Постановление суда № 138613403, 29.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5132/13-ц

н/п6/490/209/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Гуденко О.А., при секретарі - Романової К.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» звернувся до суду з заявою, в якій просив суд замінити стягувача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» у виконавчому провадженні за №52692875 від 20.10.2016 року про стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №014/08-112/48188 від 04 липня 2006 року у розмірі 36 594,66 доларів США та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 025,97 грн;.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 07.07.2014 року по цивільній справі № 490/5132/13-ц вирішено стягнути з позичальника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором №014/08- 112/48188 від 04 липня 2006 року на загальну суму 36 594,66 доларів США, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 025,97 гривень.

21 травня 2026 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» укладено: Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило в повному обсязі на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/08-112/48188 від 04 липня 2006 року; договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило в повному обсязі на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» право вимоги за Договором іпотеки №б/н від 04.07.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Козленок С.І., зареєстрованого за №1799, укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору №014/08-112/48188 від 04 липня 2006 року.

Також представник заявника вказує, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, в Центральному відділі ДВС у м. Миколаєві ОМУМЮУ на примусовому виконанні перебуває, зокрема, відкрите виконавче провадження за № 52692875 від 20.10.2016 року, в якому стягувачем значиться ПАТ «Райффайзен Банк», а боржником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, оскільки на теперішній час до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , тобто відбулась заміна кредитора у зобов`язанні за кредитним договором №014/08-112/48188 від 04 липня 2006 року, тому виникла необхідність у заміні в судовому порядку стягувача у вказаному вище виконавчого провадження

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 року дану заяву передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді від 23.06.2026 року прийнято до розгляду вказану заяву, призначено судове засідання.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, в заяві про заміну сторони стягувача просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ «ФК «Еліт-Фактор».

Заінтересовані особи по справі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку неявкою учасників справи в судове засідання, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.07.2014 року у справі №490/5132/13-ц позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору та стягнення боргу задоволено частково. Ухвалено: Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору № 014/08-112/48188 від 04 липня 2006 року у сумі 36594,66 (тридцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто чотири цілих шістдесят шість сотих) доларів США (еквівалент 292501 грн. 12 коп.), яка складається з: заборгованості за кредитом 25467,83 доларів США (еквівалент 203564 грн. 37 коп.), заборгованості за відсотками 10126,83 доларів США (еквівалент 80943 грн. 75 коп.) та 1000 доларів США пені (еквівалент 7993 грн. 00 коп.), а також 3025 грн. 97 коп. судового збору. В решті вимог відмовити.

21 травня 2026 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило в повному обсязі на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕлітФактор» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №014/08-112/48188 від 04 липня 2006 року.

Також 21 травня 2026 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило в повному обсязі на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» право вимоги за Іпотечним договором №б/ н від 04 липня 2006 року до Кредитного договору №014/08-112/48188 від 04.07.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Козленок С.І., зареєстрований за №1799, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору №014/08-112/48188 від 04.07.2006 року.

Факт відступлення АТ «Райффайзен Банк» ТОВ «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №014/08-112/48188 від 04 липня 2006 року та за Іпотечним договором №б/ н від 04 липня 2006 року також підтверджується укладеними між сторонами Актом прийому-передачі документації за Договором відступлення права вимоги від 21.05.2026 року та Актом прийому - передачі від 21.05.2026 року, що є Додатком №1 до Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 21.05.2026 року.

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні у Центральному відділі ДВС у м.Миколаєві ОМУМЮУ перебуває виконавче провадження №52692875, яке відкрито 20.10.2016 року в якому стягувачем значиться АТ «Райффайзен Банк», а боржником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах

Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження №11-771ас18) та висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).

У Постанові КЦС ВС від 05.12.2018 року у справі № 643/4902/14-ц зроблено висновок, що тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); в) факторингу (глава 73 ЦК).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), зазначено, що на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2023 року по справі №761/19851/17 послався на постанову від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 (провадження №12-48гс20). Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зробила висновок, що на стадії виконавчого провадження, як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

Як встановлено матеріалами справи, виконавче провадження №52692875 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитної заборгованості перебуває у стані «Примусове виконання».

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача у виконавчому провадженні відповідає змісту статей 512,514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд зазначає, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 14 ЦПК України і статті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однакце право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, якийд оговірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи, що рішення суду фактично не виконано, виконавче провадження щодо виконання даного рішення відкрито, а також те, що ТОВ «ФК «Еліт-Фактор»прийняло право вимоги, що належали первісному кредитору, тим самим, ставши новим кредитором за вищезазначеним кредитним договором, одержало право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань, то суд приходить до висновку, що дані обставини є підставою для задоволення заяви.

Суд також враховує, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Керуючись ст.ст. 20, 352, 353, 433, 442, 446, п. 17.4 перехідних положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні задовольнити.

Замінити стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(код ЄДРПОУ 14305909) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт-Фактор» (код ЄДРПОУ): 40848105, місцезнаходження юридичної особи: 73000, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Соборна, будинок 32)у виконавчому проваджені №52692875 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитної заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Гуденко О.А.