Постановление суда № 138611016, 30.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.07.2026Справа № 910/9322/26За заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

За позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Урлівська 36"

про визнання недійсним рішень

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Урлівська 36" про визнання недійсними рішень загальних зборів.

До позовної заяви була долучена заявою про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Урлівськ 36", проведених 29.04.2026, оформлених протоколами №№ 11, 11., 11.2, 11.3 від 20.05.2026, в частині нарахування плати за додаткові послуги співвласнику щодо одноразового цільового внеску на зміну дерев`яних дверей та одноразового внеску на купівлю дизель-генератора для співвласників будинку до набрання рішенням суду у цій справі законної сили; заборонити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Урлівська 36" вчиняти дії щодо нарахування плати за додаткові послуги на підставі Протоколів №№ 11, 11., 11.2, 11.3 від 20.05.2026 та виставляти їх у квитанціях на оплату до набрання рішенням суду законної сили.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Пунктом 2 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Отже, у відповідності до господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема: 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що Загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Урлівська 36" були прийняті рішення, якими було затверджено перелік та вартість додаткових послуг щодо одноразового цільового внеску на заміну дерев`яних дверей та одноразового внеску на купівлю дизель-генератора для співвласників будинку. На підставі цього рішення Голова правління ОСББ розпочав масове нарахування додаткових платежів та виставив нові квитанції на оплату. Під час прийняття спірного рішення не було дотримано приписів ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". На даний момент відповідач активно вчиняє дії щодо щомісячного нарахування безпідставної додаткової плати та накопичує штучну заборгованість на особових рахунках. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що протягом усього часу судового розгляду співвласникам виставлятимуть незаконні рахунки, вимагатиметься сплата неіснуючого боргу, що створить ризик примусового стягнення коштів ОСББ у майбутньому. Зупинення дії рішення в частині нарахування додаткових платежів до моменту вирішення справи по суті є адекватним, співмірним та ефективним способом захисту прав співвласників. Це не завдасть шкоди майну ОСББ, а лише "заморозить" спірні нарахування. Крім того, відповідач має практику агресивного судового тиску на співвласників.

Суд розглянув заяву про забезпечення позову та вважає її не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Наразі, доводи заявника зводяться до того, що відповідач виставляє рахунки на оплату, до яких включено суми, нарахування яких передбачено спірним рішенням і подальшому стягнення означених сум може бути здійснено в судовому порядку.

Суд відзначає, що в заяві про забезпечення позову заявник просить зупинити дію рішення загальних зборів ОСББ, проведених 29.04.2026, оформленого протоколами №№ 11, 11., 11.2, 11.3 від 20.05.2026 та припинити нарахування за означеними протоколами. Натомість в позовній заяві заявлено вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ, які відбулись 29.04.2026 та оформлені відповідними протоколами.

Тобто, в позовній заяві позивач просить визнати недійсним рішення загальних зборів ОСББ, проведених 29.04.2026, оформлених відповідними протоколами, однак не конкретизує, якими саме протоколами і чи всі протоколи до означеного рішення ним оскаржуються. Натомість, в заяві поро забезпечення позивач посилається на конкретні номери протоколів, в зв`язку з чим суд не може дійти однозначного висновку про пов`язаність предмету заявленого позову, з заходами забезпечення, які просить застосувати позивач.

Крім того, як вбачається з тексту протоколів, загальна кількість квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 становить 411. В свою чергу, позивач згідно поданих суду доказів є власником 1 квартири з 411 квартир (нежитлових приміщень), що є у будинку. І позивач, як власник 1 квартири просить зупинити дію рішення, яке стосується всіх співвласників квартир (нежитлових приміщень), та припинити нарахування за спірним рішенням всім співвласникам.

Суд відзначає, що позивачем не надано доказів в підтвердження отримання позивачем повноважень представляти інтереси співвласників решти 410 квартир (нежитлових приміщень) і що ОСОБА_1 повноважний заявляти вимоги, які стосуються прав, обов`язків та законних інтересів решти співвласників.

За таких умов суд вважає, що заходи забезпечення, заявлені позивачем до застосування, є неспівмірними і безпосередньо впливають на права, обов`язки та законні інтереси співвласників, які володіють 410 квартирами (нежитловими приміщеннями) у багатоквартирному по вулиці Урлівській, 36.

Отже вжиття заходів забезпечення, заявлених позивачем, безпосередньо впливатиме не тільки на відповідача, а і на решту співвласників, що є безпідставним та протиправним, оскільки, позивач не є їх представником.

Крім того суд відзначає, що у відповідача відсутні повноваження та можливості для безспірного списання сум з виставлених ним рахунків.

Звернення відповідача до суду щодо стягнення заборгованостей за іншими рішеннями загальних зборів, які не виконувались співвласниками не може розглядатись як агресивна поведінка чи тиск, на співвласників.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Отже ініціювання відповідачем судових процесів (господарського чи цивільного) не є тиском на співвласників, а має на меті захист прав особи, і суд встановлює наявність підстав для такого захисту чи їх відсутність.

Суд також відзначає, що за умови звернення відповідача щодо стягнення з позивача платежів згідно оспорюваного рішення, останній не позбавлений права звернутись з приводу зупинення провадженні у такій справі до вирішення даного спору.

Крім того, суду не було надано доказів того, що відповідач має намір чи ініціював примусове стягнення платежів за рішенням, яке оскаржується.

За таких умов, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що в матеріалах заяви відсутні будь-які належні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, при цьому заявником не доведено того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі в разі задоволення позову, суд дійшов висновку про те, що у забезпеченні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів до суду апеляційної інстанції.

Суддя Усатенко І.В.