Решение № 138645694, 31.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2026Справа № 910/5390/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС Транслогістік» (29007, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 74, офіс 429) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» (03191, м. Київ, вул. Лятошинського композитора, буд. 4Б, офіс 103А) про стягнення 217 622,89 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РКС Транслогістік» (далі - позивач, ТОВ «РКС ТЛ») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» (далі - відповідач, ТОВ «ЛК «Сінергія») про стягнення 217 622,89 грн, з яких: 170 942,17 грн заборгованість зі сплати пені та 46 680,72 грн заборгованість зі сплати інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/11703/25, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 910/11703/25, позовну заяву ТОВ «РКС ТЛ» до ТОВ «ЛК «Сінергія» задоволено в повному обсязі, та стягнуто з ТОВ «ЛК «Сінергія» 934 740 грн боргу, а також нараховані на суму боргу збитки внаслідок інфляції за час прострочення та пеню за період до розгляду справи № 910/11703/25, однак з моменту подання первинного позову до закінчення розгляду судами спірних правовідносин у справі № 910/11703/25 пройшов значний проміжок часу, у зв`язку з чим позивачем за період з 17.09.2025 по 22.04.2026 в межах часу розгляду справи № 910/11703/25 були нараховані інфляційні втрати та пеня, які позивач просить стягнути з відповідача у даній справі.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/5390/26 та справу передано на розгляд судді Демидова В.О.

Ухвалою суду від 14.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу семиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про усунення недоліків з долученням відповідних документів.

Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження: подати до суду відзив на позовну заяву із врахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві та надати суду докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адреси учасників справи, а також запропоновано відповідачу у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, у разі наявності, надати суду заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; запропоновано відповідачу у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення із врахуванням вимог ст. 167 ГПК України та надати суду докази направлення заперечень з доданими до них документами на адреси учасників справи; запропоновано позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив із врахуванням вимог ст. 166 ГПК України та надати суду докази направлення відповіді на відзив з доданими до нього документами на адреси учасників справи.

Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з частиною 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною одинадцятою ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Згідно з наданої відповідачем відповіді № 34773912 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, ТОВ «ЛК «Сінергія» має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (дата реєстрації: 09.11.2023).

Відповідно до п. 2 частини шостої ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з повідомленням суду про доставлення процесуального документу до електронного кабінету особи, документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 25.05.26 по справі № 910/5390/26 була доставлена відповідачу через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) 25.05.26 о 17:20, у зв`язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 25.05.2026 вважається врученою відповідачу 26.05.2026.

Крім того, згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.05.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін не надходило.

За приписами частини п`ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п`ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

08.02.2024 між ТОВ «РКС ТЛ» (далі - Орендодавець) та ТОВ «ЛК «Сінергія» (далі -Орендар) було укладено Договір оренди цистерн № 0802/24 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) технічно справні, придатні в комерційному відношенні, промиті (пропарені) та повністю укомплектовані залізничні цистерни, підготовлені та придатні для перевезення світних нафтопродуктів, нафти та бензину газового.

Згідно з пп. 2.1.3. п. 2.1. Договору, Орендар зобов`язаний своєчасно проводити сплату орендних платежів Орендодавцю, відповідно до розділу 3 цього Договору.

Розділом 3 Договору встановлено орендну плату, порядок розрахунків і суму Договору.

Умовами п. 3.15. Договору передбачено, що у разі прострочення орендних платежів, Орендар виплачує Орендодавцю пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежів.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що цей Договір вважається виконаним після виконання в повному обсязі взятих зобов`язань та розрахунків між Сторонами.

У вересні 2025 року ТОВ «РКС ТЛ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ «ЛК «Сінергія», зокрема, 934 740,00 грн боргу з орендних платежів за спірним Договором, 25 871,43 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 13 5811,32 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 910/11703/25, позов ТОВ «РКС ТЛ» задоволено та стягнуто з ТОВ «ЛК «Сінергія», зокрема, 934 740,00 грн боргу, 25 871,43 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 135 811,32 грн пені.

Вказаними рішенням та постановою судами встановлено, що на виконання умов Договору оренди цистерн № 0802/24 від 08.02.2024 позивач передав, а відповідач прийняв вагони-цистерни №№ 50018704, 57317893, 75164384, 75164343, 75164368, 75164376, 75164343, 75164368, 75164384, 75164376, 573178093 моделі 15-1547, 50018704 моделі 15-776, що підтверджується актами прийому-передачі залізничних вагонів від 01.03.2024, 08.03.2024, 16.10.2024, 03.07.2024, 29.06.2024, 27.04.2025, 13.07.2025, 18.07.2025, 23.07.2025.

За твердженням позивача, протягом періоду з 31.01.2025 по 23.07.2025 були виставлені рахунки та відповідно складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 63 від 31.05.2025, 40 від 31.05.2025, 10 від 31.01.2025, 51 від 30.04.2025, 25 від 28.02.2025, 95 від 23.07.2025, рахунками на оплату №№ 69 від 31.05.2025, 45 від 31.03.2025, 12 від 31.01.2025, 56 від 30.04.2025, 29 від 28.02.2025, 101 від 23.07.2025, які були частково сплачені відповідачем, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача розмір невиконаного зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати за користування вагонами-цистернами становить суму 934 740,00 грн за період з 31.01.2025 по 23.07.2025.

Суди визнали доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача за Договором у розмірі 934 740,00 грн, а вимогу позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості - обґрунтованою.

За висновками судів, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті за Договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягали стягненню 934 740,00 грн боргу, 25 871,43 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 135 811,32 грн передбаченої п. 3.15. Договору пені.

Однак, оскільки з моменту подання первинного позову до закінчення розгляду судами спірних правовідносин у справі № 910/11703/25 пройшов значний проміжок часу, позивачем за період з 17.09.2025 по 22.04.2026 в межах часу розгляду справи № 910/11703/25 були нараховані інфляційні втрати та пеня на суму боргу, що були предметом розгляду справи у справі № 910/11703/25, які позивач просить стягнути з відповідача у даній справі.

Вищевикладене і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини стороні виникли на підставі укладеного між сторонами Договору оренди цистерн № 0802/24 від 08.02.2024.

Відповідно до норм частини першої та другої ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста ст. 283 ГК України).

Судом враховано, що ГК України втратив чинності від 28.08.2025 на підставі Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», однак, спірні правовідносини сторін, а також заборгованість з орендних платежів, яку позивач просив стягнути з відповідача у справі № 910/11703/25, виникли за період до 28.08.2025, тобто до втрати чинності ГК України, у зв`язку з чим судом застосовуються положення ГК України до спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 910/11703/25, було встановлено, що на виконання умов Договору оренди цистерн № 0802/24 від 08.02.2024 позивач передав, а відповідач прийняв вагони-цистерни №№ 50018704, 57317893, 75164384, 75164343, 75164368, 75164376, 75164343, 75164368, 75164384, 75164376, 573178093 моделі 15-1547, 50018704 моделі 15-776, що підтверджується актами прийому-передачі залізничних вагонів від 01.03.2024, 08.03.2024, 16.10.2024, 03.07.2024, 29.06.2024, 27.04.2025, 13.07.2025, 18.07.2025, 23.07.2025.

Частиною четвертою ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина п`ята ст. 762 ЦК України).

Розділом 3 Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 22.11.2024, сторонами встановлено вартість орендної плати, порядок розрахунків і суму Договору.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рішенням Господарського суду міста Києва, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 910/11703/25 визнано доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача за Договором у розмірі 934 740,00 грн за період з січня 31.01.2025 по 23.07.2025, а вимогу позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості - обґрунтованою, що, враховуючи положення частини четвертої ст. 75 ГПК України, не підлягає доказуванню у даній справі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 ЦК України).

Положеннями пп. 3 частини першої ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частини першої ст. 230 ГК України (чинному на дату укладання договору та період виникнення заборгованості), штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Згідно з частинами першою та другою ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини третьою ст. 549 ЦК України (у редакції, чинній на дату укладення Договору та період стягнутого основного боргу), пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини третьою ст. 549 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату нарахування пені, що є предметом розгляду даної справи), пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Частиною шостою ст. 231 ГК України (чинному на дату укладання договору та період виникнення заборгованості) передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Умовами п. 3.15. Договору передбачено, що у разі прострочення орендних платежів, Орендар виплачує Орендодавцю пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежів.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 910/11703/25, з відповідача на користь позивача окрім основного боргу у розмірі 934 740,00 грн за період з січня 31.01.2025 по 23.07.2025, було стягнуто, зокрема, 25 871,43 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 135 811,32 грн передбаченої п. 3.15. Договору пені

За висновками судів у справі № 910/11703/25, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті за Договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягали, зокрема 25 871,43 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 135 811,32 грн передбаченої п. 3.15. Договору пені.

Однак, в обґрунтування позовних вимог у даній справі № 910/5390/26, позивача зазначав, що з моменту подання первинного позову до закінчення розгляду судами спірних правовідносин у справі № 910/11703/25 пройшов значний проміжок часу, у зв`язку з чим позивачем за період з 17.09.2025 по 22.04.2026 в межах часу розгляду справи № 910/11703/25 були нараховані інфляційні втрати та пеня на суму боргу, що були предметом розгляду справи у справі № 910/11703/25, які і просить стягнути позивач з відповідача у даній справі.

Так, із наведеного у позовній заяві розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 170 942,17 грн за період з 17.10.2025 по 22.04.2026 (включно), розраховану на загальну суму заборгованості у розмірі 934 740,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням встановлених фактів у справі № 910/11703/25 щодо початку виникнення прострочення з орендних платежів та вірності визначення позивачем періодів нарахування пені, судом встановлено, що він розрахований арифметично вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 170 942,17 грн підлягають задоволенню.

Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку пені відповідачем заявлено не було. Контррозрахунків відповідачем не надано.

Також, із наведеного у позовній заяві розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 46 680,72 грн за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року, розраховані на загальну суму 934 740,00 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові». Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2021 у справі № 920/653/19.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Оскільки судами встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати орендних платежів за спірним Договором, то вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Перевіривши також наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він здійснений арифметично правильно, що має наслідком задоволення цих вимог у заявленому розмірі 46 680,72 грн інфляційних втрат.

Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат відповідачем заявлено не було. Контррозрахунків відповідачем не надано.

Частиною першою ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Слід зазначити, що за подання позовної заяви з долученими до неї документами в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», застосовується понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим, судовий збір у даній справі за подання майнової вимоги у розмірі 217 622,89 грн становить 2 662,40 грн (3 328,00 грн х 0,8).

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Також, у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи: судовий збір у розмірі 2 663,00 грн та з витрат на професійну правову допомогу адвоката попередній орієнтовний розрахунок яких складає - 22 000,00 грн.

Керуючись статтями 74, 86, 129, 232, 236-241, 247-252 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» (03191, м. Київ, вул. Лятошинського композитора, буд. 4Б, офіс 103А; ідентифікаційний код: 39863680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РКС Транслогістік» (29007, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 74, офіс 429; ідентифікаційний код: 40968480) 217 622 (двісті сімнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн 89 коп., з яких: 170 942 (сто сімдесят тисяч дев`ятсот сорок дві) грн 17 коп. пені та 46 680 (сорок шість тисяч шістсот вісімдесят) грн 72 коп. інфляційних витрат, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2026.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ