Решение № 138633362, 27.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24521/26

Провадження № 2-о/127/416/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря Бральчук Р.А.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Бондар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та встановлення факту родинних відносин, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Вдовцова А.Д., за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в порядку окремого провадження, звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та встановлення факту родинних відносин, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , трудової книжки від 12 вересня 1979 року на прізвище: ОСОБА_4 , ім`я: ( ОСОБА_5 ) ОСОБА_5 , по батькові: ОСОБА_6 , встановити факт належності, свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Калитинською сільською радою Шаргородського району Вінницької області 18.07.1981 та встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Сапіжанка Шаргородського району Вінницької області, Україна, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Сапіжанка Шаргородського району Вінницької області, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що 10.05.2024 під час звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, заявниці було відмовлено у зарахуванні частини страхового стажу у зв`язку з наявністю розбіжностей в анкетних даних у поданих документах, відповідно до рішення Головного управління ПФУ в місті Києві №023830028446 від 17.05.2024.

Причиною відмови у призначенні заявнику пенсії за віком стало незарахування до її загального страхового стажу окремих періодів трудової діяльності та періоду відпустки по догляду за дитиною.

Органом Пенсійного фонду України не враховано періоди роботи, зазначені у трудовій книжці, у зв`язку з наявністю виправлень на її титульній сторінці щодо прізвища та по батькові заявниці, не було враховано період догляду за дитиною, а також не враховано свідоцтво про укладення шлюбу як доказ зміни прізвища заявниці через наявність розбіжностей у написанні її анкетних даних у зазначеному документі.

Через такі розбіжності у заявника виникли певні неузгодженості між документами, що посвідчують її особу та правовстановлюючими документами, які були видані на її ім`я. Це обмежує заявника у її правах щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У паспорті серії НОМЕР_4 , виданому заявнику 02.12.1997 року Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області, персональні дані заявника зазначені « ОСОБА_1 ».

На момент першого заповнення трудової книжки 12.09.1979 року на титульній сторінці анкетні дані заявника були внесені відповідно до документів, які посвідчували її особу на той час, а саме: « ОСОБА_7 » (російською мовою).

У свідоцтві про народження заявника серії НОМЕР_5 виданого Джуринською сільською радою 20.01.1962, її персональні дані зазначені як « ОСОБА_8 ».

18.07.1981 заявник уклала шлюб із ОСОБА_9 та після державної реєстрації шлюбу змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_10 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_11 », згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 18.07.1981 Виконавчим комітетом Калитинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Так, у трудовій книжці заявника особисті дані відрізняються від наведеного вище паспорту: у трудовій книжці прізвище заявника зазначено « ОСОБА_12 » (російською мовою), далі перекреслено та прізвище виправлено на « ОСОБА_4 », натомість у паспорті прізвище зазначено « ОСОБА_13 ) ОСОБА_5 (російською мовою), по батькові: ОСОБА_6 (російською мовою).

Невідповідність написання прізвища заявника відображається і в інших документах:

- у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 18.07.1981 року прізвище заявника вказано як « ОСОБА_4 », ім`я « ОСОБА_14 »;

- у свідоцтві про народження сина ОСОБА_3 , серії НОМЕР_6 виданого Калитинською сільською радою Шаргородського району Вінницької області 01.07.1982 року у графі мати прізвище зазначено « ОСОБА_11 » ім`я « ОСОБА_14 » далі перекреслено та написано « ОСОБА_14 », по батькові « ОСОБА_15 ».

Такі розбіжності в особистих документах заявника щодо написання її прізвища та ім`я були виявлені у травні 2024 року, коли заявник звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

Заявником було вжито всіх можливих заходів для самостійного усунення виявлених відповідностей у позасудовому порядку. Заявник, зверталася до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення відповідних виправлень до актового запису та свідоцтва про укладення шлюбу.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану відмовив у внесені змін та зазначив про неможливість виправлення виявлених розбіжностей у адміністративному порядку.

Листом №985-22.21.-24 від 19.06.2026 року заявнику повідомлено, що однією з підстав для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду, в якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, згідно пункту 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5 (зі змінами).

Тому, заявник не має можливості внести зміни у правовстановлюючі документи та підтвердити їх належність їй, окрім як шляхом звернення до суду.

Ухвалою суду від 15.07.2026 року заяву прийнято до розгляду за правилами окремого провадження та відкрито провадження у цивільній справі.

У судовому засіданні представник заявника - адвокат Вдовцова А.Д. заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених у заяві. Пояснила, що встановлення фактів, про які просить заявник, має юридичне значення для реалізації її права на призначення пенсії за віком, оскільки в позасудовому порядку усунути розбіжності в правовстановлюючих документах та підтвердити відповідні юридичні факти не є можливим.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, проте надіслала суду заява, в якій просила здійснити розглянути справу за її відсутності, на підставі наявних у справі матеріалів. Також просила рішення у справі прийняти відповідно до вимог чинного законодавства.

Заінтересовану особу ОСОБА_3 у судовому засіданні представляла представник за довіреністю ОСОБА_16 , яка підтримала заявлені вимоги, не заперечувала проти їх задоволення та просила суд ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви з таких підстав.

Суд встановив, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 02.12.1997 року Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області, заявник має анкетні дані ОСОБА_1 . Саме такі персональні дані містяться також у більшості офіційних документів, виданих після набуття Україною незалежності, зокрема у документах органів Державної податкової служби, документах про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та відомостях персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

10.05.2024 заявник звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Так, заявнику було відмовлено у зарахуванні частини страхового стажу у зв`язку з наявністю розбіжностей в анкетних даних у поданих документах, відповідно до рішення Головного управління ПФУ в місті Києві №023830028446 від 17.05.2024.

Відповідно до довідки виданої відділом обслуговування громадян №4 ГУ ПФУ у Вінницькій області №2235 від 07.06.2024, ОСОБА_1 , не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та не отримує пенсію та інші виплати згідно ЗУ « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з вищезазначеною відмовою (ЕПС №023830028446).

Причиною відмови у призначенні пенсії за віком стало незарахування до її загального страхового стажу окремих періодів трудової діяльності та періоду відпустки по догляду за дитиною. Зокрема, органом Пенсійного фонду України не враховано періоди роботи, зазначені у трудовій книжці, у зв`язку з наявністю виправлень на її титульній сторінці щодо прізвища, ім`я та по батькові заявника, що унеможливлює її належну ідентифікацію як власника зазначеного документа, не враховано період догляду за дитиною, оскільки свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 видане Калитинською сільською радою Шаргородського району Вінницької області 01.07.1982 відносно ОСОБА_3 - сина заявника, не прийнято як належний доказ у зв`язку з тим, що у графі «мати» ім`я заявника зазначено як « ОСОБА_14 », що не відповідає її паспортним даним, також не враховано свідоцтво про укладення шлюбу як доказ зміни прізвища заявника через наявність розбіжностей у написанні її анкетних даних у зазначеному документі.

Вказані обставини у своїй сукупності призвели до неможливості підтвердження належності правовстановлюючих документів заявниці та підтвердження необхідного страхового стажу, що є обов`язковою умовою для призначення пенсії за віком.

Разом із тим судом встановлено, що трудова книжка заявника була заведена 12 вересня 1979 року, тобто в період існування Союзу РСР, коли ведення кадрової документації здійснювалося російською мовою відповідно до чинного на той час законодавства. При її первинному оформленні титульний аркуш було заповнено російською мовою із зазначенням прізвища « ОСОБА_12 », імені «( ОСОБА_17 », по батькові « ОСОБА_6 », що відповідало документам, які посвідчували особу заявника на момент першого заповнення трудової книжки.

З наданого суду свідоцтва про народження вбачається, що при народженні заявник мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_10 », а її ім`я зазначено як « ОСОБА_14 ». Таким чином, відмінності між написанням персональних даних українською та російською мовами зумовлені насамперед особливостями оформлення актових записів цивільного стану у відповідний історичний період, а також перекладом власних імен з української мови на російську.

18 липня 1981 року заявник уклала шлюб із ОСОБА_9 , після чого змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_10 » на прізвище чоловіка. У зв`язку із цим роботодавцем до титульного аркуша трудової книжки були внесені відповідні зміни щодо прізвища власника документа.

Разом із тим судом встановлено, що зміни до трудової книжки вносилися саме на підставі свідоцтва про укладення шлюбу, яке вже на момент його видачі містило помилки у написанні прізвищ сторін. Внаслідок цього у трудовій книжці заявника було зазначено прізвище « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_11 ».

Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 2.112.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників зміни щодо прізвища, імені чи по батькові працівника здійснюються власником або уповноваженим ним органом на підставі документів, які підтверджують відповідні зміни. Працівник не здійснює самостійно внесення таких записів та не несе відповідальності за правильність їх оформлення.

Отже, навіть у випадку, якщо роботодавцем було помилково перенесено неправильне написання прізвища із документа, який став підставою для внесення змін, така обставина сама по собі не може свідчити про належність трудової книжки іншій особі.

Судом встановлено, що 18 липня 1981 року між ОСОБА_9 та заявником було зареєстровано шлюб, про що виконкомом Сапіжанської сільської ради Шаргородського району Вінницької області складено відповідний актовий запис та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

З свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що у ньому допущено розбіжності у написанні персональних даних сторін, а саме: прізвище чоловіка зазначено як « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_4 », а ім`я заявника зазначено як « ОСОБА_14 » замість « ОСОБА_14 ». Саме ці відомості були перенесені до актового запису про державну реєстрацію шлюбу та в подальшому стали підставою для виникнення розбіжностей в інших документах заявника.

Після виявлення зазначених невідповідностей заявник звернулася до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб. Проте їй було відмовлено у внесенні відповідних змін, у зв`язку з чим виправити зазначені помилки в адміністративному порядку вона не мала можливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником доведено неможливість усунення виявлених розбіжностей у позасудовому порядку, що відповідає умовам розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначеним положеннями глави 6 розділу IV ЦПК України.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд бере до уваги, що свідоцтво про укладення шлюбу видане саме на підставі актового запису, складеного у день державної реєстрації шлюбу, містить дату реєстрації шлюбу, місце його укладення, а також інші ідентифікуючі відомості.

При цьому самі по собі помилки у написанні окремих анкетних даних не свідчать про те, що свідоцтво видане іншій особі, оскільки всі інші відомості у документі взаємно узгоджуються та підтверджують факт реєстрації шлюбу саме між заявником та ОСОБА_9 .

Суд також враховує, що зазначене свідоцтво протягом тривалого часу використовувалося заявником як документ, що підтверджує факт укладення шлюбу та зміну її дошлюбного прізвища на прізвище чоловіка. Саме на підставі цього свідоцтва роботодавцем були внесені зміни до трудової книжки заявника після реєстрації шлюбу, що додатково підтверджує його використання як належного правовстановлюючого документа.

Крім того, встановлення факту належності заявнику зазначеного свідоцтва про укладення шлюбу безпосередньо пов`язане із реалізацією її права на пенсійне забезпечення, оскільки саме цей документ підтверджує зміну дошлюбного прізвища « ОСОБА_10 » на прізвище « ОСОБА_11 » та забезпечує безперервний зв`язок між усіма документами, що посвідчують її особу та трудову діяльність. Відсутність такого підтвердження стала однією з підстав для відмови Пенсійного фонду України у врахуванні окремих періодів страхового стажу під час вирішення питання про призначення пенсії за віком.

Оцінивши всі докази у їх сукупності відповідно до вимог статей 7681 та 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що розбіжності у написанні прізвища та імені у свідоцтві про укладення шлюбу мають виключно технічний характер, виникли під час оформлення документа та не спростовують факту його належності заявнику.

Вирішуючи вимогу заявника про встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, якщо встановлення такого факту породжує для заявника юридичні наслідки та не може бути підтверджене в інший спосіб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , про що 01.07.1982 року Калитинською сільською радою Шаргородського району Вінницької області було складено актовий запис про народження №20 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 . У зазначеному свідоцтві матір`ю дитини вказана « ОСОБА_1 », тоді як згідно з паспортом громадянина України та іншими офіційними документами заявник значиться як « ОСОБА_1 ».

Таким чином, розбіжність полягає виключно у написанні власного імені матері « ОСОБА_14 » та « ОСОБА_14 ».

Оцінюючи зазначену розбіжність, суд враховує, що вона не стосується дати народження, по батькові, прізвища матері чи інших ідентифікуючих даних, а виникла виключно внаслідок особливостей оформлення актових записів цивільного стану у відповідний період та використання різних варіантів написання імені.

При цьому судом встановлено, що прізвище матері, її по батькові, місце проживання, дата реєстрації народження дитини та інші відомості, зазначені у свідоцтві про народження, узгоджуються з іншими письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Разом із тим встановлено, що саме через наявність розбіжностей у написанні імені матері у свідоцтві про народження Пенсійний фонд України не зарахував заявнику період догляду за дитиною до страхового стажу, що стало однією з підстав відмови у призначенні пенсії за віком.

Отже, встановлення зазначеного юридичного факту безпосередньо впливає на реалізацію заявником права на соціальне забезпечення, а тому має для неї істотне юридичне значення.

Оцінивши всі докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що відмінність у написанні імені матері у свідоцтві про народження сина є технічною та не свідчить про існування різних осіб. Сукупність досліджених доказів беззаперечно підтверджує, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 .

Таким чином, вимога заявника про встановлення факту родинних відносин є доведеною належними та допустимими доказами, відповідає вимогам закону, а тому підлягає задоволенню.

Наведене зумовлює перешкоди у реалізації заявником у повному обсязі свого права на реалізацію свого права на пенсійне забезпечення за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а в позасудовому порядку встановити факт належності наведених вище правовстановлюючих документів заявник та встановлення факту родинних відносин можливості не має.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення: заявник не має іншої можливості одержати та виправити помилки в документах, які посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі.

За змістом ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

У судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Встановлення цього факту, має для заявника юридичне значення, оскільки дозволить їй в подальшому реалізувати своє право на призначення пенсійного забезпечення за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Оцінюючи всі дослідженні в судовому засіданні докази в сукупності, суд вважає за можливе встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , трудової книжки від 12 вересня 1979 року на прізвище: ОСОБА_18 , по батькові: ОСОБА_6 , факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Калитинською сільською радою Шаргородського району Вінницької області 18.07.1981 року, а також встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка села Сапіжанка Шаргородського району Вінницької області, Україна, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця села Сапіжанка Шаргородського району Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 10, 76-81, 89, 263-265, 273, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та встановлення факту родинних відносин - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , трудової книжки від 12 вересня 1979 року на прізвище: ОСОБА_18 , по батькові: ОСОБА_6 .

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Калитинською сільською радою Шаргородського району Вінницької області 18.07.1981 року.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка села Сапіжанка Шаргородського району Вінницької області, Україна, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця села Сапіжанка Шаргородського району Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 30.07.2026 року.

Суддя: