Решение № 138643453, 29.07.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2572/26

2/405/1148/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 Подільський районний суд м. Кропивницького

в складі: головуючого судді Шевченко І.М.

за участю секретаря Мишевець Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

17.04.2026 року позивач, через систему «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 04.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено Договір позики №77368928 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день. 29.09.2022 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 р., за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77368928 від 04.12.2021 р. 05.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77368928 від 04.12.2021 р. Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, утворилася заборгованість в розмірі 47 372,40 грн., тому позивач звернувся в суд з даним позовом.

Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

20.04.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення, в яких вона зазначила, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі.

20.04.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила що не визнає позовні вимоги з тих підстав, що позивач не надав належних доказів щодо отримання нею коштів, позивачем не наданий належний розрахунок заборгованості, пропущений строк давності.

20.04.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшло клопотання про витребування доказів по справі від АТ КБ «ПриватБанк».

20.04.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення по справі.

24.04.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшла заява про зміну анкетних даних, в якій зазначено, що відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

24.04.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення по справі, в яких вона зазначила, що не згодна із сумою заборгованості, нарахованими їй відсотками та витратами на правову допомогу.

24.04.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення.

24.04.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Кропивницького Шевченко І.М. від 14.05.2026 року відкрите спрощене провадження по справі.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Кропивницького Шевченко І.М. від 14.05.2026 року витребувано докази по справі від АТ КБ «ПриватБанк».

18.05.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення по справі.

19.05.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення по справі.

20.05.2026 року від представника позивача Ткаченко Ю.О., за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшла заява про розгляд справи без її участі.

20.05.2026 року від позивача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що строк позовної давності позивачем не пропущений та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20.05.2026 року від позивача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що аргументи, наведені відповідачем у відзиві на позов, не відповідають дійсності, а саме: в матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем коштів, відсотки нараховані у відповідності до умов договору, з яким була ознайомлена відповідач та строк позовної давності не був пропущений.

25.05.2026 року, від позивача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив.

25.05.2026 від позивача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив.

26.05.2026 року від позивача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшла заява про розгляд справи без його участі.

01.06.2026 року надійшли докази від АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали судді.

03.06.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких вона зазначила, що визнає позовні вимоги у повному обсязі, проте не згодна з відсотками, які є завищеними, та витратами на оплату правової допомоги.

05.06.2026 року, від позивача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що договір був укладений відповідно до чинного законодавства, отримання відповідачем коштів підтверджено належними та допустимими доказами.

08.06.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення по справі, в яких вона зазначила позивачем неправомірно було нараховано відсотки поза межами 30 денного строку кредитування. Також вказала, що у справі немає належних доказів щодо отримання нею коштів.

22.06.2026 року від позивача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшла заява про розгляд справи без його участі.

23.06.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач визнає позовні вимоги у розмірі 18 000,00 грн.

06.07.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення щодо її майнового стану.

06.07.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

06.07.2026 року від відповідача, за допомогою підсистеми «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення по справі, в яких вона зазначила, що виписка АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів по її рахунку не може бути належним доказом по справі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 04.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено Договір позики №77368928 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн. строк позики - 30 днів (з 04.12.2021 по 03.01.2022), зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Позикодавець на виконання Договору позики №77368928 від 04.12.2021 року, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 18 000,00 грн. на карту № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної системи (ТОВ «ФК Фінекспрес» - платіжна система, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на банківську платіжну картку фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку юридичної особи (IBAN) на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливий без використання платіжної системи. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №227a422f-0c30-4e53-84bc- f7e27c05124a від 04.12.2021 року. (а.с. 19).

Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» (вх. №20431 від 12.06.2026), в банку на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . Відповідно до виписки про рух коштів по даній карті 04.12.2021 було зараховано платіж в сумі 18 000,00 грн.

29.09.2022 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 р., за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77368928 від 04.12.2021 р. (а.с. 30-31).

05.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77368928 від 04.12.2021 р. (а.с. 35-37).

Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25 від 05.12.2025 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 47 372,40 грн. з яких 18 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29 372,40 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 38).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем до матеріалів справи, заборованість відповідача перед позивачем складає 47 372,40 грн., з них:

18 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

29 372,40 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 10-11).

Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що Договір був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги ЗУ "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з п. п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про електронну комерцію", електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Так, судом встановлено, що між сторонами укладено договір, який було підписано електронним підписом відповідача, на умовах визначених у вказаному договорі відповідачу надано кредит, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні »№ 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ, який набрав чинності 17 квітня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025 року.

Таким чином, у період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, позивач звернувся із позовної заявою до суду 16.04.2026 року, відтак вдень звернення до суду - строки позовної давності Позивачем не порушені.

Щодо нарахування позивачем відсотків за користування кредитом у розмірі 29 372,40 грн., суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем до матеріалів справи, заборованість відповідача перед позивачем складає 47 372,40 грн., з них:

18 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

29 372,40 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с. 10-11).

Разом із тим, спір стосується кредитних правовідносин та сума заборгованості із її складовими належить до предмета доказування.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» просило стягнути з відповідача, у тому числі, заборгованість по відсотках у сумі 29 372,40 грн.

Відповідно до умов договору позики №77368928 від 04.12.2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 , сторонами було погоджено строк кредитування - 30 днів, та зазначено дату повернення позики 03.01.2022 року.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Встановлено, що відповідно до п. 2.3. договору розмір кредиту становить 18 000,00 грн, на строк 30 днів, дата повернення кредиту 03.01.2022, з 1-го по 30-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,99%.

Суд наголошує, що за умовами договору №77368928 від 04.12.2021 сторони погодили строк дії до 03.01.2022.

Як вбачається із розрахунку (а.с. 21), відповідачеві нараховані відсотки з 04.12.2021 (дата укладення договору) і по 30.09.2022 року (поза межами строку кредитування).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, за період з 04.12.2021 по 03.01.2022 сума нарахованих процентів складає 10 746,00 грн. із розрахунку: 18 000,00 грн х 1,99% х 30 днів).

Дії позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору за період з 04.01.2022 по 30.09.2022 не ґрунтуються на нормі закону.

Відповідач доказів оплати боргу до суду не надала, контррозрахунок суми заборгованості не подала, втзнала позовні вимоги лише в частині тіла кредиту.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 28 746,00 грн. (18 000 грн. тіло кредиту, 10 746 грн. - відсотки).

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню 1624,64 грн. судового збору.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. суд враховує таке.

Відповідно до положень ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до умов ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 4-5 та 9 ст. 142 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі N 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі N 760/11145/18 (провадження N 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі N 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, приходжу до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 4500,00 грн. не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін.

Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, враховуючи кількість справ з аналогічним предметом спору, в яких ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» є позивачем, суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.

Суд також враховує, що адвокат не брав участь в судових засіданнях.

Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за Договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи - 2 000,00 грн.

Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) заборгованість за договором позики №77368928 від 04.12.2021 року в розмірі 28 746,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) 1 624,64 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, адреса 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, оф. 40/3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_1 .

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко