Постановление суда № 138607178, 29.07.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/9703/26

Провадження №2-аз/932/16/26

У Х В А Л А

29 липня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Цитульського В.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову,

В С Т А Н О В И В:

27.07.2026 ОСОБА_1 подано адміністративний позовом до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

Разом із адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить зупинити дію оскаржуваного рішення до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заява мотивована тим, що відповідно до рішення про примусове повернення позивача він зобов`язаний залишити територію України до 31.07.2026. У разі невжиття заходів забезпечення позову зазначене рішення може бути виконане ще до розгляду справи по суті, внаслідок чого він буде змушений залишити територію України. За таких обставин, навіть у разі задоволення адміністративного позову, повне поновлення прав позивача може виявитися неможливим.

Фактичні обставини встановлені судом.

02.07.2026 Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області стосовно мене, громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , було прийнято рішення №1214130100021712 про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

Відповідно до зазначеного рішення позивача зобов`язано самостійно залишити територію України у строк до 31.07.2026.

Норми права застосовані судом.

У відповідності до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення судом рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із наведеного випливає, що під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зробленими, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року в справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року в справі №826/10936/18, від 30 вересня 2019 року в справі №420/5553/18, від 29 січня 2020 року в справі №640/9167/19, від 13 березня 2020 року в справі №1740/2484/18, від 30 вересня 2020 року в справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року в справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року в справі №640/9636/20, від 30 березня 2021 року в справі №420/4037/20, від 20 квітня 2021 року в справі №640/17351/19, від 14 травня 2021 року в справі №320/3957/20, від 24 червня 2021 року в справі №640/27951/20, від 13 вересня 2021 року в справі №ЗД/460/2/20, від 06 грудня 2022 року в справі №140/8745/21, від 13 липня 2023 року в справі №640/16003/22, від 03 серпня 2023 року в справі №600/2304/22-а, від 05 червня 2024 року в справі №460зп-23/160, від 12 березня 2025 року в справі №380/20209/24, від 14 травня 2025 року в справі №260/5758/24, від 20 травня 2025 року в справі №460/27546/23, від 19 червня 2025 року в справі №320/37366/23, від 03 лютого 2026 року в справі №160/30866/24.

За приписами ч.1 ст. 26 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.

Відповідно до ч.5 вказаної статті, іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Частиною 6 вказаної статті визначено, що контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв. З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України.

Разом із тим, порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначено Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до останнього абзацу п.10 розділу І вказаної Інструкції, оскарження рішень про примусове повернення або примусове видворення зупиняє їх дію, якщо іноземець оскаржив це рішення у встановленому законом порядку до суду - у межах строків, визначених частинами другою-четвертою статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України, незалежно від того, чи суд у порядку забезпечення адміністративного позову відповідною ухвалою зупинив дію рішення суб`єкта владних повноважень або його окремих положень, що оскаржуються.

Мотиви та висновки суду.

Зважаючи на те, що оскарження рішень про примусове повернення зупиняє їх дію (якщо адміністративний позов подано у встановленому законом порядку), у даному випадку відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: В.І. Цитульський