Постановление суда № 138623697, 29.07.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 519/1038/25

Провадження № 2-п/333/51/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Михайлова А.В., вивчивши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2026 року у цивільній справі № 519/1038/25 за позовом Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство соціальної політики України, про стягнення надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2026 року у цивільній справі № 519/1038/25.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Заявнику засобами поштового зв`язку було направлено за адресою вказаною в заяві копію ухвали про залишення заяви без руху, проте, до теперішнього часу не усунуті недоліки, визначені судом.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Між тим, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому, як неодноразово наголошував в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить висновку, що заявником у встановлений строк не усунуто недоліки, вказані в ухвалі від 18.05.2026 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Згідно ч. 7 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Таким чином, через неусунення виявлених судом недоліків, вважаю, заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2026 року у цивільній справі № 519/1038/25, підлягає поверненню та визнання її не поданою.

У зв`язку з наведеним, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, заявник має право повторного звернення до суду із позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 353 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2026 року у цивільній справі № 519/1038/25 за позовом Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство соціальної політики України, про стягнення надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, - вважати неподаною та повернути заявнику.

Роз`яснити, заявнику про те, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя А.В.Михайлова