Решение № 138640840, 13.07.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/814/24

Провадження № 2-а/355/1/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

за участю секретаря Верби Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Баришівка Київської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що 04.04.2024 року з його рахунку було здійснено списання коштів у розмірі 3129,01 грн. Він невідкладно звернувся до банку, де йому було роз`яснено, що списання коштів було здійснено Баришівським відділом державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області трального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

01.05.2024 року він звернувся до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства (м. Київ) з метою з`ясування обставин списання коштів з рахунку, де йому було повідомлено про те, що відносно нього у відділі відкрито ряд виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі. Разом з цим, йому було надано можливість ознайомитися з вказаними постановами.

Позивачем було з`ясовано, що посадовими особами СРПП відділення №1 Броварського РУПТУ НП в Київській області винесено наступні постанови про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі:

- від 09.08.2021р. серії БАВ №384679, за якою його було визнано винним у вчинений адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.;

-від 07.08.2021р. серій БАВ №384678, за якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.;

-від 21.07.2021р серії БАБ №282234, за якою його було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Разом з цим, посадовими особами СРПП відділення поліції №№ 3 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області також винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 31.08.2019р. серії БЛА №355627, за якою його будо визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Позивач не погоджується з постановами про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього рух зафіксованих не в автоматичному режимі від 09.08.2021р. серії БАВ №384679, від 07.08.2021р. серії БАВ №384678, від 21.07.2021р. серії БАБ №282234, від 31.08.2019р. серії БАА №355627 оскільки вважаю, що у його діях відсутні склади адміністративних правопорушень,

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Складання протоколів про адміністративні правопорушення, протоколів про адміністративні затримання, протоколів про вилучення речей і документів, протоколів про огляд речей та особистий огляд, а також отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органу поліції (п. 1 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376).

Згідно п. 1 розділу 4 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України ід 06.11.2015 № 1376, розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюють уповноважені посадові особи органів поліції відповідно до статті 222 КУпАП.

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, "досліджуються докази і вирішуються клопотання: Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 9 та п. 10 розділу 3 Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395)

Позивач зазначає, що вказана процедура дотримана не була, постанови були складені за його відсутності, копії постанов на його адресу не надсилались, йому не вручались. Про їх існування він дізнався 24.04.2024р. після стягнення з його рахунку грошових коштів державним виконавцем.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в режимі, затвердженої Наказом Міністерства автоматичному внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 постанова про накладення адміністративного стягнений по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Щодо постанов від 09.08.2021 р. серії БАВ №384679 та від 07.08.2021 р. серії БАВ №384678 (ч.1 ст. 127 КУпАП)

Згідно з п.1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих вплив, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильне виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за ч. 1 ст. 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настає за непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються невиконання інших правил дорожнього руху.

Відповідно до п.4.7 ПДР України, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Згідно викладеною в постанові від 09.08.2021р. серії БАВ №384679 фабулою обвинувачення, 09.08.2021р. о 18 год.35 хв. позивач , перебуваючи в смт Баришівка по вул. Київський шлях (без зазначення точної адреси), перейшов проїзну частину у невстановленому місці поза межами пішохідного переходу, чим начебто порушив п.4.7 ПДР України.

Згідно з наявним у постанові записом, вказана постанова була надіслана на його адресу рекомендованим листом за вих.№2262 від 10.08.2021р. При цьому докази отримання вказаної постанови відсутні.

Згідно викладеною в постанові від 07.08.2021р. серії БАВ №384678 фабулою обвинувачення, 07.08.2021 р. о 00 год. 10 хв. позивач , перебуваючи в смт Баришівка по вул. Центральна (без зазначення точної адреси), перейшов проїзджу частину в невстановленому місці поза межами пішохідного переходу, чим начебто порушив п.4.7 ПДР України.

Згідно з наявним у постанові записом, вказана постанова була надіслана на його адресу рекомендованим листом за вих. №2250 від 09.08.2021р. При цьому докази отримання вказаної постанови відсутні.

Пояснень свідків (пішоходів чи інших учасників дорожнього руху) чи будь-яких інших доказів порушення ним вимог п.4.7 ПДР України посадовими особами відповідача в оскаржуваних постановах не наведено, а отже належні докази вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 127 КУпАП відсутні.

Щодо постанов від 21.07.2021р. серії БАБ №282234 та від 31.08.2019р. серії БАА №355627(ч. 2 ст. 126 КУпАП)

Як вбачається з тексту постанови від 21.07.2021р серії БАБ №282234, о 15год. 25 хв. 21.07.2021р. позивач здійснював рух на мопеді Suzuki Lets, д.м.з. НОМЕР_1 по в смт Баришівка по вул. Софіївська (без зазначення точної адреси), при цьому не мав права керування транспортним засобом, чим на думку посадової особи відповідача порушив п.2.1а ПДР України.

Позивач зазначає, що підпис на оскаржуваній постанові йому не належить.

Згідно із підпунктом "а" п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

21.07.2021 року він не керував жодним транспортним засобом та не здійснював жодних дій, які підпадають під визначення «керування транспортним засобом». Окрім того, він ніколи не керував ані мопедом Suzuki Lets, д.н.з. НОМЕР_1 , ані будь-яким іншим.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і мас посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування Транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Тобто наявність посвідчення водія є обов`язковою умовою для визначення особи як водія.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року №К/9901/21130/18 (справа №№404/4467/16-а) йдеться, зокрема, про таке: «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто метою керування».

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 27 постанови № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз`яснив, що під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Звертаючись до норм міжнародного права з метою визначення поняття «керування транспортним засобом» слід згадати про Конвенцію про дорожній рух від 08.11 1968 року, ратифікованою Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74 року. Враховую наведені вище норми, слід дійти висновку, що перебування особи за кермом транспортного засобу з увімкненим двигуном не може свідчити про керування транспортним засобом.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП необхідним є саме зупинка інспектором поліції транспортного засобу, який перебуває в русі, для перевірки посвідчення водія та у разі відсутності у водія транспортного засобу посвідчення відповідної категорії на керування ним, здійснювати притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Оскільки позивач не керував транспортним засобом, звинувачення у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП є надуманим та сфабрикованим.

Разом з тим, як вбачається з тексту постанови від 31.08.2019р. серії БАЛ №355627, позивач керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, д.и.д. НОМЕР_2 в м. Українка по вул. Будівельників (без зазначення точної адреси) без посвідчення водія, а саме - не маючи права керування транспортним засобом. При цьому посилання на пункт ПДР України, який «порушено», оскаржувана постанова не містить.

Диспозиція ч.2 ст.126 КУпАП є бланкетною, тобто такою, де закріплюються лише загальні ознаки правил поведінки, для встановлення конкретних ознак слід звертатись до положень іншого нормативного акту, бланкетна диспозиція містить правила поведінки в найзагальнішій формі, відсилаючи суб`єкта реалізації до інших правових норм, тому посилання на спеціальну норму закону є обов`язковим. За відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки та порушене особини, відповідальність не настає, оскільки неможливо встановити наявність однієї з обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення - об`єктивної сторони.

Окрім того, фабула обвинувачення в спірній постанові викладена некоректно та поєднує в собі декілька складів адміністративних правопорушень.

За ч.2 ст. 126 КУпАП (в редакції, яка діяла станом на час «вчинення» правопорушення), керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В той самий час позивача звинувачують в тому, що він начебто керував транспортним засобом без посвідчення водія, а саме - не маючи права керування транспортним засобом.

Частиною 1 статті 126 КУпАП (в редакція, яка діяла на час «вчинення» правопорушення) визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За таких обставин пред`явлене в спірній постанові обвинувачення поєднує склади правопорушень, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 126 КУпАП, що є недопустимим.

Також позивач зазначає, що 31.08.2019 року він не керував жодним транспортним засобом та не здійснював жодних дій, які підпадають під визначення «керування транспортним засобом».

Разом з цим зазначає, що постанови йому не вручались та не надсилались, про що свідчать незаповнені відповідні графи постанов.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом, який просить задовільнити у повному обсязі.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 09.05.2024р. прийнято до розгляду і відкрито провадження у даній справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті .

28.05.2024р. від представника позивача адвоката Реви І.В. на адресу суду надійшло клопотання щодо призначення почеркознавчої експертизи з метою встановлення належності підпису та розписки про отримання, наявних в оскаржуваних постановах, позивачу по справі Правосуд В.М.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 13.08.2024р. по справі було призначено почеркознавчу експертизу, провадження по справі було зупинено.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24.09.2025р. провадження по справі було відновлено, справу було призначено до розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Рева І.О. не з`явились, про час та дату судового розгляду були повідомлені належним чином; надали на адресу суду письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутність, підтримали заявлені позовні вимоги у своїх письмових поясненнях з підстав, наведених у позові.

В судове засідання відповідач - не з`явився, про час та дату судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, заяв та відзиву на позов на адресу суду не надав.

У відповідності до ч.1, 3 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 55 Конституції України зазначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.4 «а» Правил дорожнього України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

У відповідності до пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У частині 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» зазначено, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Викладене свідчить, що особі забороняється керувати транспортним засобом за відсутності в останньої посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у тому числі, й у випадку позбавлення права керування транспортними засобами.

Так, частиною 2 статті 126 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 127 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху , у виді штрафу в розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП, закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (стаття 77 КАС України).

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач посилався на те, що підписи на постановах про адміністративні правопорушення йому не належать, його не було на місці вчинення вказаних правопорушень, він не був обізнаний про складання відповідних постанов.

Суд сприймає критично дане твердження позивача, розцінюючи його виключно як позицію захисту, оскільки дана позиція спростовується висновком експерта № СЕ -19/111/25/50078-ПЧ від 09.09.2025р., згідно якого : « підписи в графах «8. Права за ст. 286 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз`яснено» та « 9. Копію постанови мною отримано» постанови про накладення адміністративних стягнень про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 31.08.2019р. серії БАА № 355627, виконані ОСОБА_1 « ( а.с.115-120)

Даний висновок експерта спростовує твердження позивача щодо його відсутності на місці подій під час складання оскаржуваної постанови, його ознайомлення з оскаржуваною постановою та, відповідно, отримання копії зазначеної постанов та ставить під сумнів достеменність аналогічних тверджень ОСОБА_1 стосовно решти оскаржуваних постанов.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 був присутній на місці подій , оскаржувані постанови отримав, про накладення адміністративного стягнення був обізнаний, у передбачений законом строк вищевказані постанови не оскаржував.

Отже, оскаржувані постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП та частиною 1 статті 127 КУпАП є законними та обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що згідно з сталою практикою Європейського суду з прав людини ( рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року) Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд вважає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Зазначене узгоджується із висновком постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №127/19283/17.

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Суд зазначає, що відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваних постанов відображає склад відповідних адміністративних правопорушень.

Позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факту не порушення ним п. 2.1 «г», п.4.7. ПДР України.

З приводу встановленого порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення та відповідності дій поліцейського у вказаній справі, з якими не погоджується позивач, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У силу положень статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Розгляд справи про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 126, ч.1 ст. 127 КУпАП, віднесено до компетенції Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Порядок, умови та особливості оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, врегульовані однойменною Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395(надалі також Інструкція №1395), де в пункті 4 вказано, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ч. 2 ст. 126, ч.1 ст. 127 КУпАП.

Таким чином, при винесенні оскаржуваних постанов ( а саме- постанови від 09.08.2021р. серії БАВ №384679, від 07.08.2021р. серії БАВ №384678, від 21.07.2021р. серії БАБ №282234, від 31.08.2019р. серії БАА №355627 ) про накладення адміністративного стягнення по справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф за ч. 2 ст. 126, ч.1 ст. 127 КУпАП, складання протоколу не передбачено.

Крім того, ст. 279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, який розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Поліцейський в своїй діяльності зобов`язаний керуватися як вказаними законодавчими актами, так і Інструкцією № 1395.

Положеннями п. 8 Інструкції № 1395 передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Доказів про порушення поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення не надано та судом таких обставин не встановлено.

Отже, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 з`ясовано всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи, зокрема: наявність події адміністративного правопорушення, вину особи та чи підлягає вона адміністративній відповідальності, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Таким чином, слід дійти висновку, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення відносно позивача та накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126, ч.1 ст.127 КУпАП відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» серія A. 303-A; пункт 29).

Таким чином, суд доходить висновку, що на момент розгляду справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126, ч.1 ст. 127 КУпАП ( постанова від 09.08.2021р. серії БАВ №384679, від 07.08.2021р. серії БАВ №384678, від 21.07.2021р. серії БАБ №282234, від 31.08.2019р. серії БАА №355627) дії працівника поліції відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення було накладено правомірно.

Судом встановлено, що оскаржувані постанови ( від 09.08.2021р. серії БАВ №384679, від 07.08.2021р. серії БАВ №384678, від 21.07.2021р. серії БАБ №282234, від 31.08.2019р. серії БАА №355627) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126, ч.1 ст. 127 КУпАП складені повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафів відповідає санкціям ч. 2 ст. 126, ч.1 ст. 127 КУпАП.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При ухваленні рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, понесені судові витрати суд залишає за позивачем.

Керуючись, ст.ст. 7, 9, 121, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19-20, 77, 139, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 23.07.2026р.

Суддя Баришівського

районного суду Тетяна ЧАЛЬЦЕВА