Решение № 138605992, 28.07.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 214/1062/26

Провадження № 2/293/639/2026

28 липня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І.Стислий виклад позовних вимог

04.02.2026 ТОВ «ФК «Ейс» в особі директора О.Полякова, через систему «Електронний суд» звернулось до Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. За змістом позову просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №879588340 від 28.11.2021 в розмірі 37 725,89 грн.

Позовні вимоги ТОВ «ФК«Ейс» обґрунтовані тим, що 28.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №879588340 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти у сумі 6000,00 грн на банківську картку.

В подальшому, на підставі додаткових угод відповідач збільшив суму кредиту до 22 000,00 грн.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ТОВ «Таліон Плюс») права грошової вимоги. На виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022 за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному в реєстрі.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, на виконання вимог якого сторони підписали реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» відступлено право грошової вимоги до відповідача та кредитним договором в розмірі визначеному в реєстрі прав вимог.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 14.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «Онлайн фінанси» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37 725,89 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 21 165,34 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 16 560,55 грн.

Вказану суму боргу разом з судовими витратами по справі позивач просить стягнути з відповідача.

ІІ. Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2562297 від 06.04.2026 відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.203).

Ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 06.04.2026 справу №214/1062/26 передано за підсудністю до Черняхівського районного суду Житомирської області.

04.05.2026 справа надійшла до Черняхівського районного суду Житомирської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Проценко Л.Й. для розгляду.

В період з 05.05.2026 по 12.05.2026 питання про відкриття провадження по справі не вирішувалось, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у нарадчій кімнаті по кримінальній справі №276/805/22.

Ухвалою від 12.05.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу 7-ми денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині.

У визначений судом строк представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків.

В період з 18.05.2026 по 26.05.2026 питання про відкриття провадження судом не вирішувалось у зв`язку з перебуванням головуючої судді у щорічній відпустці.

27.05.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по справі. Розгляд справи постановив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Перше судове засідання суд призначив на 10 год. 00 хв. 22.06.2026 (а.с.218). Суд також задовольнив клопотання позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк», які становлять банківську таємницю (а.с.219).

22.06.2026 вказана справа не розглядалась у зв`язку з перебуванням головуючої судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні №293/1291/24 (а.с.224).

23.06.2026 на виконання вимог ухвали суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів (а.с.226-230).

28.07.2026 сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач у позовній заяві просив розгляд справи здійснити без його участі. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки до суду не повідомила. Відзив на позов не подала. Поштовий конверт з позовними матеріалами направлений на адресу місця реєстрації відповідача повернувся до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній" (а.с.223,234).

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді, оскільки днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 28.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір №879588340, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику перший транш до договором в сумі 6000,00 грн, який має бути повернений до 28.12.2021.

Згідно п.1.9 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного п.1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 408,80 процентів річних, що становить 1,12 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 661,96 процентів річних, що становить 1,81 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Згідно п.1.9.3 договору якщо позичальник користується кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8. Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п.5.1. договору невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця www.moneyveo.ua (а.с.24-31, 21-23, 32-43).

Договір підписано відповідачем в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV9Е6Е9, відправленим 28.11.2021 о 12:03:33, введено 28.11.2021 о 12:04:01 (а.с.31).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_2 28.11.2021 6 000,00 грн., та 06.01.2022 16 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.65,66).

28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників (а.с. 81-91).

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжився до 31.12.2020 (а.с. 92).

31.12.2010 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжився до 31.12.2021 (а.с. 93-102).

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжився до 31.12.2022 (а.с.103).

31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжився до 31.12.2023 (а.с.104).

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 продовжився до 31.12.2024 (а.с. 105).

До позову ТОВ «ФК«ЕЙС» долучило витяг з реєстру прав вимог №175 від 05.05.2022, з якого вбачається, що ОСОБА_1 вказана у списку боржників за кредитним договором під №55762, за яким загальна сума заборгованості становить 37 725,89 грн (а.с.106-108).

В подальшому, 05.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс" та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «ФК «Онлайн фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс" приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників. На виконання вимог договору факторингу сторони підписали реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило право грошової вимоги ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» до відповідача в загальній сумі 37 725,89 грн (а.с.111-121,122-124).

11.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс" укладено Договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс" передає ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн фінанс" права вимоги до боржників (а.с.127-137).

З реєстру боржників до договору факторингу від №11/07/25-Е від 11.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 значиться у списку боржників за кредитним договором, за яким загальна сума заборгованості становить 37 725,89 грн (а.с.138-141).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором заборгованість відповідача за період з 28.11.2021 по 31.01.2021 становить 37 725,89 грн., з яких тіла кредиту 21 165,34 грн та 16 560,55 грн простроченої заборгованості по відсотках. (а.с. 150-154).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон плюс», за кредитним договором заборгованість відповідача за період з 14.07.2025 по 26.12.2025 становить 37 725,89 грн., з яких тіла кредиту 21 165,34 грн та 16 560,55 грн простроченої заборгованості по відсотках (а.с. 155).

Виписки з особового рахунку за кредитним договором №б/н за період з 28.11.2021-03.12.2021, 06.01.2022-11.01.2022, надані АТ КБ «Приват банк», підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів, а саме: 28.11.2021 в сумі 6000,00 грн., 06.01.2022 в сумі 16 000,00 грн. та користування вказаними коштами. (а.с.226-228).

ІV. Застосовані норми права, оцінка доказів, мотиви, висновки суду

У відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку відповідач власноручним підписом 05.07.2023 у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та паспорті споживчого кредиту, прийняв та погодився з умовами, запропонованими позивачем в частині користування послугами банку щодо кредитування.

Отже, підписання кредитного договору свідчить про те, що ОСОБА_3 зрозуміла всі умови договору та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні цього договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Частина 1 статті 663 ЦК України вказує на те, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умов розроблює підприємець (в даному випадку банк).

Так як умови договору розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому, з огляду на редакцію статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Заява разом з Умовами та правилами надання батьківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, що становлять договір, підписаний сторонами, а тому підтверджує волю сторін спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Згідно із ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Судом встановлено, що за умовами договору сторонами було погоджено тип кредиту, сума/ліміт/кредиту, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

ОСОБА_1 електронним підписом підтвердила, що отримала та ознайомилась з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови договору у тому числі ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Приписами ст.512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України)

Крім того, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 року у справі №910/11177/20).

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 року у справі №911/3185/20).

Разом з тим, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт набуття прав вимоги за кредитним договором у позивача та відповідно факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем за кредитним договором №879588340 від 28.11.2021, яка нею добровільно не сплачується.

ОСОБА_1 не скористалась своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, не подала відзив на позов, не надала будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не навела обставин, які мають значення для справи і на які вона послалася б як на підставу своїх заперечень.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала його, однак умови договору порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного договору, такий не визнаний недійсним, доказів того, що наведені умови договору, їх форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості та випискою по кредиту, згідно яких у відповідача станом на 26.12.2025 утворилась заборгованість в розмірі 37 725,89 грн., що складається з:

21 165,34 грн. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 16 560,55 грн. - загального залишку заборгованості за процентами.

За результатами вирішення спору суд вважає обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 37 725,89 грн.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

V.Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду № 25770904115 до вказаного договору, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію довіреності від 11.08.2025 (а.с.156-163).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, адже вказаний розмір має бути доведеним, документально обґрунтованим та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем ТОВ «ФК «Ейс» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» в розмірі 3000 грн.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу у межах вказаної суми є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 280,283, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №879588340 від 28.11.2021 у розмірі 37 725 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 89копійок, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Відомості про учасників справи

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження м. Київ, Харківське шосе, 19, оф. 2005.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1

адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складене 30.07.2026.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО