№ 138640332, 03.06.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/706/26

Провадження №3/751/1107/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року місто Чернігів

СУДДЯ НОВОЗАВОДСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ МІСТА ЧЕРНІГОВА

Овсієнко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч.2 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568439 від 16.01.2026 вбачається, що 16.01.2026 о 18 год 44 хв в м. Чернігові по вул. Народного Руху, 11А, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника поліції про зупинку та був затриманий шляхом переслідування та блокування службовим транспортним засобом.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568414 від 16.01.2026 вбачається, що 16.01.2026 о 18 год 44 хв в м. Чернігові по вул. Народного Руху, 11А, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_1 без права керування транспортними засобами, а саме був позбавлений права керування Новозаводським районним судом міста Чернігова від 23.09.2025 та вчинив правопорушення повторно протягом року, що підтверджується постановою.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

Крім того, 16.01.2026 о 18 год 44 хв. в м. Чернігові по вул. Народного Руху, 11А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер ARLM 0271 та від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку у лікарні у лікаря-нарколога відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.

Також, 16.01.2026 о 18 год 44 хв. в м. Чернігові по вул. Народного Руху, 11А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A4 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук та підвищена жвавість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.

З огляду на положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, суд вважає за доцільне об`єднати матеріали справи відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч.2 ст. 130, ч.5 ст. 126, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, в одне провадження.

ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Судові повістки направлялись на адресу, зазначену в довідці, наданій згідно результатів доопрацювання протоклу про адміністративне правопорушення, для того, щоб забезпечити право на захист та не порушувати його інших прав, передбачених ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, ОСОБА_1 , не будучи обмеженим у своїх правах та знаючи про наявність складених відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122-2, ч.5 ст. 126 та ч.2 ст. 130, ч.2 ст. 130 КУпАП, міг сам поцікавитись ходом розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122-2, частиною п`ятою ст. 126 та частиною другою статті 130 КУпАП, у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. На суд покладено обов`язок повідомити таку особу про час та місце судового розгляду, що судом було зроблено.

Враховуючи завдання провадження в справі про адміністративне правопорушення, правові висновки ЄСПЛ щодо пріоритету публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе та необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи може призвести до уникнення винуватою особою відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 2 ст.130КУпАП настає за умови повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП настає, зокрема, у разі керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.

Відповідно до п.2.1 «а» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п.2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП настає за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч.2 ст. 130, ч.5 ст. 126 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, підтверджується відомостями, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №568407, серії ЕПР1 №568410, серії ЕПР1 №568414 та серії ЕПР1 №568439 від 16.01.2026 та відеозаписами до них; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився; направленням на огляд водія т/з з метою виявлення стану сп`яніння від 16.01.2026, згідно якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; направленням на огляд водія т/з з метою виявлення стану сп`яніння від 16.01.2026, згідно якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість; постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23.09.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; постановою серії ЕНА №6521919 від 16.01.2026, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП; постановою серії ЕНА №6325656 від 11.12.2025 згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП; рапортом інспектора відділу «СОБ» УПП в Чернігівській області від 16.01.2026.

В силу положень ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, інспектором поліції було надано можливість ОСОБА_1 подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколів, однак останній від будь-яких пояснень відмовився.

Суд також особливо звертає увагу на відеозаписи з відео-реєстраторів поліцейських, що є засобами об`єктивного контролю, оскільки не залежать від суб`єктивного сприйняття кожного з учасників події, і є достатнім доказом для прийняття несуперечливого рішення по справі.

Відповідно до оглянутих у судовому засіданні відеозаписів ОСОБА_1 керував транспортним засобом, на вимогу поліцейського не зупинився та був зупинений працівниками поліції шляхом переслідування та блокування службовим транспортним засобом. Вийшовши з автомобіля, водій відмовився надавати будь-які документи для встановлення його особи, а потім штовхнув поліцейського і почав тікати, в зв`язку з чим поліцейський довгий час його переслідував і лише коли прибуло прикріплення, водія було затримано і всі разом пішли до місця зупинки автомобіля. Протягом довгого часу працівники поліції не могли встановити особу водія, так як він називав вигадане ім`я, в подальшому, коли особу було встановлено, з`ясувалося, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування. Також надалі, при спілкуванні з ОСОБА_1 поліцейський виявив у останнього ознаки алкогольного сп`яніння. На підставі цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер на що останній відмовився і після повторних пропозицій інспектора, ще декілька разів відмовлявся від огляду як на місці зупинки так і у лікаря-нарколога, зазначав, що він взагалі не керував транспортним засобом. Після цього працівником поліції ОСОБА_1 було роз`яснено його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та був складений адміністративний протокол. Крім того, інший інспектор поліції підійшовши в цей час до ОСОБА_1 , зазначив, що вбачає у останнього ознаки наркотичного сп`яніння, на підставі цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння у визначеному законом порядку у лікаря-нарколога в лікарні, на що ОСОБА_1 спочатку сказав «давайте тут пройдемо», на що інспектор повідомив, що на це є інструкція, згідно якої огляд проводиться у лікарні. ОСОБА_1 в подальшому сказав, що він взагалі не керував транспортним засобом, а потім на повторну пропозицію інспектора пройти огляд, сказав, що хоче пройти, але нікому нічого не винен і не хоче. Інспектор декілька разів намагався з`ясувати у ОСОБА_1 , чи згоден той пройти огляд на визначення стану сп`яніння, однак останній всіляко ухилявся від конкретної відповіді. Після цього працівником поліції ОСОБА_1 було роз`яснено його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та був складений адміністративний протокол.

Отже, відмова ОСОБА_1 від виконання вимоги поліцейських пройти медичний огляд була очевидною. Він затягував час, прямо не відповідав на запитання, отже свого обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння як водій не виконав.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Саме відмова від проходження огляду водія міститься на відеозаписі та є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у не спростованих відомостях протоколів про адміністративне правопорушення, доданих до них доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи. При цьому, відмова від проходження огляду може надаватись водієм у вербальній або не вербальній формах, а також шляхом вчинення дій, які надають об`єктивних підстав сторонньому спостерігачу сприймати дії особи, як відмову від проходження огляду.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння до складання протоколу про адміністративне правопорушення, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду.

Отже, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного та наркотичного сп`яніння.

Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Відповідно до вимог ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Пунктом 7 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що застосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише у випадку встановлення судом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже у разі відсутності вини особи у вчинені такого правопорушення провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент складання протоколу та розгляду справи у суді строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою чи взаємовиключної обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчинені адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18.

Отже, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу і на те, що закриття справи з підстав, вказаних у п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була б відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Аналогічні висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ, який, здійснюючи тлумачення положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказує, що встановлення вини особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, є правильним навіть при закритті провадження у справі за строками давності і не порушує презумпції невинуватості особи (рішення ЄСПЛ від 25 серпня 1987 року «Лутц проти Німеччини»).

З урахуванням наведеного встановлення вини особи є обов`язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав.

Отже, закриттю провадження у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, обов`язково передує встановлення наявності або відсутності вини особи, оскільки лише на етапі вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, тобто після встановлення вини особи, суд перевіряє строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи, правопорушення вчинене 16.01.2026, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №568414 та серії ЕПР1 №568439 складено 16.01.2026, а 23.01.2026 дані протоколи надійшли на адресу суду. Розгляд справи було призначено на 13.04.2026, однак ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, так як викликався судовою повісткою за адресою, зазначеною в адміністративних протоколах, однак як стало відомо з листа начальника управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції «Про повернення документів», за вказаною адресою знаходиться управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, тому судом було винесено постанову та направлено адміністративні справи на доопрацювання.

На момент надходження, після доопрацювання адміністративних справ до суду, а саме 23.04.2026, строки накладення адміністративного стягнення в адміністративних справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 та ч.1 ст.122-2 КУпАП, визначені ст.38 КУпАП України , вже закінчилися.

На виконання приписів статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.2 ст. 130, ч. 2 ст. 130, ч.5 ст. 126, ч.1 ст. 122-2 КУпАП, які підтверджуються належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Однак, беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження в адміністративних справах за ч.5 ст.126, ч.1 ст.122-2 КУпАП у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, передбачених статтями 34, 35 КупАП, які відповідно пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються одночасно одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладаються в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

За таких обставин, з урахуванням обставин та характеру вчинених правопорушень, їх наслідків, особи правопорушника, матеріального становища, на підставі ст. 36 КУпАП шляхом поглинення менш серйозного адміністративного стягнення більш серйозним, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 стягнення, в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Санкцією ч.2 ст.130 КУпАП також передбачено оплатне вилучення транспортного засобу.

Враховуючи, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , згідно реєстраційної картки транспортного засобу належить ОСОБА_2 , підстав для застосування стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу суд не вбачає.

Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 36, 38, ч.1 ст. 122-2, ч.5 ст. 126, ч. 2 ст. 130, 245, 283, 284 п. 1, 294, 298, 301, 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративні справи №751/706/26, №751/707/26, №751/710/26 та №751/711/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч.2 ст. 130, ч.5 ст. 126 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП об`єднати в одне провадження, присвоївши справі номер №751/706/26, провадження №3/751/1107/26.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч.2 ст. 130, ч.5 ст. 126, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення за ч.2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 34 000 гривні 00 копійок (отримувач коштів: ГУК у Чернігівській області/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001, КБКД: 21081300, призначення платежу*21081300, серія протоколу, № протоколу, ПІБ), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 та ч.1 ст. 122-2 КУпАП - закрити, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок на користь ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Ю. К. Овсієнко