Решение № 138629637, 23.07.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1366/26

Провадження № 2-о/355/57/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

за участю секретаря Верби Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Баришівка в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

у с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою до зацікавленої особи - до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що вона є власником площі (1/4 частки) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка була приватизована 1997р. на праві спільної приватної власності.

19 лютого 1997 року Радгоспом-комбінатом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було видано на ім`я чотирьох власників квартири Свідоцтво про право власності на житло (при спільній приватній власності), згідно Наказу №132 від 15.02.1997р. за підписом керівника органу приватизації ОСОБА_2 та печаткою підприємства. Цей документ був відповідно зареєстрований в Переяслав-Хмельницькому бюро технічної інвентаризації за №26 в книзі 2, про що є відмітка на Свідоцтві про право власності на житло (пізніше запис про реєстрацію перенесено з реєстрового номера 26 на реєстровий номер 387- з Довідки №0425003 від 08.09.2025р. КП «Київське обласне бюро технічної інвентаризації»).

На даний час, з чотирьох власників квартири в живих залишились двоє (заявниця та другий власник - її син ОСОБА_3 ).

Під час оформлення спадкових справ, після смерті чоловіка заявниці ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 , була виявлена помилка в Свідоцтві про право власності на житло, а саме - невірно вказано ім`я заявниці ОСОБА_6 (замість ОСОБА_7 по паспорту). Це не завадило заявниці оформити нотаріально та зареєструвати в державному реєстрі речових прав (ДРРП) спадщину і право власності на 1/12 частку квартири, що належала її чоловіку ОСОБА_4 (Витяг з ДРРП №453589371 від 25.11.2025р.) та 1/3 частку квартири, що належала її сину- ОСОБА_5 (Витяг з ДРРП №453594651 від 25.11.2025р.).

Через виявлену помилку в написанні імені заявниці у Свідоцтві про право власності на житло, де вона вказана як ОСОБА_8 , тоді як у паспорті та інших документах дані заявниці вказані вірно- ОСОБА_1 (на це ж ім`я вона отримала і зареєструвала право приватної власності по спадщині на інші частки), вона не може зареєструвати в ДРРП своє право власності на частку (1/4), що належить їй внаслідок приватизації, через відмову Центру адміністративних послуг Баришівської селищної ради приймати документ, запис в якому не відповідає запису в паспорті.

Виправити дану помилку в позасудовому порядку неможливо, оскільки підприємство (Радгосп-комбінат «Трубізький», в подальшому реорганізоване внаслідок приватизації в ВАТ «Коржівське»), яке видало документ, ліквідоване, а відділ державного архіву Броварської районної державної адміністрації теж відмовив у внесенні змін через те, що архівна справа йому не передавалася і до того ж не знаходиться в його компетенції, про що заявницею отримано відповідний лист №3445/01-09 від 07.07.2026р., в відповідь на її звернення.

На даний час у заявника виникла необхідність встановлення факту належності документу на право власності, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаною заявою, яку просить задовільнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.07.2026р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами окремого провадження.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилась, надала письмову заяву з клопотанням про розгляд справи у її відсутність, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник зацікавленої особи Баришівської селищної ради Броварського району Київської області - у судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, надав письмову заяву з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги просив вирішити відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд може встановлювати факти належності документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, в тому числі трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

У порядку окремого провадження суд розглядає цивільні справи на підтвердження наявності юридичних фактів, що мають значення для створення умов здійснення особою особистих немайнових чи майнових прав відповідно до ст. 293 ЦПК України.

Встановлення факту належності зазначених заявником документів має для неї юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації права власності на майно.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка була приватизована 1997р. на праві спільної приватної власності.

19 лютого 1997 року Радгоспом-комбінатом «Трубізький» було видано Свідоцтво про право власності на житло (при спільній приватній власності), згідно Наказу №132 від 15.02.1997р. за підписом керівника органу приватизації Скибенка І.В. та печаткою підприємства на ім`я чотирьох власників квартири ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (а.с. 2).

Свідоцтво про право власності на житло від 19 лютого 1997 року було зареєстровано в Переяслав-Хмельницькому бюро технічної інвентаризації за №26 в книзі 2, про що є відмітка на Свідоцтві про право власності на житло (пізніше запис про реєстрацію перенесено з реєстрового номера 26 на реєстровий номер 387- з Довідки №0425003 від 08.09.2025р. КП «Київське обласне бюро технічної інвентаризації»).

На даний час, з чотирьох власників квартири в живих залишились двоє заявниця ОСОБА_1 та другий власник - її син ОСОБА_3 .

Так, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.11.2025р., спадкоємцями ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (а.с.17).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.11.2025р., спадкоємцями ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_8 , ОСОБА_3 (а.с.19).

Під час оформлення спадкових справ, після смерті чоловіка заявниці ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 , була виявлена помилка в Свідоцтві про право власності на житло, а саме - невірно вказано ім`я заявниці ОСОБА_6 (замість ОСОБА_7 по паспорту). Це не завадило заявниці оформити нотаріально та зареєструвати в державному реєстрі речових прав (ДРРП) спадщину і право власності на 1/12 частку квартири, що належала її чоловіку ОСОБА_4 (Витяг з ДРРП №453589371 від 25.11.2025р.) та 1/3 частку квартири, що належала її сину- ОСОБА_5 (Витяг з ДРРП №453594651 від 25.11.2025р.).

Через виявлену помилку в написанні імені заявниці у Свідоцтві про право власності на житло, де вона вказана як ОСОБА_8 , тоді як у паспорті та інших документах дані заявниці вказані вірно- ОСОБА_1 (на це ж ім`я вона отримала і зареєструвала право приватної власності по спадщині на інші частки), вона не може зареєструвати в ДРРП своє право власності на частку (1/4), що належить їй внаслідок приватизації, через відмову Центру адміністративних послуг Баришівської селищної ради приймати документ, запис в якому не відповідає запису в паспорті.

Виправити дану помилку в позасудовому порядку неможливо, оскільки підприємство (Радгосп-комбінат «Трубізький», в подальшому реорганізоване внаслідок приватизації в ВАТ «Коржівське»), яке видало документ, ліквідоване, а відділ державного архіву Броварської районної державної адміністрації теж відмовив у внесенні змін через те, що архівна справа йому не передавалася і до того ж не знаходиться в його компетенції, про що заявницею отримано відповідний лист №3445/01-09 від 07.07.2026р., в відповідь на її звернення (а.с. 24).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.

Згідно п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до роз`яснення п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про становлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по-батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно листа ВСУ 01.01.2012 р. «Про судову практику розгляду справ про становлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не стільки саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав ставити під сумнів належність вищевказаних правовстановлюючих документів заявниці.

Допущені у документі невідповідності є перешкодою реалізації заявницею права власності на належне їй майно.

За таких обставин суд вважає, що заявлені вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними доказами по справі, такими, що спрямовані на створення умов для здійснення прав заявниці, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 77-80, 89, 265, 293, 315, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) свідоцтва про право власності на житло від 19 лютого 1997 року, видане радгоспом-комбінатом «Трубізький».

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева