Решение № 138601960, 30.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10022/26

Справа №754/8872/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 23 694,00 грн та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

13.05.2026 представниця Позивача, Кудіна Анастасія Вячеславівна, яка діє на підставі довіреності, подала до суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (надалі - Позивач) до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 23 694,00 грн, з яких: 6 600,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 13 794,00 грн - заборгованість за процентами; 3 300,00 грн - заборгованість за неустойкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.10.2024 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Первісний кредитор) та Відповідачем було укладено Кредитний договір № 331790532. За цим договором Первісний кредитор надав Відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 6 600,00 грн строком на 30 днів (до 15.11.2024). Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання, припинивши повернення наданого кредиту у встановлені строки, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Право грошової вимоги за вказаним договором перейшло до Позивача на підставі договорів факторингу. Спочатку 22.07.2025 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/45, за яким право вимоги до Відповідача відступлено ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС". Надалі, 31.03.2026 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено Договір факторингу № 31/0326-02, згідно з яким право вимоги заборгованості до Відповідача набув Позивач.

Також Позивач просить покласти на Відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу (частина перша статті 190 ЦПК України). Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась за адресою місця проживання Відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_1 ). Поштовий конверт повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідача, який не має електронного кабінету в ЄСІТС, Суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, інформацію було доведено до відома через Портал Дія, а також шляхом направлення повідомлення на відому електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_2) та номер телефону, що вказані в кредитному договорі (НОМЕР_5).

Отже, Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).

Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву (частина восьма статті 178, частина друга статті 191 ЦПК України).

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

06.08.2024 ОСОБА_1 пройшов процедуру верифікації в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" через Систему BankID НБУ (верифікація через Систему BankID НБУ полягає в отриманні ідентифікаційних даних Позичальника в порядку, передбаченому Положенням про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107). Параметри верифікаційної сесії, включаючи дату та час запиту й отримання інформації, зафіксовані в електронній системі Кредитодавця за унікальним ідентифікатором сесії передачі даних e24b35ae-3486-4599-88df-688ba7cbceae.

Проходження цієї процедури дозволило первісному кредитору отримати необхідні відомості про особу Позичальника з надійного джерела (банку-ідентифікатора) для підтвердження його дієздатності, реєстраційних даних платника податків та інших відомостей.

16.10.2024 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" в електронному вигляді сформувало Паспорт споживчого кредиту за програмою "Смарт" для ОСОБА_1 . Паспорт визначає орієнтовну загальну вартість кредиту в розмірі 8 580,00 грн, що складається з тіла кредиту 6 600,00 грн та дисконтних процентів у сумі 1 980,00 грн за базовою ставкою 365,00% річних.

16.10.2024 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" в особі директора Сінченка Сергія Анатолійовича та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи укладено кредитний договір № 331790532 в електронній формі. За умовами договору Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі 6 600,00 грн строком на 30 днів (до 15.11.2024) на споживчі потреби. ОСОБА_1 підписав договір одноразовим електронним ідентифікатором WJWR, надісланим у SMS-повідомленні, введення якого зафіксовано 16.10.2024 о 12:05:01. На договір також накладено кваліфікований електронний підпис директора Сінченка С.А. з відміткою часу.

На підтвердження факту надання Відповідачу кредитних коштів у розмірі 6 600,00 грн на виконання умов Кредитного договору Позивачем надано Довідку вих. № 331790532/02042026/Е від 02.04.2026, видану первісним кредитором ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", та платіжну інструкцію № 010c15d8-5164-4290-97cf-0eb9bd1031e7 від 16.10.2024.

Згідно з наданими документами, 16.10.2024 о 12:05:05 первісним кредитором було ініційовано платіжну операцію № 42906-95117-75714 для перерахування кредитних коштів у безготівковій формі на користь Відповідача. Ця платіжна операція була успішно завершена банком платника АТ "Райффайзен Банк" 16.10.2024 о 12:05:14 шляхом переказу грошових коштів у сумі 6 600,00 грн на банківську картку Відповідача № НОМЕР_6 із призначенням платежу "Переказ коштів згідно договору № 331790532 від 16.10.2024, ОСОБА_3 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer ДР".

14.11.2024 ОСОБА_1 здійснив єдиний платіж на погашення заборгованості за відсотками у розмірі 1 914,00 грн.

15.11.2024 настав встановлений кредитним договором строк повернення основної суми кредиту. ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 600,00 грн не повернув та припинив обслуговування кредиту, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість та розпочалося нарахування відсотків за користування кредитом поза межами дисконтного періоду за базовою ставкою.

22.07.2025 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" в особі директора Сінченка Сергія Анатолійовича та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" в особі директора Патіюка Віталія Вікторовича укладено Договір факторингу № МВ - ТП/45 та підписано Реєстр прав вимог від 22.07.2025. Відповідно до умов договору, ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило на користь ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 331790532 від 16.10.2024 у загальному розмірі 14 256,00 грн. Зазначена сума заборгованості на момент відступлення складалася з: 6 600,00 грн основного боргу, 4 356,00 грн нарахованих процентів та 3 300,00 грн неустойки. Сума фінансування (ціна продажу права вимоги) за цим боржником визначена сторонами у розмірі 2 640,00 грн, що становить 40,00% від суми основного боргу. Договір факторингу та додатки до нього підписані сторонами у сервісі електронного документообігу "Вчасно" о 16:33.

31.03.2026 між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" в особі директора Патіюка Віталія Вікторовича та ТОВ "ФК "ЄАПБ" в особі Генерального директора Ревунова Романа Олеговича укладено Договір факторингу № 31/0326 - 02 та підписано Реєстр прав вимог № 1. За умовами цього договору ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" відступило на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" права грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 331790532. Загальна сума заборгованості Відповідача на дату переходу прав вимоги становила 23 694,00 грн, з яких: 6 600,00 грн основного боргу, 13 794,00 грн нарахованих процентів та 3 300,00 грн неустойки.

02.04.2026 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" за підписом директора Сінченка С.А. видало довідку вих. № 331790532/02042026/Е на підтвердження факту відступлення права вимоги за кредитним договором № 331790532 від 16.10.2024 на користь ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", яка завірена кваліфікованим електронним підписом директора.

06.04.2026 ТОВ "ФК "ЄАПБ" платіжною інструкцією № 73 здійснило оплату за Договором факторингу № 31/0326 - 02 від 31.03.2026 на користь ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС". Перерахування коштів у сумі 5 068 922,11 грн здійснено з рахунку ТОВ "ФК "ЄАПБ" в АТ "ПУМБ" на рахунок ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" в АТ "КРЕДОБАНК" із призначенням платежу "Оплата згідно договору факторингу № 31/0326 - 02 від 31.03.2026 року, без ПДВ".

Щодо суми основого боргу

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15).

У пунктах 15.15, 15.16 постанови від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21 Велика Палата Верховного Суду з посиланням на висновки у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зауважила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), адже за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від стандарту "достатність доказів", підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17Верховний Суд, вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, наголосив на тому, що вже неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У справі, що розглядається, введення Відповідачем на вебсайті унікального SMS-коду, який був надісланий на його особистий номер телефону, згідно із законом за правовими наслідками прирівнюється до договору, укланеного у письмовій формі (статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", стаття 207 ЦК України). Використання відповідачем логіну, паролю та одноразового ідентифікатора створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою.

Матеріали справи не містять доказів несанкціонованого використання персональних даних Відповідача третіми особами. Водночас проходження Відповідачем процедури верифікації та ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" через Систему BankID Національного банку України дозволило первісному кредитору отримати необхідні відомості про особу Позичальника з надійного джерела (банку-ідентифікатора) для підтвердження його дієздатності, реєстраційних даних платника податків та інших відомостей.

Довідка первісного кредитора ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" разом із платіжною інструкцією є належними та допустимими доказами у справі, які містять повну інформацію про здійснення безготівкового платежу в межах договірних відносин між первісним кредитором та Відповідачем, підтверджують проведення реальної фінансової операції з перерахування коштів у сумі 6 600,00 грн на банківську картку Відповідача № 5354-32хх-хххх-5888, що повністю відповідає вимогам процесуального законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів. Такі докази у сукупності з електронним договором є належними первиннимм документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Суд звертає увагу, що не вважає факт перерахування коштів доведеним лише через те, що про нього заявив Позивач. Ця обставина встановлюється як юридичний факт виключно на підставі оцінки поданих Позивачем доказів (договору та розрахункового документа надавача платіжних послуг). Укладенню договору передувала ідентифікація Відповідача за допомогою Системи BankID НБУ. Відповідач самостійно вказав у заявці номер картки, на яку необхідно перерахувати кошти. Відповідач, маючи безперешкодний доступ до виписок за власним банківським рахунком, не надав жодних доказів чи заперечень на спростування позовних вимог, клопотання про витребування доказів не заявляла, тому Суд, застосовуючи стандарт вірогідності доказів (стандарт більшої переконливості), доходить висновку, що відомості надавача платіжних послуг про успішну транзакцію на картку Відповідача визнаються належним, допустимим і достатнім доказом реального перерахування кредитних коштів у розумінні Закону України "Про платіжні послуги". Отже факт перерахування коштів є доведеним.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надала Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої кредитної заборгованості.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок заборгованості та встановив, що Відповідач протягом дії договору здійснив єдиний платіж на погашення заборгованості за відсотками у розмірі 1 914,00 грн. Відповідач порушив умови договору, не повернувши кредитні кошти у встановлений строк, тобто до до 15.11.2024. Залишок заборгованості за основною сумою боргу за договором становить 6 600,00 грн. Ця сума основного боргу є доведеною і підлягає стягненню.

Щодо нарахування відсотків

Згідно з умовами пункту 8.3 Договору Базова процентна ставка становить 1,00 % відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 (триста шістдесят п`ять) відсотків річних.

Відповідно до пункту 8.5.1 Договору, на період з 16.10.2024 по 15.11.2024 (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно його розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 1,00 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 365,00 (триста шістдесят п`ять) відсотків річних.

Згідно з пунктом 8.5.2 Договору, на випадок якщо Позичальник вчинить описані в пункті 3.2 договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 15.11.2024 Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно його розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 1,00 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 365,00 (триста шістдесят п`ять) відсотків річних.

За змістом пункту 5 Паспорта споживчого кредиту та пункту 7.4.1 договору, проценти за користування Кредитом сплачуються в кінці Дисконтного періоду кредитування (не пізніше останнього дня Дисконтного періоду), а у разі користування Кредитом понад встановлений строк Дисконтного періоду - кожного дня користування Кредитом. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування або Поновлення Дисконтного періоду, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, обчисленої відповідно до правил цього Договору.

Водночас у пункті 12.4 Договору передбачено, що сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору або його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування такими грошовими коштами за ставкою 365,00 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)).

Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem.

Суд виходить з того, що строк кредитування, протягом якого кредитор мав право нараховувати договірні проценти, за договором становив 30 днів та сплив 15.11.2024 року. Докази продовження строку кредитування відсутні. Отже, з урахуванням вказаних вище висновків Великої Палати Верховного Суду, проценти за договором підлягають нарахуванню лише до 15.11.2024 року включно, тобто, протягом строку кредитування.

При цьому підстави для нарахування відсотків згідно з частиною другою статті 625 ЦК України відсутні, оскільки під час воєнного стану такі відсотки не нараховуються згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України

Суд здійснив власний розрахунок та визначив розмір процентів, що підлягають стягненню за 30 днів строку кредитування. Щоденна сума процентів становить 66,00 грн (що відповідає погодженій сторонами процентній ставці 1,00 % в день від суми 6 600,00 грн). Загальна сума процентів за 30 днів дорівнює 1 980,00 грн (66,00 грн х 30 днів). У цій частині вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що 14.11.2024 року Відповідач здійснив платіж у розмірі 1 914,00 грн на погашення заборгованості за процентами, розмір несплачених процентів за період користування кредитом, що підлягає стягненню, становить 66,00 грн (1 980,00 грн - 1 914,00 грн).

Вимога Позивача про стягнення решти процентів у розмірі 13 728,00 грн (13 794,00 грн - 66,00 грн), які були нараховані поза межами строку дії договору, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення штрафу (неустойки)

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за штрафом (неустойкою) у розмірі 3 300,00 грн.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має універсальний (загальний) характер і захищає всіх позичальников в період воєнного стану, незалежно від дати укладення кредитного договору. Закон № 3498-IX від 22.11.2023 не впливає на застосування норми ЦК України, який є Основним актом цивільного законодавства України (частина друга статті 4 ЦК України). Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічний підхід зайняв Конституційний Суд України у рішенні від 13.03.2012 № 5-рп/2012 у справі про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)).

Отже, та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року не виключають необхідність застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Ураховуючи, що договір був укладений, і прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, Відповідач звільнений від відповідальності у виді сплати штрафу (неустойки) в силу прямої вказівки закону. Відтак, нарахування Позивачем (чи Первісним кредитором) штрафу є безпідставним, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

У цій справі Позивач набув права вимоги до Відповідача за договором № 331790532 від 16.10.2024 року внаслідок низки послідовних відступлень. Спочатку ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило право вимоги ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" (Договір факторингу № МВ-ТП/45 від 22.07.2025 року). Згодом ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" відступило це право Позивачу на підставі Договору факторингу № 31/0326-02 від 31.03.2026 року.

Факт переходу права вимоги підтверджується Реєстром прав вимоги № 1 від 31.03.2026 року до Договору факторингу № 31/0326-02 від 31.03.2026 року (де боржник ОСОБА_1 вказаний під порядковим номером 2734). Крім того, на виконання умов договору факторингу Позивач сплатив вартість відступлених прав вимоги, що підтверджується Платіжною інструкцією № 73 від 06.04.2026 року на суму 5 068 922,11 грн. Отже, набуття Позивачем статусу нового кредитора підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Позивач має право вимагати сплату заборгованості, оскільки кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Презумпція чинності цього договору факторингу не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Щодо обізнаності Відповідачки про заміну кредитора, Суд зазначає, що відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, і в такому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що Відповідачка здійснила будь-які платежі на погашення кредитної заборгованості як на рахунок нового, так і первісного кредитора. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено частково: стягнуто 6 666,00 грн із заявлених 23 694,00 грн, що становить 28,134 % від ціни позову. Відповідно, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме в сумі 749,03 грн (2 662,40 грн х 6 666,00 / 23 694,00).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за Договором № 331790532 від 16.10.2024 року у загальній сумі 6 666,00 грн (шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 00 копійок), що включає: 6 600,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 66,00 грн - заборгованість за процентами; а також судовий збір у розмірі 749,03 грн. Загальна сума стягнення становить 7 415,03 грн.

У задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 13 728,00 грн заборгованості за процентами та 3 300,00 грн за неустойкою) - відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ "ТАСкомбанк").

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може быть оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України), 30.07.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО