Постановление суда № 138616670, 30.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

30 липня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/9821/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області в якій просить

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо організації проведення оцінки майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський комбінат будівельних матеріалів» на підставі рішення від 30.06.2026 № 258/1-1631 та листа від 01.07.2026 № 18840/6/16-31-13-06-09.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо організації проведення оцінки майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський комбінат будівельних матеріалів» на підставі рішення від 30.06.2026 № 258/1-1631 та листа від 01.07.2026 № 18840/6/16-31-13-06-09.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

30.07.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення адміністративного позову до набрання законної сили судовим рішенням по справі, шляхом:

- зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.06.2026 року № 258/1-1631 «Про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі» до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський комбінат будівельних матеріалів» до Головного управління ДПС у Полтавській області.

- заборони Головному управлінню ДПС у Полтавській області, його структурним підрозділам та посадовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії на виконання рішення від 30.06.2026 року № 258/1-1631 та листа від 01.07.2026 року № 18840/6/16-31-13-06-09 щодо майна ТОВ «Лубенський комбінат будівельних матеріалів».

Мотивуючи подану заяву позивач стверджував, що Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року у справі № 440/13106/25 Головному управлінню ДПС у Полтавській області надано дозвіл на погашення податкового боргу ТОВ «Лубенський комбінат будівельних матеріалів» у розмірі 1 284 029,70 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. На підставі зазначеного судового рішення Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято рішення від 30.06.2026 року № 258/1-1631 про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Листом від 01.07.2026 року № 18840/6/16-31-13-06-09 відповідач повідомив позивача про необхідність протягом одного місяця самостійно замовити проведення експертної оцінки майна.

Цим же листом відповідач зазначив, що у разі непроведення позивачем оцінки майна контролюючий орган самостійно укладе договір із суб`єктом оціночної діяльності та забезпечить проведення оцінки. Отже, відповідач уже розпочав процедуру, безпосередньо спрямовану на подальшу передачу майна позивача на реалізацію. При цьому для проведення оцінки відповідачем визначено одночасно декілька об`єктів нерухомого майна та транспортних засобів, а саме майно, перелічене у листі ГУ ДПС у Полтавській області від 01.07.2026 року № 18840/6/16- 31-13-06-09. Оскаржуване рішення не містить конкретної суми податкового боргу, щодо якої воно прийняте, не визначає меж реалізації майна, не встановлює, реалізація якого саме об`єкта або сукупності об`єктів є достатньою для погашення боргу, а також не містить оцінки співвідношення між сумою боргу та вартістю майна. За таких обставин продовження відповідачем процедури оцінки створює реальну та безпосередню загрозу передачі на реалізацію всього майна, зазначеного у листі від 01.07.2026 року до вирішення судом питання про законність рішення, на підставі якого здійснюються відповідні дії з наступних підстав. Також заявником зазначено, що оцінка є складовою послідовної процедури продажу майна, що перебуває у податковій заставі, та необхідною передумовою визначення його вартості й подальшої передачі на реалізацію. Після проведення оцінки відповідач матиме фактичну та документальну можливість перейти до наступних стадій процедури, таких як затвердження результатів оцінки; визначення початкової вартості майна; передачі майна організатору торгів; оприлюднення відомостей про продаж; проведення торгів; відчуження майна третім особам. Якщо майно буде передано на торги або відчужено третім особам до вирішення спору по суті, навіть задоволення позову не забезпечить автоматичного повернення майна позивачу. Для поновлення його прав виникне необхідність оскаржувати результати торгів; ставити питання про недійсність правочинів; залучати до спору організатора торгів і набувачів майна; вирішувати питання про державну реєстрацію речових прав; ініціювати додаткові судові провадження. Таким чином, невжиття забезпечення позову не просто ускладнить, а може фактично унеможливити ефективне поновлення права власності позивача у межах цієї адміністративної справи.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, посилання особи на можливе порушення її прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених позивачем доводів та обставин цієї справи.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо організації проведення оцінки майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський комбінат будівельних матеріалів» на підставі рішення від 30.06.2026 № 258/1-1631 та листа від 01.07.2026 № 18840/6/16-31-13-06-09.

Щодо доводу позивач про те, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача внаслідок можливої передачі майна на торги або відчужено третім особам до вирішення спору по суті, то суд вказує про таке.

За положеннями статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України - стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Пунктом 95.12 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право самостійно здійснити оцінку шляхом укладення договору з оцінювачем. Якщо платник податків самостійно не здійснює оцінку протягом одного місяця з дня прийняття рішення про реалізацію майна, контролюючий орган самостійно укладає договір про проведення оцінки майна.

Будь-яких доказів укладення контролюючим органом договору про проведення оцінки майна заявником не надано.

З огляду на викладене, належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим відновлення попереднього становища позивача внаслідок задоволення позову заявником не надано.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.

Крім того, суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. У позовній заяві та поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Суд зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

При цьому, позивач просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій на виконання рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.06.2026 року № 258/1-1631, однак суд зауважує, що позивач у позовній заяві не просить визнати протиправним та скасувати вказане рішення.

Таким чином, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову за змістом по суті взагалі не співпадають з предметом позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. За таких обставин вжиття заходів забезпечення позову у цій справі стане саме фактичним ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що є неприпустимим.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Удовіченко