Решение № 138632940, 29.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/3132/26

Провадження 2/465/3643/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б.,

з участю секретаря судового засідання Пони Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Львівського міського комунального підприємство «Львівтеплоенерго», про зняття арешту з майна,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що у грудні 2025 року позивачу стало відомо, що на квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт. Згідно державних реєстрів, арешт на квартиру було накладено на підставі повідомлення 2-6630 від 03.01.2002 ВДВС Франківського району управління юстиції. Зазначає, що арешт накладено на квартиру, яка належить ОСОБА_2 із 1995 року на підставі довідки ЖБК-116 за №11-02/116 від 02.02.1995 згідно витягу державного реєстру речових прав від 24.02.2026, реєстраційний номер 3287198146060. Причини накладення арешту на квартиру ОСОБА_1 не відомо. Вказує, що із отриманого листа від Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові від 09.12.2025 №102245 вбачається, що матеріли виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання. У зв`язку із вище викладеним просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі повідомлення 2-6630 від 03.01.2002, Франківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові про зняття арешту з майна, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

04 травня 2026 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 06 травня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву із викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10 червня 2026 року залучено Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03 липня 2026 року в порядку ст.200 ЦПК України судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце проведення судового засідання у таке не з`явився, проте 03.07.2026 року подав до суду заяву у якій просив задовольнити позов та проводити судовий розгляд за його відсутності.

Відповідач Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не забезпечив участі свого уповноваженого представника у підготовчому провадженні та судових засіданнях, хоча був належним чином повідомлений про дату та час підготовчого провадження та судового розгляду справи. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались. Однак 03 липня 2026 року від дердавного виконавця Франківського відділу ДВС у м. Львові Львівськоого міжрегіонального управлінян Міністерсва юстиції України Олега Жорноклей надійшла заява про розглдя справи за наявними матеріалами справи без участі представника Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Третя особа Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» не забезпечила участі свого уповноваженого представника пояснень у справі не подала, в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату та час судового розгляду справи.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення та виходить із наступного.

Відповідно до частини першої ст.4 ЦПК України, частини першої ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав №465520247 від 24.02.2026, вбачається що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підставою для арешу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було повідомлення 2-6630, 03.01.2002, ВДВС Франківського рай. упр. юст.,172.

Згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2003року такий арешт накладено в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа 2-3630, виданого місцевим судом Франківського району міста Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛМКП "Львівтеплоенерго" 794,74грн. боргу та 51грн. держмита.

Згідно довідки ЛМКП "Львівтеплоенерго" №08-12123-12/25 від 11.12.2025, заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.08.2001 станом на 01.10.2002 оплачена повністю 05.2012р.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач 04.12.2025 звернувся до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про зняття арешту з майна.

Згідно відповіді Франківського відділу державної виконачої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції від 09.12.2025 №102245, повідомлено, що в державного виконавця відсутні законні підстави для звільнення майна боржника з-під арешту. Зазначений арешт був накладений на підставі повідомлення №2-6630 від 03.01.2002, однак, матеріали даного виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно ч.4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Права власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною четвертою ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, частиною п`ятою цієї статті встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 року у справі №2/0301/806/11 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Наявність тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що у справі наявні достатні докази, які підтверджують те, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири на яку накладено арешт на підставів повідомлення №2-6630, 03.01.2002, ВДВС Франківського рай.упр.юст., 172, а відповідач, на підставі постанови якого накладено арешт на вищевказану квартиру, не висловив застережень щодо зняття такого арешту, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст.141 ЦПК України, при задоволенні позовних вимог, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Львівського міського комунального підприємство «Львівтеплоенерго» про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт, накладений на підставі повідомлення 2-6630 від 03.01.2002, ВДВС Франківського рай. упр., юст.,172, на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Франківський відділ державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерсва юстиції, ЄДРПОУ:35009269, місцезнаходження: м.Львів, вул.Конотопська, буд. 6, кв.8.

Третя особа - Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ: 05506460, місце знаходження: м. Львів, вул.Д.Апостола, 1.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя Кушнір Б.Б.