Решение № 138613638, 30.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8609/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Лазаревої Альони Ігорівни про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2026 у виконавчому провадженні №80806717 з примусового виконання виконавчого листа №140/8418/24, виданого Волинським окружним адміністративним судом 31.03.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі № 140/8418/24 визнано протиправними дії Волинського апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 та стягнуто на користь позивача недоплачену суддівську винагороду у розмірі 136440,59 грн. На виконання зазначеного рішення судом 31.03.2026 видано виконавчий лист №140/8418/24, на підставі якого 21.04.2026 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №80806717. Оскільки боржник Державна судова адміністрація України у встановлений законом строк судове рішення не виконав, державним виконавцем 11.05.2026 та 10.06.2026 були винесені постанови про накладення на боржника штрафів за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірах 5100 грн та 10200 грн відповідно, а 30.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №80806717 на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, 40 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі- Закон №1404-VIII).

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець фактично припинив примусове виконання судового рішення, яке залишається невиконаним, чим позбавив позивача можливості реалізувати право, підтверджене рішенням суду, що набрало законної сили.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

13.07.2026 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що державним виконавцем були вжиті всі можливі та необхідні заходи, спрямовані на примусове виконання судового рішення, накладені штрафи на боржника 11.05.2026 та 10.06.2026, а 24.06.2026 до Слідчого управління ГУ НП у м. Києві направлено повідомлення щодо вчинення посадовими особами Державної судової адміністрації України кримінального правопорушення.

Також в поданому відзиві представник відповідача просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державну судову адміністрацію України, адже вона є боржником у виконавчому провадженні.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державну судову адміністрацію України.

14.07.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі.

У зв`язку із неприбуттям в судове засідання на 11:00 20.07.2026 року учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду, розгляд справи було відкладено на 11:00 30.07.2026.

28.07.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 30.07.2026 сторони не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням наведених приписів у зв`язку із неприбуттям в судове засідання на 11:00 30.07.2026 учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження; фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснюється.

Дослідивши письмові докази та перевіривши заяви по суті справи, суд встановив такі обставини.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №140/8418/24 визнано протиправними дії Волинського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; стягнуто з Волинського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 136440,59 грн з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при виплаті; визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати судді Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 136440,59 грн.; зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Волинському апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 136440,59 грн.

31.03.2026 на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист №1916/2026 про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Волинському апеляційному суду коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 136440,59 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревою А. І. від 21.04.2026 відкрито виконавче провадження №80806717 з виконання виконавчого листа №1916/2026, виданого судом на зобов`язальну частину рішення.

Листом від 29.04.2026 №10-9412/26 Державна судова адміністрація України повідомила, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється відповідно до вимог законодавства України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень суддів і працівників апаратів суддів», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах асигнувань, передбачених на відповідний бюджетний період.

Крім того, ДСА України зазначила, що нею затверджено кошторис на 2026 рік Волинському апеляційному суду за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 28,3 тис. грн. До вказаного листа додано копію зазначеного кошторису.

Разом з тим, зі змісту кошторису вбачається, що в ньому відсутні відомості щодо забезпечення Волинського апеляційного суду бюджетними асигнуваннями, необхідними для фінансування виплати суддівської винагороди позивачу. Відтак, боржником не надано державному виконавцю доказів фактичного та повного виконання судового рішення.

11.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн та повторно зобов`язано Державну судову адміністрацію України виконати рішення суду, про що повідомити державного виконавця.

Однак ДСА України не надано державному виконавцю жодної інформації щодо виконання рішення суду та не здійснено жодних заходів направлених на виконання рішення суду, а відтак рішення суду залишається невиконаним боржником без поважних причин.

10.06.2026 за невиконання рішення суду без поважних причин на боржника ДСА України накладено штраф на користь держави в розмірі 10200 грн.

Вказані постанови ДСА України оскаржені до Київського окружного адміністративного суду.

24.06.2026 державним виконавцем надіслано до Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення щодо вчинення посадовими особами Державної судової адміністрації України кримінального правопорушення.

30.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80806717 з виконання виконавчого листа № 140/8418/24, виданого 31.03.2026 Волинським окружним адміністративним судом на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, 40 Закон №1404-VIII.

Позивач вважає, що судове рішення фактично не виконано, та звернувся до суду з цим позовом, оскаржуючи законність постанови про закінчення виконавчого провадження.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом №1404-VIII.

Статтею 1 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII установлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов`язковості виконання рішень.

Як унормовано пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За вимогами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII).

Статтею 39 Закону №1404-VIII визначені підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.

Стаття 63 Закону №1404-VIII регламентує порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, з наведених норм вбачається, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Отже, слід звернути увагу, що лише вчинення виконавцем вичерпних заходів примусового виконання рішення суду може свідчити про правомірність постанови про закриття виконавчого провадження.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2019 року у справі №826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Представник відповідача, посилаючись на положення частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII, зазначає, що наведена норма має імперативний характер та покладає на державного виконавця обов`язок діяти відповідно до її приписів.

Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими. Представник відповідача помилково трактує імперативність норми права у контексті частин 3 статті 63 Закону №1404-VIII.

Положення щодо надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження залежить від трактування державним виконавцем іншого положення норми - у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника.

При цьому, необхідно врахувати, що статтею 2 Закону №1404-VIII визначені засади виконавчого провадження, якими є, зокрема, верховенство права, обов`язковість виконання рішень.

Обов`язковість виконання судових рішень визначена статтею 129-1 Конституції України та статтею 370 КАС України.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №552/3995/17 зазначено, що враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання - виконати вимоги виконавчого документа.

Вичерпний перелік обставин, за яких виконавче провадження закінчується з підстав, що не пов`язані з досягненням мети виконавчого провадження - фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, визначений Законом №1404-VIII. Тому аналіз положень пункту 11 частини першої статті 39 у системному зв`язку з частиною 3 статтею 63 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що, якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження. Водночас невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вичерпання заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Отже, направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку ст. 89 Закону «Про виконавче провадження» не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою закінчення виконавчого провадження.

В силу приписів частини 5 статті 242 КАС України суд застосовує вказані правові висновки при розгляді цієї справи.

Крім того, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язковості виконання судових рішень, наведені на підтвердження позовних вимог.

Відповідно до положень статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у п.51 рішення ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначене, що Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6 було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що державним виконавцем було вжито всіх можливих заходів примусового виконання судового рішення, оскільки такі доводи не відповідають установленим обставинам справи та вимогам Закону №1404-VIII та вважає, постанову державного виконавця Лазаревої А. І. від 30.06.2026 у виконавчому провадженні №80806717 з примусового виконання виконавчого листа №140/8418/2024 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування зазначеної постанови підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 72, 243-246, 268, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Лазаревої А. І. про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2026 у виконавчому провадженні №80806717 з примусового виконання виконавчого листа №140/8418/24, виданого Волинським окружним адміністративним судом 31.03.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрацію України (01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Суддя О. О. Андрусенко