Постановление суда № 138623463, 30.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9845/26

У Х В А Л А

30 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025071010000042 від 27.10.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025071010000042 від 27.10.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

24.07.2026 прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , а також клопотання про продовження строку його відсторонення від посади начальника відділу земельних відносин, екології та житлово-комунального господарства Баранинської сільської ради строком на два місяці.

В обґрунтування клопотань прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. На думку прокурора, без застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинувачений може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), незаконно впливати на свідків, експертів і спеціалістів (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Прокурор вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усуне наявних ризиків. Крім того, прокурор зазначив, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення пов`язані з виконанням ним службових повноважень на посаді начальника відділу земельних відносин, екології та житлово-комунального господарства Баранинської сільської ради, а тому його подальше перебування на цій посаді створює можливість незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження або іншого перешкоджання судовому розгляду.

Також прокурором заявлено клопотання про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2124880300:11:010:0496, що перебуває у приватній власності ОСОБА_6 , та земельну ділянку з кадастровим номером 2124880300:11:010:0499, яка перебувала у приватній власності ОСОБА_8 , мотивуючи його тим, що зазначені земельні ділянки є предметом кримінально протиправних дій, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а накладення на них арешту є необхідним для забезпечення їх збереження та можливої спеціальної конфіскації.

Крім того, відповідно до вимог статей 314316 КПК України суд поставив на обговорення учасників судового провадження питання про можливість призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Позиції учасників судового провадження щодо заявлених клопотань та можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання з викладених у них підстав та просив їх задовольнити.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотань, зазначивши, що не погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, оскільки вони є недоведеними.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Представник власника земельної ділянки з кадастровим номером 2124880300:11:010:0496 адвокат ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання про накладення арешту на майно, вважаючи його необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам статей 170173 КПК України.

Судом також встановлено, що власник земельної ділянки з кадастровим номером 2124880300:11:010:0499 ОСОБА_8 помер. Відомості про осіб, які набули права на зазначене майно, на час розгляду клопотання відсутні.

Оцінка суду

Щодо клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.

Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання щодо обрання заходу забезпечення кримінального провадження, бо такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Також, на думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність достатніх даних, що обумовлюють подальше застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Отже, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду на потреби судового провадження.

Щодо продовження існування ризику переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_4 .

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення тяжкого злочину /ч.2 ст. 364 КК України/, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також вчинення нетяжкого злочину /ч.1 ст.366 КК України/, за яке передбачено покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, щодо ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування слідчим суддею Перечинського районного суду Закарпатської області від 23.06.2026 /справа №304/251/26, провадження №1-кс/304/464/2026/ було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, з покладенням відповідних обов`язків. Підставою обрання запобіжного заходу в виді домашнього арешту було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, відомості щодо особистості ОСОБА_4 .

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості відноситься до нетяжкого та тяжкого злочину, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих його кримінальних правопорушень, останній може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ним показань на їх користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у суду відсутні. Ризик щодо перешкоджання кримінального провадження іншим чином, на думку суду, може полягати лише в діях, які не охоплені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про продовження застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу суд враховує те, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч.5 ст.9 КПК), та коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі "Вренчев проти Сербії"), а також дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, вік та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків за місцем проживання, репутацію, майновий стан.

Разом із тим суд зазначає, що ризики, встановлені у цьому кримінальному провадженні, не є однаковими за своїм характером та ступенем. Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, хоча й продовжує існувати з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, однак його інтенсивність на даний час є значно меншою. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що після застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей про порушення ним покладених процесуальних обов`язків, невиконання вимог суду чи спроби ухилитися від участі у кримінальному провадженні. Навпаки, обвинувачений належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов`язки, своєчасно з`являється за викликами суду та не допускав порушень умов застосованого до нього запобіжного заходу.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, сім`ю, матір, за якою здійснює догляд, малолітню дитину на утриманні, раніше не судимий, що в сукупності свідчить про зменшення ймовірності його переховування від суду. Водночас ризик незаконного впливу на свідків до моменту їх безпосереднього допиту судом повністю не усунутий, а тому потребує подальшого застосування запобіжного заходу, який є співмірним установленим ризикам.

За таких обставин суд доходить висновку, що подальше застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту не відповідає принципу пропорційності, оскільки встановлені ризики можуть бути належним чином мінімізовані шляхом зміни обсягу обмежень, пов`язаних із застосуванням цього запобіжного заходу.

Домашній арешт із забороною залишати місце проживання у період з 21:00 до 08:00 у поєднанні з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є достатнім і необхідним для запобігання встановленим ризикам. Суд не вбачає підстав вважати, що лише застосування цілодобового домашнього арешту здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З огляду на викладене, враховуючи характер та ступінь встановлених ризиків, дані про особу обвинуваченого, його належне виконання покладених процесуальних обов`язків, а також необхідність дотримання принципу пропорційності при застосуванні запобіжного заходу, суд доходить висновку про н аявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора та продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у період з 21 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин строком на два місяці.

Суд вбачає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання встановленим ризикам та забезпечення належного здійснення кримінального провадження, а саме: прибувати за кожним викликом до суду у визначені дату та час; повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування безпосередньо або через інших осіб зі свідками у цьому кримінальному провадженні, у тому числі ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; зберігати зданими до відповідного органу державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Щодо клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді відсторонення від посади.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути застосоване щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог ст. 158 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 157 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе наявності достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, що мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 23.06.2026 (справа № 304/251/26, провадження № 1-кс/304/465/2026) ОСОБА_4 відсторонено від посади начальника відділу земельних відносин, екології та житлово-комунального господарства Баранинської сільської ради строком на два місяці, тобто до 22.08.2026.

Суд враховує, що за змістом обвинувального акта інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення безпосередньо пов`язані зі здійсненням ним службових повноважень на посаді начальника відділу земельних відносин, екології та житлово-комунального господарства Баранинської сільської ради. Саме використання службових повноважень є складовою фактичних обставин пред`явленого обвинувачення, яке підлягає перевірці під час судового розгляду.

Суд також бере до уваги, що на час вирішення питання про продовження строку відсторонення від посади судовий розгляд кримінального провадження фактично не розпочато, свідки сторони обвинувачення ще не допитані судом, а письмові докази не досліджені. При цьому частина свідків є працівниками органу місцевого самоврядування або перебувала у службових відносинах із обвинуваченим. За таких обставин повернення ОСОБА_4 до виконання службових повноважень створює реальну можливість використання ним службового становища, службових повноважень та службових зв`язків для незаконного впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження, а також для іншого перешкоджання здійсненню судового розгляду.

Крім того, характер займаної обвинуваченим посади передбачає виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, доступ до службової документації, взаємодію з працівниками відповідного структурного підрозділу, посадовими особами органу місцевого самоврядування та іншими суб`єктами земельних правовідносин. За таких умов продовження виконання службових обов`язків створює ризик використання службового авторитету, повноважень та службових контактів для впливу на перебіг судового розгляду.

Суд вважає, що обставини, які стали підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, на час розгляду клопотання прокурора істотно не змінилися та не втратили свого значення. Доказів, які б свідчили про усунення ризиків, для запобігання яким було застосовано відсторонення від посади, суду не надано.

Суд також враховує, що відсторонення від посади є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, не є видом кримінального покарання та не свідчить про винуватість особи, а застосовується виключно з метою забезпечення належного здійснення кримінального провадження. З огляду на характер пред`явленого обвинувачення, стадію судового провадження, необхідність безпосереднього допиту свідків судом та дослідження доказів, суд доходить висновку, що менш обтяжливі заходи не забезпечать досягнення мети, визначеної статтями 154158 КПК України.

При цьому суд звертає увагу, що оцінка ризиків під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу та питання про продовження відсторонення від посади здійснюється з урахуванням різної процесуальної мети цих заходів забезпечення кримінального провадження. Та обставина, що суд дійшов висновку про можливість пом`якшення умов домашнього арешту, сама по собі не свідчить про відсутність ризику використання службового становища для незаконного впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження. Зазначений ризик зумовлений насамперед характером займаної посади, обсягом службових повноважень та колом службових контактів обвинуваченого, а тому не усувається пом`якшенням запобіжного заходу.

За таких обставин суд доходить висновку, що клопотання прокурора про продовження строку відсторонення ОСОБА_4 від посади начальника відділу земельних відносин, екології та житлово-комунального господарства Баранинської сільської ради є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про накладення арешту.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі арешт майна. При вирішенні такого клопотання суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації як виду покарання, необхідне для забезпечення цивільного позову чи стягнення неправомірної вигоди.

За змістом п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.

Вирішуючи питання про накладення арешту на майно, суд відповідно до ст. 173 КПК України зобов`язаний перевірити правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, можливість застосування спеціальної конфіскації, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту для власника майна.

Судом встановлено, що ухвалами Закарпатського апеляційного суду від 06 липня 2026 року скасовано ухвали слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2026 року, якими було накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2124880300:11:010:0496 та 2124880300:11:010:0499, а також арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування земельними ділянками, що утворені внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 2124880300:11:010:0497 та 2124880300:11:010:0498, та відмовлено у задоволенні клопотань прокурора про накладення арешту на зазначене майно.

Закарпатський апеляційний суд уже дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення наявності передбачених статтею 170 КПК України підстав для застосування арешту майна, зокрема щодо існування ризиків, які б виправдовували такий ступінь втручання у право власності, а також належного обґрунтування необхідності застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Суд погоджується з тим, що положення ч. 3 ст. 315 КПК України не позбавляють прокурора права повторно звернутися із клопотанням про накладення арешту на майно після направлення обвинувального акта до суду. Разом із тим таке клопотання підлягає самостійній судовій оцінці на предмет відповідності вимогам статей 170173 КПК України, а наведені прокурором доводи повинні свідчити про наявність достатніх правових і фактичних підстав для застосування арешту саме на момент його розгляду.

Обґрунтовуючи повторне звернення з клопотанням, прокурор посилається на надходження обвинувального акта до суду та перехід кримінального провадження на стадію судового розгляду, а також на необхідність забезпечення можливої спеціальної конфіскації спірних земельних ділянок.

Разом із тим суд зазначає, що сам по собі факт надходження обвинувального акта до суду та переходу кримінального провадження на стадію судового розгляду не є достатньою підставою для повторного накладення арешту на майно. Така обставина не звільняє прокурора від обов`язку довести наявність передбачених статтями 170173 КПК України підстав для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Посилання прокурора на необхідність забезпечення можливої спеціальної конфіскації саме по собі не є достатньою підставою для накладення арешту на майно. У клопотанні не наведено конкретних обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для застосування спеціальної конфіскації саме щодо спірних земельних ділянок та обумовлювали необхідність накладення на них арешту на даній стадії кримінального провадження. Саме лише посилання на положення статей 96-1, 96-2 КК України не підтверджує наявності таких підстав. Крім того, відповідно до положень статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація не застосовується до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача, крім випадків, передбачених законом. Водночас прокурором не наведено будь-яких доводів чи доказів, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для застосування спеціальної конфіскації щодо спірних земельних ділянок. При цьому суд також враховує, що власник спірних земельної ділянки ОСОБА_6 відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування є свідком у цьому кримінальному провадженні, а тому обставини набуття ним права власності на зазначені земельні ділянки та інші обставини, які можуть мати значення для вирішення питання щодо можливості застосування спеціальної конфіскації, підлягають безпосередньому дослідженню під час судового розгляду.

Крім того, доводи прокурора про існування ризиків відчуження земельних ділянок, зміни їх правового режиму чи вчинення інших реєстраційних дій по суті повторюють обставини, які вже були предметом оцінки Закарпатського апеляційного суду. При цьому прокурором не наведено жодних нових фактичних обставин, що виникли після постановлення ухвал апеляційного суду та свідчили б про появу або істотне підвищення зазначених ризиків.

За таких обставин суд доходить висновку, що прокурором не доведено наявності сукупності підстав, передбачених статтями 170 та 173 КПК України, які б виправдовували повторне накладення арешту на спірні земельні ділянки, у зв`язку з чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Ураховуючи позиції учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для призначення кримінального провадження до судового розгляду. Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 14 ч. 3 ст. 314 КПК України, а також підстав для закриття кримінального провадження, визначених пунктами 48, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, судом не встановлено. Кримінальне провадження підсудне Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, затверджений уповноваженим прокурором із дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду або були підставою для повернення обвинувального акта прокурору, судом не встановлено.

Під час підготовчого судового засідання судом виконано вимоги статей 314316 КПК України щодо підготовки кримінального провадження до судового розгляду, визначено дату, час і місце проведення судового розгляду, а також склад осіб, які підлягають виклику в судове засідання.

Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 177, 178, 181, 194, 196, 154-158, 309, 314-316, 331, 372, 376 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у виді домашнього арешту у період з 21 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. без застосування електронних засобів контролю строком до 30.09.2026, поклавши на нього такі обов`язки:

-прибувати за кожним викликом до суду у визначений судом час;

-не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 21 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування безпосередньо або через інших осіб зі свідками у цьому кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

-зберігати зданими до відповідного органу державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків визначити до 30.09.2026.

Клопотання прокурора про продовження відсторонення обвинуваченого ОСОБА_4 від посади задовольнити.

Продовжити відсторонення ОСОБА_4 обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, від посади начальника відділу земельних відносин, екології та житлово - комунального господарства Баранинської сільської ради строком до 30.09.2026. Ухвала в цій частині підлягає негайному виконанню.

У задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на земельні ділянки відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України у відкритому судовому засіданні на 16:00 год 31.07.2026, із визначенням резервної дати судового засідання на 13:30 год. 18.09.2026 в залі судових засідань в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду за участю прокурора, обвинуваченого та його захисника.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя ОСОБА_13