів.

Варто також зазначити, що позивачем жодним чином не обґрунтований та документально не доведений розмір моральної шкоди, заявлений до стягнення з відповідача.

Суд наголошує, що саме на позивача покладено обов`язок доведення наявності збитків та протиправності поведінки заподіювача збитків. Крім того, обов`язковим є доведення й причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та збитками.

Частинами 1, 3 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки за наслідками розгляду даної справи позивач належними та допустимими у розумінні ст. 76, 77 ГПК України доказами не довів наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповдіача моральної шкоди є необґрунтованими, нормативно та документально не доведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 31.07.2026.

Суддя Л.В. Сокуренко