Решение № 138616997, 28.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 липня 2026 року № 520/10949/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення сум невиплаченого грошового забезпечення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати період з 01 травня 2022 року по - дату поновлення на військовій службі, як вимушений прогул, що виник не з вини позивача;

2. стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого грошового забезпечення за період вимушеного прогулу, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди інфляційних втрат, трьох процентів річних та інших компенсацій, передбачених законодавством.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошував, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу грошове забезпечення за період вимушеного прогулу, що виник не з вини позивача, з 01 травня 2022 року по дату поновлення на військовій службі, а тому позивач вважає, що грошове забезпечення за період вимушеного прогулу, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди інфляційних втрат, трьох процентів річних та інших компенсацій, передбачених законодавством, підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою суду від 20.05.2026 року поновлено позивачу строк звернення о суду з даним позовом, прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без виклику учасників справи.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість. При цьому, зазначив, що розгляд рапорту про звільнення разом із пакетом документів позивача неможливо розглянути через призупинення проходження військової служби та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.08.2022 року №62023170020001747 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України.

Ухвалою суду від 21.07.2026 року витребувано у військової частини НОМЕР_1 у термін - три дні з моменту отримання даної ухвали наступні докази: довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.05.2022 року до 15.05.2025 року (помісячно та разом), із розбивкою усіх складових грошового забезпечення, у тому числі, посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди, а також із зазначенням періоду фактичного призупинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та періоду поновлення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення; інформацію стосовно підстав зупинення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення із зазначенням конкретної дати, коли було зупинено таку виплату; довідку про середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби.

На виконання ухвали суду від 21.07.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 надано до суду рапорт фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2026 року.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проходив військову службу за мобілізацією у складі Збройних Сил України в умовах воєнного стану.

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №15 від 30.03.2022 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду техніка 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 738945А, з 30 березня 2022 року зараховано до списків особового складу частини, поставити на всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у процесі виконання службових обов`язків стан його здоров`я різко погіршився через загострення тяжких хронічних захворювань, що підтверджується багаторазовими зверненнями до медичних установ та результатами обстежень.

13.04.2022 року, за направленням посадової особи військової частини НОМЕР_2 , позивач госпіталізований до КП «Близнюківська центральна районна лікарня».

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №944, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 13.04.2022 року до 19.04.2022 року з діагнозами: хронічний гломерулонефрит, кісти паренхіми правої нирки, хронічний пієлонефрит, деформуючий остеоартроз обох колінних суглобів 3 ст., гіпертонічна хвороба (з показниками АТ 200/100 мм рт.ст.).

Як зазначає позивач у позовній заяві, 19.04.2022 року він написав розписку на зворотному боці виписки №944 щодо не можливості подальшого проходження служби та відсутності претензій про направлення його документів до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вирішення питання про його звільнення. У період з 16.05.2022 року до 30.05.2022 року, перебуваючи за місцем проживання в смт Близнюки, очікував на надходження документів з військової частини до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протягом вказаного терміну стан здоров`я позивача залишався стабільно тяжким, що унеможливлювало самостійне прибуття до пункту постійної дислокації частини без спеціального транспорту. Жодних повідомлень чи наказів про необхідність повернення до частини позивачу не надходило.

01.05.2022 року командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ №47 від 01.05.2022 року, яким ОСОБА_1 безпідставно визнано таким, що самовільно залишив частину.

Надалі, на підставі акту службового розслідування №50 від 04.07.2022 року, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.08.2022 року №155, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (зі змінами), молодшого сержанта ОСОБА_1 , техніка стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та утримано у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 .

За фактом відсутності ОСОБА_1 29.08.2023 року ініційовано кримінальне провадження №62023170020001747 за ч. 4 ст. 408 КК України (дезертирство).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №268 від 23.09.2023 року молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено проходження військової служби на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.08.2022 року №62023170020001747 у відповідності до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року (зі змінами) та звільнено із займаних посад, призупинено обрахування вислуги років, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям які самовільно залишили військову частину (дезертували) та перебувають у розшуку.

У період з 16.11.2023 року до 30.11.2023 року позивач проходив медичний огляд госпітальною ВЛК, за направленням Харківської спеціалізованої прокуратури №53/1748 від 30.10.2023 року.

За результатами огляду оформлено Свідоцтво про хворобу №2253, яким позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статей 66а, 38б, 60б Розкладу хвороб.

05.03.2024 року позивачу Лозівською міжрайонною МСЕК встановлено третю групу інвалідності безстроково, причиною інвалідності визнано захворювання, безпосередньо пов`язане з проходженням військової служби (Довідка серії 12 ААГ №315349).

05.08.2024 року слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину.

У подальшому, рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/31659/24 від 23.01.2025 року, яке набрало законної сили 12.03.2025 року, визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 01.12.2023 та рапортів від 17.09.2024 року про звільнення з військової служби за станом здоров`я; зобов`язано військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 01.12.2023 та рапортів від 17.09.2024 року про звільнення з військової служби за станом здоров`я та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду.

На виконання вказаного рішення суду, військовою частиною НОМЕР_2 розглянуто рапорти ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за станом здоров`я та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №102-РС від 15.05.2025 року позивача поновлено на військовій службі та призначено на посаду техніком стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .

18.05.2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №198 від 18.05.2025 року позивача з 18.05.2025 року зараховано до списків особовою складу військової частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення з "19" травня 2025 року і вважати таким, що з "18" травня 2025 року справи та посаду техніка стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3260 гривень на місяць по 10 тарифному розряду, шпк "головний сержант". Встановлено виплачувати на підставі наказу Міністерства оборони України від "07" червня 2018 року № 260 щомісячно премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 486 % посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з "18" травня 2025 року.

15.06.2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №232 від 15.06.2025 року позивача, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11.06.2025 року №119-РС у запас відповідно підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я: за наявності інвалідності, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) без права носіння військової форми, вважати таким, що 15.06.2025 року справи та посаду здав. З 15.06.2025 року позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У вказаному наказі визначено нарахувати та виплатити позивачу щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 486 % посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з "18" травня по "15" червня 2025 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов виплат деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" від 17.09.2014 року №460 виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 38 повних календарних місяців служби. Відповідно абзацу третього пункту 14 статті 10і Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік. за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 30 діб невикористаної щорічної відпустки за 2025 рік.

Згідно рапорту фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2026 року, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2022 року №47 молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено нарахування та виплата всіх видів грошового забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням місця служби. Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 був поновлений на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 18.05.2025 року. За період з 01.05.2022 року до 15.05.2025 року нарахування грошового забезпечення військовою частиною не здійснювалось.

Не погоджуючись з невиплатою грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 01 травня 2022 року по дату поновлення на військовій службі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо належності відповідача у даній справі суд зазначає, що, як встановлено судом, з липня 2025 року військова частина НОМЕР_2 припинила своє функціонування у попередньому статусі та реорганізована у НОМЕР_3 окремий батальйон територіальної оборони у складі військової частини НОМЕР_1 .

Оскільки військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, яка на сьогодні здійснює фінансове та адміністративне забезпечення особового складу НОМЕР_4 окремого батальйону (колишньої в/ч НОМЕР_2 ), саме вона виступає належним відповідачем у спорі щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, що самою військовою частиною НОМЕР_1 не заперечується.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, час та місце виконання обов`язків військової служби врегульовує стаття 24 Закону №2232-ХІІ.

За приписами стаття 24 Закону №2232-ХІІ, в редакції, чинній на дату прийняття наказу №15 від 30.03.2022 року, початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини другою стаття 24 Закону №2232-ХІІ, в редакції, чинній на дату прийняття наказу №268 від 23.09.2023 року, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Отже, аналіз положень частини другої статті 24 Закону №2232-XII у системному зв`язку з положеннями частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту дозволяє зробити висновок, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР. У свою чергу внесення відповідних відомостей до ЄРДР здійснюється на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, яким під час службового розслідування з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення.

Визначення в абзаці другому частини другої статті 24 Закону №2232-XII командира військової частини суб`єктом звернення до органу досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення, на підставі якої вносяться відповідні відомості до ЄРДР, обумовлено, перш за все, тим, що кримінальні правопорушення, передбачені абзацом першим частини другої цієї статті, нерозривно пов`язані з порушенням військовослужбовцем військової дисципліни.

З матеріалів справи встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №268 від 23.09.2023 року молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено проходження військової служби на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.08.2022 року №62023170020001747 у відповідності до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року (зі змінами) та звільнено із займаних посад, призупинено обрахування вислуги років, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям які самовільно залишили військову частину (дезертували) та перебувають у розшуку.

Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 Положення №1153/2008 цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Порядок призупинення та продовження військової служби врегульовано нормами пунктів 144-1 - 144-7 Положення №1153/2008.

Відповідно до положень пунктів 144-1, 144-2 та 144-3 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Пунктом 144-6 Положення №1153/2008 визначено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове забезпечення та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Судом встановлено, 29.08.2023 року за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем за мобілізацією солдатом ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №62023170020001747 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлено, що зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів.

Водночас, для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Як було встановлено судом, 05.08.2024 року слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві винесено постанову про закриття кримінального провадження №62023170020001747 від 29.08.2023 року за ч. 4 ст. 408 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження, наявною в матеріалах справи.

Отже, в даному випадку закриття кримінального провадження здійснено органом досудового розслідування відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, що в свою чергу є підставою для застосування до спірних правовідносин пункту 144-6 Положення №1153/2008.

Окрім того, рапортом фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2026 року, за період з 01.05.2022 року до 15.05.2025 року нарахування грошового забезпечення військовою частиною не здійснювалось.

А тому, за період з 01.05.2022 року до 15.05.2025 року позивач набув права на виплату недоотриманого грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди.

Щодо способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у спосіб зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення за період з 01.05.2022 року до 15.05.2025 року, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди.

В частині позовних вимог про визнання періоду з 01 травня 2022 року по - дату поновлення на військовій службі, як вимушений прогул, що виник не з вини позивача, суд відмовляє, оскільки захист прав позивача у такий спосіб повинен здійснюватись у межах відповідної цивільної справи.

У частині позовних вимог про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого грошового забезпечення за період вимушеного прогулу, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди інфляційних втрат, трьох процентів річних та інших компенсацій, передбачених законодавством, суд відмовляє, оскільки вказані виплати та суми відповідачем ще не нараховані, а отже в цій частині позовні вимоги є передчасними.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ухвалюючи рішення, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999 р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення за період з 01.05.2022 року до 15.05.2025 року, з урахуванням посадового окладу, надбавок, премій та додаткової винагороди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Марина Лук`яненко