Решение № 138611087, 30.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2026Справа № 922/1223/26Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши матеріали справи

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл»

про стягнення 1.693.491,42 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна»

про стягнення 240.773,40 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.04.2026 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл» про стягнення 1.693.491,2 грн, з яких 42.341,31 грн. основного боргу, договірна неустойка, нарахована на підставі п. 15.3 договору, у сумі 1.227.211,42 грн, пеня у розмірі 36.883,05 грн та штраф у розмірі 374.934,41 грн, нараховані на підставі п. 15.6 договору, а також 3% річних у розмірі 3.696,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 8.424,38 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що умовами Договору оренди №RPP-2/1-2 від 17.05.2024 не передбачено у орендаря права відмовитись від договору оренди, а тому договір вважається розірваним з 23.02.2026 у зв`язку із істотним порушенням орендарем умов Договору оренди №RPP-2/1-2 від 17.05.2024 (прострочення сплати платежів). За твердженням позивача, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати становить 42.341,31 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача договірну неустойку, нараховану на підставі п. 15.3 договору, у сумі 1.227.211,42 грн, пеню у розмірі 36.883,05 грн та штраф у розмірі 374.934,41 грн, нараховані на підставі п. 15.6 договору, а також 3% річних у розмірі 3.696,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 8.424,38 грн.

27.05.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл» надійшов зустрічний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» гарантійного платежу у сумі 240.773,40 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обгрунтовані тим, що орендні правовідносини припинились між сторонами 28.01.2026 - в дату складання в односторонньому порядку позивачем за зустрічним позовом акті повернення об`єкта оренди, а тому в орендаря відсутні підстави здійснювати будь-які нарахування з 28.01.2026. Зважаючи на суму сплаченого позивачем за зустрічним позовом гарантійного платежу - 562.471,97 грн, та суму боргу станом на 28.01.2026 - 321.698,57 грн, відповідач за зустрічним позовом безпідставно утримує частину гарантійного платежу розміром 240.773,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 первісний позов задоволено частково; стянуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл» суму основного боргу у розмірі 42.341 грн 31 коп., неустойку у розмірі 409.070 грн 47 коп., пеню у розмірі 18.727 грн 05 коп., штраф у розмірі 129.492 грн 13 коп., 3% річних у розмірі 1.881 грн 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 8.424 грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 17.136 грн 93 коп. В іншій частині первісного позову відмовлено. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл» просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 100000,00 грн.

Оскільки суд у рішенні від 15.07.2026 не вирішив питання про розподіл витрат на правову допомогу адвоката, суд

ВСТАНОВИВ:

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №916/101/23 зазначила, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта-шоста, сьома, дев`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл» просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 100000,00 грн.

20.05.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл» та адвокатом Михайловим Н.С. укладено Договір про надання правової допомоги №01-Ю/26-1, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надавати правову допомогу в обсягах, визначених у додаткових угодах до цього договору.

Згідно з п. 5.1 Договору загальні умови надання правової допомоги визначаються цим Договором, а конкретний перелік послуг, обсяг роботи, розмір гонорару (або порядок його розрахунку) та умови здійснення авансових платежів узгоджуються Сторонами в окремих Додаткових угодах.

У п. 5.2 Договору сторони погодили, що гонорар Адвоката може складатися з:

- Оплати за послуги: фіксована сума за етап, погодинна ставка або абонентська плата.

- Винагороди за результат (success fee): додаткова сума, що виплачується у разі досягнення бажаного для Клієнта результату, розмір та умови якої визначаються Додатковою угодою.

Відповідно до п. 5.4 Договору право на отримання гонорару виникає у Адвоката після фактичного виконання доручення (або узгодженого етапу) та підписання Сторонами відповідного Акта наданих послуг. Авансові платежі зараховуються в рахунок оплати гонорару за виконані послуги.

Згідно з п. 5.5 Договору акт наданих послуг складається після виконання доручення або завершення окремого етапу, визначеного Додатковою угодою. Клієнт зобов`язаний підписати Акт або надати мотивовану письмову відмову (із переліком претензій) протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом цього строку від Клієнта не надійшло письмових заперечень, послуги вважаються прийнятими в повному обсязі та підлягають оплаті.

20.05.2026 сторони уклали Додаткову угоду №1, в якій визначили, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги №01-Ю/26-І від 20.05.2026 клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу у справі №922/1223/26, що розглядається Господарським судом міста Києва.

Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди №1 від 20.05.2026 обсяг правової допомоги включає: - вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз документів Клієнта, пошук та аналіз судової практики (в тому числі правових позицій Верховного Суду) з питань, що стосуються предмету спору; - складання позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань про витребування доказів, заяв про забезпечення позову, клопотань про призначення експертиз, письмових пояснень, адвокатських запитів для збору доказів та інших документів, необхідних для захисту інтересів Клієнта; - представництво інтересів Клієнта в усіх судових засіданнях Господарського суду м. Києва (у тому числі в режимі відеоконференції), виступи в судових дебатах, ознайомлення з матеріалами справи (у тому числі в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд»); - надання усних та письмових консультацій щодо стратегії захисту, коригування правової позиції залежно від дій протилежної сторони або нових обставин справи, участь у переговорах (якщо такі будуть ініційовані в межах цієї справи), інформування Клієнта про стан розгляду справи; - виконання інших процесуальних дій, необхідних для належного захисту прав та інтересів Клієнта у суді першої інстанції відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2.1 Додаткової угоди №1 від 20.05.2026 загальний розмір гонорару за надання правової допомоги у справі №922/1223/26 становить 100000,00 грн.

Оплата гонорару здійснюється Клієнтом у повному обсязі (100%) протягом 5 (п`яти) робочих днів здати виставлення Адвокатом відповідного рахунку (п. 2.2 Додаткової угоди №1 від 20.05.2026).

У п. 2.4 Додаткової угоди №1 від 20.05.2026 сторони погодили, що визначений розмір гонорару (100000,00 грн) є фіксованою сумою (твердим гонораром), яка покриває весь обсяг правової допомоги у справі №922/1223/26 у суді першої інстанції. Сторони підтверджують, що вказаний розмір гонорару є розумним та узгодженим, незалежно від фактичної кількості процесуальних документів, підготовлених Адвокатом, або кількості проведених судових засідань. Вказана сума не підлягає перерахунку (зменшенню або збільшенню) у зв`язку з обсягом наданих послуг, оскільки сторони врахували ризики та особливості справи при визначенні загальної вартості послуг.

27.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл» сплатило на користь адвоката гонорар у сумі 100000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2659 від 27.05.2026.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл» довело суду належними та допустимим доказами понесення ним витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 100000,00 грн.

Судом враховано, що в самому договорі про надання правової допомоги сторони встановили гонорар у фіксованому розмірі, з огляду на що для встановлення факту надання позивачу правової допомоги та її розміру достатньо самого договору, де визначений фіксований розмір гонорару, та наявності обставин, які свідчать про надання адвокатом правової допомоги, що підтверджується, зокрема, участю адвоката у судових засіданнях, тощо.

Відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб, позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.

Крім того, суд зазначає, що так як сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов`язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на критерій реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також їх обгрунтованості, неминучості та розумності розміру, а також беручи до уваги часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову (при цьому, судом взято до уваги, що первісний позов суд задовольнив частково не з підстав, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл» у заявах по суті справи), суд дійшов висновку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 12600,00 грн

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрас Україна» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 15-Г; ідентифікаційний код: 35210744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магніт Рітейл» (61046, Харківська обл, м. Харків, вул. Багратіона, буд. 6, кімната 107/1; ідентифікаційний код: 44290888) витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 12600 (дванадцять тисяч шістсот) грн 00 коп.

2. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак