Решение № 138615985, 30.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8996/26

пр. № 2/759/8911/26

30 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами у загальному розмірі 71 683 грн 74 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 16.11.2017 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 014/0256/82/0311146. Окрім того, 29.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір № 4873820.

У відповідності до умов укладених договорів товариства зобов`язалися надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ТОВ «МІЛОАН» своє зобов`язання за кредитними договорами виконали у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки з повернення кредиту та сплати процентів за його використання, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 71 683 грн 74 коп., з яких: 30 663 грн 91 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 28 483 грн 38 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5 615 грн 27 коп. - сума пені/штрафів за прострочення виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання, 600 грн 00 коп. - заборгованість за комісіями, 5 008 грн 93 коп. - сума інфляційних збитків, 1 312 грн 25 коп. - сума 3% річних.

За результатами почергового укладення договорів № 114/2-9 від 26.06.2019 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», № 29-11/2022 від 29.11.20202 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», № 28-08/25 від 28.08.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

26.07.2024 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «МІЛОАН» було укладено договір № 26-07/2024, на підставі якого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4873820 від 29.12.2021.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 14 квітня 2026 року направлялась відповідачу ОСОБА_1 на її зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштові конверти повернулися до суду без вручення у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Водночас, правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Щодо кредитного договору № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017

Судом встановлено, що 16.11.2017 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», з однієї сторони, ПрАТ «СК «УНІКА ЖИТТЯ», з другої сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017. Договір особисто підписаний ОСОБА_1 , у тому числі шляхом проставлення підпису на кожній сторінці договору.

Згідно з п. 1.1 договору № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017 АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язалася використати кредит за цільовим призначенням, повернути основну суму кредиту, сплатити проценти за використання кредиту та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У статтях 1-4 договору № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 33 274 грн 18 коп., з яких: 30 000 грн 00 коп. для задоволення особистих потреб ОСОБА_1 , 3 274 грн 18 коп. для сплати страхового платежу на користь ПрАТ «СК «УНІКА ЖИТТЯ»; строк кредитування - 24 місяці з 16.11.2017 по 16.11.2019; фіксована процентна ставка у розмірі 17,7% річних, яка застосовується з 16.11.2017 по 16.12.2017 включно, та у розмірі 49,9% річних, яка застосовується з 17.12.2017; спосіб надання кредиту - шляхом зарахування суми кредиту на поточний банківський рахунок ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ); сплата страхового платежу на користь ПрАТ «СК «УНІКА ЖИТТЯ» у розмірі 3 274 грн 18 коп. здійснюється ОСОБА_1 у день отримання кредиту та за рахунок нього шляхом перерахування зазначеної суми грошових коштів на користь АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», як страхового агента, з метою подальшого перерахування банком цих коштів на користь страхової компанії.

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо порядку та способів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним.

Положення кредитного договору № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017 та додатків до нього містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо, а також відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що 16.11.2017 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

За результатами дослідження виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 , що був відкритий АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» для обліку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017, судом встановлено, що 16.11.2017 на банківський рахунок № НОМЕР_1 , що був зазначений у кредитному договорі як спосіб отримання кредитних коштів і що був відкритий на ім`я ОСОБА_1 , АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» було зараховано грошові кошти у сумі 33 274 грн 18 коп. Призначенням платіжної операції зазначається видача кредиту ОСОБА_1 згідно з договором № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017.

Таким чином, судом встановлено, що АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

31.10.2018 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 014/0256/82/0311146/81-1/29812 до кредитного договору № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017. На підставі додаткової угоди сторони дійшли згоди щодо реструктуризації заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017.

З метою реструктуризації заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором сторони додаткової угоди дійшли згоди з приводу наступного: 1) фактична заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором по сплаті суми кредиту становить 25 239 грн 46 коп.; 2) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 6 726 грн 19 коп., у тому числі: 3 551 грн 70 коп. - заборгованість з погашення суми кредиту, 3 174 грн 49 коп. - заборгованість з погашення процентів; 3) з моменту внесення змін до кредитного договору фактична заборгованість по сплаті суми кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами; 4) строк кредитування збільшується на 9 календарних місяців, у зв`язку з чим датою остаточного погашення кредиту є 16.08.2020 року; 5) з 16.11.2018 по 15.05.2019 зменшується розмір щомісячного платежу.

Додатком до додаткової угоди є графік платежів, скоригований у відповідності до умов реструктуризації кредитної заборгованості.

Обставини укладення додаткової угоди до кредитного договору № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017 свідчать про визнання ОСОБА_1 факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та виникнення зобов`язання за цим договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», вбачається ОСОБА_1 частково виконала свої обов`язки з повернення кредиту та сплати процентів за його використання, забезпечивши повернення кредиту у сумі 11 619 грн 15 коп. та сплативши 14 657 грн 40 коп. в якості процентів за користування кредитом.

Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для своєчасного повного повернення кредиту і сплати процентів за його використання, то це призвело до утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 44 410 грн 19 коп., з яких: 28 663 грн 91 коп. - заборгованість за кредитом, 4 767 грн 57 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 7 292 грн 36 коп. - заборгованість за процентами, 6 900 грн 49 коп. - прострочена заборгованість за процентами, 8 453 грн 92 коп. - пеня за прострочення виконання зобов`язання.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини реструктуризації заборгованості та часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання за повернення кредиту та сплати процентів за його використання, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим. При цьому суд зауважує, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання здійснювалося у відповідності до п. 10.3 кредитного договору № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У відповідності до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За результатами дослідження договору відступлення права вимоги № 114/2-9 від 26.06.2019, укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», платіжного доручення № 1 від 26.06.2019, реєстру боржників № 114/2-9 від 26.06.2019, витягу з цього реєстру боржників судом встановлено, що право вимоги АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», але у меншому розмірі - 41 571 грн 54 коп., з яких: 28 663 грн 91 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7 292 грн 36 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5 615 грн 27 коп. - сума пені, нарахованої за прострочення виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», вбачається, що після отримання права вимоги товариством було здійснено наступні нарахування за кредитним договором: 16 341 грн 02 коп. - проценти за користування кредитом за період з 26.06.2019 по 15.08.2020; 1 312 грн 25 коп. - сума 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України; 5 008 грн 93 коп. - сума інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим. Суд звертає увагу, що проценти за користування кредитом нараховані ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у межах погодженого строку кредитування (до 16.08.2020) та шляхом застосування погодженої процентної ставки (49,9% річних). Нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, після 16.08.2020, тобто після того, як відбулося порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення кредиту, та до 24.02.2022, тобто до початку дії заборони застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, передбаченої п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017 становить 64 233 грн 74 коп., з яких: 28 663 грн 91 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 23 633 грн 38 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5 615 грн 27 коп. - сума пені, нарахованої за прострочення виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання, 1 312 грн 25 коп. - сума 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України; 5 008 грн 93 коп. - сума інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За результатами дослідження договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 29-11/2022 від 29.11.2022, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», актів прийому-передачі реєстру боржників, додаткової угоди № 4/3 від 04.02.2025 до цього договору, акта зарахування зустрічних однорідних вимог, реєстру боржників та витягу з цього реєстру боржників судом встановлено, що право вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Після отримання права вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала заборгованість.

За результатами дослідження договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 28-08/25 від 28.08.2025, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.09.2025, акта прийому-передачі реєстру боржників від 28.08.2025, реєстру боржників за цим договором та витягу з цього реєстру боржників судом встановлено, що право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в частині, що стосується кредитного договору № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017, підлягають задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017 у розмірі 64 233 грн 74 коп., з яких: 28 663 грн 91 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 23 633 грн 38 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5 615 грн 27 коп. - сума пені, нарахованої за прострочення виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання, 1 312 грн 25 коп. - сума 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України; 5 008 грн 93 коп. - сума інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо кредитного договору № 4873820 від 29.12.2021

Судом встановлено, що 29.12.2021 ОСОБА_1 авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН». З використанням цієї системи ОСОБА_1 заповнила анкету-заяву на кредит № 4873820, в якій виклала волевиявлення на отримання кредиту. Для прийняття товариством рішення щодо можливості надання кредиту та погодження запитуваних умов кредитування ОСОБА_1 також надала всі необхідні для цього свої персональні дані.

За результатами ідентифікації особи ОСОБА_1 , проведення перевірки в бюро кредитних історій та скорингу ТОВ «МІЛОАН» було прийнято рішення про можливість надання ОСОБА_1 кредиту.

За результатами цілеспрямованих, добровільних, усвідомлених та взаємопов`язаних дій 29.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про споживчий кредит № 4873820. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису U91520.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору № 4873820 від 29.12.2021 ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

У п. 1.1 - 2.4 кредитного договору № 4873820 від 29.12.2021 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 2 000 грн 00 коп.; мета отримання кредиту - для задоволення споживчих потреб; строк кредитування - 15 днів з 29.12.2021 по 13.01.2022 з можливістю пролонгації; фіксована знижена процентна ставка протягом первісного строку кредитування - 2,50% за кожен день користування залишком кредиту; фіксована стандартна процентна ставка у розмірі 5% за кожен день користування залишком кредиту; одноразова комісія за видачу кредиту у розмірі 600 грн 00 коп.; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок.

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо порядку та способів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії за видачу кредиту.

Положення кредитного договору № 4873820 від 29.12.2021 та додатків до нього містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо, а також відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що 29.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту платіжної квитанції № 1867794653 від 29.12.2021 вбачається, що 29.12.2021 ТОВ «МІЛОАН» було здійснено переказ грошових коштів у сумі 2 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_3. Призначенням платежу зазначено надання коштів згідно з договором № 4873820 від 29.12.2021.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 4873820 від 29.12.2021, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

За результатами дослідження розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «МІЛОАН», судом встановлено, що ОСОБА_1 свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за його видачу належним чином не виконала, що призвело до прострочення зобов`язання та виникнення заборгованості.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 7 450 грн 00 коп., з яких: 2 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4 850 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 600 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим. При цьому суд звертає увагу на наступне.

У постановах ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 зроблено висновок, що термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні за змістом висновки, але щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом зроблено також у постанові ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Тобто, у разі встановлення у договорі позики терміну повернення позики та узгодження строку користування позики, за який позичальник має сплатити проценти як плату за правомірну можливість використання чужих коштів, право нарахування процентів за користування позикою обмежується відповідним строком. Якщо позичальник після спливу цього строку не повертає позику або іншим чином не виконує своє грошове зобов`язання, то між позикодавцем та позичальником виникають охоронні відносини, права, свободи та законні інтереси позикодавця в яких охороняються приписами ст. 625 ЦК України, що встановлюють міру відповідальності боржника за неправомірне використання чужих коштів.

Умовами кредитного договору № 4873820 від 29.12.2021 сторонами було встановлено, що строк кредитування становить 15 днів з 29.12.2021 по 13.01.2022 і що протягом цього строку застосовується знижена процентна ставка у розмірі 2,50% за кожен день користування залишком кредиту (п. 2.2.3 кредитного договору). Одночасно з цим у п. 2.3 договору було встановлено два порядки пролонгації строку кредитування: 1) на пільгових умовах, що передбачає необхідність ініціювання ОСОБА_1 пролонгації строку кредитування та сплати частини заборгованості; 2) на стандартних умовах, згідно з якими якщо ОСОБА_1 після 13.01.2022 продовжує користуватися кредитом, то строк кредитування продовжується на відповідну кількість днів такого використання, але не більше 60 днів; у випадку пролонгації строку кредитування на стандартних умовах застосовується стандартна процентна ставка у розмірі 5% за кожен день користування залишком кредиту.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «МІЛОАН», вбачається, що товариство здійснювало нарахування процентів за період з 29.12.2021 по 13.01.2022 у відповідності до умов кредитного договору - 2 000 грн 00 коп. х 2,50% х 15 днів = 750 грн 00 коп., що також відповідає відомостями кредитного договору та додатків до нього щодо витрат за договором та загальної вартості кредиту (сума кредиту + проценти за його використання).

Оскільки ОСОБА_1 13.01.2022 не повернула кредит та не сплатила проценти за його використання, то з 14.01.2022 строк кредитування був пролонгований на стандартних умовах відповідно до п. 2.3 кредитного договору № 4873820 від 29.12.2021. У зв`язку з цим ТОВ «МІЛОАН» здійснило нарахування процентів за період з 14.01.2022 по 24.02.2022, тобто за 40 днів, та окремо 04.03.2022. Нарахування процентів здійснювалося за стандартною процентної ставкою, що відповідає умовам п. 2.3 кредитного договору. Таким чином, за період з 14.01.2022 по 24.02.2022 і за 04.03.2022 у зв`язку з пролонгацією строку кредитування на стандартних умовах було нараховано процентів у розмірі - 2 000 грн 00 коп. х 5% х 41 день = 4 100 грн 00 коп.

З урахуванням вищевикладеного розмір процентів, нарахованих за використання ОСОБА_1 кредиту за період з 29.12.2021 по 24.02.2022 та за 04.03.2022, що охоплюється строком кредитування, становить 4 850 грн 00 коп. (750 грн 00 коп. + 4 100 грн 00 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «МІЛОАН», платіжної інструкції № 448090005 від 26.07.2024, акта прийому-передачі реєстру боржників за цим договором факторингу, реєстру боржників, що є додатком № 3 до цього договору факторингу, судом встановлено, що право вимоги ТОВ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4873820 від 29.12.2021 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в частині, що стосується кредитного договору № 4873820 від 29.12.2021, підлягають задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 4873820 від 29.12.2021 у розмірі 7 450 грн 00 коп., з яких: 2 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4 850 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 600 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , 2) виконання АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», ТОВ «МІЛОАН» свого зобов`язання за кредитними договорами, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитними договорами, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цими кредитними договорами, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості за договорами у загальному розмірі 71 683 грн 74 коп.

На підставі цього суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги № 1238 від 02.02.2026, витяг із акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026, з яких вбачається факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не вправі за власною ініціативою зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на викладене, із відповідача на користь позивача слід стягнути 25 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 0629360101 від 27.03.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 662 грн 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371; місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) суму заборгованості за:

- кредитним договором № 014/0256/82/0311146 від 16.11.2017 у розмірі 64 233 (шістдесят чотири тисячі двісті тридцять три) гривні 74 копійки;

- кредитним договором № 4873820 від 29.12.2021 у розмірі 7 450 (сім тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371; місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко