№ 138636458, 30.07.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3517/26

Провадження № 3/456/1519/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л. , з участю адвоката Поронюк І.Б., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (м. Львів) про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

за ч.1 ст. 163-1 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №125/33-00-07-01/00295 від 12.06.2026, Генеральний директор ТОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ», «вчинив правопорушення, порядку ведення податкового обліку, чим порушено вимоги: п.п. 134.1.1 п. 134.1, п. 135.1 ст. 135, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1 786 299 грн., в тому числі за: 1 кв. 2021 183 187,00 грн.; 4 квартал 2022 1 603 112 грн.; порушено вимоги Наказу міністерства фінансів України від 20.05.2015 року № 897 «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток» затвердженої (із внесеними змінами та доповненнями) та п. 44.2 ст. 44, п. 46.2 ст. 46, п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями).». Дата, час і місце вчинення правопорушення: за період з 01.04.2019 30.09.2025, Акт перевірки від 12.06.2026 р. № 297/33-00-07-01/31358171.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомив.

Адвокат Поронюк І.Б. подав на адресу суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, в обґрунтування якого покликається на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 12.06.2026 містяться лише загальні формулювання щодо порушення вимог Податкового кодексу ТОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ», однак не вказано які конкретно дії та коли вчинив ОСОБА_1 , також не встановлено чи повинен саме генеральний директор відповідати за виявлені під час перевірки ТОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» порушення. У графі час та місце вчинення правопорушення вказано період з 01.04.2019 по 30.09.2025. У протоколі про адміністративне правопорушення міститься також посилання на події, що відбувалися у 1 кварталі 2019 року, які податковий орган кваліфікує як порушення. При цьому, як вбачається з витягу з Акту № 297/33-00-07-01/31358171 від 12.06.2026 р., який додано до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було призначено на посаду Генерального директора лише 04.11.2022 року, що повністю виключає можливість вчинення ним дій, які можуть бути кваліфіковані як адміністративні правопорушення в період з 01.04.2019 р. по 04.11.2022 р. З аналізу наведених вище обставин вбачається, що податковим органом не викладено у протоколі про адміністративне правопорушення відомості про суть та час вчиненого правопорушення, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.Долучений до протоколу витяг з Акту № 297/33-00-07- 01/31358171 від 12.06.2026 р. також не може бути належним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки опис обставин на ст. 144 вказаного Акту надано не з початку, а з 4 пункту, що унеможливлює встановлення дійсного логічного змісту вказаного документа. Крім цього, у вказаному акті, як і у протоколі про адміністративне правопорушення також не описано, які саме

протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складено протокол. Отже, податковим органом не надано достатніх доказів про вчинення адміністративного правопорушення генеральним директором ТОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ».Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення «дата, час і місце вчинення правопорушення: за період з 01.04.2019 30.09.2025, Акт перевірки від 12.06.2026 р. № 297/33-00-07-01/31358171». З Акту перевірки від 12.06.2026 р. № 297/33-00-07-01/31358171 вбачається, що податкова перевірка проводилася за період з 01.04.2019 року по 30.09.2025 року. Відповідно до положень ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.З аналізу наведеної вище норми вбачається, що строк притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП становить 3 місяці з дня вчинення правопорушення. Враховуючи те, що податковим органом не перевірялися періоди після 30.09.2025 станом на даний час пройшло більше 3-х місяців від дня вчинення правопорушення.

В судовому засіданні адвокат Поронбк І.Б. клопотання про закриття провадження у справі підтримав.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, тобто при розгляді справи суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються наявними у справі доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до ст. 252 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Отже для того, щоб розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі має бути зазначено, які конкретно дії та коли (дата) вчинила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін протии Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофеєва проти Росії», рішення від 30 травня 2013 року ( заява № 36673/04) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 12.06.2026 містяться лише загальні формулювання щодо порушення вимог Податкового кодексу ТОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ», однак не вказано які конкретно дії та коли вчинив ОСОБА_1 , також не встановлено чи повинен саме генеральний директор відповідати за виявлені під час перевірки ТОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» порушення. У графі час та місце вчинення правопорушення вказано період з 01.04.2019 по 30.09.2025.

У протоколі про адміністративне правопорушення міститься також посилання на події, що відбувалися у 1 кварталі 2019 року, які податковий орган кваліфікує як порушення. При цьому, як вбачається з витягу з Акту № 297/33-00-07-01/31358171 від 12.06.2026 р., який додано до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було призначено на посаду Генерального директора лише 04.11.2022 року, що повністю виключає можливість вчинення ним дій, які можуть бути кваліфіковані як адміністративні правопорушення в період з 01.04.2019 р. по 04.11.2022 р.

З аналізу наведених вище обставин вбачається, що податковим органом не викладено у протоколі про адміністративне правопорушення відомості про суть та час вчиненого правопорушення, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п.86.1ст.86Податкового кодексуУкраїни (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексуУкраїни акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсудність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Суд вказує, що у відповідності до положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1КУпАП, у справі відсутні.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, що згідно п.1 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає провадження по справі.

Оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_2 не накладається, то судовий збір по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до приписів ст.40-1 КУпАП не стягується.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Cуддя В. Л. Бучківська