Решение № 138640097, 27.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3789/25

2/950/326/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Лебединського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 4227701 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19 грудня 2023 року.

Позивач просив: 1) стягнути з відповідача 24 375,00 грн заборгованості, з яких: 2 500,00 грн - неповернена сума кредиту; 13 812,50 грн - проценти, нараховані первісним кредитором за період з 19 грудня 2023 року до 26 липня 2024 року включно; 8 062,50 грн - проценти, нараховані позивачем за період з 27 липня 2024 року до 02 грудня 2024 року включно; 2) стягнути 2 422,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; 3) відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити про нарахування на невиконану суму боргу інфляційних втрат і трьох процентів річних, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до дня його виконання.

Позов обґрунтовано тим, що 19 грудня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця було укладено електронний договір № 4227701. Сума кредиту становила 2 500,00 грн, строк кредитування - 350 днів, стандартна фіксована процентна ставка - 2,5 % на день. Договір та додатки до нього відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Кредитні кошти 19 грудня 2023 року були перераховані на зазначену позичальником платіжну картку.

Позивач зазначив, що відповідач не здійснив передбачених договором платежів, не повернув кредит та не сплатив проценти. Станом на 26 липня 2024 року первісний кредитор обліковував 16 312,50 грн боргу, у тому числі 2 500,00 грн основного боргу та 13 812,50 грн процентів.

26 липня 2024 року за договором факторингу № 26/07/2024 ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги до відповідача. Після переходу права вимоги та до завершення погодженого строку кредитування позивач нарахував іще 8 062,50 грн процентів за 129 календарних днів. Відтак загальна сума заявленої до стягнення заборгованості становить 24 375,00 грн.

Позивач вказував, що електронна форма договору відповідає статтям 639, 1055 ЦК України і статтям 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а відступлення права вимоги - статтям 512, 514, 516, 1077, 1078 ЦК України. Нараховані 21 875,00 грн є договірною платою за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку, а не штрафною санкцією.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданими документами вручено (направлено) відповідачу.

У встановлений судом строк відповідач відзиву, доказів погашення заборгованості, заперечень проти розрахунку, заяви про застосування позовної давності, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу чи заяви про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подав.

Позивач просив розглядати справу без участі його представника.

Частина п`ята статті 279 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними матеріалами, якщо немає клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України ненадання відзиву без поважних причин надає суду право вирішити спір за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом не здійснювалося.

Судом встановлено, що 19 грудня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» як кредитодавець та ОСОБА_1 як споживач уклали договір № 4227701 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За пунктом 1.2 договору кредитодавець зобов`язався надати 2 500,00 грн, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші договірні обов`язки.

Пунктом 1.3 визначено строк кредиту 350 днів та періодичність сплати процентів кожні 25 днів. Графік платежів передбачав останній платіж 02 грудня 2024 року, а заявлений позивачем період процентного нарахування завершено цією датою.

Пункт 1.4.1 договору встановлював фіксовану стандартну процентну ставку 2,5 % на день у межах строку кредиту. Пунктами 3.1, 3.2 визначено, що проценти є платою за користування кредитом, нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожний день користування методом «факт/факт», із включенням дня надання та дня повернення кредиту.

Додатком № 1 до договору погоджено графік із 14 платежів, загальну суму процентів 21 875,00 грн, загальну вартість кредиту 24 375,00 грн та орієнтовну реальну річну процентну ставку 119 700,64 %. Договір і графік містять електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором «45067», накладений 19 грудня 2023 року о 09 год 09 хв 07 с.

Паспорт споживчого кредиту містить ті самі істотні показники кредитування й електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором «46411», накладений у той самий час.

19 грудня 2023 року о 09 год 10 хв 15 с через платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на картку з маскою НОМЕР_1 перераховано 2 500,00 грн; номер транзакції 322008355.

Платежів на погашення основного боргу або процентів у наданих розрахунках не відображено. Інших доказів виконання відповідачем зобов`язання у матеріалах немає.

Станом на 26 липня 2024 року заборгованість становила 16 312,50 грн: 2 500,00 грн основного боргу та 13 812,50 грн процентів.

26 липня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу № 26/07/2024. Того самого дня сторони підписали акт приймання-передачі реєстру боржників. У витягу з реєстру під порядковим номером 5056 зазначено відповідача, його РНОКПП, договір № 4227701, 2 500,00 грн основного боргу, 13 812,50 грн процентів, 0,00 грн неустойки та 16 312,50 грн загального боргу.

02 серпня 2024 року фактор сплатив клієнту 1 671 256,73 грн як ціну портфеля прав вимоги за договором факторингу № 26/07/2024.

За період із 27 липня до 02 грудня 2024 року включно позивач нарахував 8 062,50 грн процентів: 2 500,00 грн ? 2,5 % ? 129 днів. Разом із процентами первісного кредитора загальна сума процентів дорівнює 21 875,00 грн, тобто не перевищує прямо погодженого у графіку розміру процентів за повний 350-денний строк.

Судом не встановлено доказів продовження строку кредиту, укладення після 24 грудня 2023 року додаткової угоди про зміну або продовження строку, дострокового пред`явлення вимоги про повернення всієї суми кредиту до 02 грудня 2024 року або нарахування договірних процентів після погодженого строку.

Відповідно до статей 76-80 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд установлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення; належними є докази щодо предмета доказування, а достатніми - докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність чи відсутність обставин справи. За статтею 89 ЦПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Договір № 4227701 від 19 грудня 2023 року з додатками є основним доказом виникнення зобов`язання. Документ містить найменування кредитодавця, повні ідентифікаційні дані відповідача, суму, строк, ставку, порядок надання і повернення кредиту, спосіб підписання, реквізити картки, графік платежів та електронний слід підписання. Істотні умови викладено без внутрішньої суперечності щодо суми та ставки. Різниця між датою останнього платежу 02 грудня 2024 року та зазначенням у позові закінчення 350-денного строку 03 грудня 2024 року не впливає на розмір вимог, оскільки позивач припинив нарахування 02 грудня 2024 року.

Паспорт споживчого кредиту від 19 грудня 2023 року підтверджує надання відповідачу переддоговірної інформації: суму кредиту, строк, денну ставку, реальну річну ставку, графік, загальну вартість та наслідки порушення. Паспорт не замінює договору, але у сукупності з ним підтверджує поінформованість споживача та послідовність електронного волевиявлення.

Договір про переказ коштів між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» і ТОВ «Лінеура Україна» підтверджує існування договірного механізму, за яким платіжний провайдер здійснював виплату кредитів клієнтам первісного кредитора. Сам по собі він не доводить переказ коштів саме відповідачу, однак пояснює правову й технічну підставу конкретної операції.

Договір про організацію переказу грошових коштів між ТОВ «ПейТек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» підтверджує ще один передбачений первісним кредитором канал організації карткових переказів. З огляду на наявність окремої довідки про конкретну транзакцію цей документ має допоміжне, а не визначальне значення.

Договір про організацію переказу коштів та пов`язані з ним умови обслуговування визначають порядок формування реєстрів отримувачів, забезпечувального платежу й звітності платіжного надавача. Суд оцінює цей доказ як підтвердження звичайного господарського механізму видачі безготівкових кредитів, але не як заміну доказу конкретного зарахування.

Лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 3140-2607 від 26 липня 2024 року має безпосередній зв`язок із предметом доказування: у ньому зазначено дату й час операції, суму 2 500,00 грн, маску картки НОМЕР_1 , номер транзакції 322008355 та успішний статус. Ці реквізити збігаються з договором. Суд визнає лист належним і достовірним доказом виконання кредитодавцем обов`язку з видачі кредиту.

Поденний розрахунок ТОВ «Лінеура Україна» за період із 19 грудня 2023 року до 26 липня 2024 року відображає щоденне нарахування 62,50 грн, відсутність платежів і підсумок 13 812,50 грн процентів. Арифметично: 2 500,00 грн ? 2,5 % = 62,50 грн на день; 62,50 грн ? 221 день = 13 812,50 грн. Розрахунок узгоджується з договором та реєстром боржників, тому є належним доказом розміру боргу на дату відступлення.

Договір факторингу № 26/07/2024 від 26 липня 2024 року визначає сторони, предмет, портфель грошових вимог, момент їх переходу, порядок передання реєстру та сплати ціни продажу. За пунктом 1.2 право вимоги переходить після підписання акта приймання-передачі реєстру та надходження ціни продажу в повному обсязі. Документ підтверджує правову підставу заміни кредитора.

Акт приймання-передачі реєстру боржників від 26 липня 2024 року підтверджує фактичне передання фактору реєстру щодо 6 262 боржників із загальною сумою заборгованості 90 836 698,50 грн. Він ідентифікує портфель, дату передання та виконання сторонами дії, з якою договір пов`язує перехід вимог.

Витяг із реєстру боржників індивідуалізує саме вимогу до ОСОБА_1 : порядковий номер 5056, РНОКПП НОМЕР_2 , договір № 4227701, основний борг 2 500,00 грн, проценти 13 812,50 грн, неустойка 0,00 грн, разом 16 312,50 грн. Цей доказ усуває сумнів, чи входила спірна вимога до переданого портфеля.

Платіжна інструкція № 1 від 02 серпня 2024 року на 1 671 256,73 грн підтверджує перерахування ТОВ «Українські фінансові операції» коштів ТОВ «Лінеура Україна» з призначенням «оплата згідно договору факторингу 26/07/2024 від 26.07.2024». Документ підтверджує оплатність факторингу та виконання фактором фінансового обов`язку, передбаченого договором.

Розрахунок ТОВ «Українські фінансові операції» за 129 календарних днів із 27 липня до 02 грудня 2024 року відображає 8 062,50 грн процентів. Арифметична перевірка підтверджує правильність підсумку: 62,50 грн ? 129 днів = 8 062,50 грн. Разом із 13 812,50 грн це становить 21 875,00 грн, прямо зазначені в графіку як загальна сума процентів за весь строк. Нарахувань після завершення строку розрахунок не містить.

За статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності й диспозитивності: кожна сторона доводить обставини, на які посилається, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі поданих доказів.

Частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України покладають на кожну сторону обов`язок довести обставини, на які вона посилається; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, сформованим унаслідок всебічного, повного, об`єктивного й безпосереднього дослідження; оцінюється кожний доказ окремо та їх сукупність.

Стаття 263 ЦПК України вимагає, щоб судове рішення було законним і обґрунтованим, ґрунтувалося на верховенстві права та містило оцінку аргументів учасників.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору, а зобов`язанням є правовідношення, у якому боржник повинен учинити на користь кредитора певну дію, а кредитор має право вимагати її виконання.

Статті 525, 526 ЦК України забороняють односторонню відмову від зобов`язання, якщо інше не передбачено договором або законом, і встановлюють: «Зобов`язання має виконуватися належним чином».

За статтями 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання виконується у встановлений строк, а невиконання або неналежне виконання є порушенням; боржник прострочує, якщо не приступив до виконання або не виконав його у строк.

Статті 626-629 ЦК України визначають договір як домовленість сторін, закріплюють свободу договору, зміст договору та обов`язковість укладеного договору для сторін.

Частина друга статті 639 ЦК України встановлює, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За статтею 1054 ЦК України фінансова установа надає позичальникові кредит, а позичальник зобов`язується його повернути і сплатити проценти. Стаття 1055 ЦК України вимагає письмової форми кредитного договору. Статті 1048, 1049 ЦК України надають кредитодавцю право на проценти у розмірі та порядку, встановлених договором, і покладають на позичальника обов`язок повернути одержані кошти.

Стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначає електронний підпис одноразовим ідентифікатором як алфавітно-цифрові дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір. За статтею 11 цього Закону електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до письмового договору. Стаття 12 допускає підписання електронного правочину одноразовим ідентифікатором.

Закон України «Про споживче кредитування» зобов`язує кредитодавця до укладення договору надати споживачу паспорт кредиту, а у договорі - розкрити суму, строк, процентну ставку, загальну вартість та графік платежів.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України № 3498-IX, яким статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено обмеженням максимальної денної процентної ставки. Пункт 2 розділу II Закону № 3498-IX поширює це обмеження на раніше укладені договори лише у разі продовження строку їх дії після набрання Законом чинності. Спірний договір укладено 19 грудня 2023 року, а доказів його продовження після 24 грудня 2023 року немає, тому нове обмеження не змінює погодженої ставки у цьому зобов`язанні.

За пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор може бути замінений внаслідок передання права вимоги іншій особі. Стаття 514 ЦК України передбачає перехід до нового кредитора прав у тому обсязі й на тих умовах, що існували на момент переходу. Згідно зі статтею 516 ЦК України така заміна здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтями 1077, 1078 ЦК України фактор передає клієнту кошти за плату, а клієнт відступає право грошової вимоги; предметом факторингу може бути як наявна, так і майбутня вимога. Стаття 1082 ЦК України пов`язує обов`язок здійснити платіж фактору з одержанням боржником повідомлення про відступлення, але неповідомлення саме по собі не припиняє боргу: воно створює для нового кредитора ризик того, що виконання первісному кредитору буде належним.

Суд приходить до висновку, що договір № 4227701 укладено у належній письмовій електронній формі.

Пропозиція кредитодавця містила всі істотні умови, а відповідач акцептував її шляхом введення одноразового ідентифікатора. У договорі зафіксовано ідентифікатор «45067», точний час підписання, персональні дані, номер телефону, електронні адреси та маску платіжної картки. Паспорт кредиту підписано іншим одноразовим ідентифікатором «46411» у межах тієї самої електронної сесії. Така послідовність відповідає погодженому алгоритму укладення правочину.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 зазначено, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є допустимим підтвердженням укладення електронного правочину, а паперова копія електронного доказу може оцінюватися судом, якщо її відповідність оригіналу обґрунтовано не поставлена під сумнів.

Наявні документи не є лише непідписаними правилами або витягом із вебсайту. На відміну від ситуації, коли кредитор не довів погодження конкретної редакції умов, у цій справі є індивідуальний договір і графік із підписом відповідача, конкретними сумою, ставкою, строком та карткою.

Судом встановлено, що без введення отриманого відповідачем одноразового ідентифікатора договір не міг бути укладений, а кошти не могли бути перераховані. Наступне успішне зарахування 2 500,00 грн на зазначену у договорі картку об`єктивно підтверджує реалізацію електронного волевиявлення.

Лист платіжного провайдера містить достатні ідентифікатори конкретної операції. Маска картки у листі збігається з реквізитами, які відповідач указав у договорі, а час переказу настав приблизно через одну хвилину після електронного підписання договору. Відомостей про повернення транзакції, її скасування або зарахування іншій особі немає.

Відповідач мав здійснювати платежі кожні 25 днів і повернути 2 500,00 грн у кінцевий строк. Жодного платежу в розрахунках не зафіксовано; доказів протилежного відповідач не подав. Отже, обов`язок порушено, а неповернене тіло кредиту 2 500,00 грн підлягає стягненню.

Проценти 2,5 % на день прямо погоджені в індивідуальному договорі, паспорті кредиту та графіку. Вони нараховувалися на незмінний залишок 2 500,00 грн по 62,50 грн щодня. Арифметичної або часової помилки в обох розрахунках суд не встановив.

Суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), у якій розмежовано проценти за правомірне користування кредитом і наслідки прострочення: право на договірні проценти припиняється після спливу погодженого строку кредитування або після дострокової вимоги за частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій справі висновок Великої Палати застосовується на користь вимоги про договірні проценти, оскільки всі 21 875,00 грн нараховано до 02 грудня 2024 року, тобто в межах 350-денного строку та в межах загальної суми, наперед зазначеної у графіку. Процентів за період після закінчення кредитування позивач не заявляє.

Відступлення права вимоги 26 липня 2024 року не припинило кредитного договору і не скоротило строк користування коштами. За статтею 514 ЦК України позивач набув те саме право на плату за кредитом, яке мав первісний кредитор. Договір факторингу охоплює не тільки існуючі на дату передачі суми, а й передбачені кредитним договором платежі, право на які виникне в майбутньому.

Суд також враховує, що нове законодавче обмеження денної ставки набрало чинності після укладення договору. Оскільки строк договору не продовжувався, відсутні правові підстави ретроспективно перераховувати ставку. Принцип незворотності дії нормативно-правового акта в часі узгоджується зі статтею 58 Конституції України.

Умови про ставку викладені чітко, однаково в кількох індивідуальних документах, а загальна вартість наведена у гривнях. Відповідач не заявив вимоги про визнання умови недійсною та не надав доказів введення його в оману, приховування платежів чи застосування комісій, яких немає в договорі. Суд не встановив підстав вважати заявлені проценти штрафом або неустойкою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що 13 812,50 грн процентів первісного кредитора та 8 062,50 грн процентів нового кредитора є доведеними і підлягають стягненню.

Договір факторингу, акт передання реєстру, індивідуальний витяг із реєстру та платіжна інструкція взаємно доповнюють один одного. Вони підтверджують правочин, передання саме спірної вимоги та сплату фактором ціни.

Витяг із реєстру містить усі дані, необхідні для ідентифікації боржника і зобов`язання. Розмір боргу в реєстрі точно збігається з розрахунком первісного кредитора на 26 липня 2024 року.

Згода відповідача на заміну кредитора не вимагалася. Пункт 5.1.3 кредитного договору додатково передбачав право первісного кредитора відступати вимогу.

Відсутність у наданому комплекті окремого доказу доставки відповідачу повідомлення про факторинг не є підставою для відмови в позові. Статті 516, 1082 ЦК України не пов`язують дійсність відступлення з повідомленням боржника. Наслідком неповідомлення є ризик нового кредитора прийняти як належне виконання платіж первісному кредитору. Відповідач не довів, що після 26 липня 2024 року сплачував будь-які суми ТОВ «Лінеура Україна».

Суд приходить до висновку, що ТОВ «Українські фінансові операції» є належним кредитором за договором № 4227701 та має право вимагати 24 375,00 грн.

Частина друга статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив грошове зобов`язання, на вимогу кредитора сплачує суму боргу з урахуванням інфляції та три проценти річних, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Частина десята статті 265 ЦПК України надає суду право, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, зазначити про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. За частиною одинадцятою остаточну суму розраховує виконавець за правилами, визначеними судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) роз`яснено, що таке нарахування можливе лише за вимогою позивача, а три проценти річних за статтею 625 ЦК України охоплюються процесуальним механізмом майбутнього нарахування. Суд повинен забезпечити правову визначеність формули та не може одночасно визначати майбутнє нарахування відсотків і пені.

Позивач прямо заявив вимогу про три проценти річних, визначив початковий момент - набрання рішенням законної сили - та навів формулу. Пеню до майбутнього нарахування не заявлено. Тому суд вважає можливим застосувати частини десяту, одинадцяту статті 265 ЦПК України щодо трьох процентів річних на непогашений залишок присудженого боргу.

Водночас інфляційні втрати не є «відсотками або пенею» у значенні частини десятої статті 265 ЦПК України. Їх розмір залежить від офіційних щомісячних індексів, а процесуальна норма прямо не надає виконавцю повноваження вперше визначати таку вимогу за майбутні періоди. Отже, у частині майбутнього нарахування інфляційних втрат слід відмовити.

Три проценти річних належить нараховувати на фактичний непогашений залишок 24 375,00 грн за формулою: Сума 3 % річних = С ? 3 ? Д : 100 : 365, де С - непогашений залишок присудженого боргу; Д - кількість календарних днів прострочення від дня, наступного за днем набрання рішенням законної сили, до дня, що передує дню повного виконання. У високосному році для відповідної частини періоду застосовується фактична кількість календарних днів у році. У разі часткового виконання нарахування надалі здійснюється лише на залишок, а день зарахування часткового платежу не включається до періоду нарахування на сплачену суму.

Позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору за подання позову в електронній формі, що підтверджено платіжним документом та відомостями позовної заяви.

За статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається пропорційно задоволеним вимогам, а інші судові витрати - у разі задоволення позову на відповідача.

Статті 133, 137 ЦПК України відносять витрати на професійну правничу допомогу до судових витрат. Для їх розподілу враховуються умови договору, обсяг послуг, їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті, складність справи, витрачений час, ціна позову та значення справи.

Позивач подав договір, індивідуальну заявку, рахунок, акт і детальний опис. Документи взаємно узгоджені щодо справи та суми 10 000,00 грн. Відкладення строку платежу до набрання рішенням законної сили не означає, що витрати не понесені у процесуальному розумінні, оскільки стаття 137 ЦПК України охоплює як сплачені суми, так і суми, що підлягають сплаті.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц наголошено, що за підтвердження обсягу та вартості послуг витрати розподіляються незалежно від того, чи вони вже сплачені, чи лише підлягають сплаті.

Відповідач не подав клопотання про зменшення витрат і не довів їх неспівмірності, хоча такий обов`язок за частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України покладається на сторону, яка просить про зменшення.

Сума 10 000,00 грн є значною порівняно з ціною позову, однак представник дослідив електронний кредитний договір, два періоди нарахувань, комплект факторингових і платіжних документів, підготував розгорнутий позов та належно індивідуалізований опис робіт. Гонорар є фіксованим за комплекс представництва в суді першої інстанції. За відсутності доведених заперечень суд не має підстав втручатися у погоджений сторонами розмір лише через співвідношення з ціною позову.

Оскільки основну майнову вимогу про стягнення 24 375,00 грн задоволено повністю, а відмова стосується лише частини допоміжного способу майбутнього нарахування, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 2 422,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що відповідач уклав електронний договір споживчого кредиту, одержав 2 500,00 грн, погодив 350-денний строк і фіксовану ставку 2,5 % на день, але не здійснив жодного платежу. Право вимоги належно перейшло до позивача. Розрахунок 24 375,00 грн відповідає договору, графіку та періоду кредитування.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: основний борг, договірні проценти, судовий збір і витрати на правничу допомогу стягуються у заявленому розмірі; на непогашений залишок боргу підлягають майбутньому нарахуванню три проценти річних; у майбутньому нарахуванні інфляційних втрат слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 11, 58, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626-629, 638, 639, 1048-1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4227701 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19 грудня 2023 року в загальному розмірі 24 375 (двадцять чотири тисячі триста сімдесят п`ять) грн 00 коп., з яких: 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 13 812 (тринадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн 50 коп. - проценти, нараховані ТОВ «Лінеура Україна»; 8 062 (вісім тисяч шістдесят дві) грн 50 коп. - проценти, нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні вимоги про нарахування інфляційних втрат на майбутнє до моменту виконання рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано; у разі подання апеляційної скарги - після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції, якщо рішення не скасовано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. «Н», «П».

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Роман БАКЛАНОВ