Решение № 138611089, 29.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2026Справа № 910/4267/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За первісним позовом Баранівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів»

про розірвання договорів та стягнення 1.136.633,00 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів»

до Баранівської міської ради

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Баранівської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» про розірвання Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025, а також стягнення штрафних санкцій у розмірі 1.136.633,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач прострочив постачання товару за Договором про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договором про закупівлю №355 від 26.12.2025, у зв`язку з чим позивач просить суд розірвати вказані договори та стягнути з відповідача неустойку у загальному розмірі 1.136.633,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 позовну заяву Баранівської міської ради залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 20.04.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 відкрито провадження у справі №910/4267/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

13.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з п. 11.1 договорів сторона повідомляє іншу сторону шляхом направлення електронного листа з електронної адреси, зазначеної в розділі 16 цього договору на електронну адресу іншої сторони договору, зазначену в розділі 16 цього договору з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного представником сторони, в форматі РDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Моментом належного повідомлення однієї сторони іншу сторону в розумінні умов цього договору є наступний робочий день після дня відправки повідомлення (електронного листа) відповідно до умов цього договору. Дата належного повідомлення є датою фактичної обізнаності сторони про факти, дії, події, зазначені в повідомленні (електронному листі). Сторони домовились, що роздруківка стороною електронного повідомлення з електронної адреси, зазначеної в розділі 16 цього договору, є належним доказом повідомленням іншої сторони згідно умов цього договору. Обов`язковим реквізитом електронного(их) документа(ів), які надсилаються сторонами шляхом електронного зв`язку на електронні адреси, зазначені в розділі 16 цього договору, є кваліфікований електронний підпис (КЕП). Відсутність КЕП в електронному документі виключає підстави вважати такий документ оригінальним.

Втім, як вказав відповідач, позивач серед додатків до позову не надав жодних належних та допустимих доказів відправки відповідачу вищевказаних заявок (позивачем не виконано вимоги, визначені в п.11.8 договорів). Сторони погодили умови електронного та поштового листування між сторонами. Проте всі додані до позову листи, заявки, претензії, складені Баранівською міською радою та адресовані Товариству з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів», складені та оформлені з порушенням вимог пункту 11.8 договорів, що виключає підстави вважати такі документи оригінальними.

Як вказав відповідач, вищевказані обставини повність спростовують підстави позовної заяви, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, зі слів відповідача, різке зростання цін на нафтопродукти зафіксовано/опубліковано уповноваженим органом - Міністерством Фінансів України та є обставинами непереборної сили, оскільки ці обставини знаходяться поза контролем волі сторін договорів, не могли бути прогнозованими та їх не існувало при підписанні цих договорів, крім того такі обставини є загальновідомими, публікації про обставини різкого зростання цін були предметом дослідження/моніторингу і Антимонопольного комітету України, і відповідних заходів кабінету міністрів України, враховані урядом та Президентом України спеціальною програмою «Національного кеш-беку на пальне», тощо… (в силу положень частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України доказуванню не підлягають).

Пункт 9.5 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 передбачає право на одностороннє розірвання зазначених договорів за ініціативи Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» з підстав продовження строку дії обставин непереборної сили, дія яких продовжується більш як 20 (двадцять) календарних днів.

Тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів», у зв`язку тим, що строк дії обставин непереборної сили (підтверджено уповноваженим органом - Міністерством Фінансів України) продовжується більш як 20 (двадцять) календарних днів, та у зв`язку з різким зростанням ціни нафтопродуктів на ринку України, що відбулося з моменту укладення договорів, листами від 01.04.2026 року №01/04-26/1, №01/04-26/2 ще раз повторно повідомило Баранівську міську раду про розірвання Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 з 05 квітня 2026 року.

І про це ще раз було повідомлено Баранівську міську раду листом №12/05-26/2 від 12.05.2026 з вимогою про необхідність публікації протягом 20 робочих днів з дати звернення (п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі») через електронну систему закупівель «Прозорро» (https://prozorro.gov.ua) звітів про розірвання з 05.04.2026 вказаних договорів.

Крім того, відповідач послався на норми ст. 551 Цивільного кодексу України, які регулюють питання зменшення неустойки, та просив суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

13.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» подано зустрічний позов про зобов`язання Баранівську міську раду опублікувати через електронну систему закупівель «Prozorro» на сайті https://prozorro.gov.ua Звіт про розірвання з 05.04.2026 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 року (номер закупівлі: UA-2025-12-19-004038-а) та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 року (номер закупівлі: UA-2025-12-19-003548-а).

Зустрічна позовна заява обгрунтовна тим, що, на думку позивача за зустрічним позовом, Договір про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договір про закупівлю №355 від 26.12.2025 є розірваними у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин, а тому замовник зобов`язаний опублікувати звіт про виконання вказаних договорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» залишено без руху, встановлено позивачу за зустрічним позовом строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач за зустрічним позовом усунув недоліки зустрічної позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 19.05.2026.

20.05.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зауважив, що Баранівська міська рада здійснювала направлення усіх листів двома способами: перший це відправлення скан-копії документів на електронну адресу відповідача «sg-trade@ukr.net», яка зазначена у реквізитах договорів.

Другий спосіб - це направлення усіх оригінальних документів через відділення нової пошти, що підтверджується скріншотами з мобільного додатку «Нова пошта», де зазначено отримувач ТОВ «Спілка господарів», контактна особа Клавдія Караванова, яка є директором цього підприємства та підписантом оскаржуваних договорів, а також у відправленні зазначався номер телефону +380505063734, який вказаний у реквізитах договору.

Разом з тим: фактичне листування між сторонами здійснювалося на постійній основі саме через електронну пошту; відповідач приймав, опрацьовував, постачав товар на попередні заявки та не заперечував проти отримання відповідних документів, що свідчить про конклюдентні дії та погодження такого способу комунікації. Відповідач не надав жодних доказів щодо того, що він повідомляв позивача про неприйнятність такого способу листування або вимагав дотримання іншого порядку. Отже, посилання відповідача на порушення п. 11.8 договору є формальним та спрямованим виключно на уникнення відповідальності. Крім того сам відповідач у своїй господарській діяльності та у взаємовідносинах із позивачем систематично використовував електронну пошту для направлення листів, повідомлень та інших документів без накладення кваліфікованого електронного підпису. При цьому такі листи так само приймалися позивачем та враховувалися у взаємовідносинах сторін, відповідач не заперечував проти їх юридичного значення.

26.05.2026 Баранівська міська рада подала додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» прийнято до розгляду разом із первісним позовом Баранівської міської ради, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2026.

09.06.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом повідомив, що відсутні підстави вважати Договір про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договір про закупівлю №355 від 26.12.2025 розірваними з тих підстав, про які вказує Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів».

У підготовчому засіданні 01.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.07.2026.

10.07.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 15.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.07.2026.

27.07.2026 позивач за первісним позовом подав до суду заяву про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 29.07.2026, без участі представника Баранівської міської ради.

28.07.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 29.07.2026 не з`явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 29.07.2026 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2025 між Баранівською міською радою (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» (постачальник) укладено Договір про закупівлю №354 та Договір про закупівлю №355, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується поставити у власність замовника нафтопродукти, визначені сторонами в специфікації, що є Додатком №1 до цього Договору з використанням скретч-карток/талонів (бланків - дозволів внутрішнього обігу на відпуск товару)/за відомостями на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах договору за ціною, передбаченою ціною пропозиції постачальника як переможця. Код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015: 09130000-9: Нафта і дистиляти.

Відповідно до п. 1.2 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 найменування товару, асортимент, кількість, ціна наведені в Специфікації, що є Додатком №1 до Договору. Специфікація є невід`ємною частиною цього Договору.

У п. 4.3 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 визначено, що загальна сума договору становить 1.956.864,00 грн.

У п. 4.3 Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 визначено, що загальна сума договору становить 3.519.000,00 грн.

Відповідно до п. 9.1 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 жодна зі сторін цього договору не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких його умов у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), як передбачено в п. 9.2 цього договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 цей договір набирає чинності і дати його укладення (підписання) сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2026 року, а в частині оплати - до повних розрахунків, крім гарантійних зобов`язань, які діють до повного їх виконання. В разі укладання договору як електронного документа договір набирає чинності з дати, коли остання сторона договору скріпила його своїм КПП. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за неналежно виконані, за невиконані зобов`язання, передбачені Договором.

На підставі листів Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» №18/02-26/3 від 18.02.2026 та №18/02-26/2 від 18.02.2026 сторони уклали Додаткову угоду №1 від 23.02.2026 до Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Додаткову угоду №1 від 23.02.2026 до Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 про збільшення ціни за одинцю товару, не збільшуючи при цьому загальної суми договорів.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач за первісним позовом вказує на те, що 19 березня 2026 року Баранівська міська рада направила заявку №5 за вихідним №02-12/392 на поставку скретч карток на Бензин А-95 відповідно до Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 у кількості 2000 літрів на загальну суму 117.600,00 грн.

Також цього ж дня було направлено заявку№5 за вихідним №02-12/393 на поставку скретч карток на дизельне паливо (Євро 5) у кількості 5000 літрів за Договором про закупівлю №355 від 26.12.2025 на суму 297.000,00 грн.

Як вказує позивач за первісним позовом, заявки були направлені на електронну адресу постачальника, яка вказана у реквізитах договорів, а також повторно направлені через відділення Нової пошти.

Втім, відповіді на надіслані заявки Баранівської міської ради не отримала, товар теж не було поставлено, тому 25 березня 2026 року позивач за первісним позовом претензію щодо непоставки товару відповідно до Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання та у найкоротші строки поставити скретч картки на бензин та дизельне паливо відповідно до заявок, відправлених 19.03.2026.

Того ж дня, 25.03.2026, на електронну адресу Баранівської міської ради надійшли лист №20/03-26/8 з пропозицією про розірвання Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 за згодою сторін з 20.03.2026 та лист №20/03-26/7 з пропозицією про розірвання Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 за згодою сторін з 20.03.2026.

У вказаних листах Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» причиною розірвання договорів вказало значне підвищення цін на нафтопродукти на ринку України у зв`язку з Ірано-Ізраїльським конфліктом на Близькому Сході.

До листів відповідач за первісним позовом додав Додаткову угоду №2 про розірвання Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 за взаємною згодою сторін.

Розглянувши ці листи, Баранівська міська рада надала відповідь від 26 березня 2026 року №02-12/423, у якій зазначила, що вцілому не заперечує проти розірвання договорів за умови, що постачальник надасть документальне підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), про які він зазначає у своїх листах або належні докази, то свідчать про істотне зростання ціни на паливо, зокрема більш ніж на 50 відсотків від початкової ціни у договорах. Ці документи необхідні для належного правового обґрунтування підстав для розірвання договорів.

У відповідь Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» 27 березня 2026 року надіслало листи № 26/03-26/2 та №26/03-26/1 з пропозиціями розірвати Договір про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договір про закупівлю №355 від 26.12.2025 за згодою сторін, надавши скріншот з сайту https://minfm.com.ua/, як доказ зростання цін на пальне.

Скріншот із вебсайту щодо стрімкого зростання цін на нафтопродукти Баранівською міською радою не були визнані як належні докази настання форсмажорных обставин та зростання цін на ринку, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом направив лист від 30.03.2026 року №902-12/436 та проекти додаткових угод на розірвання договорів за умови сплати штрафних санкцій за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до пункту 8.3 договорів, яким передбачена відповідальність за порушення термінів або обсягів поставок товару - постачальник сплачує замовнику неустойку у розмірі 10% від ціни непоставлених в зазначений термін товарів.

01.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» направило до міської ради лист №01/04-26/2 зі зверненням про розірвання Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та лист №01/04-26/1 про розірвання Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025, у яких знову посилалося на загострення ситуації на Близькому Сході, зокрема на початок Ірано-Ізраїльського конфлікту, який значно вплинув на зростання вартості палива в Україні, стверджуючи, що ці події можна кваліфікувати як обставини непереборної сили. Проте ніякого документа на підтвердження обставин непереборної сили до цих листів додано не було.

Розглянувши дані листи, Баранівська міська рада знову направила відповідь від 03.04.2026 №02-12/453, у якій повторно просила постачальника виконати взяті на себе зобов`язання відповідно до договорів і сплатити неустойку у вказаному розмірі або надати офіційний документ, виданий уповноваженим органом, який підтвердить неможливість виконання зобов`язань за договорами у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Оскільки відповідач за первісним позовом не погодився сплачувати неустойку, позивач за первісним позовом наразі просить суд розірвати Договір про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договір про закупівлю №355 від 26.12.2025, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» неустойку у загальному розмірі 1.136.633,00 грн.

13.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» подано зустрічний позов про зобов`язання Баранівську міську раду опублікувати через електронну систему закупівель «Prozorro» на сайті https://prozorro.gov.ua Звіт про розірвання з 05.04.2026 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 року (номер закупівлі: UA-2025-12-19-004038-а) та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 року (номер закупівлі: UA-2025-12-19-003548-а).

Зустрічна позовна заява обгрунтовна тим, що, на думку позивача за зустрічним позовом, Договір про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договір про закупівлю №355 від 26.12.2025 є розірваними у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин, а тому замовник зобов`язаний опублікувати звіт про виконання вказаних договорів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, зважаючи на такі обставини.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до п. 6.1 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 поставка товару здійснюється постачальником партіями за заявкою замовника, підписаною уповноваженою особою замовника (далі - Заявка) у строк, що не перевищує 3-х (трьох) календарних днів з дати отримання постачальником заявки, але в будь-якому випадку не пізніше 26 грудня 2026 року. В заявці зазначається найменування та асортимент товару, кількість (обсяг) партії поставки тощо.

Позивач за первісним позовом долучив до матеріалів справи копію Заявки №5 (вих. №02-12/393 від 19.03.2026) на поставку товару на суму 297.000,00 грн за Договором про закупівлю №355 від 26.12.2025, а також копію Заявки №5 (вих. №02-12/392 від 19.03.2026) на поставку товару на суму 117.600,00 грн за Договором про закупівлю №354 від 26.12.2025.

Позивач за первісним позовом пояснив, що вказані заявки були направлені ним на електронну пошту відповідача за первісним позовом 19.03.2026.

Втім, відповідач за первісним позовом зауважив, що вказані заявки були складені з недотриманням вимог Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025, а тому не є належними доказами виникнення у постачальника обов`язку поставити товар.

З приводу вказаних обставин суд зазначає, що відповідно до п. 6.2 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 заявка оформлюється та направляється постачальнику за допомогою будь-яких з нижче наведених способів: - за допомогою електронної пошти (на фірмовому бланку замовника); - за допомогою телефонного зв`язку. Заявка на поставку товару згідно з умовами договору вважається отриманою постачальником у день здійснення телефонного дзвінка замовником постачальнику, доказом чого є скріншот екрану засобу зв`язку замовника. Заявка на поставку товару, здійснена замовником за допомогою електронної пошти, вважається отриманою постачальнику відповідно до порядку взаємодії сторін, передбаченого у п. 11.8 договору.

У п. 11.8 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 сторони погодили такі умови електронного листування між сторонами: сторона повідомляє іншу сторону шляхом направлення електронного листа з електронної адреси, зазначеної в розділі 16 цього договору на електронну адресу іншої сторони договору, зазначену в розділі 16 цього договору з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного представником сторони, в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Моментом належного повідомлення однієї сторони іншу сторону в розумінні умов цього договору є наступний робочий день після дня відправки повідомлення (електронного листа) відповідно до умов цього договору (далі - дата належного повідомлення). Дата належного повідомлення є датою фактичної обізнаності сторони про факти, дії, події, зазначені в повідомленні (електронному листі). Сторони домовились, що роздруківка стороною електронного повідомлення з електронної адреси, зазначеної в розділі 16 цього договору, є належним доказом повідомленням іншої сторони згідно умов цього договору. Обов`язковим реквізитом електронного(их) документа(ів), які надсилаються сторонами шляхом електронного зв`язку на електронні адреси, зазначені в розділі 16 цього договору, є кваліфікований електронний підпис (КЕП). Відсутність КЕП в електронному документі виключає підстави вважати такий документ оригінальним. Сторони гарантують доступ виключно уповноважених представників сторін до адрес електронної пошти, зазначених в договорі, та забезпечують всі необхідні організаційні та технічні засоби для належного захисту електронних поштових скриньок від несанкціонованого доступу. Сторони зобов`язуються протягом 3 робочих днів з моменту настання змін в адресі електронної пошти повідомити іншу сторону про такі зміни.

Позивач за первісним позовом 20.05.2026 долучив до матеріалів справи роздруківку з електронної пошти про надсилання вказаних заявок на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів».

При дослідженні вказаного доказу судом встановлено, що заявки на поставки товару за Договором про закупівлю №354 від 26.12.2025 та за Договором про закупівлю №355 від 26.12.2025 були надіслані Баранівською міською радою не з тієї електронної адреси, яка вказана у п. 16 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025, що є порушенням умов п. 11.8 вказаних договорів.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом неодноразово зауважував, що вказані заявки не були підписані КЕП Баранівської міської ради, а тому в силу умов п. 11.8 договорів не можуть вважатися оригінальними документами.

Дійсно, суд зазначає, що Заявка №5 (вих. №02-12/393 від 19.03.2026) на поставку товару на суму 297.000,00 грн за Договором про закупівлю №355 від 26.12.2025, а також Заявка №5 (вих. №02-12/392 від 19.03.2026) на поставку товару на суму 117.600,00 грн за Договором про закупівлю №354 від 26.12.2025 не були підписані КЕП уповноваженого представника Баранівської міської ради, що не заперечувалось позивачем за первісним позовом.

Отже, відсутність КЕП на вказаних заявках також вказує на недотримання Баранівською міською радою вимог п. 11.8 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025.

Разом з тим суд зазначає, що у п. 11.8 договорів також сторони погодили умови поштового листування. Для поштового листування сторони використовують поштові адреси, зазначені в розділі 16 цього договору. Поштовий лист відправляється однією стороною іншій стороні рекомендованим листом з описом вкладення й повідомленням про вручення шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу сторони, зазначену в договорі та/або передачі її уповноваженому представнику сторони, що підтверджується власноручним підписом такого представника. Постачальник зобов`язаний забезпечити своєчасне отримання поштових відправлень за договором, у тому числі на відповідному об`єкті поштового зв`язку. Якщо поштовий лист повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат (сторона) повідомлений про зміст листа належним чином з дати, яка є третім календарним днем після дня отримання підприємством зв`язку адресата поштового листа. Постачальник зобов`язується постійно забезпечувати технічну можливість отримання відповідних документів, способами, зазначеними в цьому пункті договору. Не ознайомлення та/або несвоєчасне ознайомлення з відповідними документами замовника, що були надіслані постачальнику у вищенаведеному порядку в зв`язку з технічними проблемами в роботі електронної пошти чи з інших причин з вини постачальника, не звільняє останнього від відповідальності за порушення постачальником відповідних умов договору. Усі витрати, пов`язані з оплатою послуг з пересилання поштових відправлень, несе постачальник. У випадку направлення відповідного документу декількома з перелічених у договорі способів, датою отримання постачальником відповідного документу замовника вважається найбільш рання дата отримання такого документу.

Позивач за первісним позовом повідомляв суд, що він також надсилав спірні заявки на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» Новою поштою.

На підтвердження вказаних обставин позивач за первісним позовом долучив до матеріалів справи роздруківку з додатку Нової пошти про надсилання відповідачу поштової кореспонденції (отримана відповідачем 20.03.2026).

Позивач за первісним позовом пояснив суду, що Баранівська міська рада здійснювала направлення усіх листів двома способами: перший це відправлення скан-копії документів на електронну адресу відповідача «sg-trade@ukr.net», яка зазначена у реквізитах договорів.

Другий спосіб - це направлення усіх оригінальних документів через відділення нової пошти, що підтверджується скріншотами з мобільного додатку «Нова пошта», де зазначено отримувач ТОВ «Спілка господарів», контактна особа Клавдія Караванова, яка є директором цього підприємства та підписантом оскаржуваних договорів, а також у відправленні зазначався номер телефону +380505063734, який вказаний у реквізитах договору.

Разом з тим, як вказав позивач за первісним позовом, фактичне листування між сторонами здійснювалося на постійній основі саме через електронну пошту; відповідач приймав, опрацьовував, постачав товар на попередні заявки та не заперечував проти отримання відповідних документів, що свідчить про конклюдентні дії та погодження такого способу комунікації. Відповідач за первісним позовом не надав жодних доказів щодо того, що він повідомляв позивача за первісним позовом про неприйнятність такого способу листування або вимагав дотримання іншого порядку. Отже, посилання відповідача за первісним позовом на порушення п. 11.8 договору є формальним та спрямованим виключно на уникнення відповідальності. Крім того, яка вказала рада, сам відповідач за первісним позовом у своїй господарській діяльності та у взаємовідносинах із позивачем за первісним позовом систематично використовував електронну пошту для направлення листів, повідомлень та інших документів без накладення кваліфікованого електронного підпису. При цьому такі листи так само приймалися позивачем за первісним позовом та враховувалися у взаємовідносинах сторін, відповідач за первісним позовом не заперечував проти їх юридичного значення.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши надані обома сторонами докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, врахувавши їх усні та письмові пояснення, суд дійшов висновку, що 20.03.2026 (Новою поштою) Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» отримало від Баранівської міської ради Заявку №5 (вих. №02-12/393 від 19.03.2026) на поставку товару на суму 297.000,00 грн за Договором про закупівлю №355 від 26.12.2025 та Заявку №5 (вих. №02-12/392 від 19.03.2026) на поставку товару на суму 117.600,00 грн за Договором про закупівлю №354 від 26.12.2025.

Відповідачем за зустрічним позовом не надано суду доказів отримання ним будь-якої іншої поштової кореспонденції за вказаним відправленням (59001603539043).

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» повинно було поставити товар за вказаними заявками у строк, що не перевищує 3-х (трьох) календарних днів з дати отримання постачальником заявки (тобто, до 23.03.2026 включно).

Доказів виконання вказаного обов`язку відповідачем за первісним позовом суду не надано.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором.

Згідно із статтею 19 Цивільного кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 Цивільного кодексу України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Контрагент може порушити як основне зобов`язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов`язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов`язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.

Оскільки частина друга статті 651 Цивільного кодексу України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.

Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Такий же підхід застосовував у свої практиці і Верховний Суд України, який у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, від 14 жовтня 2014 року у справі № 3-143гс14 зробив такі правові висновки: у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Одним із проявів добросовісності в зобов`язальних правовідносинах є те, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому ґрунтується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язків (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво).

Встановленими судом обставинами підтверджується порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» істотних умов Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 - товар по Заявці №5 (вих. №02-12/393 від 19.03.2026) на поставку товару на суму 297.000,00 грн за Договором про закупівлю №355 від 26.12.2025 та по Заявці №5 (вих. №02-12/392 від 19.03.2026) на поставку товару на суму 117.600,00 грн за Договором про закупівлю №354 від 26.12.2025 відповідачем за первісним позовом не було поставлено, що позбавило замовника (позивача за первісним позовом) можливості отримати очікуване при укладенні договорів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку задовольнити позов Баранівської міської ради в частині розірвання Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025.

Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом нараховані штрафні санкції у загальному розмірі 1.136.633,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.3 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 у разі порушення термінів або обсягів поставок товару постачальник сплачує замовнику неустойку у розмірі 10% від ціни непоставлених в зазначений термін товарів.

Тобто, вказана умова договорів передбачає нарахування штрафу саме за неналежне виконання зобов`язання (прострочення виконання), а не за невиконання в цілому.

Оскільки відповідач за первісним позовом взагалі не поставив товар за 1) Заявкою №5 (вих. №02-12/393 від 19.03.2026) на поставку товару на суму 297.000,00 грн за Договором про закупівлю №355 від 26.12.2025 та 2) за Заявкою №5 (вих. №02-12/392 від 19.03.2026) на поставку товару на суму 117.600,00 грн за Договором про закупівлю №354 від 26.12.2025, то суд вважає необгрунтованим застосування позивачем за первісним позовом пункту 8.3 договорів.

Отже, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову Баранівської міської ради в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» штрафу, нарахованого на підставі п. 8.3 договорів, у загальному розмірі 41460,00 грн.

Згідно з п. 8.5 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 у разі відмови від поставки товару постачальник повинен сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від ціни договору.

Суд зазначає, що непоставка Товариством з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» товару за Договором про закупівлю №354 від 26.12.2025 та за Договором про закупівлю №355 від 26.12.2025 (за спірними заявками) наряду з іншими встановленими судом обставинами справи свідчить про безпідставну відмову постачальника від виконання зобов`язань за вказаними договорами, а тому застосування позивачем за первісним позовом умов п. 8.5 договорів є обгрунтованим.

За розрахунком позивача за первісним позовом, наведеним у позовній заяві, сума такого штрафу за Договором про закупівлю №354 від 26.12.2025 становить 391.373,00 грн, а за Договором про закупівлю №355 від 26.12.2025 - 703.800,00 грн.

Втім, суд зазначає, що 20% від 1.956.864,00 грн становить 391.372,80 грн, а не 391.373,00 грн.

Отже, обгрунтованим розміром штрафу, нарахованого на підставі п. 8.5 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025, є 391.372,80 грн, а обгрунтованим розміром штрафу, нарахованого на підставі п. 8.5 Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025, є 703.800,00 грн (як нараховує позивач за первісним позовом), що разом становить 1.095.172,80 грн.

У відзиві на первісний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів», посилаючись на норми ст. 551 Цивільного кодексу України, вказало на неспівмірність розміру нарахованих штрафних санкцій з ціною договорів, оскільки, на думку відповідача за первісним позовом, розмір штрафних санкцій є значно завищеним та націлений виключно на безпідставне та необґрунтоване збагачення Баранівської міської ради.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статті 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на час апеляційного розгляду справи) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За наслідками розгляду справи №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки: «розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання; у силу положень статті 3 Цивільного кодексу України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер;

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…;

- індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного виконання зобов`язання не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що неустойка покликана компенсувати збитки, а не нести каральну функцію, з огляду на ненадання позивачем за первісним позовом доказів понесення ним збитків, пов`язаних із спірними правовідносинами, суд дійшов висновку скористатись своїм правом та зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів», на 50% - до 547.586,40грн.

Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів», суд зазначає таке.

У ч. 9 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що у разі закінчення строку дії договору про закупівлю, виконання договору про закупівлю або його розірвання замовник обов`язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю.

Позивач за зустрічним позовом зауважив, що різке зростання цін на нафтопродукти зафіксовано/опубліковано уповноваженим органом - Міністерством Фінансів України та є обставинами непереборної сили, оскільки ці обставини знаходяться поза контролем волі сторін договорів, не могли бути прогнозованими та їх не існувало при підписанні цих договорів, крім того такі обставини є загальновідомими, публікації про обставини різкого зростання цін були предметом дослідження/моніторингу і Антимонопольного комітету України, і відповідних заходів кабінету міністрів України, враховані урядом та Президентом України спеціальною програмою «Національного кеш-беку на пальне», тощо… (в силу положень частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України доказуванню не підлягають).

Суд зазначає, що у п. 9.2 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 сторони визначили, що під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) слід вважати обставини, що знаходяться поза контролем волі сторін договору і які роблять виконання умов договору неможливим.

Обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, воєнний стан, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погоди и ми умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо. Сторонами форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте відповідають критеріям форс-мажорних згідно з пунктом 6.9 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 №40(3), не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами в договорі як такі, що звільняють їх від відповідальності. Відсутність у постачальника коштів або відповідних дозвільних документів, потрібних для виконання зобов`язань за цим договором, не є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами). Доказом виникнення обставин непереборної сили (форм-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (Сертифікат згідно з чинним законодавством) або відповідними компетентними органами.

Відповідно до п. 9.3 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 сторона, яка не може виконувати свої зобов`язання за договором через обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), повинна протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виникнення цих обставин повідомити про це іншу сторону у письмовій формі або електронною поштою на електронну адресу сторони, зазначену в цьому договорі, з урахуванням умов електронного листування між сторонами, передбаченими у п. 11.8. цього договору з наданням підтверджуючих документів відповідно до п. 9.2 цього договору.

Відповідно до п. 9.5 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 у разі коли строк дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) продовжується більш як 20 (двадцять) календарних днів, кожна зі сторін має право в односторонньому порядку розірвати договір, повідомивши письмово або електронним шляхом відповідно до умов електронного листування між сторонами (п.11.8 цього договору) про розірвання іншу сторону не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до очікуваної дати розірвання, яка зазначається в повідомленні.

Згідно з п. 9.6 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 у випадку виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які роблять неможливим повне або часткове виконання стороною своїх зобов`язань за договором, виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Суд зазначає, що саме по собі зростання цін на нафтопродукти, пов`язані з Ірано-Ізраїльським конфліктом, не є безумовною обставиною форс-мажору у спірних правовідносинах.

Доказом існування форс-мажорних обставин за Договором про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договором про закупівлю №355 від 26.12.2025 може бути, зокрема, сертифікат ТПП, або інший доказ, який би підтверджував існування обставин форс-мажору саме у спірних правовідносинах.

Однак, таких доказів позивачем за зустрічним позовом суду не надано.

При цьому судом враховано, що у п. 1.4.1 Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025 вказано, що постачальник підписанням договору визнає та підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, також не є предметом будь-якого законодавством України.

Тобто, у вказаному пункті договорів вказана інформація про те, що паливо вже перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів», а тому суд вважає необгрунтованими та недоведеними твердження позивача за зустрічним позовом про неможливість виконання зобов`язань за спірними договорами саме у зв`язку з Ірано-Ізраїльським конфліктом на Близькому Сході.

Доказів протилежного позивачем за зустрічним позовом суду не надано.

Крім того, як вбачається з листів Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів», позивач за зустрічним позовом не відмовлявся від спірних договорів на підставі п. 9.5, а просив замовника підписати додаткові угоди про розірвання Договору про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договору про закупівлю №355 від 26.12.2025.

Зважаючи на викладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів».

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір в частині первісного позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині зустрічного позову - на позивача за зустрічним позовом (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас судом враховано, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір про закупівлю №354 від 26.12.2025 та Договір про закупівлю №355 від 26.12.2025.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка господарів» (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 4; ідентифікаційний код: 32977442) на користь Баранівської міської ради (12701, Житомирська обл, Звягельський р-н, м. Баранівка, вул. Соборна, буд. 20; ідентифікаційний код: 04344386) штраф у розмірі 547586 (п`ятсот сорок сім тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 16.427 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн 60 коп.

4. В іншій частині первісного позову відмовити.

5. Відмовити у задоволенні зустрічного позову.

6. Понесені позивачем за зустрічним позовом судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 30.07.2026.

Суддя О.М. Спичак