Постановление суда № 138645486, 27.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/218/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

27.07.2026 Справа № 908/3829/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3829/25

за позовом: CARIJOS HOLDINGS LIMITED (КАРІДЖОС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД) місцезнаходження: Strovolou, 77 STROVOLOS CENTER, Flat/Office 301 Strovolos, 2018, Nicosia, Cyprus (Строволоу, 77 СТРОВОЛОС ЦЕНТР, квартира/офіс 301 Строволос, 2018, Нікосія, Кіпр реєстраційний № HE 222021 резидентство: Кіпр)

до відповідача-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНДА-ІНВЕСТ» (вул. Зайцева Вячеслава, будинок 6, офіс 106, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 35075855)

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАМЕЛЬ» (вул. Мала Шияновська, будинок 14-13, приміщення 31-32, місто Київ, 01133, код ЄДРПОУ 45782636)

до відповідача-4: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )

про спір немайнового характеру

за участю представників

від позивача: Пукас А.В., адвокат, ордер серія АІ № 2080977 від 18.12.2025, в режимі відеоконференцзв`язку

від відповідача-1 (заявник): Січевлюк В.А., адвокат, ордер серія АА № 1671618 від 27.01.2026, режимі відеоконференцзв`язку

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

від відповідача-4: : не з`явився

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.07.2026 позов CARIJOS HOLDINGS LIMITED (КАРІДЖОС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД) залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 с. 226 Господарського процесуального кодексу України.

14.07.2026 ОСОБА_1 в підсистемі «Електронний суд» сформована заява (зареєстрована 14.07.2026 за № 15287/08-08/26) про ухвалення додаткового рішення, просить суд стягнути з CARIJOS HOLDINGS LIMITED (КАРІДЖОС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у справі № 908/3829/25 в сумі 95 040 грн 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2026 заяву передано до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.07.2026 заява ОСОБА_1 в порядку статті 244 ГПК України у справі № 908/3829/25 прийнята до розгляду, призначено розгляд заяви 27.07.2026.

22.07.2026 CARIJOS HOLDINGS LIMITED (КАРІДЖОС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД) за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовані заперечення на заяву ОСОБА_1 від 13.07.2026 щодо додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

24.07.2026 ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовані додаткові пояснення у справі № 24/1.

27.07.2026 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

27.07.2026 представник заявника (відповідача-1) підтримує заяву про ухвалення додаткового рішення, та просить суд стягнути з CARIJOS HOLDINGS LIMITED (КАРІДЖОС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у справі № 908/3829/25 в розмірі 95 040 грн 00 коп., без ПДВ, про що винести додаткове судове рішення. В обґрунтування стягнення вказаної суми представник зазначає, що відповідачем-1 в ході розгляду цієї справи було доведено, що як до, так і після внесення відповідачем-1 належної йому частки до статутного капіталу ТОВ «ПАНАМЕЛЬ» позивач зберіг та користується усіма корпоративними правами учасника ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ». Зазначає,що позивач, як і раніше, має право брати участь в управлінні ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ» з тією є ж кількістю голосів (в тому числі скликати позачергові загальні збори учасників). Вказує. що як і до зміни складу учасників ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ», без належних позивачу голосів неможливо прийняти рішення по більшості суттєвих питань щодо діяльності ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ», котрі передбачені в ч. 2 та ч. 3 ст. 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Повідомляє, що залишається незмінним також і право позивача на отримання інформації про господарську діяльність ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ» (на підставі поданого з дотриманням чинного законодавства та статуту запиту); також у випадку прийняття вищим органом ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ» рішення про виплату дивідендів позивач отримає пропорційну його частці суму дивідендів (37,15 % статутного капіталу) тощо. На думку відповідача-1, позивач подавши позовну заяву, діяв недобросовісно, а також мав протиправну мету: ущемлення прав та інтересів відповідача-1, відволікання його часових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на безпідставні, безперспективні, однак вмисно затягнуті позивачем судові спори, а також публічне приниження честі та ділової репутації відповідача-1 шляхом публічного звинувачення його у непорядності та недобросовісності. Вказує на те, що позивач постійно здійснював довільне тлумачення принципу свободи договору для обґрунтування неіснуючого «порушення» відповідачем-1 вимог корпоративного договору, укладеного між учасниками ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ». Зазначає проте, що відповідачем-1, встановлений в Корпоративному договорі від 22.08.2018 порядок розпорядження частками порушує вимоги чинного законодавства України. Реалізація учасниками правовідносин принципу свободи договору не може змінювати чи підміняти собою імперативні норми об`єктивного права. Звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву відповідачем-1 було вказано, що для можливості практичної реалізації виконання сторонами п.п. (v) п. 2.5 Корпоративного договору як мінімум необхідно було внести до статуту ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ» зміни щодо виключної компетенції загальних зборів учасників. Повідомляє проте, що позивачем за більше ніж сім років з дня укладення Корпоративного договору і як одним із мажоритарних учасників ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ» жодного разу не було ініційовано розгляд на загальних зборах учасників питання щодо внесення до статуту питання щодо віднесення до виключної компетенції загальних зборів питання про «участь в угодах, пов`язаних з розпорядженням частками в статутному капіталі ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ». Звертає увагу на те, що позивач заявляв безпідставні клопотання з метою затягування та ускладнення розгляду справи шляхом витребування надмірної кількості доказів у неналежних суб`єктів, зокрема, одночасно із поданням позовної заяви позивачем було подане клопотання про витребування доказів (без дати і номера), яким він просив суд витребувати від відповідача-1 та Приватного нотаріуса Сомова І.В. «Рішення одноосібного засновника ТОВ «ПАНАМЕЛЬ» № 1 від 26.11.2024 р.» та документи щодо проведеної приватним нотаріусом Сомовим І.В. реєстраційної дії № 1000731070036013156 від 21.01.2025. Вказує на те, що позивач та усі відповідачі визнавали та визнають обставини внесення відповідачем-1 вкладу до статутного капіталу ТОВ «ПАНАМЕЛЬ» (код юридичної особи 45782636) у вигляді частки статутного капіталу ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ» (код юридичної особи 35075855) номінальною вартістю 12 527 316 грн., що становить 37,15% статутного капіталу ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ», згідно з «Рішенням одноосібного засновника ТОВ «ПАНАМЕЛЬ» № 1 від 26.11.2024». Звертає увагу на те, що матеріали щодо реєстраційної дії № 1000731070036013156 від 21.01.2025, проведеної приватним нотаріусом Сомовим І.В., згідно з чинним законодавством знаходилися у виконавчому органі міської ради за місцезнаходженням ТОВ «ПАНАМЕЛЬ», однак Позивач одночасно із поданням позову 22.12.2026 заявив клопотання про їх витребування саме у вказаного приватного нотаріуса. Вважає, що документи, наявні в матеріалах справи вже на момент порушення провадження у справі № 908/3829/25, дозволяли розглянути та вирішити цей спір, який, по суті, ґрунтується на невеликому фрагменті так званого «Корпоративного договору від 22.08.2018 р.». Зазначає проте, що з метою уникнення затягування розгляду спору: відповідач-1 одночасно із поданням в відзиву на позов добровільно надав суду копію статуту ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ», чинного у період виникнення та існування спірних правовідносин, що уже дозволяло в належному обсязі дослідити правове регулювання усіх спірних питань у справі № 908/3829/25; ТОВ «ПАНАМЕЛЬ» за власною ініціативою 27.01.2026 подав для залучення у матеріали справи «Рішення одноосібного засновника ТОВ «ПАНАМЕЛЬ» № 1 від 26.11.2024», а також Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ПАНАМЕЛЬ» та відповідний опис, попри це, позивач 04.05.2026 заявив клопотання про витребування вже від Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради реєстраційних справ ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ» і ТОВ «ПАНАМЕЛЬ», мотивувавши це тим, що «вказані докази безпосередньо впливають на розгляд справи та встановлення суттєвих для вирішення спору обставин та підтвердять незаконне відчуження ОСОБА_1 своєї частки у ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ» на користь ТОВ «ПАНАМЕЛЬ», проведення реєстрації учасником ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ» нового учасника - ТОВ «ПАНАМЕЛЬ», подальший продаж частки в ТОВ «ПАНАМЕЛЬ» на користь Демидової». Звертає увагу на те, що позивач заявив клопотання про витребування реєстраційних справ вказаних товариств у повному обсягу, а не у частині, що могла мати відношення до предмету позову (до речі, усі необхідні для вирішення спору документи на той момент уже були в матеріалах справи). Вважає, що витребування реєстраційних справ у повному обсязі було позбавлене жодної процесуальної доцільності і лише затягувало час розгляду справи, зокрема, тільки витребувана судом реєстраційна справа ТОВ «ПАНДА-ІНВЕСТ» містила у собі 1225 аркушів. Вказує та те, що наслідком цілеспрямованої та позбавленої процесуального сенсу активності позивача щодо витребування надмірної кількості так званих «доказів» стало те, що підготовче засідання (з врахуванням повернення до нього зі стадії розгляду позову по суті) у справі № 908/3829/25 тривало 6 (шість) місяців, однак задоволення судом вказаних вище клопотань позивача, а також надання відповідачами у справу додаткових документів не мало жодного процесуального наслідку у зв`язку із тим, що позивач після завершення підготовчого засідання та перед засіданням із розгляду справи № 908/3829/25 по суті заявою від 07.07.2026 ініціював залишення судом поданого ним позову без розгляду. Зазначає, що у відзиві на позовну заяву від 16.01.2026 наявна заява про те, що відповідач-1 протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення надасть докази, котрі підтверджують розмір його судових витрат (договори, рахунки тощо), що виникли у зв`язку із розглядом справи № 908/3829/25 судом першої інстанції. Зазначає, що Адвокатським Бюро «АРСЕНАЛ» ВОЛОДИМИРА СІЧЕВЛЮКА» та ОСОБА_1 до Договору було складено Акт передачі-приймання послуг від 09.07.2026, про надання та приймання послуги правничої допомоги, надані виконавцем замовнику при розгляді Господарським судом Запорізької області справи № 908/3829/25, у фактичному обсязі 21,12 (двадцять одна ціла дванадцять сотих) години за ціною: 4500,00 грн. вартує одна година послуг. Звертає увагу на те, що відповідачем-1 були вчинені усі необхідні дії для виникнення права вимагати стягнення витрат на правничу допомогу відповідно до процитованого вище положення законодавства. Вказує та те, що зазначена в попередньому розрахунку, була об`єктивно збільшена внаслідок підготовки адвокатом заперечення на відповідь на відзив від 26.01.2026, виготовлення адвокатом додаткових пояснень, а також з врахуванням часу фактичної участі адвоката Січевлюка В.А. у судових засіданнях. Зазначає, що виходячи з тарифу 1 година правничої допомоги коштує 4500 грн. 00 коп., загальна ціна послуг правничої допомоги, наданих Адвокатським Бюро «АРСЕНАЛ» ВОЛОДИМИРА СІЧЕВЛЮКА» Васильченку Д.В. при розгляді судом першої інстанції спору у справі № 908/3829/25, становить 95 040 грн 00 коп., без ПДВ. Вказує на те, що спір у справі № 908/3829/25 характерний тим, що: 1) ця справа є складною за своєю фабулою, поєднує господарські, цивільні та корпоративні аспекти. Її супровід передбачає високу кваліфікацію адвоката, володіння ним комплексними знаннями господарського, цивільного та корпоративного права, його звернення до чисельних законодавчих актів з метою їх системного аналізу, відповідно, заяви по суті справи та пояснення, що подавалися відповідачем-1, насичені складним багатогалузевим змістом, а також у більшості випадків мають значний обсяг, що зумовило істотні трудовитрати адвоката при їх виготовленні; 2) належний рівень захист інтересів відповідача-1 з необхідністю передбачав опрацювання адвокатом чисельних правових висновків вищих судових інстанцій України, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16; від 21.02.2024 у справі № 903/359/23; від 08.02.2024 у справі № 910/5540/20 та від 11.01.2024 у справі № 911/84/22; від 17.03.2021 р. у справі № 922/634/19; від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 тощо; 3) значною кількістю судових засідань, підготовка до участі в яких вимагала значних витрат часу. Просимо суд звернути на те, що чинне господарсько-процесуальне законодавство встановлює критерієм визначення співмірності витрат на правничу допомогу не розмір ціни позову, а складність справи, обсяг наданих послуг та значення справи для відповідача-1.

27.07.2026 представник позивача заперечує проти задоволення заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення, та просить суд відмовити у задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом. Вказує, що витребування доказів є також правом позивача яке передбачене процесуальним законом, та якби відповідач надав ці докази самостійно - необхідності витребування не виникло б, а витребування доказів здійснювалось від тих органів у володінні яких докази перебували. Зазначає, що витребування реєстраційних справ є сталою судовою практикою у даній категорії справ, та отримання цих доказів можливо виключно на підставі рішення суду, тому отримати їх самостійно позивач не мав можливості, та витребовувались виключно дві реєстраційні справи в яких є докази та документи вчинених відповідачем незаконних дій. Вказує на те, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судової справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Звертає увагу на те, що Верховний Суд виходить із системного тлумачення положень процесуального закону та зазначає, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Вважає, що для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Звертає увагу на те, що обґрунтованість чи не обґрунтованість позовних вимог вирішується судом виключно у рішенні суду за результатом розгляду справи по суті. Зазначає, що під час залишення позову без розгляду суд не має повноважень встановлювати достатність обґрунтованості позовних вимог. Вказує на те, що поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача». Вказує на те, що відповідачу потрібно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали; чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Зазначає про те. що звернення позивача до суду було пов`язано виключно з вже встановленою законом нікчемністю вчиненого відповідачем правочину щодо незаконного відчуження відповідачем корпоративних прав. Повідомляє, що позов було повністю обґрунтовано норманами законодавства та вини позивача в поданні позову не має. Зазначає, що позивач жодного разу не протидіяв вирішенню спору, та не ущемлявав прав відповідача. Вказує на те, що на невідповідність актів прийняття-передачі частки законодавству, також звертав увагу у судовому засіданні реєстратор Запорізької ОДА. Зазначає, що подання заяви про залишення позову у справі без розгляду є правом позивача та не розцінюється судом як недобросовісне звернення з позовом до суду, або необґрунтовані дії позивача. Повідомляє, що після ознайомлення з документами реєстраційних справ позивачем було прийнято рішення про подання заяви про залишення позову без розгляду. Зазначає, що у заяві відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення ПІБ адвоката не вказано, що дає підстави для повної відмови у стягненні. Позивач вважає, що можливі доповнення до заяви, подані після спливу строку на її подання, не можуть прийматись та розглядатись судом, а у наданих документах не міститься інформації про те, хто саме з адвокатів від імені Адвокатського об`єднання та в якому обсязі надав правничу допомогу. Вважає, що у справі, що розглядається, розмір витрат на професійну правничу допомогу не може бути визначений судом на підставі наданих доказів. Звертає увагу на те, що з тексту речення у відзиві на позов та заяві .…Відповідно до умов вказаного Договору (п. 5.1) за надання правничої допомоги Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю гонорар у розмірі виходячи із тарифу 4500 грн за годину надання послуг, без ПДВ, конкретний розмір оплати закріплюється Сторонами в актах прийняття-передачі послуг. Зазначає, що відповідач інформує суд, що судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи в суді першої інстанції становитимуть не менше ніж 27000 грн. 00 коп., що відповідає ціні 6 годин правничої допомоги, неможливо встановити, про які види правової допомоги йдеться, якою є загальна вартість роботи/послуги в межах кожного виду, скільки часу витрачає адвокат на виконання робіт/надання послуг), яким є обсяг наданих адвокатом послуг/ виконаних робіт тощо, вказівка на 4500,00грн. - це лише вартість не ідентифікованих за змістом видів правової допомоги. Позивач звертає увагу суду, на зловживання та недобросовісність щодо заявлених до відшкодування сум, так, наприклад, при поданні 16.01.2026 відзиву на позовну заяву в ній зазначено про 6 годин роботи, а в акті вже 9 годин роботи. Зазначає, що подаючи відзив відповідач не міг не знати про вже витрачений адвокатом час на написання відзиву, який йому повідомив адвокат. Звертає увагу на те, що позов був нематеріального характеру, вказана справа є справою не значної складності; правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі корпоративного договору; за встановленими обставини відчуження частки мало місце лише один раз (що не потребувало значного часу та зусиль для здійснення аналізу великої кількості доказів- доказ один Корпоративний договір, відсутня необхідність здійснювати розрахунки суми боргу та відповідних нарахувань - позов не майновий); позовні вимоги обґрунтовані нормами чинного законодавства України незначної кількості одна стаття Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», які за своїм змістом не є ні суперечливими, ні складними, що не зумовлює неоднозначного (спірного) сприйняття їхнього змісту; у спорах такого характеру судова практика є сталою. Зазначає, що адвокат був присутнім на 8 засіданнях, по суті справа не слухалась, тривалість більшості судових засідань незначна. Звертає увагу на те, що від відповідача надійшло 4 документи (відзив на позов, заперечення та два додаткових пояснення), а за законом необхідними є тільки відзив та заперечення, інші 2 документи не носило характеру необхідності. Звертає увагу на те, що відзив та заперечення підписано безпосередньо Васильченко, а не адвокатом. Зазначає, що адвокатом підписані тільки додаткові пояснення які не є обов`язковими, при участі у судових засіданнях адвокат не здійснював виступ щодо заперечень, оскільки справа не слухалась по суті. Позивач вважає що складність виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг) зі складання процесуальних документів, не є спів мірною із заявленим розміром витрат на правничу допомогу. Вказує, що розгляд справи в суді першої інстанції не було проведено в повному обсязі: позов було залишено без розгляду та справа по суті не слухалась, та вказане свідчить, що адвокатом виконано лише частина роботи, яка передбачена договором. Зазначає, що позиція позивача у справі не змінювалась, відтак адвокату, який надавав правову допомогу відповідачу , не потрібно було вивчати додаткові джерела права, оскільки останній не міг бути необізнаним про позицію позивачу, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивачі обґрунтовували свої вимоги та інші обставини, а складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі не є незвичайною, а є простою. Вважає, що заявник в своїй заяві не обґрунтував розміру заявленої суми до стягнення з урахуванням того, що такі витрати є не лише фактичними, але й розумними у своєму розмірі та неминучими. Позивач вважає, що заявлені вимоги не відповідає критеріям співмірності, необхідності та розумності їх розміру.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

При розгляді заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, враховуючи позиції представників позивача та відповідача-1 щодо понесених витрат на правничу допомогу, проаналізувавши долучені до заяв докази, судом враховується наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ГПК України, відповідних нормах Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частини першої, третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на позовну заяву Васильченко Д.В. заявлено про покладення на CARIJOS HOLDINGS LIMITED судових витрат. Повідомив про укладання між Адвокатським Бюро «АРСЕНАЛ» ВОЛОДИМИРА СІЧЕВЛЮКА» та ОСОБА_1 договору про надання правничої допомоги № 15-01/2026 від 15.01.2026. Проінформував, що судові витрати на правничу допомогу, у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції становитимуть не менше ніж 27000 грн 00 коп., що відповідає ціні 6 годин правничої допомоги, докази витрат на правничу допомогу (договір, акт тощо) будуть подані протягом 5 днів з дня прийняття судом відповідного рішення. Зазначив, що остаточний обсяг та ціна наданої правничої допомоги будуть обґрунтування відповідно до обставин розгляду спору та конкретного обсягу правничої допомоги, отриманої відповідачем.

При поданні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відповідачем-1 на дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України, оскільки подано докази понесення судових витрат в межах встановленого п`ятиденного строку після постановлення ухвали від 09.07.2026 у справі № 908/3829/25.

Відповідно до ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Так, відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням ч.5 ст. 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку, зокрема, залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених ч.5 ст. 126, ч.8 ст. 129 ГПК України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Отже, системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08.10.2025 756/16936/24, на яку посилається скаржник, а також від 16.12.2025 у справі № 914/396/21.

При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення відповідачем витрат на оплату послуг з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше) (пункт 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі № 917/243/22 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. У випадку залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України, не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін «необґрунтованість», який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в тому числі передбачених частиною п`ятою статті 130 ГПК України.

Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, пов`язаних із розглядом справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

При цьому ГПК України загалом та частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлюють конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.

Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як стверджується матеріалами справи, 09.07.2026 представник позивача звернувся до суду із заявою про залишення позову у даній справі без розгляду.

Подання вказаної заяви є процесуальним правом позивача та не розцінюється судом як недобросовісне звернення з позовом до суду, або необґрунтовані дії позивача.

Суд також враховує, що звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача, а також особи залученої до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.

Тобто отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав звернулись за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач-1 має право на компенсацію здійснених останнім витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

Як вбачається із наданих доказів, 15.01.2026 між Васильченко Д.В., далі Замовник, та Адвокатським Бюро «АРСЕНАЛ» ВОЛОДИМИРА СІЧЕВЛЮКА», далі Виконавцем, укладено договір про правничу допомогу № 15-01/2026, далі Договір, згідно з п. 1.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець надає необхідну правничу допомогу Замовнику в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю гонорар за надання правової допомоги.

За умовами п. 1.2 Договору, Виконавець зобов`язується використовувати передбачені у процесуальних кодексах України та у інших законодавчих актах засоби способи і методи захисту інтересів Замовника.

Відповідно до п. 5.1 Договору за надання правничої допомоги Замовник зобов`язується виплатити Виконавцю гонорар у розмірі виходячи із тарифу 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень за годину надання послуг, без ПДВ. Конкретний розмір оплати закріплюється Сторонами в актах прийняття-передачі послуг.

Згідно з п. 8.1 Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2028.

09.07.2026 Васильченко Д.В. та Адвокатським Бюро «АРСЕНАЛ» ВОЛОДИМИРА СІЧЕВЛЮКА» був складений акт передачі-приймання послуг, відповідно до якого згідно з договором про правничу допомогу № 15-01/2026 від 15.010.2026 при розгляді Господарським судом Запорізької області справи № 908/3829/25 за позовом Компанії CARIJOS HOLDINGS LIMITED (КАРІДЖОС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД) до 4 (чотирьох) відповідачів, серед яких відповідачем є також громадянин України ОСОБА_1 , про застосування наслідків недійсності нікчемності правочину Виконавець надав, а Замовник прийняв такі послуги правничої допомоги:

- складання відзиву на позовну заяву від 16.01.2026, обсяг наданих послуг 9 годин;

- складання заперечень (на відповідь на відзив) від 26.01.2026, обсяг наданих послуг 5 годин;

- складання додаткових пояснень у справі від 27.03.2026, обсяг наданих послуг 0,5 годин;

- складання додаткових пояснень у справі від 09.06.2026, обсяг наданих послуг 4 годин;

- представництво Замовника у судовому засіданні 04.02.2026, обсяг наданих послуг 0,5 годин;

- представництво Замовника у судовому засіданні 02.03.2026, обсяг наданих послуг 0,83 годин;

- представництво Замовника у судовому засіданні 30.03.2026, обсяг наданих послуг 0,22 годин;

- представництво Замовника у судовому засіданні 28.04.2026, обсяг наданих послуг 0,4 годин;

- представництво Замовника у судовому засіданні 07.05.2026, обсяг наданих послуг 0,1 годин;

- представництво Замовника у судовому засіданні 26.05.2026, обсяг наданих послуг 0,35 годин;

- представництво Замовника у судовому засіданні 10.06.2026, обсяг наданих послуг 0,12 годин;

- представництво Замовника у судовому засіданні 09.07.2026, обсяг наданих послуг 0,1 годин.

Загалом 21,12 годин.

Також, у п.п. 2, 3, 4, 5 вказаного акту ОСОБА_1 та Адвокатське Бюро «АРСЕНАЛ» ВОЛОДИМИРА СІЧЕВЛЮКА» узгодили, що період надання послуг: з 15.01.2026 по 09.07.2026 включно. Замовник не має претензій щодо прийнятих ним послуг. Всього надано послуг обсягом 21 цілих 12 сотих години, згідно з тарифом 1 година послуг має вартість (ціну) 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок. Без ПДВ, договірна сума (ціна) наданих послуг загалом становить 95040 (дев`яносто п`ять тисяч сорок) гривень 00 копійок, без ПДВ. Договірна сума оплати (гонорар) у розмірі 95 040 (дев`яносто п`ять тисяч сорок) гривень 00 клопійок, без ПДВ, сплачується Замовником на користь Виконавця згідно з умов Договору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Надання Васильченко Д.В. адвокатських послуг у Господарському суді Запорізької області при розгляді справи № 908/3829/25 Адвокатським Бюро «АРСЕНАЛ» ВОЛОДИМИРА СІЧЕВЛЮКА» підтверджується договором про правничу допомогу № 15-01/2026 від 015.01.2026 та ордером про надання правничої допомоги серія АА № 1671618 від 27.01.2026 виданого Адвокатським Бюро «АРСЕНАЛ» ВОЛОДИМИРА СІЧЕВЛЮКА» адвокату Січевлюку Володимиру Антоновичу.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.

У даній справі представник позивача заперечує проти задоволення заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення.

Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд може, в тому числі і з власної ініціативи, відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі № 902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, реальність та розумність їх розміру, співмірність та пропорційність, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 у заяві про ухвалення додаткового рішення у сумі 95 040 грн 00 коп., є неспівмірними, оскільки не відповідають критерію реальності таких витрат, дійсності та розумності їхнього розміру та не повинні становити надмірний тягар для іншої сторони, виходячи з обставин даної справи.

З урахуванням чого, на думку суду, справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат Васильченко Дмитра Володимировича на професійну правничу допомогу до 35 000 грн 00 коп. У решті заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити.

При визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу судом враховано, що:

- відзив на позовну заяву від 16.01.2026 та заперечення (на відповідь на відзив) від 26.01.2026 сформовані в підсистемі «Електронний суд» та підписані особисто Васильченко Дмитром Володимировичем, а не адвокатом;

- позовна заява CARIJOS HOLDINGS LIMITED (КАРІДЖОС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД) залишена ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.07.2026 без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 с. 226 Господарського процесуального кодексу України, позов не розглядався по суті.

Суд також врахував позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Крім того, доказів того, що результат вирішення справи міг вплинути на репутацію сторони або така справа викликала публічний інтерес матеріали дійсної справи не містять.

За вказаних обставин, заява в порядку статті 244 ГПК України, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 221, 232, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відшкодування правничої допомоги у справі № 908/3829/25 задовольнити частково.

Стягнути з CARIJOS HOLDINGS LIMITED (КАРІДЖОС ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД) місцезнаходження: Strovolou, 77 STROVOLOS CENTER, Flat/Office 301 Strovolos, 2018, Nicosia, Cyprus (Строволоу, 77 СТРОВОЛОС ЦЕНТР, квартира/офіс 301 Строволос, 2018, Нікосія, Кіпр реєстраційний № HE 222021 резидентство: Кіпр) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У задоволенні решти вимог щодо відшкодування правничої допомоги ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України додаткова ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення 27.07.2026 та відповідно до ст.ст. 254-259 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст додаткової ухвали складено та підписано 31.07.2026.

Повний текст додаткової ухвали буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова