Решение № 138645127, 20.07.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2026 р. Cправа № 902/384/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,

представників:

позивача - Покотила В.М.,

відповідача 1 - Тиховського М.О., Токаренко Т.Р.,

відповідача 2 - Заярної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Клонагроліс" (вул. Стеценка, буд. 5Б, село Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223)

до: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська-164" (вул. Київська, буд. 164, м. Вінниця, 21022)

до: Вінницької міської ради (вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, 21050)

про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з одночасним припиненням права власності відповідача 1 на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Клонагроліс" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська-164" та Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 06.04.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/384/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.04.2026 о 10:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі вчинено ряд процесуальних дій:

- протокольною ухвалою від 30.04.2026 за клопотанням представника позивача залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Клонагроліс" (вх. №01-30/3436/26 від 08.04.2026) про врегулювання спору за участю судді;

- в порядку ст. 46 ГПК України прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову (вх. № 01-30/4098/26 від 27.04.2026), про що 30.04.2026 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі;

- учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачами подано відзиви на позовну заяву (а.с. 78-91, 92-96, т.1); позивачем - відповідь на відзив відповідача 2 (а.с. 97-101, т.1).

Поряд з цим представнику позивача за його клопотанням забезпечено участь у судових засіданнях у справі № 902/384/26 у суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 28.05.2026 о 10:00 год, про що 30.04.2026 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Поряд з цим протокольною ухвалою від 28.05.2026 в межах розгляду справи по суті оголошено перерву до 11:00 год 14.07.2026.

На визначений час у судове засідання 14.07.2026 з`явилися усі учасники справи, які підтримали викладені письмово позиції по суті спору.

Завершивши стадію судових дебатів, суд відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 20.07.2026 о 12:00 год.

У судовому засіданні 20.07.2026 за участю представників позивача та відповідача 1 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Клонагроліс" 18.01.2022 набуло право власності на нежитлове приміщення, площею 43,3 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Вінниця, вулиця Київська, будинок 164А та розташоване на земельній ділянці площею 0,3000 га кадастровий номер 0510100000:01:004:0102. Поряд з цим вказане Товариство розраховувало на відтворення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нежитлового приміщення.

Однак, внаслідок неправомірних дій відповідача 1, на думку позивача, право власності на вказану земельну ділянку оформлено за ОСББ "Київська-164", що слугувало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

З урахуванням зміни предмета позову змін зазнала друга позовна вимога, внаслідок чого позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати пункт 4.1. Додатку 3 до рішення Вінницької міської ради від 29.09.2017 року № 879, яким вирішено передати ОСББ "Київська-164" (код ЄДРПОУ - 40126178, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Київська, буд. 164, кв. 39) у власність земельну ділянку, на якій розташовані належні заявнику об`єкти нерухомого майна, за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164, кадастровий номер 0510100000:01:004:0102, площею 0,3000 га, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, за рахунок земель комунальної власності;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська-164" (код ЄДРПОУ - 40126178) на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:01:004:0102 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,3000 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Київська, 164, що проведена 27.10.2017 року (номер запису про право в державному реєстрі прав: 23142117) Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, з одночасним припиненням права власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська-164" (код ЄДРПОУ 40126178) на вказану земельну ділянку.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 (ОСББ "Київська-164") вказує, що ним не було порушено процедури отримання у власність земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:01:004:0102. При цьому акцентує увагу на практику Верховного Суду, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Крім того, земельна ділянка відводилась під багатоквартирним будинком, а також трансформаторною підстанцією, загальною площею 43,3 кв.м., яка була призначена для обслуговування будинку та в подальшому з незрозумілих причин перейшла у приватну власність позивача.

Також відповідач 1 вважає, що позивач обрав неефективний та неналежний спосіб захисту його порушеного права в частині скасування в Державному земельному кадастрі реєстрацію права власності ОСББ "Київська-164" на спірну земельну ділянку, оскільки припинити право власності в Державному земельному кадастрі фактично неможливо, а будь-які права мають бути припинені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та такі підстави відсутні.

Відповідач 2 (Вінницька міська рада) у поданому відзиві на позовну заяву не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Стверджує, що відповідач 2 діяв в межах повноважень та на підставі норм чинного законодавства та жодних протиправних дій ним вчинено не було.

У відповіді на відзив відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Клонагроліс" наголошує, що в силу ч. 2 ст. 42 ЗК України Вінницька міська рада мала право передати у власність чи постійне користування співвласників багатоквартирного будинку лише прибудинкову до будинку 164 по вулиці Київській територію з належними йому об`єктами нерухомого майна, а не усю земельну ділянку з розміщеним на ній нежитловим приміщенням неналежним ОСББ і то лише за умови , якщо б співвласники приймали рішення просити Вінницьку міську раду про саме таку передачу речових прав, при чому з обов`язковим виготовленням нової містобудівної та землевпорядної документації.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

З 16.05.2014 по 01.03.2016 у місті Вінниці по вулиці Київська, 164 проводилася Реконструкція адмінбудівлі з надбудовою і прибудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованим магазином товарів повсякденного попиту. Об`єкт Реконструкції розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0510100000:01.004:0102, площею 0,3000 га. Замовником Реконструкції виступало Товариство з обмеженою відповідальністю "Земельний Девелопмент". Перед початком робіт по Реконструкції, у відповідності до чинного законодавства, ДП "Поділлягеодезкартографія" на замовлення ТОВ "Земельний Девелопмент" (Замовник будівництва) розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:01:004:0102 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. 12.11.2013 проект землеустрою внесено до державного земельного кадастру.

Рішенням Вінницької міської ради від 28.11.2013 №1505 затверджено проект землеустрою та передано ТОВ "Земельний Девелопмент" в оренду земельну ділянку площею 0,3000 га (кадастровий номер 0510100000:01:004:0102), в тому числі площею 0,0644 га в межах зони обмеження транзитних інженерних мереж, на якій розміщено належний заявнику об`єкт нерухомого майна, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (шляхом реконструкції існуючої адмінбудівлі), за адресою вул. Київська,164 у м. Вінниці, терміном на 10 років, за рахунок земель територіальної громади міста.

На підставі Рішення Вінницької міської ради № 1505 від 28.11.2013, 02.12.2013 між Вінницькою міською радою та ТОВ "Земельний Девелопмент" укладено Договір оренди земельної ділянки у відповідності до якого вказане товариство набуло право оренди земельної ділянки з кадастровим номер 0510100000:01:004:0102 площею 0,3000 га терміном на 10 років до 28.11.2023.

Після завершення Реконструкції та закінчення будівництва, об`єкт введено в експлуатацію за наступними показниками - п. 16 Декларації про готовність до експлуатації об`єкта: загальна площа будинку, квартир, житлова, основна, торговельні площі, а також трансформаторна підстанція, загальною площею 43,3 кв.м.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради своїм рішенням №331 від 09.02.2017 присвоїв адресу будівлі трансформаторної підстанції літ. "Б" загальною площею 43,3 кв.м. по вулиці Київській ТОВ "Земельний Девелопмент", розташованій на земельній ділянці площею 0,300 га кадастровий номер 0510100000:01:004:0102 (договір оренди земельної ділянки від 02.12.2013).

Як підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 23, т.1), 18.01.2022 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 43,3 кв.м. по вулиці Київській 164-А у м. Вінниця за Товариством з обмеженою відповідальністю "Клонагроліс".

Згодом Рішенням Вінницької міської ради від 29.09.2017 №879 (п. 4, додаток 3) розірвано договір оренди земельної ділянки від 03.12.2013 №00249 який був укладений з ТОВ "Земельний Девелопмент" на земельну ділянку на вул. Київська, 164, площею 0,3000 га, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, у зв`язку з відчуженням нерухомого майна шляхом укладання відповідної угоди.

Відповідно до п. 4.1 додатку 3 цього ж рішення (спірне рішення) передано ОСББ "Київська-164" у власність земельну ділянку, на якій розташовані належні заявнику об`єкти нерухомого майна, за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 164, кадастровий номер 0510100000:01:004:0102, площею 0,3000 га, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, за рахунок земель комунальної власності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клонагроліс" вважаючи таку передачу у власність земельної ділянки ОСББ "Київська-164" протиправною, оскільки вказане товариство є власником об`єкта нерухомості, що знаходиться на переданій земельній ділянці, звернулося із відповідним позовом до суду про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з одночасним припиненням права власності відповідача 1 на земельну ділянку (з у рахуванням зміни предмету позову).

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст. 4 ГПК України).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Положеннями ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Окрім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (див. постанову від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Спір у справі виник з підстав передачі у власність земельної ділянки відповідачу 1, враховуючи що частину земельної ділянки займає нерухоме майно позивача, належне йому на праві власності. В свою чергу, позивач розраховував на відтворення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нежитлового приміщення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, провадження № 12-143гс18 (пункт 8.17); від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, провадження № 14-458цс18 (пункт 61); від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, провадження № 14-438цс19 (пункт 42)).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України, викладений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 у справі № 760/21748/19.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клонагроліс" оспорює рішення органу місцевого самоврядування, яким передано у власність Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Київська-164" земельну ділянку площею 0,3000 га кадастровий номер 0510100000:01:004:0102 для обслуговування будинку. При цьому претендує на частину переданої за спірним рішенням земельної ділянки для обслуговування належного йому нежитлового приміщення загальною площею 43,3 кв.м., заявляючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування спірного рішення про передачу (пункту додатку до рішення), яке вичерпало свою дію за фактом реєстрації земельної ділянки на прав власності за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Київська-164".

Суд акцентує увагу, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду (зокрема шляхом укладення відповідного договору), є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180). Такі ж висновки підтримано у постанові ВП ВС від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на яке воно спрямоване. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19 та постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

Натомість, суд приходить до переконання, що такий спосіб захисту не є ефективним та належним, оскільки не вирішує сам по собі реальний спір (про визнання права на частину земельної ділянки), який є первинним. Водночас і у разі скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з одночасним припиненням права власності відповідача 1 на земельну ділянку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клонагроліс" автоматично не набуде права на частину земельної ділянки. Відтак його право не буде захищено у межах одного судового провадження з огляду на принцип процесуальної економії.

Крім того, претендування позивача на не значну частину земельної ділянки і водночас скасування права власності відповідача 1 на усю земельною ділянку явно не відповідатиме балансу інтересів сторін і матиме непропорційне втручання у мирне володіння майном.

У контексті змісту порушеного права позивача та змісту спірних правовідносин ефективним способом захисту, на переконання суду, є визнання права на частину земельної ділянки. Для цього необхідним є визначення чітких меж та площі землі під будівлею та території, необхідної для її обслуговування (прохід, під`їзд). У разі визнання права на конкретні координати, обґрунтовану площу земельної ділянки, розробляється технічна документація на поділ земельної ділянки.

Водночас суд бере до уваги, що із наявної у матеріалах справи переписки між позивачем та відповідачем 1 слідує, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київська-164" не чинить позивачу перешкод у користуванні належним йому майном, але ставить питання про компенсацію витрат на оплату земельного податку, що розраховується на усю площу земельної ділянки, на якій розташована належна ТОВ "Клонагроліс" будівля (лист вих. №01/26 від 02.01.2026; а.с. 51, т.1).

Поряд з цим за змістом листа ТОВ "Клонагроліс" вих. №2 від 08.12.2025 (а.с. 50, т.1) позивач вказує, що зацікавлений та погоджується з необхідністю оформлення оренди земельної ділянки з ОСББ "Київська-164", що передбачає обов`язковий виділ частини земельної ділянки в натурі, встановлення її меж, присвоєння кадастрового номеру, розрахунку орендної плати та подальшої державної реєстрації права користування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала про те, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 02.08.2023 у справі №924/1288/21).

Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити з мотивів обраного позивачем неналежного способу захисту свого права.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т. ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності та допустимості, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з вищенаведених підстав.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. (ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5324,8 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5324,8 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн залишити за позивачем.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 30 липня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.