Решение № 138616623, 30.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/7357/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №916320156551 від 13.03.2026 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також відповідач-2, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 16.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 23.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 08.07.2026 продовжено розгляд справи в письмовому провадженні.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що звернулася до відповідача зі заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Однак, відповідачем протиправно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач-1 позов не визнав, у поданому відзиві зазначав, що оскільки у 2016 році позивач скористалася правом на призначення їй пенсії за вислугу років, виплата якої не здійснювалася з огляду на працевлаштування, для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій правові підстави відсутні.

Відповідач-2 правом подання відзиву на позов не скористався, копію ухвали про відкриття провадження отримав 16.06.2026 шляхом доставки 15.06.2026 о 20:40 в електронний кабінет, зареєстрований в системі Електронний суд.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області; з 20.10.2016 позивачу призначена пенсія за вислугу років, виплата якої позивачу не здійснювалася, оскільки ОСОБА_1 продовжувала працювати на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років.

З 19.02.2026 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

06.03.2026 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області зі заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсії.

За принципом екстериторіальності, заява позивача була розглянута Головним управлінням ПФУ у Волинській області та прийнято рішення від 13.03.2026 №916320156551 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перебувала на пенсії за вислугу років та втратила право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

Не погодившись з відмовою відповідача-2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, позивач звернулася з позовом до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

У відповідності до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10), що передбачені:

переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 1994 р., N 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1820; 2004 р., N 46, ст. 3052);

переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" (ЗП України, 1992 р., N 11, ст. 271).

Пунктами 5 - 7 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Висновки щодо правозастосування

У постанові від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд зазначив, що норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної цим пунктом грошової допомоги при виході на пенсію особа має дотриматись таких вимог:

- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних відносин) на зазначених вище посадах.

У постанові від 22.02.2024 у справі №260/323/20, правовідносини у якій є подібними, Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на дату звернення до пенсійного органу зі заявою від 06.03.2026 продовжувала працювати на посаді викладача мистецької школи в комунальному закладі початкової мистецької освіти Нововодолажської школи мистецтв.

Стаж роботи позивача працівником освіти загалом становить понад 40 років, що підтверджено розрахунком стажу.

ГУПФ України у Волинській області, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, зазначило, що ОСОБА_1 з 20.10.2016 була призначена пенсія за вислугу років, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги.

Однак суд не погоджується з наведеними доводами пенсійного органу, оскільки у силу пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особа втрачає право на виплату грошової допомоги у разі одержання пенсійних виплат.

Проте за обставин цього спору ОСОБА_1 пенсія за вислугу років призначена з 20.10.2016 лише у 2018 році на підставі судового рішення, позивач продовжувала працювати, тому виплата пенсії не здійснювалася у зв`язку з працевлаштуванням.

У відзиві на позов ГУ ПФУ в Полтавській області підтвердило факт невиплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Тож фактично позивач не отримувала пенсійних виплат на підставі Закону №1788-ХІІ, внаслідок чого суд визнає помилковими доводи ГУПФ України у Волинській області, викладені у спірному рішенні від 13.03.2026, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з таких міркувань.

У силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин, з метою гарантування позивачу ефективного способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУПФ України у Волинській області призначити (нарахувати) позивачу грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, а ГУПФ України в Полтавській області виплатити позивачу грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позивач навів законні й обґрунтовані підстави, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Інші судові витрати у справі відсутні.

Відповідно до частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки права позивача порушені саме відповідачем-2, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні й виплаті грошової допомоги від 13.03.2026 №916320156551.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Полтавській області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков