Постановление суда № 138615686, 29.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11085/26

Провадження №: 4-с/755/105/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі

Головуючого судді - Хромової О.О.,

при секретарі - Бовкун М.В.

за участі:

представника скаржника в

режимі відеоконференції - адвоката Остапущенка О.О.

приватного виконавця - Пилипчука В.Г.

представника

заінтересованої особи - адвоката Проніна О.А.

розглянувши заяву представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Остапущенка Олександра Олександровича, про відвід судді Хромової О.О., подану в межах цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Аграрний Фонд», -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г., заінтересована особа: АТ «Аграрний Фонд».

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

20 липня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва витребувано з Відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 755/13814/21.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2026 року відкрито провадження за скаргою, призначено судове засідання з розгляду даної скарги на 29 липня 2026 року на 10 год. 30 хв.

24 липня 2026 року (вхід. від 29 липня 2026 року № 49186) до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Остапущенка О.О., про відвід судді Хромової О.О.

На обгрунтування заяви зазначено, що Європейський суд з прав людини наголошує, що факт того, що суддя двічі був членом колегії Верховного Суду, яка переглядала справу щодо заявника в касаційному порядку, сам собою не є достатнім для того, щоб викликати об`єктивно обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості. Однак вказане правило не поширюється на випадки, коли попередні рішення у справі містять висновки, які фактично вирішують питання по суті спору в наступних провадженнях.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 760/1774/24 стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 4 706 013,26 грн. Постановою Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі № 755/13814/21 заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» 977 294,52 грн. Станом на 18 серпня

2025 року між ОСОБА_1 та АТ «Аграрний фонд» існували зустрічні однорідні грошові вимоги у сумі 752 294,52 грн, строк виконання яких настав, які випливають з трудових відносин та регресного відшкодування. На підставі статей 601, 602 ЦК України 18 серпня 2025 року ОСОБА_1 повідомив про зарахування та припинення грошових зобов`язань перед АТ «Аграрний фонд» у частині грошових зобов`язань у розмірі 752 294,52 грн на підставі рішення суду у справі № 755/13814/21 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Рішення суду у справі № 755/16729/25, яке набуло законної сили, за участю тих самих сторін засвідчує факт зарахування, яке відбулось 18 серпня 2025 року, та доведену презумпцію дійсності одностороннього правочину із зарахування як законної підстави припинення цивільного зобов`язання, відсутні підстави для примусового стягнення у зв`язку з повним фактичним добровільним виконанням рішення суду у справі № 755/13814/21 до відкриття виконавчого провадження. Факт ігнорування приватним виконавцем фактів належного виконання рішення суду у справі № 755/13814/21 після подачі приватному виконавцю платіжних документів на суму 225 000,00 грн, заяви про зарахування від 18 серпня 2025 року та змісту рішення суду у справі № 755/16725/25, стало підставою звернення до суду з цією скаргою. Подібні правовідносини - наявність зустрічних грошових вимог та їх зарахування згідно із заявою ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням рішень судів у справах № 755/4855/22 та № 760/1774/24 між тими самими сторонами. 24 вересня 2024 року постановою Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/4855/22, виданого 07 червня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди. У зв`язку із чим у вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із скаргою на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа - АТ «Аграрний фонд», в якій просив визнати бездіяльність відділу протиправною та зобов`язати скласти постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/4855/22, виданого 07 червня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди, з огляду на наявність зустрічних однорідних грошових вимог у сумі 1 050 905,64 грн, строк виконання за якими настав, які випливають з трудових відносин та регресного відшкодування. У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді Хромовій О.О. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року у справі № 755/16525/25 у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: АТ «Аграрний фонд» відмовлено. Справа № 755/16525/25 перебуває на розгляді Київського апеляційного суду, судове засідання призначене на вересень 2026 року. Тобто суддя Хромова О.О. вже надала оцінку не на користь заявника, в межах розгляду його скарги на дії державного виконавця. Отже, суддя Хромова О.О. має сформовану позицію та внутрішнє переконання у справі за участю тих самих сторін з приводу подібних відносин, але така позиція судді Хромової О.О. наразі перебуває на перегляді в апеляційному порядку. У подібних обставинах судді заявляють мотивований самовідвід з метою забезпечення неупередженості розгляду справи.

Розгляд одним і тим же складом суду другої суміжної справи, де також вирішується питання спору, може призвести до об`єктивно виправданих сумнівів у тому, що суд має упереджене бачення суті справи вже на початку судового розгляду. Обидва провадження вимагають з`ясування тих самих обставин щодо правової природи припинення зобов`язання шляхом зарахування.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що даний склад суду при розгляді цієї справи фактично обмежений власною висловленою думкою щодо посилань ОСОБА_1 і наданою їм оцінкою в іншій справі, адвокат Остапущенко О.О. заявив відвід судді Дніпровського районного суду міста Києва Хромовій О.О. від розгляду справи, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення сумніву щодо неупередженості і об`єктивності судді під час проведення судового розгляду та розгляду по суті скарги на дії приватного виконавця.

29 липня 2026 року у судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Остапущенко О.О., вимоги заявленого відводу підтримав та просив задовольнити з мотивів, викладених у заяві.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г. та представник заінтересованої особи АТ «Аграрний Фонд» - адвокат Пронін О.А., щодо заяви про відвід суду поклались на розсуд суду.

Вивчивши доводи заяви про відвід, вислухавши пояснення представника скаржника, приватного виконавця та заінтересованої особи, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 40 ЦПК України встановлено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно із частиною сьомою статті 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від

09 січня 2013 року зазначено таке. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно із усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті

6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», від

24 лютого 1993 року, Series A № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96,

п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III).

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

При цьому, згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За умовами частин третьої, четвертої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

У рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

У рішенні в справі «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності .

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію Європейський суд з прав людини вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Європейський суд з прав людини розрізняє, чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium», «Grieves vs UK»). Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі «П`єрсак проти Бельгії» («Piersac vs Belgium») Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Обгрунтовуючи вимоги заяви про відвід головуючого судді Хромової О.О. скаржник зазначає, що суддя Хромова О.О. вже сформувала власну позицію по суті скарги, оскільки у її провадженні перебувала аналогічна скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: АТ «Аграрний фонд», справа №755/16525/25, і у задоволенні вимог скарги відмовлено.

Частиною першою статті 88 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Досліджуючи наведені критерії оцінки в межах даної справи суд зазначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року у справі № 800/592/17 та від 01 жовтня 2018 року по справі № 9901/673/18.

Окрім того, згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від

13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, не може бути підставою для відводу судді незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді чи невчиненням процесуальних дій, які, на його думку, суддя повинен вчинити. В такому випадку, сторона, яка не погоджується з процесуальними рішеннями чи діями судді, не позбавлена права оскаржити їх окремо від рішення суду чи разом з рішенням суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, визначені ЦПК України.

Доказів на підтвердження особистої упередженості судді Хромової О.О. у вирішенні спору в даній справі представником позивача не надано.

Висловлюючи незгоду з процесуальними рішеннями судді Хромової О.О. позивач скористався правом на апеляційне оскарження відповідного рішення суду.

Таким чином, вказані заявником обставини стосуються незгоди ОСОБА_1 з прийнятими суддею процесуальними рішеннями та думкою судді щодо подібної скарги, що була предметом розгляду в іншій справі.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

В ухвалі від 13 січня 2021 року Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи

№ 761/16124/15-ц зазначила, що висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 скористався правом на апеляційне оскарження ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року у справі № 755/16525/25, вказана ухвала є предметом апеляційного перегляду, провадження не завершено.

Слід також наголосити, що доводи заявника в частині щодо необхідності відводу судді саме з підстав незгоди з правовою позицією прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких заявників не влаштовує.

Таким чином, обставин, які свідчили б про упередженість судді Хромової О.О. у розгляді справи

№ 755/11085/26, її зацікавленість у певному рішенні в справі чи про необ`єктивне ставлення до сторін у справі заявником не доведено, судом не встановлено.

З матеріалів справи не встановлено будь-якої залежності чи взаємозв`язку, що прямо чи опосередковано вказують на упередженість або необ`єктивність судді.

Таким чином, зі змісту заяви про відвід та аналізу доводів, на які посилається заявник, судом не встановлено обставин, зазначених у статтях 36, 37 ЦПК України, які б могли бути підставою для обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості і об`єктивності судді, що розглядає справу.

Підстави звернення із заявою про відвід судді є суб`єктивною оцінкою заявника та не можуть бути правовими підставами для відводу, за відсутності доказів протилежного.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого представником скаржника ОСОБА_1 - адвокатом Остапущенком О.О., відводу судді Хромовій О.О. від розгляду справи № 755/11085/26, а тому заяву про відвід судді слід визнати необґрунтованою.

Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті

33 цього Кодексу.

Оскільки заява надійшла до суду через систему «Електронний Суд» за три робочі дні до наступного засідання - 24 липня 2026 року, але передана головуючому судді в день судового розгляду скарги

- 29 липня 2026 року (вх. від 29 липня 2026 року № 49186), то суд вважає за необхідне передати таку заяву для її вирішення у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статями 36, 37, 40, 260, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Остапущенка Олександра Олександровича, про відвід судді Хромової О.О., подану в межах цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Аграрний Фонд», - визнати необґрунтованою.

Передати заяву представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Остапущенка Олександра Олександровича, про відвід судді Хромової О.О., подану в межах цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Аграрний Фонд», для її вирішення у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено 30 липня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова