Постановление суда № 138629612, 27.07.2026, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/1205/25

Провадження № 1-кп/292/60/26

У Х В А Л А

іменем України

27 липня 2026 року с-ще Пулини

Пулинського районного суду Житомирської області

Головуюча суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в с-щі Пулини матеріали кримінального провадження № 12025060680000104 від 29.05.2025 та обвинувальний акт, які надійшли 10 листопада 2025 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки м. Донецька, зареєстрованої за адресою:

АДРЕСА_1 , фактично проживаючої

за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України,

з повною вищою освітою, заміжньої, працюючої в.о. директора

Житомирської фармацевтичної фабрики «Вішфа», пільг, інвалідності

не має, раніше не судимої

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

З участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 , захисників-адвокатів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7

У С Т А Н О В И В :

10 листопада 2025 року до Пулинського районного суду Житомирської області з Чуднівської окружної прокуратури для розгляду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025060680000104 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, до розгляду справи визначено суддю ОСОБА_8 ..

Розпорядженням № 1 від 08.01.2026 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, до її розгляду визначено суддю ОСОБА_1

13.01.2026 ухвалою суду призначено підготовче судове засідання на 11-00 год. 19.01.2026, яке неодноразово відкладалося.

В ході підготовчого судового засідання захисники обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_7 подали письмові клопотання про необхідність закрити дану справу з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст.284 КПК, у зв`язку з тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду після закінчення встановлених ст.219 КПК України строків, тобто у зв`язку із закінченням після повідомлення особі про підозру строків досудового розслідування. До клопотання про закриття кримінального провадження адвокатом ОСОБА_5 додано скаргу на постанову прокурора від 29.05.2025 про оголошення розшуку підозрюваної ОСОБА_3 , в порядку ч.2 ст.303, п.5 ч.2 ст.315 КПК України.

27.07.2026 у підготовчому судовому засіданні захисники обвинуваченої-адвокати: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_3 підтримали дані клопотання та скаргу, з викладених у них підстав.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні, з підстав наведених у письмових запереченнях поданих до суду, просив відмовити у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а також у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 .. Окрім того, у судовому засіданні прокурор зазначив, що дані клопотання є передчасними, оскільки для їх вирішення по суті необхідно дослідити ряд доказів. Вважав, що вказані клопотання наразі підлягають залишенню без розгляду.

Належно повідомлений про день та час проведення підготовчого судового засідання представник потерпілої юридичної особи - Курненської сільської ради, до суду не з"явився. Від сільського голови надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи клопотань захисників та долучені до них копії матеріалів справи, мотиви, наведені в скарзі адвоката ОСОБА_5 , суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 283 КПК України, які передбачають обов`язок прокурора у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до ч.1 ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Частиною першою статті 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Крім того, положеннями кримінального процесуального закону, (ст. ст. 219, 294 - 295 КПК України), законодавець визначив строки проведення досудового розслідування, порядок їх обчислення та продовження.

Так, відповідно до вимог до ч. 1 ст. 219 КПК України (в редакції в редакції Закону №3509-IX від 08.12.2023), строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Нові правила обчислення строків досудового розслідування застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України № 3509-IX від 08.12.2023 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури». Цей Закон набрав чинності з 01.01.2024.

За положеннями п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно вимог ч.1 ст. 116 КПК України процесуальні дії мають бути виконані у встановлені цим Кодексом строки.

Окрім цього, ч. 2 ст.113 КПК України передбачає, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані у будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 294 КПК України строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею (частина 5 статті 219 КПК України).

Передбачення процесуальним законом строків досудового розслідування є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, та у ст.ст. 7, 21 КПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішеннях «Карт проти Туреччини» та «Вемхофф проти Німеччини», суд наголосив, що мета положення ст. 6 Конвенції щодо розумних строків у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, аби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням, не залишались занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них та обвинувачення було визначене.

Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18, від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20, ухвали Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №712/6375/18, від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20) та інш..

Зокрема у постанові від 24.10.2022 Об"єднаної палати Верховного Суду, (справа №216/4805/20) зазначено: «Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII ч.1 ст. 284 КПК України доповнено п.10, відповідно до якого кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду».

Виходячи із вище згаданих правових висновків Верховного Суду в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Отже, передбачення процесуальним законом обов`язку прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження - є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в п.1 ст.6 Конвенції, передбаченого ст.7, ч.1 ст.21 КПК України, що підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ.

Адже, особа не може необмежений час перебувати в стані підозрюваного - якщо публічне обвинувачення з будь-яких причин не має можливості визначити обвинувачення, склавши обвинувальний акт, та спрямувати справу до суду протягом визначеного законом строку - особа має бути звільнена від підозри.

Таким чином, такий процесуальний строк досудового розслідування - є одним із найважливіших проявів правового принципу верховенства права, який вимагає належної правової визначеності у такому особливо вразливому статусі людини як підозрюваний.

Тому застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку як строк досудового розслідування навіть на один або кілька днів не є зайвим формалізмом, оскільки строки досудового розслідування є граничними та положення ч.5 ст.294 КПК України виключає можливість суду поновити строк досудового розслідування, що завершився.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Таким чином, направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 15.09.2021, (справа №711/3111/19), направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а, отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.

Згідно вказаної правової позиції, суд, вирішуючи питання про закриття кримінального провадження, вправі аналізувати процесуальні документи, які були постановлені під час досудового розслідування, оскільки підготовче провадження є своєрідним процесуальним фільтром між досудовим провадженням і судовим розглядом, одним із завдань якого є перевірка відповідності вимогам закону процесуальних рішень, що надійшли від прокурора, тому судам першої інстанції слід ретельно перевіряти не тільки дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291-293 КПК України, а й виконання ним приписів статті 219 КПК України.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 5, 110, 115, ч.1 ст.291, ч.2 ст.283 КПК України, та зазначеними правовими висновками ВС, прокурор має право приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні виключно в межах процесуальних строків, зокрема, складати, затверджувати та направляти обвинувальний акт у кримінальному провадженні до суду у межах строку досудового розслідування.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Разом з тим, за наявності таких підстав закриття провадження належить до процесуального обов`язку суду.

При цьому, суд керується правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, (Постанова від 17.02.2025 у справі №283/1638/23) щодо правозастосування положень ст. 314 КПК України, згідно якого суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні, з метою вирішення клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, має право дослідити додані до клопотання процесуальні документи, в тому числі рішення слідчого, прокурора, слідчого судді.

Як вбачається із Реєстру матеріалів досудового розслідування та доданих стороною захисту до клопотань копій процесуальних документів, відомості до ЄРДР відносно службових осіб СТОВ «Тетірське» за ч.1 ст.190 КК України були внесені 27.03.2023, провадження № 42023062000000010.

Згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування та копій матеріалів кримінального провадження, 06.12.2023 до ЄРДР внесено відомості за ч.4 ст. 190 КК України , провадження № 42023062000000052 відносно службових осіб СТОВ «ім.Шевченка».

Постановою прокурора Чуднівської окружної прокуратури від 08.08.2024 кримінальні провадження № 42023062000000010 та № 42023062000000052 були об`єднані в одне провадження № 42023062000000010.

05.12.2024 до ЄРДР були внесені відомості за ч.3 ст.362 КК України, (кримінальне провадження № 120240604600000325) відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ..

Постановою прокурора Чуднівської окружної прокуратури від 06.12.2024 кримінальні провадження за № 42023062000000010 та за № 120240604600000325 об`єднані в одне провадження за № 42023062000000010.

29.04.2025 до ЄРДР були внесені відомості за ч.2 ст. 209 КК України, кримінальне провадження № 42025062000000010, відносно ОСОБА_3 ..

Постановою прокурора Чуднівської окружної прокуратури від 27.05.2025, кримінальні провадження за № 42023062000000010 та за № 42025062000000010 об`єднано в одне кримінальне провадження № 42023062000000010.

Згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42023062000000010 та процесуальних документів, перше повідомлення про підозру в об`єднаному кримінальному провадженню щодо ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 362 КК України датовано 06 грудня 2024 року.

У зв`язку з чим, виходячи із вимог п.4 ч. 3 ст. 219 КПК України, саме з 06 грудня 2024 року, є початком спливу, встановленого цією нормою Закону 2-х місячного терміну для направлення прокурором обвинувального акту відносно усіх обвинувачених до суду, який закінчувався 6 лютого 2025 року.

Постановою керівника Чуднівської окружної прокуратури від 04.02.2025 строк досудового розслідування даного кримінального провадження був продовжений до трьох місяців, (тобто до 06.03.2025 включно).

Ухвалою слідчого судді Хорошівського райсуду Житомирської області від 05.03.2025, строк досудового розслідування даного кримінального провадження продовжений до 5 місяців, (тобто до 06.05.2025 включно).

Ухвалою слідчого судді Хорошівського райсуду Житомирської області від 02.05.2025, строк досудового розслідування даного кримінального провадження був продовжений до 6 місяців, (тобто до 06.06.2025 включно).

29.05.2025 в межах розслідування об`єднаного кримінального провадження за №42023062000000010 слідчим винесено постанову про повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України.

29.05.2025 постановою прокурора Чуднівської окружної прокуратури матеріали щодо ОСОБА_3 виділено із кримінального провадження за № 42023062000000010 в окреме провадження та в цей же день внесено до ЄРДР за № 12025060680000104.

У зв`язку з чим, строк досудового розслідування виділеного в окреме провадження кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , також закінчувався 06.06.2025.

Виходячи з вимог вище наведених норм чинного законодавства та зазначених правових висновків Верховного Суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 мав би бути складений, затверджений, вручений їй та безпосередньо направлений до суду до 06.06.2025.

Однак, в той же день, а саме 29.05.2025, тобто в день виділення кримінального провадження в окреме провадження відносно ОСОБА_3 , слідчим було винесено ще дві постанови - про оголошення розшуку ОСОБА_3 та зупинення провадження у даній справі у зв`язку з її розшуком.

Як вбачається зі змісту вище наведених постанов слідчого від 29.05.2025, єдиною підставою для прийняття таких процесуальних рішень було те, що згідно матеріалів провадження ОСОБА_3 з 14.05.2025 перетнула державний кордон України та країна її перебування невідома.

21.08.2025 постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025060680000104 було відновлено, у зв`язку із добровільною явкою ОСОБА_3 до органу досудового розслідування.

22.08.2025 стороні захисту підозрюваної ОСОБА_3 повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025060680000104.

14.10.2025 відповідно до ухвали слідчого судді Хорошівського районного суду Житомирської області, стороні захисту встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 07.11.2025.

10.11.2025 у кримінальному провадженні № 12025060680000104 від 29.05.2025 слідчим складено, а прокурором затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , який їй в цей же день було вручено.

10.11.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12025060680000104 щодо ОСОБА_3 був направлений до Пулинського районного суду Житомирської області.

Перевіривши наведені стороною захисту доводи, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні постанови слідчого від 29.05.2025 про оголошення розшуку ОСОБА_3 та про зупинення проведення досудового розслідування були постановлені слідчим з істотним порушенням визначеного чинним КПК порядку, у зв`язку з чим строк досудового розслідування фактично не був зупинений, виходячи із наступного.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.10.2025, (справа №757/16005/22-к), суд першої інстанції наділений повноваженнями перевіряти дотримання органом досудового розслідування строків досудового розслідування під час підготовчого судового засідання, з огляду на наявність відповідного клопотання сторони захисту. В тому числі суд зобов`язаний перевіряти і законність постановлених під час проведення досудового розслідування на предмет законності та обґрунтованості постанов слідчих щодо наявності підстав для оголошення підозрюваних в розшук та про зупинення досудового розслідування.

Аналогічні правові висновки з даного питання Верховний Суд також зробиву постановах від 13.02.2023, (справа №932/8842/20); від 06.06.2023 , (справа №489/6721/21); від 15.04.2025, (справа №127/15521/24); від 05.02.2019, (справа №754/12820/15-к); від 14.05.2024, (справа №991/7976/23).

Таким чином, виходячи із наведених правових висновків Верхвного Суду, суд вважає за необхідне перевірити наведені у клопотаннях захисників доводи про незаконність постанов слідчого від 29.05.2025 про оголошення розшуку ОСОБА_3 та про зупинення досудового розслідування у даному кримінальному провадженню з цих підстав.

Так, дослідивши копії зазначених постанов слідчого від 29.05.2025 про оголошення розшуку ОСОБА_3 та про зупинення досудового розслідування кримінального провадження за № 12025060680000104, суд погоджується з доводами сторони захисту, що зазначена у них інформація про те, що станом на день їх винесення у матеріалах справи була наявною інформація щодо того що ОСОБА_3 нібито 14.05.2025 перетнула державний кордон України та країна її перебування невідома, являлась недостовірною, так як не підтверджена його матеріалами.

На спростування наведених доводів сторони захисту, про те, що станом на день винесення слідчим 29.05.2025 вище згаданих постанов у матеріалах даного кримінального провадження взагалі була відсутня будь-яка інформація щодо можливого виїзду ОСОБА_3 за межі України, прокурором жодних доказів суду не надано.

Натомість, як вбачається з наданої стороною захисту копії запиту слідчого до головного центру обробки спеціальної інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо можливого перетину ОСОБА_3 державного кордону України, даний запит був направлений лише 03.06.2025, ( запит № 121515), а саме через 5 днів після винесення постанови про зупинення досудового розслідування

При цьому у даному запиті відсутнє посилання на наявність у матеріалах справи інформації відносно того, що ОСОБА_3 ніби-то виїхала за межі України.

Із відповіді головного центру обробки спеціальної інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.06.2025 за №19/47-466-25, яка надійшла 13.06.2025 до СУ ГУНП в Житомирській області, ОСОБА_3 дійсно перетнула державний кордон України 14.05.2025.

Таким чином, станом на 29.05.2025, тобто на день винесення слідчим постанов про оголошення розшуку ОСОБА_3 та про зупинення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, у слідчих органів була відсутня достовірна інформація про те, що ОСОБА_3 виїхала за межі України, у зв`язку з чим були відсутні і правові підстави для винесення зазначених вище постанов.

Крім того, оцінюючи на предмет законності та обґрунтованості винесення слідчим 29.05.2025 зазначених постанов оголошення розшуку ОСОБА_3 та зупинення з цих підстав досудового розслідування даного кримінального провадження, суд враховує і те, що згідно п. 2 ч.1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене лише після повідомлення особі про підозру, у разі якщо оголошено розшук підозрюваного.

А згідно вимог ч.2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий зобов`язаний виконати усі слідчі (розшукові) та процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення розшуку підозрюваного, слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Тобто оголошення розшуку підозрюваного має передумови, дотримання яких є обов`язковим для слідчого чи прокурора.

Зокрема, вказані суб`єкти повинні не лише формально здійснити виклик підозрюваного, але й дотриматися правил про належність такого виклику, які регламентовано ст.135 КПК України. І лише після надання оцінки усім відомостям щодо місцезнаходження підозрюваного слідчий чи прокурор вправі прийняти рішення про оголошення його розшуку.

При цьому, до оголошення розшуку підозрюваного, слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

У вказаній процесуальній нормі законодавець передбачив вичерпний перелік умов для оголошення підозрюваної особи в розшук, принаймні одна з яких має бути встановлена органом досудового розслідування, зафіксована у процесуальному порядку та об`єктивно існувати до прийняття рішення про оголошення підозрюваного у розшук, із одночасним належним повідомленням про виклик і неявки без поважних причин, а саме: -місцезнаходження підозрюваного невідомо; підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора; підозрюваний належним чином повідомлений про такий виклик.

Обов`язок доведення вказаних обставин в постанові про розшук підозрюваної особи покладається на слідчого, прокурора.

Суд погоджується із доводами сторони захисту про те, що стосовно ОСОБА_3 жодна із визначених законодавцем передумов для оголошення її в розшук слідчим не була дотримана і не доведена.

Крім того, наступною вимогою для оголошення розшуку підозрюваного, законодавець виставляє ідеальну сукупність доведених фактів: - виїзд підозрюваного за межі України та

неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора.

Натомість, як вбачається із наданих стороною захисту копій документів даного кримінального провадження, ні слідчий, ні прокурор не здійснили жодної спроби викликати ОСОБА_3 до оголошення її розшуку, що саме по собі виключає неявку підозрюваної на виклик без поважних причин (з будь-яких причин).

В зазначених постановах відсутня інформація про те, що слідчим приймались будь-які заходи щодо здійснення викликів ОСОБА_3 .

На спростування наведених стороною захисту доводів у цій частині прокурор не надав суду жодного доказу.

Про повне ігнорування слідчим та прокурором умов виклику ОСОБА_3 також свідчить дата проведених процесуальних дій та прийнятих рішень, зокрема, в один і той же день, а саме -29.05.2025 складено письмове повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України; - із кримінального провадження № 42023062000000010 від 23.04.2023 виділено матеріали відносно ОСОБА_3 із присвоєнням в ЄРДР № 12025060680000104 від 29.05.2025; - ОСОБА_3 оголошено в національний розшук; - досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025060680000104 від 29.05.2025 зупинено, у зв`язку із розшуком підозрюваної ОСОБА_3 , на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

Таким чином суд погоджується із доводами сторони захисту про те, що в один і той же самий день - 29.05.2025 слідчий та прокурор взагалі не мали реальної можливості викликати ОСОБА_3 із дотриманням вимог і строків, передбачених КПК України, для вручення письмового повідомлення про підозру, тобто вручити ОСОБА_3 письмове повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень у кримінальному провадженні, виконати передумови наступного оголошення в розшук щодо виклику ОСОБА_3 за три дні до дати виклику, виконати передумови наступного оголошення в розшук щодо вжиття усіх заходів для встановлення місцезнаходження ОСОБА_3 , зупинити досудове розслідування.

Отже, така обов`язкова передумова для оголошення розшуку ОСОБА_3 , як її умисна неявка на виклик без поважних причин (двічі) слідчим і прокурором, виконані не були.

Даний факт також підтверджується викладеним у постанові слідчого від 29.05.2025 про оголошення розшуку ОСОБА_3 , де відсутня будь-яка інформація про те, що ним приймались заходи щодо виклику ОСОБА_3 для проведення процесуальних та слідчих дій.

Таким чином, суд також погоджується з доводами сторони захисту про те, що для оголошення розшуку ОСОБА_3 , були відсутні три обов`язкові для цього умови, визначені ст. 281 КПК України не існувало як таких, що не давало б слідчому, прокурору підстав для прийняття і похідного рішення про винесення в цей же самий день постанови про зупинення досудового розслідування даного кримінального провадження.

Крім того, суд погоджується із доводами сторони захисту і про те, що на день прийняття слідчим постанови про оголошення розшуку ОСОБА_3 , були відсутні для цього передбачені чинним КПК правові підстави.

Так, у постанові від 18.09.2018, ( справа №346/883/15-к ) Верховний Суд вказав на те, що під ухиленням від слідства або суду з огляду на положення ч.2 ст.49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

До того ж, підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування - «місцезнаходження підозрюваного невідоме», може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин не встановлено його місцезнаходження.

Саме тому, зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.

Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.

Отже, закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов`язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.

Аналогічний висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 03.03.2021справа №686/10936/17-к.

У правовому висновку Верховного Суду України, постанова від 19.03.2015 №5-1кс15 наголошується, що - «…під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження…

У своїх постановах від 20.10.2020, (справа №204/4728/15); від 14.10.2025, (справа №757/16005/22-к) Верховний Суд дає чітке визначення діям або бездіяльності підозрюваного, коли вони набувають ознак «ухилення від слідства або суду», а саме: коли дії є умисними, вчинені з метою уникнення від кримінальної відповідальності і як приклад приведено нез`явлення без поважних причин за викликом слідчого або суду, за умови належного повідомлення підозрюваного про такий виклик.

У зв`язку з цим, суд погоджується із доводами сторони захисту про те, що виходячи із зазначених правових висновків Верховоного Суду обставина (факт), з якими законодавець пов`язує зупинення строків досудового розслідування, у даній справі відносно ОСОБА_3 відсутні, так як не доведені жодні умисні дії останньої, які були б спрямовані на ухилення від слідства.

Також відсутні докази того що слідством та прокурором вживались вимушені заходи, спрямовані на розшук ОСОБА_3 в результаті її не знаходження на території України і за місцем її проживання .

Будь-яких доказів, зібраних у передбаченому чинним КПК порядку вчинення ОСОБА_3 свідомих та умисних дій з метою саме уникнення від кримінальної відповідальності на спростування наведених стороною захисту доводів прокурором, суду не надано.

Отже, суд дійшов висновку про те, що матеріали кримінального провадження №12025060680000104 від 29.05.2025 не містять жодних доказів належного здійснення виклику підозрюваної ОСОБА_3 та її умисної неявки на ці виклики без поважних причин.

Таким чином наведені факти дають обґрунтовані підстави дійти висновку про те, що в порушення вимог ч.1 ст.281 КПК України та зазначених правових висновків Верховного Суду, слідчим 29.05.2025 взагалі не приймалось жодних мір щодо виклику ОСОБА_3 для проведення за її участі процесуальних дій у даному кримінальному провадженні.

У зв`язку з чим, суд також дійшов висновку про відсутність у слідчого будь-яких передбачених чинним КПК правових підстав, як для оголошення розшуку ОСОБА_3 , так і для зупинення досудового розслідування з цих підстав, оскільки визначені КПК умови для її розшуку, були відсутні, що вказує про незаконність цих постанов.

Крім того, суд також погоджується з іншими наведеними стороною захисту доводами про незаконність зазначених постанов слідчого від 29.05.2025, виходячи із наступного.

Так, згідно вимог ч.5 ст.280 КПК України, після зупинення досудового розслідування проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Відповідно вимог ч.1 ст.282 КПК України, у разі якщо виникає необхідність у проведенні слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій зупинене досудове розслідування підлягає відновленню.

У зв`язку з чим починає спливати (продовжуватися) строк досудового розслідування.

Вище згадані норми чинного законодавства містять у собі імперативну вимогу про необхідність відновити досудове розслідування у разі потреби здійснити будь-які процесуальні дії, окрім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Це свідчить про те, що КПК України надає можливість після зупинення досудового розслідування на проведення єдиних слідчих (розшукових) дій (які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного) із всього обсягу можливих слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, вчинення яких не потребує відновлення досудового розслідування.

При цьому, частиною другою статті 280 КПК України передбачано, що до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.

Отже, за потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій на стадії до завершення досудового розслідування, коли обчислення строків досудового розслідування зупинено та строк досудового розслідування не закінчився, досудове розслідування в обов`язковому порядку повинно бути відновленим за правовою процедурою згідно ч.1 ст.282 КПК України, після винесення постанови про відновлення досудового розслідування.

Натомість, як вже встановлено із досліджених судом реєстру матеріалів досудового розслідування та копій матеріалів даного кримінального провадження, наданих стороною захисту, після зупинення 29.05.2025 проведення досудового розслідування, в порушення вище зазначених норм чинного законодавства, слідчим та прокурором вчинено ряд процесуальних дій, а саме:- звернення прокурора Чуднівської окружної прокуратури 10.06.2025 із клопотанням до слідчого судді про необхідність накладення арешту на земельні ділянки та майно ОСОБА_3 , яке за участі прокурора було розглянуто судом та 12.06.2025 прийнято рішення про задоволення вказаного клопотання; 17.06.2025 слідчий СУ ГУНП в Житомирській області звернувся до суду з клопотанням про надання згоди на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_3 та після відмови районним судом у задоволенні клопотання, прокурором 28.07.2025 подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 07.07.2025 , останню було скасовано апеляційним судом і прийнято рішення, яким надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_3 ; 17.06.2025 слідчим на адресу суду спрямовано письмове клопотання про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке 25.06.2025 було задоволено судом та рішенням апеляційного суду від 28.07.2025 апеляційну скаргу сторони захисту на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду, без змін. Крім того, 30.06.2025 постановою керівника Чуднівської окружної прокуратури була визначена нова група прокурорів у виділеному в окреме провадження № 12025060680000104 кримінальному провадженні, а 01.08.2025 постановою заступника начальника СУ ГУНП в Житомирькій області у даній виділеній в окреме провадження справі № 12025060680000104 визначена нова група слідчих. Вище наведене свідчить доказом того, що таке зупинення було незаконним.

21.08.2025 слідчим відновлено проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, відразу ж після того, як ОСОБА_3 добровільно з"явилась до органу досудового розслідування.

Таким чином, починаючи з 10.06.2025 по 01.08.2025 слідчим та прокурором у даному кримінальному провадженні було проведено ряд процесуальних дій та прийнято ряд процесуальних рішень, які потребували відновлення проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Підсумовуючи вище наведене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених чинним законодавством правових підстав для винесення слідчим 29.05.2025 постанов про оголошення розшуку ОСОБА_3 та зупинення досудового розслідування даного кримінального провадження.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що передбачений ст.219 КПК України строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3 , (не зважаючи на винесення слідчим 29.05.2025 зазначених постанов) продовжував спливати, і закінчився саме 06 червня 2025 року.

Отже, саме до 06.06.2025 у даному кримінальному провадженні мало би бути закінчено досудове розслідування, виконано вимоги ст.290 КПК України, складено обвинувальний акт, вручений стороні захисту та направлений до суду.

Натомість, після фактичного спливу 06.06.2025 строку досудового розслідування, досудове розслідування незаконно продовжувалось уже за його межами до 22.08.2025, тобто до моменту повідомленння слідчим сторону захисту про його закінчення та можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадженння в порядку ст.290 КПК України.

Виходячи з вимог ч.5 ст.294 КПК України строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , який був складений та направлений до Пулинського райсуду Житомирської області 10.11.2025, надійшов до суду після спливу 06.06.2025, визначеного ст.219 КПК України строку, що згідно вимог п.10 ч.1 ст.284 КПК України є безумовною правовою підставою для його закриття.

Суд вважає безпідставним посилання прокурора на те, що під час проведення досудового розслідування стороною захисту постанова слідчого від 29.05.2025 вже оскаржувалась та судом у задоволенні скарги відмовлено, а оскільки дана постанова суду є чинною, то не підлягає перевірці та оцінці на предмет її законності.

Так, відповідно до ухвали Хорошівського районного суду від 07.07.2025, предметом перевірки судом скарги сторони захисту було питання щодо набуття ОСОБА_3 в установленому законом порядку статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні.

Однак, як вбачається зі змісту вище згаданої ухвали суду, законність та обґрунтованість винесених слідчим постанов 29.05.2025, а саме - оголошення розшуку ОСОБА_3 та про зупинення проведення досудового розслідування, з інших вищенаведених у клопотанні сторони захисту підстав, слідчим суддею в рамках розгляду цієї справи , не перевірялись.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.10.2025 (справа №757/16005/22-к), згідно якого суд першої інстанції наділений повноваженнями перевіряти дотримання органом досудового розслідування строків досудового розслідування під час підготовчого судового засідання з огляду на наявність відповідного клопотання сторони захисту. В тому числі зобов`язаний перевіряти і законність постановлених слідчими суддями під час проведення досудового розслідування ухвал на предмет законності та обґрунтованості постанов слідчих щодо наявності підстав для оголошення підозрюваних в розшук, та зупинення досудового розслідування.

У постанові ОП ККС ВС від 13 лютого 2023 року, (справа №932/8842/20) та у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 06 червня 2023 року, (справа №489/6721/21) Верховним Судом зроблено висновки про необхідність належного розгляду місцевим судом у підготовчому судовому засіданні заперечень на ті ухвали слідчих суддів, які не підлягають окремому апеляційному оскарженню .

Так, законодавець передбачив можливість апеляційного оскарження певних ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, водночас передбачив для сторін інші засоби правового захисту від незаконних або необґрунтованих рішень слідчого судді.

Зокрема закон надає можливість розглянути ці питання під час судового провадження, в порядку ч.3 ст.309 КПК України щодо ухвал, які не оскаржуються під час досудового розслідування та на них можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді.

Суд після отримання таких заперечень має їх розглянути під час підготовчого провадження або під час судового розгляду, залежно від характеру поставленого питання, і прийняти вмотивоване рішення (постанова ККС ВС від 06 червня 2023 року у справі №489/6721/21).

Також, як уже зазначалось неодноразово у рішеннях касаційного суду, місцевий суд, який встановлює факти, наділений повноваженнями досліджувати усі обставини, які можуть вплинути на його висновки, у тому числі і обґрунтованість ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування (постанова ККС ВС від 05 лютого 2019 року , справа №754/12820/15-к).

У постанові ККС Верховного Суду від 14 травня 2024 року , (справа № 991/7976/23), зазначається про те, що висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду скарги сторони захисту щодо скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування не мають преюдиційного значення для суду, який буде з`ясовувати питання про те, чи надійшов обвинувальний акт до суду в межах строку досудового розслідування.

Суд, який розглядає провадження по суті, повинен розглянути усі заперечення сторін, в тому числі й на ухвали слідчих суддів, які не підлягають окремому апеляційному оскарженню під час досудового розслідування. Саме таку процедуру щодо незгоди із відповідними ухвалами слідчих суддів передбачено ч.3 ст.309 КПК України.

Суд, що розглядає незгоду сторони із ухвалою слідчого судді, постановленою під час досудового розслідування, яка не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, має повну судову дискрецію і може не погодитися із рішенням, постановленим слідчим суддею.

Законодавець, передбачаючи можливість висловлення незгоди під час підготовчого засідання в суді із тими ухвалами, які під час досудового розслідування не підлягають самостійному оскарженню, передбачив таку форму судового контролю, реалізація якої можлива лише шляхом самостійної оцінки судом тієї ухвали слідчого судді, з якою висловлена незгода.

Отже, за наявності достатніх підстав (заперечень сторони у провадженні) вирішення питань щодо обґрунтованості і законності ухвали слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування, яка не підлягає окремому апеляційному оскарженню, належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті, й саме цей суд повинен з урахуванням усіх процесуальних можливостей перевірити та визначити підставно ухвалено таке рішення слідчим суддею чи ні, з наведенням відповідних мотивів своїх висновків, (постанова ККС ВС від 15 квітня 2025 року , справа №127/15521/24).

Суд першої інстанції в ході вирішення питання про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України не обмежений рішеннями слідчого судді, які приймалися у відповідному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.

Аналізуючи ухвалу слідчого судді Хорошівського районного суду від 07.07.2025, прийняту за скаргою сторони захисту на постанову слідчого від 29.05.2025 про зупинення досудового розслідування даного кримінального провадження, суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що на момент подання цієї скарги 30.06.2025 сторона захисту не була ознайомлена із іншими матеріалами справи, оскільки вони були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України , лише 22.08.2025.

У зв`язку з чим сторона захисту була позбавлена можливості навести додаткові обгрунтуванння її незаконності.

Відповідно слідчий суддя , під час розгляду згаданої вище скарги сторони захисту, був позбавлений можливості перевірити її на предмет законності та обґрунтованості ще і з інших підстав, які наводяться стороною захисту під час заявлення цих клопотань, і які, виходячи із наведеного правового висновку Верховного Суду підлягають перевірці судом саме під час проведення даного підготовчого засідання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вище наведені стороною захисту у клопотаннях доводи, які перевірені судом, являються безаперечним доказом того, що передбачені чинним законодавством правові підстави для оголошення розшуку ОСОБА_3 та винесення 29.05.2025 слідчим постанов про оголошення її розшуку, а також про зупинення досудового розслідування, станом на вказаний день, були відсутні.

Наведене вище у свою чергу також свідчить і про незаконність постанов слідчого від 29.05.2025 щодо оголошення розшуку ОСОБА_3 та зупинення досудового розслідування даного кримінального провадження.

У зв`язку з чим суд вважає, що передбачений ст. 219 КПК України строк досудового розслідування, виділеного в окреме відносно ОСОБА_3 кримінального провадження за №12025060680000104, фактично закінчився 06 червня 2025 року.

Усі наступні процесуальні дії органу досудового розслідування є неспроможними, оскільки постановистаршого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 від 29.05.2025 про оголошення розшуку підозрюваної ОСОБА_3 та зупинення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні № 12025060680000104 від 29.05.2025 були винесені всупереч вимог КПК України.

А відтак період з 06.06.2025 по 22.08.2025, (день коли стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та можливістю ознайомитись із матеріалами справи), має бути включений до строків його досудового розслідування.

На підставі викладеного суд зауважує, що виконання вимог ст.290 КПК України, складання, затвердження і вручення 10.11.2025 стороні захисту обвинувального акту, і направлення його до суду також здійснювалося поза межами встановлених чинним КПК строків.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення строку досудового розслідування до суду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження, на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 12 КК України, інкриміновані обвинуваченій ОСОБА_3 діяння не належать до категорії тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, а тому процесуальних перепон для закриття провадження із зазначених підстав не вбачається.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025060680000104 скеровано до суду поза межами строку досудового розслідування, а відтак клопотання захисників підлягають задоволенню, а зазначене кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 підлягає закриттю на виконання процесуального обов`язку суду у підготовчому засіданні з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

Крім того, захисником ОСОБА_5 в порядку ч.2 ст.303, п.5 ч.2 ст.315 КПК України також подано скаргу на ухвалу прокурора від 29.05.2025 про оголошення розшуку підозрюваної ОСОБА_3 з тих же самих підстав, які наведені у клопотаннях захисників щодо необхідності закрити дане кримінальне провадження, тобто з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

Заслухавши позиції учасників провадження щодо скарги адвоката ОСОБА_5 , суд беручи до уваги правові висновки Верховного Суду, зазначені у постановах від 02.06.2020, (справа №369/9525/17) та від 03.07.2019, (справа №273/1053/17), згідно яких положення ч.2 ст.303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України.

Зокрема, у постанові від 02.06.2020р. ,(справа №369/9525/17) Верховного Суду з цього приводу зазначив наступне: - «Положеннями ч.2 ст.303 КПК України визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ніж ті, що зазначені в частині 1 цієї статті) не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Отже, положення ч.2 ст.303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України, (зокрема, на це указує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються», чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК України).

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові Касаційного кримінального суду від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17».

У зв`язку з тим, що у даній скарзі наводяться аналогічні доводи щодо незаконності оголошення розшуку ОСОБА_3 , які вказані у клопотаннях захисників про необхідність закрити дане кримінальне провадження, зазначену скаргу захисника ОСОБА_5 , суд залишає без розгляду.

При цьому, наведені у ній обґрунтування, суд враховує як заперечення на дану постанову слідчого при розгляді наведених клопотань та при прийнятті рішення про закриття даного кримінального провадження з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз підлягають віднесенню на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 219, 280, п.10 ч.1 ст. 284, ст. ст. 303, 314, 369, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання захисників обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, задовольнити.

Кримінальне провадження № 12025060680000104 від 29.05.2025 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Процесуальні витрати по справі віднести на рахунок держави.

Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Пулинський районний суд Житомирської області протягом 7 діб з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1