Приговор № 138608969, 30.07.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/5976/25

Номер провадження 1-кп/629/79/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Лозівський міськрайонним суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду в м. Лозова Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вишнивчик, Чемировецького району, Хмельницької області, громадянина України, зі середньою-спеціальною освітою, пенсіонера, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України

у с т а н о в и в:

05 червня 2025, близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи біля 4-го під`їзду будинку АДРЕСА_2 , побачив раніше йому знайому малолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пройшла повз нього та увійшла до 4 під`їзду вказаного будинку. В цей час у ОСОБА_9 виник умисел на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло ОСОБА_7 , у зв`язку з чим, реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_9 зайшов до під`їзду слідом за ОСОБА_7 та увійшов разом з нею до ліфту.

У подальшому, ОСОБА_9 , знаходячись у ліфті, наодинці з малолітньою ОСОБА_7 , ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_7 , про можливе настання для неї тяжких наслідків у вигляді психологічної травми, користуючись безпорадним станом ОСОБА_7 в силу її малолітнього віку, відсутності життєвого і сексуального досвіду, рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв`язку з чим остання не могла чинити йому активний опір, вчиняючи психологічний тиск, діючи умисно, протиправно, незважаючи на словесні заперечення потерпілої її торкатися, з метою задоволення власної статевої пристрасті, вчинив насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані із проникненням у тіло потерпілої, яка не досягла 14 років, а саме, намагався поцілувати в губи малолітню ОСОБА_7 , яка встигла відвернути голову, внаслідок чого поцілував потерпілу у щоку, та здійснив обома руками дотики до обох молочних залоз поверх одягу малолітньої потерпілої та притискання молочних залоз руками, що призвело до порушення права потерпілої на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини.

Після вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_9 припинив свої незаконні дії та вийшов з ліфту.

Прокурором пред`явлено обвинувачення ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 153 КК України, як вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.

У відповідності до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

У судовому засіданні ОСОБА_9 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, показав, що ОСОБА_12 він до подій 05.06.2025 знав, був з нею знайомий, знає її як дитину, що мешкає з ним в одному під`їзді в будинку АДРЕСА_2 , на 8 чи на 9 поверсі, він живе на 6 поверсі. З ОСОБА_13 він розмовляв, спілкувався, сприймає її як дитину, скільки їй років не знає, вважає, що на вид їй 10, 12 чи 13 років. 05.06.2025 року вдень він зайшов до під`їзду, в якому мешкає. І дійсно, він вдвох з ОСОБА_14 зайшов в ліфт, щоб піднятися на свій поверх. Будучи в ліфті він поклав долоню своєї руки їй на праве плече, по-доброму як онуці. Він не намагався її цілувати, не брав руками її молочні залози, не стискав їх. Коли вони піднімалися наверх в ліфті, ліфт качнуло, і він від цього не втримався і нахилився до потерпілої, але не доторкнувся її тіла. Не заперечував, що робив компліменти потерпілій, але по-доброму. Вважає, що потерпілу налаштувала проти нього її мама ОСОБА_8 , яка має негативне відношення до місцевості, де він народився.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 153 КК України, вина останнього в повному обсязі підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів:

-показами потерпілої ОСОБА_7 , яка була допитана в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_8 та психолога ОСОБА_15 , яка показала, що 05 червня 2025 перебувала у подруги ОСОБА_16 . Близько 13-00 год. йшла до дому- будинок АДРЕСА_2 . Проживає в цьому будинку з 2022 року. Біля її під`їзду сидів ОСОБА_9 . Вона привіталася до нього, і зайшла до під`їзду. Він зайшов за нею. Вона викликала ліфт, зайшла в ліфт, і ОСОБА_9 зайшов за нею. Після чого ОСОБА_9 натиснув кнопку свого поверху. Про те, що він натиснув кнопку «6-й поверх», ОСОБА_17 не говорив, просто їй відомо, що він проживає на цьому поверсі. Коли вони почали їхати, то ОСОБА_17 почав її обіймати, намагався поцілувати у губи, але вона встигла відвернутися і він її поцілував у щоку. Потім почав обома руками брати її за груди, стискувати їх, та запитав: «чи можна тебе торкатися? Чи неможна?». На що вона відповіла, що неможна. ОСОБА_17 сказав: «чому? Я ж бачу, що тобі подобається». Після чого ОСОБА_17 не зупинився, а продовжував свої дії. Потім вони приїхали на 6-й поверх і він вийшов, а вона поїхала на 9-й поверх, на якому проживає вона. Вказала, що ліфт невеликого розміру, тому стояла від ОСОБА_17 на невеликій відстані. ОСОБА_17 стояв ближче до виходу, а вона збоку від нього. Вказала, що після того, як зайшла додому, прибралася у кімнаті. Про те, що з нею сталося, вона мамі не розповіла, так як соромилась розповідати. Вона не знала, як вести себе в цій ситуації. Приблизно о 14-00 год. вона вийшла з квартири і пішла в гості додому до подруги ОСОБА_16 . Знаходячись у подруги вдома, вона розповіла ОСОБА_18 про подію, яка сталася з нею у ліфту. ОСОБА_18 сказала, що потрібно про це розповісти мамі. Вона збрехала і сказала ОСОБА_18 , що мамі розповіла. Потім вони пішли гуляти біля вулиці Шкільної. Коли ОСОБА_18 повернулася додому о 17-00 год., то розповіла про ситуацію, яка з нею сталася, своїй матері ОСОБА_19 . При їх розмові потерпіла не була присутньою. О 17-30 год. мама ОСОБА_18 подзвонила її матері і все розповіла, а о 18-00 год. її мама викликала поліцію. Вказала, що ОСОБА_17 і раніше робив їй знаки уваги, компліменти, говорив, що вона красива, жартував, але на це вона не звертала уваги, проходила мовчки або посміхалась. Вказала, що після того, як з нею сталася така ситуація, зі слів матері їй відомо, що ОСОБА_9 вчиняв розпусні дії щодо інших мешканців їхнього будинку. Пояснила, що після того, як мама дізналася, що з нею сталося у ліфту, вона була емоційно збуджена і відразу викликала поліцію.

- показами допитаної у якості свідка ОСОБА_8 , яка є матір`ю потерпілої та показала, що 05.06.2025 приблизно о 17-30 год, точного часу не пам`ятає, їй зателефонувала подруга ОСОБА_20 і повідомила, що від доньки ОСОБА_16 їй стало відомо, що до ОСОБА_21 в ліфту приставав дід, як вона дізналася в подальшому це був ОСОБА_9 . Вона запитала, який дід, бо до цього випадку вона не знала, як його навіть звати, знали лише, що він мешканець будинку, в якому вони проживають. Вона не дослухавши ОСОБА_22 , відразу подзвонила донці ОСОБА_23 і запитала, що сталося. Вона почала плакати і розповіла, що до неї приставав дід. Вона запитала, який дід, на що донька почала їй пояснювати, як він виглядає. Вона попросила підійти доньку до під`їзду. Вона вийшла до під`їзду, де сиділи мешканці будинку, і попросила доньку показати, хто саме до неї чіплявся. Донька показала на ОСОБА_9 і розповіла як саме він до неї чіплявся. Вона у нього запитала: «правда?», на що він відповів: «правда», і говорив, «навіщо я це зробив», хапався за голову. Після чого вона подзвонила дільничному ОСОБА_24 , який приїхав, також потім прийшов син ОСОБА_9 і запитав у неї що трапилося, вона йому розповіла. Він почав бити батька, просив, щоб вона не писала на батька заяву в поліцію. Дільничний запитав, чи буде вона писати заяву, на що вона сказала, що буде і вони поїхали на дільницю в смт. Краснопавлівка, де вона написала заяву. Вказала, що зі слів доньки їй відомо, що вона зайшла до ліфту, за нею зайшов ОСОБА_9 . Після чого він схопив її за груди обома руками, ліз цілуватися в губи, але вона відвернулася. Потім він вийшов на своєму поверсі. Як саме ОСОБА_9 до неї чіплявся, торкався, донька показувала на собі. Вказала, що донька говорила, що вона постійно до ОСОБА_9 віталася, він їй говорив, що вона красива, гарна. Вказала, що після випадку з її донькою, їй сусіди почали говорити, що ОСОБА_9 і раніше вчиняв розпусні дії, когось з жінок чіпляв за груди.

-показами свідка ОСОБА_25 , яка показала, що з обвинуваченим ОСОБА_9 та сім`єю ОСОБА_8 є сусідами, проживає в одному під`їзді. Ранньою весною 2025, в обідній час, точної дати та часу не пам`ятає, зайшла до під`їзду, де біля ліфту стояв ОСОБА_9 . Вони зайшли до ліфту і почали їхати, потім ОСОБА_9 схопив її обома руками за груди. Вона відразу його відштовхнула та вдарила по рукам. При цьому він нічого не говорив, лише посміхався, від нього було чутно запах алкоголю. ОСОБА_9 часто перебуває на підпитку. До правоохоронних органів стосовно цього випадку не зверталася, оскільки було соромно. Вказала, що про свій випадок, який з нею трапився, вона розповіла сусідці ОСОБА_26 після того, як стався випадок з її донькою. Вказала, що зі слів сусідів їй відомо, що ОСОБА_9 чіплявся до інших сусідок, і їх чоловіки з ним розбиралися. Прізвищ їх не може назвати. Вказала, що підстав обмовляти ОСОБА_9 немає, ніколи з ним не конфліктувала.

-показами свідка ОСОБА_27 , яка показала, що обвинувачений ОСОБА_9 є сусідом по гаражу, а ОСОБА_7 є її онукою, ОСОБА_8 -донькою. Навесні 2025 онука декілька разів скаржилась, що дід ( ОСОБА_9 ) робить їй компліменти, на що вона їй порадила не звертати на нього уваги. Вказала, що майже кожного дня бачила ОСОБА_9 на підпитку. В червні 2025, точної дати не пам`ятає, на її номер зателефонував хтось з дітей, і повідомив, що біля будинку, де проживає її донька з дітьми, щось сталося, там стоїть її донька ОСОБА_28 , ОСОБА_17 , його дружина і дільничний. Коли вона підійшла до їхнього будинку, то там вже були: донька, ОСОБА_9 , його дружина, син і дільничний ОСОБА_24 . У доньки вона запитала, що трапилося, на що донька повідомила, що ОСОБА_9 чіплявся до ОСОБА_21 . Вона почала кричати на ОСОБА_9 , на що він сказав: «хотів попробувати молоді груди», «біс попутав». Після цих слів ОСОБА_9 вдарив по обличчю його син ОСОБА_29 . Вказала, що син ОСОБА_9 вмовляв доньку не писати заяву до поліції. Тоді вона сказала, що сама з ОСОБА_13 поїде до м. Лозова і у відділку поліції напише заяву. Донька написала заяву, працівники поліції опитали ОСОБА_30 . Свідок з одним із працівників поліції їздила показувати, де проживає донька, їхній під`їзд. Вказала, що в подальшому сваха ОСОБА_9 - ОСОБА_31 , прізвища її не знає, підходила до неї і пропонувала залагодити конфлікт за допомогою грошей, або іншим способом, щоб вони забрали заяву. Вказала, що зі слів сусідів їй відомо, що ОСОБА_9 вчиняв і щодо інших жінок насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані з проникненням в тіло особи. Вказала, що підстав обмовляти ОСОБА_9 немає, ніколи з ним не конфліктувала.

-показами свідка ОСОБА_32 , яка показала, що має доньку ОСОБА_16 12 років. 05.06.2025 близько 17:15 вона прийшла додому з роботи. В дома була її донька, яка перебувала у стривоженому стані, та яка їй розповіла, що ОСОБА_33 прийшла до неї заплакана та розказала, що чоловік з шостого поверху в ліфті мацав її за груди. Свідок відразу зателефонувала матері ОСОБА_34 , та розказала про обставини, які їй розповіла її донька ОСОБА_16 , а саме, що ОСОБА_30 в ліфті чоловік мацав за груди.

-показами неповнолітнього свідка ОСОБА_35 , яка була допитана в судовому засіданні в присутності матері ОСОБА_32 та психолога ОСОБА_15 , яка показала, що влітку 2025 року, у денний час доби, до неї додому прийшла заплакана ОСОБА_33 та розказала, що у ліфті, в під`їзді де мешкає ОСОБА_36 , дід чіпав її за груди. Потім, о 17:00 год., коли прийшла з роботи її матір ОСОБА_32 , свідок розказала матері про обставини, які сталися з ОСОБА_14 . Потім її матір зателефонувала матері ОСОБА_37

-показами неповнолітнього свідка ОСОБА_38 , яка була допита в судовому засіданні в присутності психолога ОСОБА_15 , яка показала, що є подругою та однокласницею ОСОБА_39 . Вказала, що наступного дня, після подій які відбулися у ОСОБА_39 з ОСОБА_9 , влітку 2025 року, їй написала ОСОБА_33 та запитала про те, чи пам`ятає вона про те, що ОСОБА_17 робив ОСОБА_23 комплементи. Свідок вказала, що ОСОБА_9 їй відомий як сусід ОСОБА_40 . Також зазначила, що у травні 2025 року, коли вона гуляла разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_9 робив ОСОБА_23 та їй комплементи, казав, що вони молоді, гарні, що приємно пахнуть. Також, зі слів ОСОБА_21 їй відомо, що у ліфті будинку, в якому мешкає ОСОБА_9 та ОСОБА_36 , ОСОБА_9 торкався грудей ОСОБА_37

- показами свідка ОСОБА_24 , який показав, що працює поліцейським офіцером громади по обслуговуванню Краснопавлівського старостинського округу. 05.06.2025 о 17:30 год. на його мобільний телефон надійшов дзвінок від ОСОБА_26 , яка повідомила, що у відношенні її доньки був вчинений злочин. Він, на службовому автомобілі, поїхав за адресою ОСОБА_8 . Під`їхавши, він побачив біля під`їзду ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , інших сусідів будинку. ОСОБА_8 зателефонувала своїй доньці ОСОБА_23 , і остання прийшла. Він разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 відійшли від під`їзду та пройшли до кінця будинку, де ОСОБА_41 розповіла, про дії ОСОБА_9 по відношенню до її доньки. В цей час до них підійшов син ОСОБА_9 ОСОБА_42 , який спитав його, що сталося, і він розповів. Про обставини, що сталися, сина обвинуваченого також повідомляла і ОСОБА_8 . Тоді син ОСОБА_9 ОСОБА_42 звернувся до батька з нецензурною бранню, замахнувся і штовхнув ОСОБА_9 , від чого останній впав на сідниці. Вони перебували на зеленій зоні, де окрім трави не було ні бордюра, ні нічого іншого. Потім до них підійшла жінка ОСОБА_9 , яка від почутого засмутилася, та бабуся ОСОБА_43 , і між особами почалася сварка. Всього розмова тривала годину, дитина ОСОБА_36 іноді відходила, бо засмучувалася та плакала. Потім ОСОБА_41 написала заяву про вчинене кримінальне правопорушення, він опитав ОСОБА_8 , ОСОБА_44 . ОСОБА_9 відмовився давати покази. Потім він запропонував пройти поліграф, на що ОСОБА_36 погодилася, а ОСОБА_9 відмовився.

Суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань. Водночас ч.2 ст.65 КПК України передбачає виключний перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки, до якого працівники поліції не входять, а отже, їх показання є допустимими доказами.

Разом з тим, показання поліцейського ОСОБА_24 в частині з чужих слів, що були надані йому під час розмов та здійснення кримінального провадження потерпілою, ОСОБА_8 , ОСОБА_27 та обвинуваченим не визнаються допустимим доказом у відповідності до ч. 7 ст. 97 КПК України, і судом у вироку не наводяться, до уваги не приймаються.

- показами свідка ОСОБА_45 , яка є сусідкою ОСОБА_9 і показала, що в червні 2025 року вона сиділа біля під`їзду та в цей час вийшла ОСОБА_8 яка почала кричати на ОСОБА_46 про те, навіщо він торкався її дитини, казала, що викличе працівників поліції. Потім до будинку на автомобілі під`їхала поліція. Працівник поліції разом з ОСОБА_47 відійшли на кінець будинку, там розмовляли. Потім до них приєдналися ОСОБА_29 , ОСОБА_8 , ОСОБА_27 . Свідок чула, як ОСОБА_27 кричала на ОСОБА_9 про те, що її онука перелякана. Також свідок бачила, як ОСОБА_9 , який стояв, впав, але з яких причин не бачила.

- показами свідка ОСОБА_48 , яка є дружиною ОСОБА_9 і показала, що в червні 2025 року у вечірній час доби їй зателефонував син та попросив вийти на вулицю. Вона вийшла, підійшла до сусіднього будинку, де в цей час перебували поліцейський ОСОБА_49 , ОСОБА_8 та її син ОСОБА_29 .. ОСОБА_8 звинувачувала ОСОБА_9 у тому, що він торкався грудей ОСОБА_7 . Потім до них підійшла ОСОБА_50 . Після цього вони поїхали у відділок в смт. Краснопавлівка.

- показами свідка ОСОБА_29 , який є сином ОСОБА_9 і показав, що в червні 2025 року о 17:40 17:50 він йшов з роботи, та побачив біля під`їзду свого батька, дільничного ОСОБА_51 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , потім вони відійшли до кінця будинку № 27, він пішов за ними та спитав про те, що сталося. Дільничний відповів йому, що його батько чіплявся у ліфті до дівчинки, доньки ОСОБА_52 . Потім вийшла з під`їзду його мати ОСОБА_48 та підійшла до ним, а потім підійшла бабуся потерпілої, яка кричала про те, що його батько ОСОБА_9 торкався ОСОБА_21 . Потім ОСОБА_49 , ОСОБА_8 поїхали у відділ писати заяву, а він разом з матір`ю та батьком пішли до відділку пішки.

- рапортом ст.інспектора-чергового ЧЧ СМ Лозівського відділу поліції ГУНП в Харківській області від 05.06.2025, згідно якого 05.06.2025 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що звернулася ОСОБА_8 з приводу того, що сусід з кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_9 , 1955 року народження, намагався робити непристойні речі до її малолітньої дитини ОСОБА_7 , намагався обійматися та цілуватися, робив компліменти, хотів доторкнутися до грудей /том 1 а.с. 66/

- заявою ОСОБА_8 від 05.06.2025, в якій вона просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 , мешканця АДРЕСА_1 , який 05.06.2025 о 13 год 00 хв в ліфту під`їзду №4, буд.27, чіплявся та торкався грудей її малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , намагався поцілувати /том 1 а.с. 67/;

- протоколом огляду місця події від 05.06.2025, з фототаблицями до нього, в ході якого в присутності потерпілої ОСОБА_7 та її законного представника ОСОБА_8 проведено огляд пасажирського ліфта, який знаходиться в четвертому під`їзді, буд. АДРЕСА_2 /том 1 а.с. 68-72/;

- скріншотом із застосунку «Дія» актового запису про народження, згідно якого ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками є: ОСОБА_53 та ОСОБА_8 /том 1 а.с. 73/;

- довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 30.09.2021, згідно якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 /том 1 а.с. 74/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.06.2025 та диском DVD з відеозаписом слідчого експерименту, за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_7 та психолога, в ході якого малолітня ОСОБА_7 добровільно розповіла та показала на місці, про обставини події, яка сталася 05.06.2025, а саме, що 05.06.2025 приблизно о 13 год. 00 хв. ОСОБА_7 йшла додому та коли проходила біля свого під`їзду буд. АДРЕСА_2 , то помітила, що на лавочці сидів мешканець її будинку ОСОБА_9 . Після того як вона увійшла до під`їзду, та зайшла до ліфту, разом з нею у ліфт увійшов ОСОБА_9 . Під час пересування ліфту ОСОБА_9 почав обіймати її двома руками, після чого мацати її обома руками за груди, при цьому намагався поцілувати в губи. У відповідь на дії ОСОБА_9 ОСОБА_54 сказала, що їй не приємні його дії, але останній на слова ОСОБА_55 не реагував. Коли ліфт зупинився на 6-му поверсі, ОСОБА_17 вийшов. Вказала, що про випадок, який з нею стався, вона розповіла своїй подрузі ОСОБА_16 , після чого мати ОСОБА_18 розповіла про все її матері ОСОБА_26 , яка в свою чергу звернулася з відповідною заявою до поліції /том 1 а.с. 81-84/;

- характеристикою КЗ «Краснопавлівський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області на ученицю 8-Б класу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якої остання навчається у даному закладі з 1 вересня 2017. Протягом 2024/2025 навчального року ОСОБА_33 систематично відвідувала уроки в синхронному режимі, без поважних причин уроки не пропускала. Завдання з предметів виконувала і надсилала, але не завжди своєчасно. На уроках не завжди уважна та активна. У навчальній діяльності виявляє неповні можливості. Володіє навчальним матеріалом на середньому та достатньому рівні. Бере участь у житті класу, в роботі учнівського самоврядування, у культурно-масових заходах. Має друзів серед однокласників. За характером добра, щира, відверта. Батьки приділяють належну увагу вихованню доньки. Контролюють навчання та дозвілля. Мати має постійний зв`язок з класним керівником, має доступ до створеної класним керівником групи батьків класу у Вайбері /том 1 а.с. 85/;

- особовою справою № Г/292 учениці Краснопавлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лозівської районної ради Харківської області ОСОБА_7 , /том 1 а.с. 86-88/;

- актом обстеження житлово-побутових умов проживання здобувача освіти КЗ «Краснопавлівський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_5 , в ході якого встановлено, що дитина проживає разом із матір`ю ОСОБА_8 , молодшим братом ОСОБА_56 . Сім`я проживає в 3-х кімнатній квартирі, санітарні умови проживання задовільні. Кіра мешкає в окремій кімнаті, забезпечена всім необхідним для життя та навчання, зокрема одягом та взуттям відповідно до сезонів, шкільним приладдям, гаджетами. Батьки приділяють належну увагу вихованню дитини, контролюють навчання та дозвілля дитини, піклуються про відпочинок дитини /том 1 а.с. 89/;

- довідкою про результати опитування з використання поліграфа від 09.06.2025, відповідно до якої опитування проводилося стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із використанням семиканального комп`ютерного поліграфа «РУБІКОН» модель Р02-00589, у приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 1/29, каб.922. Опитування ОСОБА_7 проводилося в присутності матері ОСОБА_8 та психолога. В ході опитування із використанням поліграфа у ОСОБА_7 , виявляються значимі фізіологічні реакції, які свідчать про те, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняв відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпусні дії, а саме: цілував її в щоку, мацав її груди та плечі. У ході опитування ОСОБА_7 поводила себе спокійно, не намагалася будь-яким чином протидіяти /том 1 а.с. 90-94/;

- висновком судово-психологічної експертизи №1010 від 20.06.2025, відповідно до якого індивідуально-психологічними особливостями потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є нормативний рівень особистісної, емоційно-вольової та когнітивної сфери розвитку. ОСОБА_7 притаманна середня самооцінка, відкрита комунікативна позиція, доброзичливість у взаємодії та загальний позитивний емоційний настрій у безпечному середовищі. Відбувається активне формування «Я-концепції», зростання самосвідомості та самоповаги. Наявна емоційна вразливість, середньо виражена тривожність. Здатна до критичного осмислення подій, усвідомлення моральних аспектів поведінки.

ОСОБА_7 з урахуванням її віку, рівня психічного розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і психічного стану здатна правильно сприймати обставини, які розглядаються у кримінальному провадженні та давати про них відповідні показання.

ОСОБА_7 повною мірою розуміла сексуальний характер, соціальне значення вчинених щодо неї дій. Наявне неповне розуміння морального значення вчинених дій. Описане зумовило встановлення обмеженої здатності ОСОБА_7 до здійснення опору в протиправній ситуації посягання на її статеву недоторканість.

У ОСОБА_7 наявні ознаки пережитого психотравмування унаслідок подій, які розглядаються у кримінальному провадженні. Поведінка ОСОБА_7 характеризується закритою комунікативною позицією, вираженими негативними емоційними реакціями під час повідомлення про обстановку та обставини подій, які розглядаються у кримінальному провадженні. Психотравмувальний досвід, який отримала ОСОБА_7 порушив її психологічне благополуччя, надав соціальний досвід зневажливого ставлення до тіла дівчинки як до об`єкту задоволення сексуального потягу чоловіка.

ОСОБА_7 не схильна до надмірного фантазування та підвищеного впливу з боку оточення /том 1 а.с. 96-108/;

- висновком судово-психіатричного експерта №483 від 23.07.2025, відповідно до якого ОСОБА_9 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_9 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує /том 1 а.с. 111-113/;

- диском CD-R з відеозаписом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була допитана 22.07.2025 слідчим суддею в порядку ст.225-227 КПК України, в ході якого ОСОБА_7 пояснила, що 05.06.2025 о 13-00 поверталася додому, проживає в АДРЕСА_6 , біля під`їзду сидів сусід, ім`я та прізвище якого не знала, дізналася, як його звати ( ОСОБА_9 ) від працівників поліції. Вона привіталася з ним і зайшла до під`їзду. Коли вона зайшла, то сусід зайшов за нею. Вона підійшла до ліфту і натиснула кнопку виклику. Ліфт приїхав швидко. ОСОБА_9 стояв біля неї. Вона першою зайшла до ліфту, потім зайшов ОСОБА_17 і натиснув на свій 6-й поверх. Як тільки закрилися двері, він відразу почав її обіймати і торкатися за плечі і груди. Після чого почав лізти цілувати в губи, вона встигла відштовхнути і закричати «все». Коли їхали в ліфті, то ОСОБА_17 говорив, що хоче торкнутися молодої груді і запитав можна торкнутися, на що вона відповіла: «що ні», а ОСОБА_17 відповів: «а чому?». ОСОБА_17 вчиняв відносно неї насильницькі дії, а саме, мацав за груди 05.06.2025 о 13-00 год. у ліфті під`їзду за адресою: сел. Краснопавлівка, м-н, буд.27. На 6 поверсі ОСОБА_17 вийшов, а вона доїхала до свого 9-го поверху і зайшла додому. Про те, що з нею сталося в ліфту, вона мамі не розповіла, оскільки боялася. Потім прибралася у своїй кімнаті, і о 14-30 год. вийшла з дому і пішла до подруги ОСОБА_18 , якій розповіла про все. Про те, що сталося з нею, ОСОБА_18 розповіла своїй матері, а вона - її матері. Це було близько 17-00 год. Коли вона поверталася додому і підходила до під`їзду, то мама вже була на вулиці, і запитала, що сталося , тоді вона їй все розповіла. В цей час біля під`їзду сидів сусід ОСОБА_9 . Мама викликала поліцію. Вказала, що після випадку, який з нею стався, сусідка ОСОБА_57 , яка проживає на 9 поверсі розповіла, що ОСОБА_17 те саме робив з нею та ще з однією жінкою (ім`я її не знає, знає прізвище ОСОБА_58 ). Вказала, що ОСОБА_17 і раніше намагався її обійняти, поцілувати, але за груди не торкався. Про це нікому не говорила. Вказала, що підстав для обмови ОСОБА_9 немає. Давала правдиві покази слідчому під час допиту та проведення слідчого експерименту за її участі 06.06.2025. Тиск та погрози від будь-кого до неї не застосовувались /том 1 а.с. 145/

- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.08.2025 та диском DVD з відеозаписом слідчого експерименту, за участю підозрюваного ОСОБА_9 , в ході якого ОСОБА_9 в присутності захисників-адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 добровільно розповів та показав на місці, про обставини події, які мали місце 05.06.2025 за його участі, вказав, що на початку червня 2025, точної дати не пам`ятає, приблизно о 13-00 год. він повертався з городу та посидівши трохи на лавці біля під`їзду №4, буд. АДРЕСА_2 , пішов до свого під`їзду та викликав ліфт, щоб поїхати на 6-й поверх, де він мешкає. Коли чекав на приїзд ліфту до нього підійшла дівчина, яку знає візуально, так як проживає в одному під`їзді. Коли ліфт під`їхав на перший поверх, він увійшов до ліфту і почав тиснути на кнопку 6-го поверху. В цей час дівчина, яка увійшла до ліфту, стояла позаду нього праворуч. Після того як він натиснув кнопку ліфту і двері в ньому зачинилися та ліфт рушив на 6-й поверх, під час руху ліфта він стояв обличчям до дверей, дівчина була позаду праворуч. Вказав, що під час руху ліфту він втратив рівновагу, так як ліфт трясло, та з метою, щоб не впасти випадково доторкнувся долонею своєї руки до плеча дівчини. Після чого він відразу вибачився. На вибачення дівчина не відреагувала та нічого не відповіла. Грудей дівчини не торкався. Після того, як ліфт приїхав на 6-й поверх, він вийшов та пішов додому. Пояснив, що бачив дівчину в цей день з вікна, коли курив на сходах. Дівчина гуляла біля будинку з подругою. Ніяких претензій йому ніхто не пред`являв. Про те, що написали заяву до поліції, він дізнався від працівників поліції. Алкоголь в цей день не вживав /том 1 а.с. 118-122/;

- протоколом про отримання згоди на проведення судово-психологічної експертизи із застосуванням комп`ютерного поліграфу від 20.08.2025, згідно якого ОСОБА_9 від проходження судово-психіатричної експертизи із застосуванням комп`ютерного поліграфа відмовився /том 1 а.с. 123-124/.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

При цьому, заяв про недопустимість наданих сторонами доказів, недостовірність документів, про допущені порушення закону у ході досудового розслідування, тощо, від сторін кримінального провадження до суду не надходило.

Суд вважає, що надані прокурором на підтвердження вчинення обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень докази, які досліджені безпосередньо судом за участю сторін кримінального провадження, та зміст яких відображений у даному вироку, є належними, достовірними та допустимими доказами, оскільки прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та вони отримані у порядку, встановленому КПК України.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності в їх сукупності вважає їх достатніми для прийняття відповідного рішення по справі.

При цьому суд зазначає, що обставини, викладені в обвинувальному акті щодо здійснення обвинуваченим фроттажу(тертя своїм тілом об тіло малолітньої) не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Суд приймає до уваги положення міжнародного законодавств, які закріплені, зокрема, в Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР від 27.02.1991 року) та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (ратифікована Законом України від 20.06.2012 року) про те, що дані злочини становлять високу суспільну небезпечність, яка зумовлюється шкодою, що заподіюється статевій недоторканості та нормальному фізичному й психічному розвитку неповнолітнього.

Згідно Декларації прав дитини, яка прийнята резолюцією 1386 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони й піклування, у тому числі й у належному правовому захисті як до, так і після народження.

Таким чином, жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання у здійснення її права на особисте життя. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (ст.16 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ст.ст. 17, 19 зазначеної Конвенції жодна дитина не може бути об`єктом незаконного посягання на її честь і гідність; держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.

Статтею 34 цієї Конвенції встановлено, що держава зобов`язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

Законодавець забезпечує охорону та недоторканість статевої свободи особі, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її статі.

Стаття 52 Конституції України зазначає, будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

Стамбульська конвенція у ст. 36 «Сексуальне насильство, у тому числі зґвалтування» визначає зобов`язання держав вживати необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб було криміналізовано такі форми умисної поведінки: зокрема, b) здійснення, без згоди, інших актів сексуального характеру з особою.

Ст. 40 Стамбульської конвенції передбачає, що «Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної або фізичної поведінки сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема шляхом створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища, підлягала кримінальній або іншій юридичній санкції».

У Кримінальному кодексі України відповідну форму поведінки криміналізовано в ст. 153 після внесення змін Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII та Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації» від 14 березня 2018 року № 2334-VIII.

Відповідно до ч. 4 ст. 153 КК України сексуальним насильством є вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.

Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він знаходиться у суперечності із загальноприйнятим природним укладом статевих відносин, поєднаний із насильством або використанням безпорадного стану людини, здатний спричинити шкоду здоров`ю потерпілої особи.

Основний безпосередній об`єкт злочину - статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об`єктом можуть бути здоров`я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.

Розглядаючи таку категорію справ (кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи) та дане кримінальне провадження в цілому, суд оцінює фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення з огляду на їх доведеність з приводу того: чи були вчинені щодо потерпілої особи будь-які насильницькі дії; чи мали такі дії (не пов`язані з проникненням в тіло іншої особи) сексуальний характер та чи були вони вчинені без добровільної згоди потерпілої, крім випадку, якщо вони були вчинені щодо малолітньої особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку (незалежно від її добровільної згоди).

Важливим в аспекті позитивних зобов`язань держави за Стамбульською конвенцією є належне застосування норм КК України для правильної кваліфікації діяння, передбаченого ст. 153 КК України, у тому числі встановлення об`єктивної сторони злочину, а саме здійснення особою насильницьких, активних дій сексуального характеру, направлених на подолання опору, не пов`язаних з проникненням в тіло потерпілої.

До того ж, при кваліфікації важливим буде визначення спрямованості умислу (за наявності належних, допустимих та достатніх доказів такого умислу), а не лише фактично здійснені дії сексуального характеру для того, щоб було адекватне реагування держави на кримінально-протиправну поведінку сексуального характеру.

Пасивна поведінка сексуального характеру не вважатиметься кримінально протиправною в розумінні статті 153 КК України, адже законодавцем криміналізовано лише «дії сексуального характеру», які за своєю суттю є активною фізичною поведінкою і не можуть проявлятися в бездіяльності.

Суд зауважує, що до дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням у тіло іншої особи, спрямовані на збудження та (або) задоволення статевої пристрасті винуватої особи, які за загальним правилом передбачають фізичний контакт з тілом потерпілої особи.

До дій сексуального характеру без проникнення в тіло, що передбачають фізичний контакт, відносяться: примусове оголення та огляд тіла всупереч волі людини; насильницькі обійми, поцілунки чи пестощі інтимних зон; примусове доторкання до тіла потерпілої/потерпілого; вчинення інших дій для задоволення статевої пристрасті, що не передбачають проникнення.

За конструкцією об`єктивної сторони склад цього злочину формальний, а тому злочин вважається закінченим з моменту початку здійснення певних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті.

Із суб`єктивної сторони злочин здійснюється з прямим умислом та з метою задоволення статевої пристрасті.

При цьому, суд враховує те, що у випадку вчинення злочинів проти статевої недоторканості найчастіше єдиними учасниками (і, відповідно, свідками) події є, за винятком рідкісних випадків, нападник та жертва, внаслідок чого виникає ситуація, коли докази ґрунтуються на двох, як правило, вкрай суперечливих розповідях про одну й ту саму подію: з одного боку, особи нападника, яка найчастіше заперечує або применшує факти (щоб уникнути або зменшити свою кримінальну відповідальність), а з іншого боку жертви, яка розповідає про свої страждання.

Очевидно, що коли єдиним прямим доказом в кримінальному провадженні є свідчення обвинувачуваного та потерпілої особи, суд повинен проявляти належну обережність та особливу ретельність в оцінці цих свідчень.

В даному випадку чинний кримінальний процесуальний закон встановлює поділ належних доказів на прямі та непрямі.

Зокрема, приписи ст. 85 КПК України передбачають, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Підставою для поділу доказів на прямі та непрямі (побічні) є характер їх відношення до обставин, які підлягають доказуванню.

Прямий доказ такий, що прямо і безпосередньо вказує на ті факти і обставини, що підлягають доказуванню. Із цього випливає, що між доказом і тезою, що доводиться, не існує проміжних ланок. Їх зв`язок має одноступеневий характер.

На відміну від прямих доказів, непрямі докази обґрунтовують обставини, які підлягають доказуванню, не прямо, а опосередковано через проміжні факти шляхом послідовних висновків. Непрямим (побічним) є доказ, який спочатку обґрунтовує наявність чи відсутність проміжного (доказового) факту, а через нього наявність чи відсутність шуканої обставини предмета доказування. Непрямі докази вказують на окремі факти, на основі логічного аналізу сукупності яких встановлюються окремі елементи складу кримінального правопорушення та інші обставини предмета доказування.

Існує правило, згідно якого один непрямий доказ не може бути покладений в обґрунтування процесуального рішення, необхідно сформувати систему непрямих доказів, в якій би кожний непрямий доказ був нібито ланкою нерозривного ланцюга.

Враховуючи вищезазначене, норми чинного КПК України не містять заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Як засвідчує сформована судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.

Повертаючись до обставин даного кримінального провадження, суд наголошує на тому, що суд, при оцінці показань осіб, які мають суперечливий характер, має відповідні повноваження та інструменти для того, щоб показання однієї зі сторін вважати більш вірогідними, ніж показання іншої.

У злочинах проти статевої недоторканості неповнолітніх осіб таким додатковим інструментом виступають непрямі докази, зібрані під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, а саме висновки профільних спеціалістів (психологів та психіатрів), які, працюючи із особою, як правило жертвою кримінального правопорушення у сфері статевої недоторканості, може надати відомості стосовно психологічного стану потерпілої особи та типу її особистості, а також оцінити, чи має особа, про яку йдеться, риси характеру, що сприяють перекрученню фактів або навіть конфабуляції (хибні або спотворені спогади).

Відтак, в даному випадку вирішальне та ключове значення для підтвердження факту насильства чи контакту мають саме криміналістичні методи.

Аналізуючи досліджені докази в судовому засіданні, суд робить обґрунтований висновок про доведеність вини обвинуваченого «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 153 КК України, як вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.

Суд наголошує на тому, що малолітня потерпіла була допитана не тільки на стадії досудового розслідування кримінального провадження, в тому числі слідчим суддею в порядку ст. 225-227 КПК України, а й на стадії судового розгляду.

Не зважаючи на надвисокий ризик повторної травматизації потерпілої постраждалої від сексуального насильства, а також обтяжливість такої процесуальної дії для дитячої психіки, суд забезпечив сторонам кримінального провадження, в тому числі стороні захисту, можливість проведення безпосереднього допиту потерпілої в судовому засіданні, із наданням можливості поставити останній всі запитання, які сторони вважали за необхідне, внаслідок чого було забезпечено право обвинуваченого на ефективний та неупереджений розгляд кримінального провадження.

Суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину встановлена на підставі сукупності належних та допустимих доказів, у їх взаємозв`язку та достатності, зокрема, на підставі логічних, послідовних та детальних показань самої потерпілої в судовому засіданні, зокрема, в своїх поясненнях вона чітко та послідовно зазначила на тому, обвинувачений обіймав її, намагався поцілувати у губи, але вона встигла відвернутися і він її поцілував у щоку, що обвинувачений обома руками брався за її груди і стискував їх.

Під час допиту потерпіла послідовно виклала обставини вчиненого щодо неї кримінального правопорушення, при цьому її показання є внутрішньо узгодженими, не суперечать іншим матеріалам кримінального провадження, наведеним в мотивувальній частині вироку суду.

В тому числі суд звертає увагу і на первинні показання потерпілої, надані невдовзі після подій кримінального правопорушення, зафіксовані протоколом слідчого експерименту з нею, які є аналогічними наданим показам у судовому засіданні і були отримані безпосередньо після пережитих подій, за відсутності тривалого зовнішнього впливу та до можливого формування у потерпілої психологічних механізмів витіснення травматичних спогадів. Крім того, потерпіла була опитана з використання семиканального комп`ютерного поліграфа «РУБІКОН» модель Р02-00589, і в ході опитування виявляла значимі фізіологічні реакції, які свідчать про те, що ОСОБА_9 , вчиняв відносно неї насильницькі дії сексуального характеру, а саме: цілував її в щоку, мацав її груди та плечі.

Суд зауважує, що показання потерпілої, надані в судовому засіданні не є єдиним доказом винуватості обвинуваченого, а оцінюються у сукупності з іншими належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні.

Щодо показань в судовому засіданні свідків сторони захисту: свідка ОСОБА_45 , яка є сусідкою ОСОБА_9 , в частині показань, що вона в червні 2025 року сиділа біля під`їзду будинку під`їзду АДРЕСА_7 і чула як ОСОБА_8 звинувачувала ОСОБА_46 у тому, що він торкався її дитини, на що ОСОБА_9 відповідав, що не торкався; свідка ОСОБА_48 про те, що її чоловік не міг такого зробити; свідка ОСОБА_59 , яка з 2013 року є сусідкою по городу ОСОБА_9 і яка показала, що знає ОСОБА_9 як порядну, працьовиту людину, щодо неї будь яких дій сексуального характеру ОСОБА_9 не вчиняв; свідка ОСОБА_29 , який є сином ОСОБА_9 , в частині показів про те, що під час розмови біля буд. АДРЕСА_2 , де були присутні ОСОБА_49 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та він, на зеленій зоні був розташований люк, через який його батько перечепився і впав, що він не застосовував до батька фізичну силу, що його батько казав, що не робив тих дій, в яких його звинувачували; щодо надання цими свідками обвинуваченому позитивної характеристики як спокійної, врівноваженої особи, то суд враховує, що зазначені свідки не були очевидцями інкримінованого кримінального правопорушення, їх показання не містять відомостей про обставини події та ґрунтуються виключно на їх особистому сприйнятті обвинуваченого у повсякденному житті. Дані свідки не повідомили жодних обставин, які можуть мати безпосереднє або опосередковане доказове значення для спростування фактичних обставин пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення.

Суд критично оцінює позицію обвинуваченого щодо повного заперечення своєї причетності до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки вона спрямована на уникнення кримінальної відповідальності та не підтверджується жодними об`єктивними даними. Суд вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів. Вина обвинуваченого підтверджується послідовними, логічними та узгодженими між собою показаннями потерпілої, які є стабільними як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду, не містять істотних суперечностей. Зазначені показання узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, матеріалами досудового розслідування, висновками судових експертиз, показаннями свідків, іншими письмовими та речовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При цьому, доводи сторони захисту щодо відсутності події кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються вищенаведеними доказами.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, пенсіонер, одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, не військовозобов`язаний, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, з 2000 року перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками, знятий з обліку із покращенням, проживає за постійним місцем проживання, де характеризується формально позитивно.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Підстави для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України відсутні.

При призначенні обвинуваченому покарання, підстав для застосування ст. 75 КК України суд не убачає, оскільки враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є одружений, пенсіонер, діяв у відношенні малолітньої дитини, про вік якої знав, діяв умисно, суд призначає обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 153 КК України, та доходить висновку, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства на певний строк, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, суд залишає до вступу вироку в законну силу. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 рахує з 02.07.2025.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судово психологічної експертизи № 1010 від 20.06.2025 у розмірі 16963 гривні 20 копійок.

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 331, 349, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, та призначити покарання у виді ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ строком на П`ЯТЬ років.

Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді тримання під вартою, залишити до вступу вироку в законну силу.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 02.07.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК України включити інформацію про ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення судово психологічної експертизи № 1010 від 20.06.2025 у розмірі 16963 гривні 20 копійок, які необхідно стягнути на наступні реквізити: ГУК Харків обл/МТГ Лозова/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку UA488999980313090115000020573, код класифікації доходів бюджету 24060300 з відміткою платежу - інші надходження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_60