Решение № 138634239, 30.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8217/26

пр. № 2/759/8611/26

30 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 37 603 грн 84 коп. Крім того, позивач просив стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору та понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 07.12.2024 між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 24613, на підставі якого ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, визначених договором, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» своє зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 37 603 грн 84 коп., з яких: 23 603 грн 84 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 16.01.2025 по 20.02.2026, 14 000 грн 00 коп. - сума штрафу, нарахованого за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну карту № НОМЕР_2 ; 2) надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 07.12.2024 по 07.12.2024 з відображенням часу зарахування коштів; 3) надати інформацію чи було зарахування 7 000,00 грн. 07.12.2024 на платіжну картку № НОМЕР_2 ; 4) надати інформацію про те, чи був номер телефону НОМЕР_3 номером телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 у період з 07.12.2024 по 07.12.2024.

16.04.2026 відповідачем ОСОБА_1 з використанням підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС було подано відзив на позовну заяву. У відзиві ОСОБА_1 частково не погодилася із позовними вимогами та зазначила про те, що сума заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення, підлягає зменшенню. На переконання відповідача, заявлена до стягнення сума заборгованості є завищеною, не відповідає принципам добросовісності, розумності та пропорційності. Розмір процентів, штрафів на інших нарахувань є непропорційним до суми фактично отриманих кредитних коштів. Окрім того, ОСОБА_1 зазначила про те, що позивачем не надано повного та зрозумілого розрахунку заборгованості, що суперечить ст. 12, 81 ЦПК України. Додатково до цього відповідач вважає, що нарахування надмірних процентів та штрафних санкцій порушує вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів» у частині недопущення несправедливих умов договору.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 у своєму відзиві просила зменшити розмір заявлених позовних вимог, у разі задоволення позовну стягнути лише фактично отриману суму кредиту без штрафів, пені та надмірних процентів, відмовити у стягненні штрафних санкцій та інших додаткових платежів.

19.04.2026 ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» було подано додаткові пояснення у справі, в яких викладено міркування щодо позиції сторони відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву. У додаткових поясненнях стороною позивача було наголошено на правомірності та обґрунтованості пред`явлених позовних вимог, у зв`язку з чим підтримано їх у повному обсязі.

19.05.2025 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було виконано вимоги ухвали суду від 06.04.2026 та надано витребувану інформацію, відображену у листі від 05.05.2026 №20.1.0.0.0/7-260430/65762-БТ.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 07.12.2024 між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 24613. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису 659499.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору № 24613 від 07.12.2024 ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У розділах 1-4 кредитного договору № 24613 від 07.12.2024 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 7 000 грн 00 коп., строк кредитування - 730 днів, фіксована процентна ставка у розмірі 1% за кожен день користування залишком кредиту, спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_2.

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які містять інформацію щодо порядку надання кредитної послуги та порядку, способу повернення ОСОБА_1 кредиту. Положення кредитного договору № 24613 від 07.12.2024 та додатків до нього містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 на підставі цього договору, зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо, а також відтворюють приписи законодавства про споживче кредитування та захист прав споживачів.

Таким чином, судом встановлено, що 07.12.2024 між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

ОСОБА_1 вищезазначені обставини не заперечувала.

За результатами дослідження листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260430/65762-БТ від 05.05.2026 та доданої до нього виписки з банківського рахунку судом встановлено, що платіжна картка № 5168-74хх-хххх-5543 була емітована на ім`я ОСОБА_1 і що 07.12.2024 на цей картковий рахунок від ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» було зараховано грошові кошти у сумі 7 000 грн 00 коп.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 24613 від 07.12.2024, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

ОСОБА_1 вищезазначені обставини не заперечувала.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 лише частково виконала свої обов`язки з повернення кредиту та сплати процентів за його використання, повернувши ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» 1 084 грн 28 коп. кредитних коштів та сплативши 2 646 грн 72 коп. процентів за їх використання. Обставини перерахування ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» з метою виконання зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за його використання свідчать не тільки про часткове виконання відповідачем свого зобов`язання, але й про визнання нею факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та виникнення кредитного зобов`язання перед ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ».

Відповідачем ОСОБА_1 вищезазначених обставин не спростовано, а також не надано доказів, з яких би вбачалися інші обставини розрахунків з позивачем за кредитним договором № 24613 від 07.12.2024.

Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його використання, то це призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 43 519 грн 56 коп., з яких: 5 915 грн 72 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 23 603 грн 84 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 16.01.2025 по 20.02.2026, 14 000 грн 00 коп. - сума штрафних санкцій, нарахованих за прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення лише суму заборгованості ОСОБА_1 зі сплати процентів за користування кредитом та суму штрафних санкцій, то суд, не виходячи за межі позовних вимог, здійснює перевірку правильності та обґрунтованості розрахунку заборгованості лише в цій частині.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим лише в частині розрахунку розміру заборгованості за процентам за користування кредитом.

Суд звертає увагу, що умовами кредитного договору № 24613 від 07.12.2024 сторонами було погоджено, що за користування кредитом протягом строку кредитування (730 днів, з 07.12.2024 по 07.12.2026) ОСОБА_1 має сплачувати кожного дня проценти у розмірі 1% від фактичного залишку суми кредиту.

З 16.01.2025 по 20.02.2026 (період, за який позивачем заявлено до стягнення проценти за користування кредитом) залишок суми кредиту, який підлягав поверненню ОСОБА_1 , складав 5 915 грн 72 коп. З урахуванням вищевикладеного розмір процентів за користування цим залишком кредиту протягом цього же строку становив - 5 915 грн 72 коп. (залишок суми кредиту) х 1% (погоджена сторонами процентна ставка для визначення розміру процентів за користування кредитом) х 401 календарний день (кількість днів у періоді часу з 16.01.2025 по 20.02.2026, за який нараховуються проценти) - 118 грн 32 коп. (сплачені ОСОБА_1 проценти 17.01.2025) = 23 603 грн 72 коп.

Отже, проценти за користування ОСОБА_1 кредитом, нараховані за період з 16.01.2025 по 20.02.2026, є обґрунтованими та правомірними, відповідають погодженим умовам кредитного договору № 24613 від 07.12.2024 та змісту домовленості сторін.

Судом не встановлено, а відповідачем ОСОБА_1 не доведено наявності підстав для зменшення вищезазначеного розміру процентів. Суд не вбачає підстав для визнання такого розміру процентів несправедливим, непропорційним чи надмірним. Укладаючи кредитний договір № 24613 від 07.12.2024, ОСОБА_1 діяла добровільно, усвідомлено, розуміла умови отримання кредиту. У зв`язку з цим не буде відповідати принципам розумності, добросовісності та справедливості поведінка особи, яка добровільно і свідомо уклала договір на відповідних умовах, а пізніше посилається на несправедливість та нерозумність умов цього договору і відмовляється на цій підставі його виконувати.

Посилання ОСОБА_1 на ст. 551 ЦК України суд вважає нерелевантним, оскільки зазначена стаття стосується врегулювання правовідносин, пов`язаних із застосуванням неустойки. Водночас, нараховані позивачем 23 603 грн 72 коп. є процентами за користування ОСОБА_1 кредитними коштами (платою за правомірну можливість користуватися чужими грошовими коштами), а не неустойкою.

Водночас, нарахування ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» штрафних санкцій за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання, як і вимоги про стягнення суми цих санкцій, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.5 кредитного договору № 24613 від 07.12.2024 сторонами було досягнуто згоди, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_1 зобов`язана сплатити ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» штраф у розмірі 1 120 грн 00 коп. на четвертий день порушення зобов`язання та у розмірі 280 грн 00 коп., починаючи з п`ятого дня порушення зобов`язання за кожен день такого порушення.

На вищезазначеній підставі ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» було нараховано ОСОБА_1 штраф у розмірі 14 000 грн 00 коп. за період з 09.02.2025 по 27.03.2025.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то штраф (неустойка), нарахована ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання, підлягає списанню.

Отже, нарахування ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» штрафу у розмірі 14 000 грн 00 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума неустойки підлягає списанню.

У цьому аспекті суд вважає необґрунтованим посилання ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» на положення Закону України № 3498-ІХ як на правову підставу нарахування штрафу за прострочення позичальником виконання кредитного зобов`язання. Зазначеним нормативно-правовим актом не вносилися зміни та не скасовувалися приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які забороняють здійснювати нарахування неустойки за таке прострочення, а тому суд першочергово керується приписами основного акта цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням меж заявлених позовних вимог суд доходить висновку, що розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати процентів за кредитним договором № 24613 від 07.12.2024 становить 23 603 грн 72 коп.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 ; 2) виконання ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 23 603 грн 72 коп.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024, укладений між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ФОП, адвокатом, ОСОБА_2 , акт приймання-передачі наданих послуг № 103 від 26.01.2026 до договору № 03/06/2024 від 03.06.2024, витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 103 від 26.01.2026, платіжну інструкцію № 4298 від 30.01.2026, зі змісту яких вбачається понесення ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не вправі за власною ініціативою зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на викладене, із відповідача на користь позивача слід стягнути 6 277 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 4489 від 27.02.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 1 671 грн 18 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ: 41466388; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4) суму заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 16.01.2025 по 20.02.2026 за кредитним договором № 24613 від 07.12.2024 у загальному розмірі 23 603 (двадцять три тисячі шістсот три) гривні 72 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ: 41466388; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) гривня 18 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 277 (шість тисяч двісті сімдесят сім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко