Постановление суда № 138614064, 29.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

29 липня 2026 рокуСправа №160/343/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Калалб Т.В.

за участі:

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 р. у справі № 160/343/26, -

УСТАНОВИВ:

02 липня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 року по справі № 160/343/26.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що нарахована на відшкодування сума 327 687,90 грн. є непомірною для сплати одним платежем. При розділенні суми заборгованості рівними платежами терміном на один рік також сума перевищує місячний дохід заявника та є надмірним фінансовим тягарем. Заявник зазначає, що звільнення зі служби в поліції було викликане тяжким психоемоційним станом через смерть від онкологічного захворювання його близької особи. Заявник також просить врахувати суд те, що навіть віддаючи всю зарплатню, останній не зможе на протязі року виплатити заборгованість за рішенням суду. Відтак, вважає, що дана заборгованість є непомірною з розрахунку щомісячної оплати, тому звернувся до суду з даною заявою про розстрочення платежу в помірному розмірі, який буде фіксований та надасть змогу працювати та відшкодовувати заборгованість за навчання.

За результатами автоматичного розподілу заяви, справу № 160/343/26 розподіллено судді Рябчук О.С., про що свідчить протокол наявний в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 року заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення по справі №160/343/26, призначена до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 10.07.2026 року оголошено перерву до 13:00 29 липня 2026 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заяву про розстрочення виконання рішення з підстав, що викладені у заяві.

Представник Дніпровського державного університету внутрішніх справ до судового засідання не з`явився.

Відповідно до частини 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

У судовому засіданні 15.06.2026 р. судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 379, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року позовні вимоги Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, р/р UA268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі за 2020-2023 рр. у розмірі 89 018 грн. 96 коп. (вісімдесят дев`ять тисяч вісімнадцять грн, 96 коп.), за 2023-2025 рр. у розмірі 238 668 гри. 94 коп. (двісті тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят вісім грн, 94 коп.), всього - 327 687 грн. 90 коп. (триста двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят сім грн, 90 коп.).

Розподіл судових витрат не здійснювався.

10.06.2026 року рішення набрало законної сили.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення суд зазначає про наступне.

За правилами ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Наведена норма кореспондується із положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 (справа №1-26/2012) зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №1-7/2013 Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013 звернув увагу, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов`язок його виконання.

Згідно із частиною першою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За приписами частини четвертої статті 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може тільки у випадку наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку повноваження вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Суд зазначає, що відстрочення, розстрочення виконання рішення суду здійснюється у виняткових випадках і є правом, а не обов`язком суду. Необхідною умовою для надання відстрочення виконання рішення суду є встановлення судом виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Верховний Суд в постанові від 06.12.2019 по справі № 2а/0570/6531/2011 зазначив, що відстрочення виконання рішення суду в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.06.2021 по справі № 9901/598/19 зазначила, що нормами КАС України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Суд наголошує, що звертаючись до суду з заявою про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення заявник має надати докази існування обставин, що обумовлюють унеможливлення чи утруднення виконання такого рішення.

Відповідач обґрунтовуючи подану заяву послався на відсутність необхідного фінансування для виконання прийнятого рішення. Так, заявник вказує, що наразі працює на посаді адміністратора системи відділу інформаційних технологій та системного адміністрування у КНП «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради та загалом місячний дохід складає близько 15 000,00грн.

Таким чином, заявник просить розстрочити виконання рішення строком на 1 рік рівними платежами у розмірі 7 802,09грн. щомісячно.

Однак, суд звертає увагу, що запропонований спосіб розстрочення виконання рішення суду не може бути задоволений судом, оскільки виходячи з наведеного розрахунку ОСОБА_1 має намір сплатити 93 625,08грн. ( 7 802,09грн. х 12), в той час як визначена судом сума заборгованості складає 327 687,90грн.

Таким чином ОСОБА_1 подаючи заяву про розстрочення виконання судового рішення фактично має на меті зміну визначеної резолютивною частини рішення суду суми заборгованості, що є неприпустимим.

Суд вважає, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжкий фінансовий стан не є тією виключною обставиною, в розумінні КАС України, які б давали підстави для відстрочення виконання судового рішення. Також, заява не містить підстав вважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що заявник не довів наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у цій справі або роблять його неможливим, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду з мотивів, наведених у заяві, належить відмовити.

Керуючись статтями 229, 248, 378 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 р. у справі № 160/343/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складений 30 липня 2026 р.

Суддя О.С. Рябчук