Решение № 138623957, 24.07.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1242/26 2/441/1042/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

24 липня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Лихоносової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Городок Львівської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Кудіна А.В. звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором надання коштів у кредит № 45529557 від 05 жовтня 2025 року в розмірі 19 577 гривень 80 копійок, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається, що 05 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір надання коштів у кредит № 45529557, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 11 000 гривень 00 копійок. Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію за надання кредиту, однак належним чином своїх обов`язків не виконав.

Зазначає, що 18 березня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 18/03/26, за яким позивач набув право вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 18 березня 2026 року загальний розмір заборгованості становить 19 577 гривень 80 копійок, з яких: 11 000 гривень 00 копійок - основна сума боргу; 3 241 гривня 26 копійок - проценти; 5 280 гривень 00 копійок - проценти за понадстрокове користування кредитом; 56 гривень 54 копійки - комісія за надання кредиту.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, просила проводити розгляд справи за її відсутності та не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

З огляду на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, відсутність відзиву та повідомлення про причини неявки, а також зважаючи на те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу без участі сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши надані матеріали, повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частинами першою - четвертою та пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 та 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи, а докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

За змістом частин першої, п`ятої, шостої та сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що 05 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено в електронній формі договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45529557.

За пунктами 2.1, 2.2 договору кредитодавець зобов`язався перерахувати позичальнику 11 000 гривень 00 копійок на строк 30 днів, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти й комісію. Датою повернення кредиту визначено 03 листопада 2025 року, процентну ставку встановлено в розмірі 0,466 відсотка на день, а комісію за надання кредиту - 16 відсотків від суми кредиту, що становить 1 760 гривень 00 копійок. Додатком № 1 до договору передбачено до сплати на дату повернення 14 297 гривень 80 копійок, з яких 11 000 гривень 00 копійок - кредит, 1 537 гривень 80 копійок - проценти та 1 760 гривень 00 копійок - комісія.

Договір та додаток до нього містять анкетні дані відповідача, реквізити його паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу, номер телефону, електронну пошту та маскований номер платіжної картки, а також відомості про підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частин першої та другої статті 205, статей 207, 626, 628, 638 і 639 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

За змістом статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину. Електронний договір, укладений і підписаний у передбаченому цим Законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наданою довідкою АТ «ТАСкомбанк» підтверджено, що 05 жовтня 2025 року о 13 годині 28 хвилин на платіжну картку відповідача перераховано 11 000 гривень 00 копійок. У довідці зазначено номер транзакції dae49693-6883-497f-8958-84268da53813, маскований номер картки НОМЕР_1 та RRN 527810974578. Ці дані узгоджуються з реквізитами платіжного засобу, зазначеними у кредитному договорі.

02 листопада 2025 року відповідач подав електронне звернення про продовження строку кредитування на 29 календарних днів та уклав із кредитодавцем додаткову угоду № 16105896. За її умовами загальний строк кредитування збільшено до 59 днів, датою повернення кредиту визначено 02 грудня 2025 року, а на період продовження погоджено фіксовану процентну ставку 1 відсоток на день.

Для продовження строку кредитування відповідач 02 листопада 2025 року сплатив 3 190 гривень 00 копійок, з яких кредитодавець зарахував 1 486 гривень 54 копійки в рахунок процентів та 1 703 гривні 46 копійок у рахунок комісії. Оновленим додатком № 1 визначено, що 02 грудня 2025 року позичальник повинен сплатити 14 297 гривень 80 копійок, з яких 11 000 гривень 00 копійок - кредит, 3 241 гривня 26 копійок - проценти та 56 гривень 54 копійки - залишок комісії.

Наданим первісним кредитором розрахунком установлено, що за період із 05 жовтня до 02 грудня 2025 року нараховано 4 727 гривень 80 копійок процентів за користування кредитом. Після врахування сплачених 1 486 гривень 54 копійок залишок процентів становить 3 241 гривню 26 копійок. Відомостей про повернення 11 000 гривень 00 копійок кредиту чи сплату зазначеного залишку процентів матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 та частиною першою статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики в розмірі та порядку, установлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути позику в такій самій сумі, що була передана йому, у строк та в порядку, установлених договором.

Статтями 525, 526 і 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо в ньому встановлений строк виконання, воно підлягає виконанню в цей строк. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, укладення договору та додаткової угоди, надання відповідачу 11 000 гривень 00 копійок, погодження остаточної дати повернення кредиту 02 грудня 2025 року, розміру процентів у межах строку кредитування і невиконання відповідачем обов`язку з повернення кредиту та сплати процентів підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Тому вимоги про стягнення 11 000 гривень 00 копійок основного боргу та 3 241 гривні 26 копійок процентів є обґрунтованими.

18 березня 2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 18/03/26, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах.

Актом прийому-передачі Реєстру боржників № 2 від 18 березня 2026 року підтверджено передання фактору реєстру щодо 5 210 боржників. Платіжна інструкція № 23967 від 23 березня 2026 року підтверджує сплату позивачем первісному кредитору 10 179 870 гривень 60 копійок за договором факторингу.

У витягу з Реєстру боржників № 2 містяться дані про ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і дату кредитного договору та складові вимоги на загальну суму 19 577 гривень 80 копійок, які відповідають заявленим у позові.

За змістом статей 512 та 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статей 1077 та 1082 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає факторові право грошової вимоги до третьої особи, а боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові після одержання повідомлення про відступлення. Неодержання боржником повідомлення не припиняє самого зобов`язання та не спростовує переходу права вимоги, а лише зберігає можливість належного виконання первісному кредитору до моменту повідомлення.

Отже, подані договір факторингу, акт прийому-передачі, платіжна інструкція та витяг із Реєстру боржників у сукупності підтверджують набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором № 45529557 в обсязі прав, які належали первісному кредитору.

Разом із тим вимога про стягнення 5 280 гривень 00 копійок процентів за понадстрокове користування кредитом задоволенню не підлягає.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що ці проценти нараховані після закінчення погодженого додатковою угодою строку кредитування: з 03 до 14 грудня 2025 року включно, по 440 гривень 00 копійок щоденно, що відповідає 4 відсоткам від суми кредиту на день.

Пунктом 10.7.1 договору, розміщеним у розділі «Відповідальність Сторін, порядок вирішення спорів», передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом із наступного дня після закінчення строку кредитування. Отже, за змістом договору та способом розрахунку цей платіж виникає виключно через невиконання позичальником обов`язку повернути кредит у визначений строк.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а права кредитодавця після прострочення забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування, за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності та можуть сплачуватися відповідно до статті 625 ЦК України, якщо договором належно визначено їх саме як відповідальність за прострочення.

Отже, якщо заявлені 5 280 гривень 00 копійок позивач розглядає як плату за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України, їх нарахування після 02 грудня 2025 року є неправомірним через закінчення строку кредитування. Якщо ж, з огляду на розміщення пункту 10.7.1 у розділі про відповідальність та нарахування підвищеної ставки лише внаслідок прострочення, цей платіж є договірним розміром процентів за частиною другою статті 625 ЦК України, до нього застосовуються спеціальні обмеження законодавства на період воєнного стану.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки. Інші платежі, передбачені договором за прострочення виконання, нараховані з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Аналогічно пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільняє споживача у період воєнного стану від відповідальності за прострочення, забороняє збільшення процентної ставки через невиконання зобов`язань та вимагає списання неустойки й інших платежів, нарахованих за прострочення.

Воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, діяв як упродовж усього періоду нарахування спірних понадстрокових процентів, так і на час вирішення справи. Тому незалежно від назви платежу 5 280 гривень 00 копійок, нарахованих за ставкою 4 відсотки на день виключно після прострочення повернення кредиту, стягненню не підлягають і мають бути списані кредитодавцем.

Не підлягає задоволенню також вимога про стягнення 56 гривень 54 копійок комісії за надання кредиту.

Пунктом 2.2.4 договору встановлено комісію в розмірі 16 відсотків від суми кредиту, а пунктом 6.2 передбачено, що вона нараховується в день надання кредиту. Водночас договір не визначає жодної окремої послуги, яку кредитодавець надає позичальнику за цю комісію, крім власне видачі кредитних коштів.

Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором відповідно до статті 1054 ЦК України і не становить самостійної додаткової послуги, замовленої споживачем. Саме кредитодавець зобов`язаний учинити дії для укладення та виконання кредитного договору, оцінити кредитоспроможність заявника, оформити договір і перерахувати кошти.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що кредитодавець не може стягувати з позичальника платежі за дії, які вчиняє на власну користь, або за дії, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення кредитних правовідносин. На споживача не можна покладати плату за послуги, за отриманням яких він фактично не звертався.

Саме по собі зазначення комісії у договорі, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів не доводить фактичного надання відповідачу відмінної від видачі кредиту додаткової послуги. Позивач не надав доказів змісту, обсягу та вартості такої послуги. Тому підстав для стягнення залишку комісії за надання кредиту в розмірі 56 гривень 54 копійок суд не встановив.

Питання повернення або іншого зарахування сплачених відповідачем 1 703 гривень 46 копійок комісії не є предметом заявленого позову; самостійних вимог із цього приводу відповідач не заявляв.

Таким чином, із заявлених 19 577 гривень 80 копійок стягненню підлягають 14 241 гривня 26 копійок, з яких 11 000 гривень 00 копійок - основний борг та 3 241 гривня 26 копійок - проценти в межах погодженого сторонами строку кредитування. У решті вимог - про стягнення 5 280 гривень 00 копійок процентів за понадстрокове користування кредитом та 56 гривень 54 копійок комісії - слід відмовити.

Відповідно до статей 133 та 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 936 гривень 68 копійок судового збору.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого на АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження вулиця Лісова, 2 у місті Бровари Київської області) заборгованість за договором надання коштів у кредит № 45529557 від 05 жовтня 2025 року в сумі 14 241 (чотирнадцять тисяч двісті сорок одна) гривня 26 копійок та 1 936 (одну тисячу дев`ятсот тридцять шість) гривень 68 копійок судового збору, а всього 16 177 (шістнадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень 94 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву чи апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.