Решение № 138601907, 29.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 740/479/26

провадження № 2/753/9013/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2026 до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області електронними засобами зв`язку через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 31 850 грн заборгованості за кредитним договором № 2572072 від 26.06.2020, витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. та судові витрати.

Позовна заява обгрунтована тим, що 26.06.2020 між ТОВ "Авентус Україна" і ОСОБА_1 було укладено договір № 2572072 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн, та зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі та можливі штрафні санкції, що передбачені кредитним договором. На підставі договору відступлення прав вимоги, укладеного між ТОВ "Мілоан" і ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2572072 від 26.06.2020. Внаслідок невиконання зобов`язань за вказаним договором загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, станом на дату подання позовної заяви становить 31 850,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 21 850,00 грн заборгованість за відсотками, які позивач просив стягнути з відповідача, а також відшкодувати сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 гривень.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.02.2026 справу направлено до Дарницького районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 06.04.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію чи була успішною транзакція, здійснена 26.06.2020, в сумі 10000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ); чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 .

10.04.2026 до суду представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано візив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечуюючи щодо задоволення позову, зазначає, що нараховані позивачем проценти за користування кредитом, є незаконними, оскільки нарахування процентів здійснювалося протягом 245 днів, тоді як строк кредитування 25 днів. Також вказала про те, що відповідач є інвалідом війни ІІ групи, та є учасником бойових дій. Висновком ВЛК від 14.08.2023 відповідач визнаний таким, що потербує постійного стороннього супроводу. Відповідач не має ніякого нерухомого майна, єдиним засобом для існування є пенсійні виплати, тому будь яке стягнення цих коштів чи накладення обмежень користування картковими рахунками фактично позбавлять відповідача засобів до існування. Звернення щодо врегулювання питання заборованості з відповідними підтверджуючими статус відповідача документами, було залишене позивачем без відповіді. Витрати на правничу допомогу вважає завищеними.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2020 між ТОВ "Авентус Україна" і ОСОБА_1 було укладено договір № 2572072 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора М879451.

За умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн, строком кредитування 25 днів до 21.07.2020. Відповідно до Графіку платежів повернення кредиту та сплата нарахованих відсотків здійснюється одноразово.

Відповідно до п. 1.5. тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка - 1,33% в день від суми кредиту, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 договору (без пролонгацій), якщо в цей строк позивач здійснив повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідуюють за датою закінчення такого строку; стандартна процентна ставка - 1,90% в день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки, у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користуваня кредитом відповідно до п. 4.1 - 4.6 договору, та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Відповідно до п. 1.8 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою - 13 325,00 грн, за стандартною ставкою - 14 750,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 5.1 договору, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь якою третьою особою без окремої згоди позивача.

Окрім цього, пунктом 5.3 договору передбачено, що споживач має право відмовитися від укладення цього договору без пояснення причин, у випадку письмового повідомлення товариства протягом 14 календарних днів з моменту підписання та отримання примірника цього договору та повернення товаристу загальної суми кредиту.

Відповідно до довідки за підписом директора ТОВ "Авентус Україна" Довгаль В. договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М879451, який було направлено на номер телефону НОМЕР_3 , 26.06.2020 13:54:17.

ТОВ "Авентус Україна" перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 суму у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ "Приват Банк", на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , та 26.06.2020 на вказану карту було зараховано 10 000 грн.

Відповідно до картки обліку договору по договору № 2572072 від 26.06.2020 : 26.06.2020 надано кредит в розмірі 10 000 грн.; з 26.06.2020 по 20.07.2020 включно нарахування процентів здійснювалося згідно з п. 1.5.1. договору; з 22.07.2020 по 13.11.2020 нарахування процентів здійснювалося згідно з п. 1.5.2 договору.

26.02.2021 року ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, згідно з пунктом 1.1. якого на умовах, встановлених цим Договором Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).

До матеріалів справи долучено витяг з реєстру боржників за договором відступлення прав вимог № ККАУ-26022021 від 26.02.2021, відповідно до якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 2572072 від 26.06.2020 на суму 31 850 грн.

Відповідно до картки обліку договору по договору № 2572072 від 26.06.2020, заборгованість складає 31 850 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 21 850 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно з частиною 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Копія договору факторингу та наданий витяг з реєстру прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи зазначене, факт підписання відповідачем договору про споживчий кредит № 2572072 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31 850 грн.

Так, з договору про надання споживчого кредиту № 2572072 від 26.06.2020, вбачається, що сторонами погоджено, що строк кредиту 25 днів, дата повернення - 21.07.2020.

Умовами договору передбачено пролонгацію строку кредитування, зокрема, п.п. 4.3 визначено, пропозиція споживача що продовженя строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Відповідно до п. 4.5 договору, у випадку акцептування товариством пропозиції споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених у п. 4.3 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Враховуючи що відповідачем 21.07.2020 було здійснено платіж у розмірі нарахованих відсотків 3 350 грн, у зв`язку із чим утворилися підстави для пролонгації строку кредитування із застосуванням стандарної процентної ставки, який фактично збільшує орієнтовну вартість кредиту (в частині визначення розміру відсотків), тому здійснене позивачем нарахування відсотків за користування кредитом до 13.11.2020 включно у розмірі 21850 грн відповідає умовам договору, та є правомірним.

Враховуючи, що відбулася пролонгація строку дії договору до 15.08.2020 включно, саме протягом даного строку + 90 днів прострочення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки у загальному розмірі 21 850 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача суми заборгованості за кредитом та процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, є обґрунтованими, відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що відповідач є інвалідом війни, а тому він звільняється від сплати нарахованих відсотків з огляду на наступне.

Водночас, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуютьсяз, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони №322/2/7142 від 21.08.2014.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 04.09.2024 у справі 426/4264/19.

Суд звертає увагу на те, що заборгованість відповідача виникла станом на 13.11.2020, тобто до моменту введення в Україні воєнного стану 24.02.2022, та отримання ним статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 09.12.2025.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акта наданих послуг № 651 від 12.01.2026 і детального опису наданих послуг до вказаного акта, згідно з якими витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 8 000 грн.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність визначення до відшкодування таких витрат у розмірі 2 500 грн.

Зважаючи, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі, однак відповідач є інвалідом ІІ групи, тому судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн підлягає відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. 207, 512, 514, 526, 610, 611, 1046-1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором № 2572072 від 26.06.2020 31 850,00 грн та витрати на правничу допомогу 2 500,00 гр, а всього: 34 350,00 грн.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за рахунок Держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1,28 корпус, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 29.07.2026.