Решение № 138599963, 16.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 2/201/1186/2026

ЄУН 201/12993/25

Соборний районний суд міста Дніпра

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.07.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра

у складі головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

представника позивача за первісним позовом Данильченка Р.В.,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за первісним позовом Комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

та зустрічним позовом ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 )

до Комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської ради (далі - КП «ТЕПЛОЕНЕРГО»)

про визнання незаконними дій,

установив:

I. Стислий виклад позиції учасників справи

1.Представник КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , на предмет стягнення з останньої на свою користь 72 736, 20 грн, з яких: 40 592,51 грн - основний борг, 6 575,15 грн - 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 25 568,54 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позивних вимог посилається на те, що відповідач є споживачем послуг позивача. Згідно з державною програмою забезпечення населення послугами теплопостачання протягом опалювальних сезонів з жовтня 2016 року по 2025 рік позивач надавав теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №001589 зареєстрованим користувачами таких послуг є ОСОБА_1 .Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритого на ім`я відповідача ОСОБА_1 , яка повинна була сплачувати за надані послуги щомісячно, але оплата за ці послуги не здійснювалася належним чином, у зв`язку з чим станом на 31.07.2021 року нараховується борг перед позивачем у сумі 34 977,87 грн за період з 01.10.2016 року по 31.07.2021 року, який було реструктуризовано шляхом укладання зі споживачем договору про реструктуризацію заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання №237/2021р./Ц.О.А. строком на 48 місяців. Відповідно до пункту 3 цього договору передбачено, що у разі порушення споживачем умов вказаного договору, підприємство КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» має право на примусове стягнення суми заборгованості в судовому порядку, чим позивач і скористався. У зв`язку із зазначеним Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за постачання теплоенергії, 3% річних, інфляційні збитки та пеню.

2.У відзиві Відповідачка зазначила, що позивач, на її думку, шляхом обману, завідомо знаючи про те, що він не поставляв теплову енергію, оскільки не мав на балансі теплових мереж та котелень, вписав в договір реструктуризації суму боргу в розмірі 16 461 грн до 2016 року, яку вимагає сплатити разом з нарахованими інфляційними витратами та 3 % річних за 6 років, що підтверджується рішенням Дніпровської міської ради від 27.07.2016 року № 28/12 Про надання дозволу на передачу з балансу КП «Дніпропетровські теплові мережі» на баланс КП «Тепломережі» об`єктів та мереж теплопостачання", яке було першим рішенням, пов`язаним з передачею на баланс позивача об`єктів та мереж теплопостачання. Також вказала, що у порушення розпорядження міського голови від 30.03.2018 року № 263-р Про закінчення опалювального сезону 2017-2018 року у м.Дніпро", яким передбачено закінчення опалювального сезону 01.04.2018 року, позивач нарахував за 4.4 дні квітня 2018 року заборгованість у сумі 365,54 грн за відсутності опалення у цей час, а за квітень 2021 року, коли було вказано 0 днів опалення позивач нарахував 466,83 грн. Зазначає, що Позивач безпідставно нарахував інфляційні витрати та 3 проценти річних з жовтня 2016 по квітень 2017 року рік, в той час як була здійснена оплата за цей період в повному обсязі та з оплатою авансом на наступний період, що підтверджується особовим рахунком Окрім того зазначає, позивач в порушення п.35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, якими передбачено, що оплата послуги здійснюється не пізніше останнього місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу) нараховує вказані інфляційні витрати за 16 днів жовтня 2016 року, які були сплачені своєчасно, з 01 жовтня 2016 року.

3.27.11.2025 року від відповідача до суду надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої остання просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування заборгованості за теплопостачання в розмірі 16 461,64 грн за період до 01.10.2016 року; вважати продовженим договір реструктуризації заборгованості за послуги теплопостачання від 11.08.2021 року № 237/2021/Ц.О.К. укладеного між нею та КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» на строк 55 місяців; стягнути з КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

У подальшому було задоволено заяву ОСОБА_1 від 13.04.2026 року та прийнято відмову від зустрічного позову в частині «вважати продовженим договір реструктуризації заборгованості за послуги теплопостачання від 11.08.2021 року № 237/2021/Ц.О.К. укладеного між ОСОБА_1 та КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» на строк 55 місяців».

В обґрунтування зустрічного позову заявниця посилалась на те, що із наданого відповідачем особистого рахунку 4-10687 перед розрахунком суми за жовтень 2016 року у розмірі 998,00 грн, здійснена приписка суми у розмірі 16 461, 64 грн за не існуючий період та за межами строку позовної давності. Таким чином відповідач у своєму первісному позові, на думку заявниці, зробив фальсифікацію суми боргу, про що їй стало відомо у жовтні 2025 року. Вказує, що як вбачається із її особистого рахунку з 01.10.2016 року по 15.04.2017 року була нарахована сума у розмірі 4 485, 25 грн, проте вона сплатила 5 263, 27 грн, а, отже, мала переплату в сумі 778, 02 грн. Також звернула увагу суду про протиправне, на її думку, не нарахування субсидії за вказаний період. Також вказувала, що нарахування пені за прострочення сплати не може бути нараховано з 01.07.2020 року до 2024 року. Крім того стверджує, що її квартиру було пошкоджено внаслідок бойових дій, тому підлягають застосуванню положення, які містяться у Постанові Кабінет Міністрів України від 5 березня 2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі Постанова №206), що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та не повне несення плати за житлово-комунальні послуги населенням , якщо нерухоме майно споживача було пошкоджене внаслідок воєнних (збройних) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги. Стверджує, що повідомляла про це КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» 17.04.2025 року, що підтверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, який був складений ст.слідчим СВ відділу поліції № 2 ДПУП ГУНП в Дніпропетровській області. ст. лейтенантом Клименком О.Д. Зазначила, що Законом України Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію не передбачено стягнення заборгованості в суді за наявності договору реструктуризації. Тому дії відповідача по зверненню до суду шодо стягнення з неї заборгованості вважає такими, що суперечать ст.4 вищевказаного Закону України.

4.Представником Позивача до суду подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначив про безпідставне посилання позивачки за зустрічним позовом щодо неправомірності нарахування заборгованості за теплопостачання в розмірі 16 461,64 грн за період до 01.10.2016 року поза межами строку позовної давності, оскільки своїми діями щодо укладення договору реструктуризації остання цей борг визнала. Указує, що Позивачем за зустрічним позовом (Відповідачем за первісним позовом) належними та допустимими доказами (контррозрахунком) не спростовано розміру заборгованості, що утворилась у зв?язку з неналежною оплатою послуг з постачання теплової енергії, тому слід вважати доведеним факт наявності у останньої заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії у заявленому Позивачем за первісним позовом розмірі. Також звертає увагу суду на те, що стягнення Позивачем за первісним позовом пені не є предметом його позовної заяви, тобто, така позовна вимога останнім не заявлялася. Зауважив, що положення Постанова №206 не можуть бут застосовані до позивачки, оскільки остання не відноситься до вказаних у Постанові категорій.

5.У подальших заявах по суті спору представник позивача за первісним позовом зазначив, що Дніпровською міською радою будь-яке рішення стосовно котельні, яка обслуговує будинок АДРЕСА_2 , не приймалося та відповідно до Акту приймання - передачі основних засобів від 30.10.2003 року за №294 котельня та обладнання були прийняті від Обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго». Початком споживання послуги з постачання теплової енергії згідно наявної в матеріалах справи Довідки від 12.10.2025 року № 9233 Відповідача за первісним позовом зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є 02.08.1996 року. Звертає увагу, що позивачка за зустрічним позовом жодних доказів у підтвердження сплати заборгованості за теплопостачання в розмірі 16 461,64 грн за період до 01.10.2016 року не представлено. Зазначив, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право, у тому числі, здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду, тому, оскільки будинок АДРЕСА_2 , в якому знаходиться квартира Відповідача за первісним позовом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обладнано вузлом комерційного обліку, здійснення КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» перерахунку за спожиту теплову енергію споживачу протягом місяця після закінчення опалювального періоду за фактичними показниками вузла обліку теплової енергії не суперечить чинному законодавству України, отже є правомірним.

II. Процесуальні дії у справі

6.Ухвалою суду від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі. Судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

7.У судовому засіданні 07.11.2025 року постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання та витребувано докази.

8.28.11.2025 року справа знята з розгляду у зв`язку з відрядженням судді.

9.27.11.2025 року від відповідача до суду надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої остання просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування заборгованості за теплопостачання в розмірі 16 461,64 грн за період до 01.10.2016 року; вважати продовженим договір реструктуризації заборгованості за послуги теплопостачання від 11.08.2021 року № 237/2021/Ц.О.К. укладеного між нею та КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» на строк 55 місяців; стягнути з КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

10.У судовому засіданні 11.12.2025 року постановлено ухвалу, якою суд прийняв до розгляду зустрічний позов, поданий відповідачем. Також, постановлена ухвала про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та відкладеного судове засідання.

11.29.01.2026 року справа знята з розгляду у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду, що зафіксовано у відповідній довідці.

12.У підготовчому засіданні 06.02.2026 року постановлена ухвала про продовження строку на подання доказів до наступного підготовчого засідання та його відкладення.

13.Ухвалою суду від 20.02.2026 року відкладено підготовче засідання та продовжено його строк.

14.11.03.2026 року, 25.03.2026 року та 15.04.2026 року у підготовчому засіданні постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання.

15.У підготовчому засіданні постановлена ухвала про повернення без розгляду уточненої зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 від 10.03.2026 року.

16.Крім того, задоволено заяву ОСОБА_1 від 13.04.2026 року та прийнято відмову від зустрічного позову в частині «вважати продовженим договір реструктуризації заборгованості за послуги теплопостачання від 11.08.2021 року № 237/2021/Ц.О.К. укладеного між ОСОБА_1 та КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» на строк 55 місяців».

17.Водночас, суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів від 10.05.2026 року.

18.Ухвалою суду від 13.05.2026 року постановлено закрити підготовче провадження у даній цивільній та призначено її розгляду по суті.

III. Заяви, клопотання

19.Представник Позивача за первісним позовом у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

20.Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні проти задоволенні первісних позовних вимог заперечувала та просила у їх задоволення відмовити, зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити.

IV. Установлені судом фактичні обставини

21.Відповідно до Акту приймання-передачі основних засобів від 30.10.2003 року за №294 котельня та обладнання, у тому числі котельня по вул.Погребняка, (колишня адреса вул.Погребняка, 2-А), через яку, зокрема, здійснюється теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , були прийняті на баланс КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» від Обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго». Відтак КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» належить право вимоги за зобов`язаннями, які виконувались Обласним комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго».

22.Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з 02.08.1996 року є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надавалися Обласним комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго» та зараз надаються КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» на опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є також ОСОБА_1

23.11.08.2021 року між сторонами було укладено договір №237/2021р./Ц.О.А. про реструктуризацію заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за вказаною адресою. Згідно умов такого договору відповідач зобов`язалася протягом 48 місяців, починаючи з серпня 2021 року, погасити означену заборгованість (останній платіж у липні 2025 року).

24.Пунктом 2 вищезазначеного договору передбачено, що споживач здійснює оплату не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем. За схемою реструктуризації, що викладена у вищезазначеному договорі першій платіж у розмірі 728,97 грн на погашення основної суми заборгованості мав бути вчинений у серпні 2021 року та останній в сумі 728,70 грн у липні 2025 року.

25.Крім того, умовами п. 3 вищевказаного договору передбачено, що у разі порушення споживачем умов даного договору, підприємство КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» має право на примусове стягнення суми заборгованості в судовому порядку.

26.Окрім зазначеного, КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» здійснювало постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , у період з грудня 2021 року по квітень 2025 року.

27.У свою чергу позивач за первісним позовом наголошує, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором про реструктуризацію заборгованості за послугу з постачання теплової енергії не виконала, а також не сплачувала послуги теплопостачання у зв`язку з чим відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 01.10.2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 72 736, 20 грн, з яких: 40 592,51 грн - основний борг, 6 575,15 грн - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, 25 568,54 грн - інфляційні втрати.

28.Відповідачка за первісним позовом проти позову заперечує і просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування заборгованості за теплопостачання в розмірі 16 461,64 грн за період до 01.10.2016 року, а також відмовити у зв`язку з недоведеністю факту постачання теплової енергії за її адресою саме позивачем та з підстав безпідставності і незаконності нарахування суми позовних вимог.

V. Оцінка суду

29.Між сторонами у справі існують правовідносини з постачання теплової енергії, які регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (далі - Правила), ЦК України, Житловим кодексом України (далі - ЖК України), Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

30.Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають з дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але по аналогії породжують цивільні права і обов`язки.

31.Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

32.Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

33.Відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

34.Відповідно до вимог п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

35.За змістом статті 322 ЦК України власники зобов`язані оплачувати комунальні послуги.

36.Згідно із ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

37.Статтею 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

38.Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги за кожен розрахунковий період окремо, якщо вони фактично отримували такі послуги.

39.Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а Відповідачем не спростовано того, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими Позивач надавав відповідні послуги з теплопостачання, а Відповідач був зобов`язаний сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

40.Крім того між сторонами виникли правовідносини на підставі договору №237/2021р./Ц.О.А. про реструктуризацію заборгованості за послугу з постачання теплової енергії 11.08.2021 року, за умовами якого відповідачка за первісним позовом взяла на себе обов`язок з погашення заборгованості, яка виникла станом на 31.07.2021 року, визнавши при цьому надання позивачем послуг з теплопостачання в її квартиру.

41.Положеннями ч. 1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

42.Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

43.Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

44.Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

45.Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

46.Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

47.Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

48.Нормами ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

49.Крім того, вимогами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

50.З огляду на зазначене вище, із врахуванням обов`язку Відповідача оплачувати спожиту теплову енергію, суд дійшов до висновку, що Відповідач не виконав свого обов`язку з оплати спожитої теплової енергії за договором №237/2021р./Ц.О.А. від 11.08.2021 року про реструктуризацію заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 34 977, 87 грн та у розмірі 5614,64 грн за період з грудня 2021 року по вересень 2025 року.

51.Окрім цього, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін, які передбачають наявність грошового зобов`язання, та на такі правовідносини поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

52.Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

53.При цьому інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів в наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

54.Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

55.Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 25 568,54 грн та 3% річних в сумі 6 575,15 грн підлягає задоволенню.

56.У відзиві Відповідачка за первісним позовом звертає увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла Постанова № 206, яка застосовується з 24.02.2022 року, в умовах воєнного стану, відповідно до якої, до припинення воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

57.У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався і триває на даний час.

58.Постановою № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

59.Відповідно до п. 2 вказаної Постанови вона набирає чинності з дня опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

60.З розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних убачається, що нарахування здійснювалось позивачем по лютий 2022 року, тобто до набрання чинності Постанови, отже аргументи відповідачки за первісним позовом в цій частині є безпідставними.

61.Доводи щодо пошкодження житла та повідомлення постачальника теплової енергії про цей факт належним чином Відповідачка за первісним позовом не підтвердила жодними доказами (акти про пошкодження, складені уповноваженим органами, листи, поштові квитанції тощо), а надана фотокопія заяви до правоохоронного органу не може бути прийнята як такий доказ оскільки не містить відомостей про наведене.

62.Заперечуючи про невірний розрахунок відповідачка переконливих доводів не навела, контррозрахунки не представила.

63.Суд також не може взяти до уваги посилання сторони відповідача на її скрутне матеріальне становище, як на підставу не виконання своїх зобов`язань перед позивачем, оскільки за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів.

64.Доводи відповідачки за первісним позовом щодо безпідставності нарахування заборгованості за теплопостачання в розмірі 16 461,64 грн за період до 01.10.2016 року та недоведеність постачання теплової енергіїКП «ТЕПЛОЕНЕРГО» до її буднику спростовуються Актом приймання-передачі основних засобів від 30.10.2003 року за №294, згідно якого котельня та обладнання, у тому числі котельня по АДРЕСА_3 ), через яку, зокрема, здійснюється теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , були прийняті на баланс КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» від Обласного комунального підприємства «Дніпротеплоенерго». Відтак КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» належить право вимоги за зобов`язаннями, які виконувались Обласним комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго».

65.Крім того, аргументи відповідачки за первісним позовом щодо безпідставного нарахування поза межами опалювального періоду спростовуються поясненнями позивача за первісним позовом, згідно яких теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право, у тому числі, здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду, тому, оскільки будинок АДРЕСА_2 , в якому знаходиться квартира Відповідача за первісним позовом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обладнано вузлом комерційного обліку, здійснення КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» перерахунку за спожиту теплову енергію споживачу протягом місяця після закінчення опалювального періоду за фактичними показниками вузла обліку теплової енергії не суперечить чинному законодавству України. Отже, доводи відповідачки за первісним позов в цій частині є безпідставними.

66.Посилання відповідачки за первісним позовом щодо безпідставного нарахування пені судом також не можуть прийняті до уваги ураховуючи те, що позивачем за первісним позовом таких вимог не заявлено.

67.Інші доводи відповідачки за первісним позовом спростовуються вищевикладеним.

68.У заявах по суті спору відповідачка за первісним позовом звертала увагу на строки позовної давності до позовних вимог і суд вважає необхідним зазначити таке.

69.Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

70.Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

71.За правилами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

72.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

73.Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

74.Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

75.Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

76.І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

77.Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

78.Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

79.Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

80.Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 року Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

81.Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020 року, № 500 від 17.06.2020 року, № 641 від 22.07.2020 року, № 760 від 26.08.2020 року, № 956 від 13.10.2020 року, № 1236 від 09.12.2020 року, № 104 від 17.02.2021 року, № 405 від 21.04.2021 року, № 611 від 16.06.2021 року, № 855 від 11.08.2021 року, № 981 від 22.09.2021 року, № 1336 від 15.12.2021 року, № 229 від 23.02.2022 року, № 630 від 27.05.2022 року, № 928 від 19.08.2022 року, № 1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.

82.У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30.06.2023 року.

83.Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення Позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

84.24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

85.У подальшому, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, пункт 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був виключений. Цей Закон набрав законної сили через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, а саме 04.09.2025 року. Після 04.09.2025 року строк позовної давності знову рахується.

86.Урахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем за первісним позовом вимог строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК щодо продовження строків за ст. 257 ЦК на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.

87.Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 01.12.2021 року по справі № 373/651/20.

88.Суд установив, що Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 року, який набрав чинності 04.04.2025 року, поновлено перебіг строків позовної давності, зупинений на час дії карантину та воєнного стану. Період зупинення не включається до загального строку та підлягає врахуванню при визначенні моменту спливу позовної давності, при цьому не припиняючи свого існування.

89.Підсумовуючи вищезазначене, перебіг строку позовної давності станом на дату подачі позовної заяви, тобто станом на 17.10.2025 року не настав, тому позовна давність (три роки) за вимогами про стягнення із Відповідача заборгованості, не спливла і підстав для ї застосування строків позовної давності немає.

90.Ураховуючи наведене, суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а відтак з Відповідача за первісним позовом на користь Позивача за первісним позовом слід стягнути заборгованість за теплопостачання в розмірі 72 736,20 грн, з яких: основний борг - 40 592,51 грн, інфляційні витрати 25 568,54 грн, 3% річних 6 575,15 грн.

91.Оскільки суд дійшов висновку про правомірне нарахування заборгованості за теплопостачання в розмірі 16 461,64 грн за період до 01.10.2016 року суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічного позову належить відмовити за необґрунтованістю.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

92.Судові витрати підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, керуючись статтями 5, 10, 13, 141, 158, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги Комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148) заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 72 736,20 грн, з яких: основний борг - 40 592,51 грн, інфляційні витрати 25 568,54 грн, 3% річних 6 575,15 грн.

3.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

4.У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської радипро визнання незаконними дій відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 23.07.2026 року.

Суддя Т.В. Давидовська