Решение № 138615039, 29.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4277/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 09 червня 2026 року № 9352501886637 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст.37 Закону України № 3723-ХІІ.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058. Вказує, що після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , 25.05.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зі заявою та доданими до неї документами про перехід із пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі норм ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, в редакції від 16.12.1993. Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, рішенням якого позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по втраті годувальника згідно з вищевказаним Законом України «Про державну службу». З вказаним рішенням позивач не погоджується, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.21-24), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства. Довідки відповідно додатків 1-6 порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, який затверджено постановою КМУ № 622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», відсутні. З урахуванням зазначеного, пенсію у зв`язку з втратою годувальника можливо призначити лише на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Провівши умовний перерахунок пенсії в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 . Прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії, а саме в переході на пенсію в разі втрати годувальника, оскільки розмір пенсійної виплати зменшується. Пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника, а також пенсії за віком, особам, які не мають права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, призначаються за нормами Закону № 1058. Таким чином, призначати пенсію в разі втрати годувальника за державного службовця чинним законодавством не передбачено.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з перебуває на обліку і отримує пенсію по інвалідності другої групи в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.03.2003 ( а.с.9).

ОСОБА_2 , чоловік позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть ( а.с.4).

Померлий годувальник, ОСОБА_2 , отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України № 1402-VII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів».

25.05.2026 позивач звернулася до відповідача з заявою щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника з розрахунку 70% від розміру пенсії чоловіка ОСОБА_2 , обчисленої на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ ( а.с.31).

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 09 червня 2026 року № 9352501886637 відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( а.с.5).

В оскаржуваному рішенні зазначено, що померлий годувальник, ОСОБА_2 , отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України № 1402-VII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів». Довідки відповідно додатків 1-6 порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, який затверджено постановою КМУ № 622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», відсутні. З урахуванням зазначеного, пенсію у зв`язку з втратою годувальника можливо призначити лише на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Провівши умовний перерахунок пенсії в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 . Прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії, а саме в переході на пенсію в разі втрати годувальника, оскільки розмір пенсійної виплати зменшується .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому, ч. 2 ст. 36 Закону України №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" №889 (далі - Закон №889), пунктами 10 та 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 статті 46 Закону №889, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів.

Аналогічні норми містяться і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).

Частини 1, 13, 14 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлюють, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч. 10 цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Слід також зазначити, що у відповідності до ч. 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII визначала, що судді, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723).

Стаж державної служби, до набрання чинності Закону № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі Порядок №283).

Згідно пункту 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Нормами абзаців 1,2,4 пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Частиною 1 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI визначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12) або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Таким чином, за наявності умов, передбачених Законом України "Про державну службу", стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебувала особа, остання має право на таку пенсію.

Відповідач не заперечує та підтверджено письмовими доказами( а.с..40,зв), що чоловік позивачки, як на момент призначення довічного грошового утримання, так і на момент смерті мав більше 20 років стажу роботи на посадах віднесених до державної служби, тобто мав право на одержання пенсії державних службовців відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому позивач має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII.

Суд вважає помилковою позицію відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, з підстав, що Законом № 889-VIII не передбачено призначення даного виду пенсії, з огляду на те, що, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи (в даному випадку позивача) при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі його смерті відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду у справі №236/3193/16-а від 09.11.2018 року, які в силу ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при ухваленні даного рішення.

Суд також враховує позицію Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20 в якій суд дійшов висновку, що частину першу статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі:

(1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, або

(2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.

Тобто, суд звернув увагу органу Пенсійного фонду на те, що вибір заявника (там, де він є) є вирішальним і тоді, коли йдеться про обчислення розміру пенсії. Однак цей вибір є ілюзорним, коли особа не обізнана про свої права та альтернативи.

Враховуючи вищезазначене, суд робить висновок, що твердження відповідача про відсутність у позивача права на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника є протиправним.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на відсутність довідки відповідно додатків 1-6 порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, який затверджено постановою КМУ № 622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення у відповідача були наявні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці виданих ОСОБА_2 за 2018-2020 роки ( а.с.47-49).

Також, суд зазначає, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим в частині відмови у переході на пенсію в разі втрати годувальника в зв`язку із зменшенням розміру пенсійної виплати, оскільки ні в рішенні ні у відзиві на позовну заяву не наведено конкретних сум розрахунку.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 09 червня 2026 року № 9352501886637 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , підлягають задоволенню.

Як наслідок, похідна вимога позивача про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст.37 Закону України № 3723-ХІІ, також підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення відповідачем судових витрат матеріали справи не містять, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язати вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09 червня 2026 року № 9352501886637 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993, №3723-ХІІ, з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН