Приговор № 138595338, 29.07.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1014/24

Провадження № 1-кп/382/67/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024111100000908, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Артемівськ Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, із середньою освітою, на утриманні малолітніх та повнолітніх дітей не має, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

ВСТАНОВИВ:

18.03.2014 відповідно до Указу Президента України № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв?язку з чим в Україні настав особливий період. 24.02.2022 у зв?язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, останній раз - Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 терміном на 90 діб. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03.03.2022 № 7113, оголошено загальну мобілізацію, у тому числі і на території Київської області. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов?язані з?явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістках. Так, ОСОБА_4 , згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.03.2024 № 191, перебуває на обліку військовозобов?язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому присвоєне військове звання "солдат". Відповідно до вимог Закону України "Про військовий обов?язок та військову службу" ОСОБА_4 , є військовозобов?язаним та підлягає призову за мобілізацією. Згідно довідки № 50/335 військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Яготинська центральна міська лікарня" Яготинської міської ради від 12.03.2024, ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби під час загальної мобілізації в Збройних Силах України. 20.03.2024 складено та вручено в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , повістку ОСОБА_4 , про його явку на 06 годину 00 хвилин 22.03.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , для відправки до військової частини НОМЕР_1 ЗВП для проходження військової служби за мобілізацією, яку він отримав під підпис. 22 березня 2024 року, ОСОБА_4 , діючи умисно, переслідуючи мету ухилення від призову на військову службу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином повідомленим про наслідки відмови від виконання свого військового обов?язку, умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, а саме без поважної причини, не маючи права на відстрочку від призову у відповідності до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у вказаний йому у повістці термін, на 06 годину 00 хвилин 22.03.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , на відправку до військової частини НОМЕР_1 ЗВП для проходження військової служби за мобілізацією на особливий період не з`явився.

Таким чином, ОСОБА_4 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ст. 336 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав та надав покази, відповідно до яких він пройшов ВЛК та отримав повістку. Огляд проходив в приміщенні лікарні й лікарі бачили стан його зубів та ніг, лікар стоматолог оглядала його зубний протез. Із висновком про придатність обвинувачений ознайомився і не оскаржував. " ОСОБА_6 " повістку про необхідність з`явитися до ТЦК обвинувачений отримав у приміщенні військомату, однак у визначений повісткою день та час не з`явився через страх ("забоявся"), про причини нез`явлення працівників ТЦК не повідомив, відстрочки чи інших поважних причин нез`явлення не мав. Також зазначив, що він важко вимовляє слова через заїкання та проблеми зі щелепою (випадали зуби), за лікуванням не звертався через відсутність коштів; у Бахмуті перебував на обліку психіатра у зв`язку із заїканням (про це працівників ТЦК та лікарів під час ВЛК не повідомляв), підтверджуючих документів не має; за останнім місцем проживання на обліку не перебуває. Військову службу не проходив, оскільки його ніхто не викликав. Алкоголь обвинувачений вживає регулярно, пов`язане з цим лікування не проходив; неофіційно працює. До вручення повістки про наявність будь-яких проблем психологічного/психічного характеру не повідомляв.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , співмешканка обвинуваченого, надала покази, відповідно до яких вони переїхали близько десяти років тому із м. Бахмут. Про проходження ОСОБА_4 в 2024 році ВЛК та наявність висновку про його придатність свідку стало відомо з його слів. Чому ОСОБА_8 по "бойовій" повістці не з`явився в ТЦК, відповіла "загулял, я не знаю.."; обвинувачений її повідомляв, що через три дні йому необхідно з`явитися до військомату, потім він пішов з другом і не повернувся; потім приїздили працівники військомату. Щодо наявності у чоловіка хвороб, повідомила, що у нього спина "подорвана", варікоз та грибок на ногах, на одне вухо погано чує. Щодо проблем психологічного/психічного характеру, чи перебував чоловік на обліку, чи звертався до відповідних лікарів, відповіла, що "він спокійний", до психіатрів/психологів не зверталися.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка працює лікарем-стоматологом в Центральній міській лікарні, надала покази, відповідно до яких під час проходження обвинуваченим ВЛК та огляду було встановлено факт відсутності у ОСОБА_4 певної кількості зубів, однак це в частині стоматології не впливає на висновок про його придатність до служби під час воєнного стану.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка працює у ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді інструктора відділення консультування та рекрутингу, надала покази, відповідно до яких обвинувачений є військовозобов`язаним, перебуває на обліку та підлягав призову; обвинувачений був взятий на облік по місцю свого проживання (перебував на обліку як ВПО) на території відповідальності ТЦК та СП; обвинувачений пройшов огляд ВЛК, висновок не оскаржував, відстрочки чи бронювання не мав, інвалідність не становлена; психологічний відбір був проведений. Після проведення огляду ВЛК не встановлено протипоказань за станом здоров`я, в подальшому ОСОБА_4 в кабінеті свідка у присутності психолога була вручена "бойова" повістка та роз`яснено, що йому необхідно у визначений день та час з`явитися на відправку, про що він був повідомлений під підпис та пішов "збирати речі". Однак у визначений у повістці день обвинувачений не з`явився; працівники ТЦК виїздили по місцю проживання обвинуваченого, де він був відсутній; протягом трьох днів після неявки ОСОБА_4 не повідомив причини неявки. Також свідок показала, що під час вручення повістки ОСОБА_4 ніяких заперечень не виказував, йому було роз`яснено щодо необхідності його явки, були роз`яснені права та обов`язки, а також можливість оскарження результатів обстеження та висновку про його придатність, а обвинувачений додаткових питань не задавав. Згідно зібраних документів та висновку комісії обвинувачений був придатний до проходження служби, а єдине питання стосувалося відсутності у нього певної кількості зубів. Також обвинувачений проходив психологічний відбір, який проводив спеціаліст відділу/психолог у формі тестування, а психіатричний огляд він проходив під час проходження ВЛК в Яготинській ЦРЛ.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , який у 2020-2025 роках працював старостою на території місця проживання обвинуваченого, надав покази, відповідно до яких ОСОБА_4 знає мало; обвинувачений не місцевий та проживав в бараці в с. Кайнари; до свідка обвинувачений не звертався з приводу дій працівників поліції чи ТСК; чи проводили останні розшукові заходи щодо ОСОБА_8 свідок не пам`ятає.

Сторона обвинувачення від допиту свідка ОСОБА_12 відмовилася, а сторона захисту не наполягала на її допиті.

Вказані показання допитаних свідків є логічними, послідовними, не містять суперечностей, узгоджуються між собою, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд визнає їх належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також, вина ОСОБА_4 підтверджується наступними письмовими доказами, а саме:

- довідкою військово-лікарської комісії №50/335 від 12.03.2024 року;

- розпискою про отримання повістки про явку ОСОБА_4 22.03.2024 року у 2 відділ БРТЦК;

- обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_2 від 15.03.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_4 придатний до військової служби;

- карткою професійного відбору кандидата ОСОБА_4 від 20.03.2024 року;

- картка обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного на придатність до військової служби по мобілізації від 12.03.2024 року;

- результатами психологічного вивчення від 20.03.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_4 рекомендований до проходження військової служби по мобілізації;

- наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.03.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_4 присвоєно військове звання "солдат (матрос) запасу" одночасно з прийняттям на військовий облік особам, які не проходили військової служби або були позбавлені військових знань під час проходження військової служби та служби у військовому резерві чи за вироком суду;

- тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного №я/2-1772 від 15.03.2024 року;

- аркушом доведення положень законодавства України щодо адміністративної та кримінальної відповідальності військовослужбовців;

- попередженням ОСОБА_4 про кримінальну та адміністративну відповідальність;

- поіменним списком військовозобов`язаних призваних по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ЗВП;

- відеозаписом та протоколом огляду предмету від 26.04.2024 року;

- висновком судово-психіатричного експерта №244 від 17.05.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час скоєння інкримінованих йому дій страждав на легку розумову відсталість, F 70.0 за МКХ-10; ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував; ОСОБА_4 в даний час страждає на легку розумову відсталість, F 70.0 за МКХ 10; ОСОБА_4 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує; ОСОБА_4 страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, (за МКХ-10 F10.25). Підекспертний потребує лікування від цього захворювання на загальних підставах, протипоказань до такого лікування у нього не виявлено.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Диспозицією ст. 336 КК передбачено відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

За приписами ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни (військовозобов`язані та резервісти) зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях (п. 1 ч. 3 цієї статті). У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 3 ч. 3 цієї статті).

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: - перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; - смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (абз. 7 ч. 3 цієї статті).

Позиція прокурора зводиться до доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненнізлочину передбаченого ст. 336 КК України. Сторона захисту, не заперечуючи фактичних обставин та вини обвинуваченого, просить визнати недопустими доказами медичні документи та довідки, посилаючись на порушення отримання доступу до таких документів. Разом із тим, доводи сторони захисту в цій частині спростовуються матеріалами справи, які містять відповідну ухвалу суду від 08.05.2024 року (а. с. 112 т. 2).

З огляду на викладене та з урахуванням досліджених судом доказів, які доводять без будь-яких сумнівів, що обвинувачений ОСОБА_4 був повідомлений про необхідність з`явитися до 2 відділу БРТЦК саме 22.03.2024 для відправлення до військової частини, але умисно та не маючи відстрочки від призову , без поважних причин не прибув у визначений у повістці день та час до РТЦК та СП, тобто своїми діями ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Суд враховує й те, що ОСОБА_4 , будучи обізнаним із висновком військово-лікарської комісії від 12.03.2024 року, не був позбавлений можливості звернутися до центральної військово-лікарської комісії (обласного, регіонального та центрального рівнів) для перегляду відповідного висновку або оскаржити його в судовому порядку за правилами адміністративного судочинства. Проте, обвинувачений цим правом не скористався, хоча з моменту проведення огляду до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення пройшло більше двох місяців. Відсутні докази такого оскарження й на даний час.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв?язку та розглядаючи на підставі ст. 337 КПК України кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тому дії ОСОБА_4 кваліфікує за ст. 336 Кримінального кодексу України.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Фактичні обставини інкримінованого правопорушення сторонами не оспорюються, вину обвинувачений визнав. Прокурор просив призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки. Захисник, враховуючи визнання вини, щире каяття, наявність захворювання, просив застосувати ст. 75 КК України та встановити обвинуваченому один рік іспитового строку, що останній підтримав.

За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Судом враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно із загальними засадами призначення покарання, що регламентовані статтею 65 КК України, з урахуванням приписів пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з наступними її змінами, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Підстав для визнання такою обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, як щире каяття, суд не вбачає, оскільки розкаяння передбачає, як саме визнання особою факту вчинення злочину, так ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження та тісно пов`язаний з повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненому. З огляду на наведене, факт щирого каяття ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення свого відображення у матеріалах кримінального провадження не знайшов.

Матеріали справи не містять того, що ОСОБА_4 виявив розкаяння, бажання виправити наслідки вчиненого, в судовому засіданні не виказував готовність проходити службу, в матеріалах справи відсутні докази того, що протягом тривалого часу з дня вчинення кримінального правопорушення по день розгляду кримінального провадження обвинувачений став на шлях виправлення, намагався вступити до лав ЗСУ, надавав їм допомогу чи підтримку або вчиняв дії, спрямовані на зупинення агресії проти України, подолання її наслідків.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину із використанням умов воєнного стану.

При призначенні суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, його підвищену суспільну небезпечність, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно непрацевлаштований, неодружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, має легку розумову відсталість, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

Зважаючи на наведене вище, а також беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини та характер його вчинення, дані про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, думку прокурора, який вважав за доцільне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, позицію захисника та обвинуваченого, яка полягає у можливості застосування ст. 75 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах мінімальної санкції ст. 336 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у ст. 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами, що цілком відповідає меті покарання, суспільній небезпечності вчиненого злочину та ставленню обвинуваченого до скоєного.

Щодо доводів захисника обвинуваченого про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, оскільки він має легку розумову відсталість, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду повинен ґрунтуватися на відомостях про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки, наявність чи відсутність судимості тощо. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання в умовах застосування ст.ст. 75,76 КК України.

Разом з тим, які саме обставини посткримінальної поведінки обвинуваченого або риси характеристики його особи вказували б на можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, стороною захисту не наведено. Крім цього, як вбачається із висновку судово-психіатричного експерта, наявні у обвинуваченого розлади виражені не настільки значно, вони не супроводжуються значними розладами з боку пам?яті, інтелекту, мислення, критичних здібностей; вони не позбавляли його під час скоєння інкримінованих йому дій та в даний час не позбавляють здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними; під час скоєння інкримінованих йому дій він міг і може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними; будь-якого хворобливого тимчасового розладу психічної діяльності обвинувачений не виявляв; він правильно орієнтувався у оточуючому, у нього відмічалася певна послідовність та цілеспрямованість дій, в його поведінці в той період були відсутні ознаки маячення, галюцинацій та розладнаної свідомості; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю.

Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням визначив також Верховний Суд в постанові від 19.07.2018 (справа № 755/6254/17), де зазначив, що згідно із законом ст. 75 КК України, може бути застосована в тому разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.

Іншими словами, умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду в даному випадку підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.

Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини в даному випадку не дають підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, адже у такому разі в даному випадку не буде досягнута мета покарання - запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами.

Наявність зазначеної захисником обставини, пов`язаної зі станом здоров`я обвинуваченого, та пом`якшуюча обставина, враховані судом при визначені виду та міри покарання, і в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 65 КК України дали суду підстави для призначення покарання у найнижчому розмірі в межах санкції ст. 336 КК України, однак істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 та ступінь суспільної небезпеки та не є достатніми для застосування положень ст. 75 КК України.

Призначення такого покарання в даному випадку буде відповідати характеру скоєного кримінального правопорушення, його суспільній небезпеці, буде належним чином сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Суд також враховує, що покарання має в тому числі виховну мету, направлену на запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 669/398/23.

Відтак, з урахуванням викладеного вище та враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про відсутність в цьому випадку правових підстав для застосування положень ст. 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладені у постановах від 15 листопада 2023 року (справа № 641/1067/23, провадження № 51-5308км23), від 19 березня 2024 року (справа № 676/4559/22, провадження № 51-5696км23), від 03 грудня 2024 року (справа № 591/6556/23, провадження № 51-2412км24), відповідно до яких в умовах воєнного стану звільнення від відбування з випробуванням демотивує інших осіб, які підлягають мобілізації, створює в суспільстві негативне враження безладдя та безкарності, знижує рівень військової дисципліни і боєздатності підрозділів Збройних сил України та інших військових формувань, тим більш під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що свідчить про значну суспільну небезпечність такого кримінального правопорушення.

Крім цього, будь-яких законних підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, судом не встановлено, оскільки у кримінальному провадженні не встановлено наявність таких пом`якшуючих покарання обставин, які, з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Беручи до уваги позицію прокурора, який в судових дебатах вважав за доцільне взяти обвинуваченого під варту в залі суду, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, його належну процесуальну поведінку та визначену статтею 177 КПК України мету застосування запобіжних заходів, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на нього обов`язок: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 368-371, 373-374, 376, 392-393, 395, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили та приведення його до виконання.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Речовий доказ:

- компакт-диск для лазерних систем зчитування марки "ALERUS" DVD-R об?ємом 4.7Gb/120min, залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Яготинський районний суд Київської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вручити учасникам судового провадження повний текст вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1