Решение № 138603370, 29.07.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/514/26

Провадження № 2-о/491/28/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 липня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

ВСТАНОВИВ:

У травня 2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт, що його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку зазначено у паспорті, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку зазначено у свідоцтві про смерть, є однією і тією ж особою.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті заявник звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для отримання виплати/допомоги на поховання на померлу ОСОБА_2 . Однак, 26 січня 2026 року відділом опрацювання документації № 2 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання пенсіонера. Рішення мотивоване тим, що заявник для оформлення допомоги на поховання звернувся з заявою, до якої було долучено, зокрема, копію свідоцтва про смерть матері. Та при розгляді матеріалів електронної пенсійної справи та визначенні права на виплату допомоги на поховання Відділом було встановлено, що на обліку в управлінні перебуває ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дані про яку внесено до електронної пенсійної справи згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 16 березня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області. Натомість у свідоцтві про смерть прізвище померлої значиться ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, наявна невідповідність у прізвищі померлої між наданими заявником документами для виплати на поховання та документами в електронній пенсійній справі. Отже, заявнику було відмовлено у виплаті допомоги у зв`язку з виявленими розбіжностями в написанні прізвища матері у свідоцтві про смерть та паспорті, який міститься в пенсійній справі. Заявник не виключає того факту, що прізвище матері в паспорті могло бути виправлено за невідомих йому обставин. У зв`язку з наведеним, оскільки вирішити порушене питання в позасудовий спосіб неможливо, виникає необхідність встановити юридичний факт. Встановлення факту в судовому порядку має для заявника юридичне значення, оскільки відповідне рішення суду про встановлення факту надасть йому можливість для подальшого здійснення його права щодо отримання виплати допомоги на поховання, передбаченої статтею 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 28 травня 2026 року відкрито провадження у вищевказаній справі, призначено судове засідання (а.с.28).

Протокольною ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 22 червня 2026 року задоволено заяву заявника судове засідання відкладено та розгляд справи призначено на 13 липня 2026 року (а.с.35).

Протокольною ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року, у зв`язку з неявкою заявника, судове засідання відкладено та розгляд справи призначено на 29 липня 2026 року (а.с.40).

У судове засідання заявник ОСОБА_1 на розгляд справи не прибув, натомість через канцелярію суду надав письмове клопотання, в якому просить розглянути справу у його відсутність, заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.48).

Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджує довідка про доставку електронного документу (а.с.41 зворотний). Водночас, через підсистему «Електронний суд» від представника Звірянської І.С., яка діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 02 вересня 2025 року (а.с.50 зворотний), надійшла заява, в якій просить суд розглянути справу за відсутності представника Головного управління (а.с.49).

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, положення частини третьої статті 223 ЦПК України, клопотання заявника та представника заінтересованої особи, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В частині першій статті 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 19, частиною першою статті 293 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у тому числі в порядку окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В частині першій статті 315 ЦПК України наведені факти, які можуть бути встановлені в судовому порядку.

Згідно частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі №753/21178/21 (провадження № 61-15630св23)).

В постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага на те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, зазначено, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку зазначено у паспорті, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку зазначено у свідоцтві про смерть, є однією і тією ж особою. Заявник позбавлений можливості в інший спосіб підтвердити цей юридичний факт.

Із заявлених вимог заявника вбачається, що у останнього виникли труднощі в реалізації його права на отримання допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 .

Так, відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Заявнику у виплаті допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 було відмовлено з підстави виявлення невідповідності у прізвищі померлої між наданими заявником документами для виплати допомоги на поховання та документами в електронній пенсійній справі. Так, при розгляді матеріалів електронної пенсійної справи та визначенні права на виплату допомоги на поховання було встановлено, що на обліку в управлінні перебуває ОСОБА_5 , дані прізвища, ім`я, по батькові та дата народження внесено в електронну пенсійну справу згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 16 березня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області. Натомість, у свідоцтві про смерть померлої значиться ОСОБА_6 .

Крім того, в рішенні про відмову у виплаті допомоги на поховання пенсіонера від 26 січня 2026 року № 951130132395 заявнику роз`яснено, що питання щодо виплати допомоги на поховання можливо розглянути за умови його звернення та наданням свідоцтва про смерть на прізвище ОСОБА_2 або згідно з рішенням суду (а.с.7).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено заявником у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. ЖеребковеАнаньївського району Одеської області, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , який є власником паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 21 січня 2014 року Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області(а.с.4-6, 28).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 років померла мати заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 21 січня 2026 року Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради(а.с.9).

Факт родинних відносин, а саме те, що заявник є сином померлої ОСОБА_2 , підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 01 квітня 1976 року Жеребківською сільською радою Ананьївського району Одеської області, згідно якого в графі «Мати» записана - « ОСОБА_2 , молдаванка» (мовою оригіналу) (а.с.13).

З копії заяви про видачу паспорта СРСР зразка 1974 року вбачається, що паспорт серії НОМЕР_6 виданий 23 лютого 1976 року на ім`я « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » (мовою оригіналу), місце народження значиться: с. Точилове Ананьївського району Одеської області, національність: молдаванка, замужем, чоловік ОСОБА_7 (а.с.18).

З копії заяви про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року вбачається, що 16 березня 1998 року з заявою про видачу паспорта звернулася громадянка « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », місце народження значиться: с. Точилове Ананьївського району Одеської області. За результатами розгляду заяви 16 березня 1998 року видано паспорт серії НОМЕР_1 . В заяві зазначено, що паспорт видано у зв`язку з обміном паспорта та на підставі паспорта громадянина колишнього СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_6 , виданого 23 лютого 1976 року Ананьївським РВВС (а.с.17).

В той же час, незважаючи на звернення громадянки ОСОБА_4 , останній за результатом розгляду заяви 16 березня 1998 року було видано паспорт серії НОМЕР_1 на ім`я « ОСОБА_5 » (а.с.46). Цей факт підтверджується наданою на запит заявника Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з архівної пенсійної справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 16 березня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.46-47). Саме згідно даних вказаного паспорту були внесені дані до електронної пенсійної справи відносно ОСОБА_8 .

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що заявником підтверджено причини та підстави звернення до суду, а також юридичні наслідки, які можуть породити у зв`язку з встановлення вказаного факту (отримання допомоги на поховання), суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку зазначено у паспорті, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку зазначено у свідоцтві про смерть, є однією і тією ж особою.

В заяві міститься вимога заявника про звільнення його від сплати судового збору у відповідності до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як особи з інвалідністю ІІ групи. На підтвердження цього факту надав суду копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_7 від 01 липня 2021 року (а.с.22).

З цього приводу суд зазначає наступне.

В преамбулі Закону України «Про судовий збір» визначено, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях в силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним (позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З огляду на викладене, заявник звільнений від сплати судового збору в силу пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 294, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Точилове Ананьївського району Одеської області, яку зазначено у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 16 березня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку зазначено у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 21 січня 2026 року Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради, є однією і тією ж особою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

заявник: ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 заінтересована особа:Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20987385, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна 83

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 29 липня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_____» ___20____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/514/26 Ананьївського районного суду Одеської області.