Приговор № 138603949, 29.07.2026, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 573/2779/25

Провадження № 1-кп/584/115/26

В И Р О К

Іменем України

29.07.2026 м. Путивль

Путивльський районний суд Сумської області в особі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 та учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_3 /в режимі відеоконференції/, потерпілої ОСОБА_4 /в режимі відеоконференції/, потерпілого ОСОБА_5 /в режимі відеоконференції/, представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 /в режимі відеоконференції/, захисника - адвоката ОСОБА_7 /в режимі відеоконференції/, обвинуваченого ОСОБА_8 /в режимі відеоконференції/, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Путивльського районного суду Сумської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025200570000509 від 21.09.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, громадянина України, фізичної особи-підприємця, одруженого, освіта середня-спеціальна, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

20.09.2025, близько 17 год. 50 хв. обвинувачений ОСОБА_8 керував технічно справним автомобілем "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «Bulthus», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на перехресті рівнозначних доріг вул. Вокзальна та вул. Центральна в с. Білани Сумського району Сумської області, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, в порушення вимог пунктів 12.4., 16.3., 16.12. Правил дорожнього руху, знехтував безпекою дорожнього руху. Рухаючись по рівнозначній дорозі, перед виїздом на перехрещення проїзних частин, не надав перевагу в русі легковому автомобілю «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився на перехресті праворуч відносно напрямку руху обвинуваченого ОСОБА_8 та в подальшому продовжив рух, внаслідок чого допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом, під керуванням потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 11916 від 27.11.2025, водій автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_5 отримав внаслідок дорожньо-транспортної події тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма (забій головного мозку середнього ступеня, контузійне вогнище лівої лобної частки, багатоуламковий перелом лобно - тім`яно- скроневої кісток зліва, лобного відростку виличної кістки зліва, решітчатої кістки, перелом верхньої стінки очниці зліва зі зміщенням уламків, лінійний перелом верхньої стінки очниці справа, верхньої стінки лівої верхньо-щелепної пазухи, забійна рана лівої надбрівної дуги, лівої скроневої ділянки та лівої вушної раковини, множинні садна лобної ділянки обличчя). Дані ушкодження утворилися в результаті дії тупого предмета, про що свідчить їх характер, та могли утворитися при ДТП. Вказані тілесні ушкодження у вигляді правобічного пневмотораксу були небезпечними для життя і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № СЕ-19/119-25/20473-ІТ від 18.12.2025, у цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля DAF (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом BULTHUS (номерний знак НОМЕР_2 ) повинен був діяти згідно з технічними вимогами пунктів 12.4., 16.3., 16.12. Правил дорожнього руху. Водій автомобіля DAF (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом BULTHUS (номерний знак НОМЕР_2 ) мав технічну можливість запобігти виникненню дорожньо-транспортної пригоди. З технічної точки зору, у діях водія автомобіля DAF (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом BULTHUS (номерний знак НОМЕР_2 ) вбачаються невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 і введених у дію з 01.01.2002, що передбачені пунктами:

12.4. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;

16.3. - у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів;

16.12. - на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.

З яких невідповідності вимогам п. 16.12., з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Допущені обвинуваченим ОСОБА_8 порушення вимог пунктів 12.4., 16.3., 16.12. Правил дорожнього руху, з яких невідповідності вимогам пункту 16.12., з технічної точки зору, перебувають у прямому причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, та він мав змогу уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 по порушенню Правил дорожнього руху умисні, а форма наслідків необережна.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю і підтвердив обставини, вказані вище. У вчиненому кається, фактичні обставини справи не оспорює.

Заявлений потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 цивільний позов обвинувачений ОСОБА_8 визнав частково, а саме: вимоги потерпілого ОСОБА_5 визнав у розмірі 180000 грн., а вимоги потерпілої ОСОБА_4 не визнав у повному обсязі.

Беручи до уваги те, що такі показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, сумнівів в правильності розуміння останніми змісту цих обставин, добровільності та істинності їх позицій у суду немає, тому на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченого і дослідженням характеризуючих його матеріалів, а також матеріалів, що стосуються цивільного позову, речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п. 16.12. Правил дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_5 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Такими своїми діями обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, яке суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом - кваліфікуючою ознакою якого є "заподіяння тяжкого тілесного ушкодження".

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, яке в силу положень ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, раніше не судимий, є фізичною особою-підприємцем, за місцем проживання характеризується позитивно, на Д-обліках у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей (третя дитина на час розгляду справи в суді досягла повноліття).

Оскільки він критично ставиться до своїх дій, готовий нести кримінальну відповідальність та щиро розкаявся у вчиненому, приніс вибачення потерпілому та добровільно відшкодував частину завданих потерпілому збитків, під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, тому таке щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування частини завданих збитків суд визнає обставинами, які в силу положень ст. 66 КК України пом`якшують покарання.

Водночас обставин, які б відповідно до положень ст. 67 КК України обтяжували покарання, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного в сукупності, обставин вчиненого кримінального правопорушення, а саме: особи обвинуваченого, який щиро розкаявся, частково відшкодував заподіяні збитки, має постійний рід занять, здійснюючи підприємницьку діяльність, приніс вибачення потерпілому, суд вважає, що його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе при призначенні покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, зі звільненням від відбування цього покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75,76 КК України.

Крім того, суд вважає за можливе не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, беручи до уваги, що в теперішній час обвинувачений здійснює підприємницьку діяльність у сфері перевезень вантажним автомобільним транспортом та його підприємницька діяльність пов`язана з необхідністю особистого використання ним вантажного автотранспорту. Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність фактів вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інших правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Заявлений потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту заявленого цивільного позову потерпілий ОСОБА_5 просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на його користь 1950000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а потерпіла ОСОБА_4 просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на її користь 650000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Зазначені вимоги обвинувачений ОСОБА_8 визнав частково, а саме вимоги потерпілого ОСОБА_5 визнав у розмірі 180000 грн., а вимоги потерпілої ОСОБА_4 не визнав у повному обсязі, зважаючи на те, що вона не є особою, якій внаслідок вчинення кримінального правопорушення було заподіяно моральну шкоду. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_8 просив суд врахувати, що ним у добровільному порядку було відшкодовано потерпілому ОСОБА_5 120000 грн. моральної шкоди. Крім цього, у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-230781273 була застрахована цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «DAF 95 XF 430», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.138-139). Потерпілий ОСОБА_5 отримав страхове відшкодування від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у загальному розмірі 421205 гр. 80 коп., в тому числі 19733 грн. 58 коп. страхове відшкодування витрат на лікування; 361047 грн. 50 коп. відшкодування з приводу тимчасової непрацездатності; 38291 грн. 44 коп. моральна шкода. Вказана обставина підтверджується листом ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 15.04.2026 № 628 (а.с.142).

В силу положень ч. 6 ст. 55 КПК України якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб. Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2025 під час досудового розслідування ОСОБА_4 звернулася до слідчого з заявою про залучення її до провадження як потерпілої, зважаючи на те, що її чоловік ОСОБА_5 на той час перебував у стані, що унеможливлював подання ним відповідної заяви (а.с.40-43).

Після набуття ОСОБА_5 здатності користуватися процесуальними правами, він звернувся до Путивльського районного суду Сумської області з заявою про залучення його до провадження як потерпілого (а.с.38-39).

13.04.2026 в судовому засіданні ухвалою суду вказану заяву ОСОБА_5 було задоволено та залучено останнього до судового провадження, як потерпілого (а.с.107).

Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, ОСОБА_4 просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на її користь 650000 грн. моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення відносно її чоловіка ОСОБА_5 . Зокрема, заподіяну їй моральну шкоду ОСОБА_4 обґрунтовує заподіянням обвинуваченим ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень її чоловікові ОСОБА_5 . В той же час, в силу положень ч. 2 ст. 1168 ЦК Україні чоловікові (дружині) підлягає відшкодуванню виключно моральна шкода завдана смертю фізичної особи.

Беручи до уваги ту обставину, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, тому право вимоги відшкодування моральної шкоди належить виключно йому, зважаючи на ту обставину, що він набув здатності користуватися своїми процесуальним правами та особисто приймає участь у судовому провадженні у якості потерпілого.

Зважаючи на викладене, судом не вбачається законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_8 на її користь 650000 грн. моральної шкоди.

Що ж стосується позовних вимог потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 1950000 грн., то суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вказаних вимог, а саме у розмірі 280000 грн., виходячи з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди потерпілий ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що заподіяна йому відповідачем моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом та ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч.5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як вбачається з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 184/26/5418/В внаслідок отриманих під час ДТП травм потерпілому ОСОБА_5 з 11.04.2026 було встановлено ІІ групу інвалідності (а.с.165).

Як вбачається з листа ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 15.04.2026 № 628 потерпілий ОСОБА_5 отримав страхове відшкодування від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у загальному розмірі 421205 гр. 80 коп., в тому числі 19733 грн. 58 коп. страхове відшкодування витрат на лікування; 361047 грн. 50 коп. відшкодування з приводу тимчасової непрацездатності; 38291 грн. 44 коп. моральна шкода (а.с.142).

Крім того, обвинуваченим ОСОБА_8 в добровільному порядку було перераховано на банківський рахунок ОСОБА_5 120000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, що підтверджується копіями відповідних платіжних документів (а.с.127, 128, 129).

З огляду на таке, відповідно до вимог ч. 1 ст. 129 КПК України, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням часткового відшкодування заподіяної моральної шкоди страховиком та обвинуваченим, враховуються вимоги розумності і справедливості суд приходить до висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_5 280000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 слід відмовити.

Відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 20502 грн. 20 коп.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 30.09.2025 на майно вилучене в ході огляду місяця дорожньо-транспортної пригоди від 20.09.2025 на відкритій ділянці місцевості на перехресті вул. Центральної та вул. Вокзальної в с. Білани Сумського району Сумської області, а саме: 1) вантажний автомобіль «DAF» н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , належний ОСОБА_9 ; 2) напівпричеп «Bulthus» н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , належний ОСОБА_8 ; 3) легковий автомобіль «Renault Kangoo» н.з. НОМЕР_3 , без реєстраційних документів, належний ОСОБА_5 .

Питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.ч. 1,3 ст. 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, саме стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_5 280000 (двісті вісімдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 20502 грн. 20 коп.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 30.09.2025 на майно вилучене в ході огляду місяця дорожньо-транспортної пригоди від 20.09.2025 на відкритій ділянці місцевості на перехресті вул. Центральної та вул. Вокзальної в с. Білани Сумського району Сумської області, а саме: 1) вантажний автомобіль «DAF» н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , належний ОСОБА_9 ; 2) напівпричеп «Bulthus» н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , належний ОСОБА_8 ; 3) легковий автомобіль «Renault Kangoo» н.з. НОМЕР_3 , без реєстраційних документів, належний ОСОБА_5 .

Речові докази: вантажний автомобіль «DAF» н.з. НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання за адресою: м. Ромни, вул. Київська, 94 обвинуваченому ОСОБА_8 , - дозволити останньому використовувати на власний розсуд; напівпричеп «Bulthus» н.з. НОМЕР_2 , який передано на відповідальне зберігання за адресою: м. Ромни, вул. Київська, 94 обвинуваченому ОСОБА_8 , - дозволити останньому використовувати на власний розсуд; легковий автомобіль «Renault Kangoo» н.з. НОМЕР_3 , який зберігається на території спеціального майданчика для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 16а, - повернути потерпілому ОСОБА_5 та дозволити останньому використовувати зазначене майно на власний розсуд.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження вправі отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1