Решение № 138595111, 03.02.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д. Ростовського, 35, смт Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2026 р. Справа №370/1060/23

Провадження № 2/370/178/24

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Зозулею Я.А.,

за участю:

представника позивача Тихонової А.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду в селищі Макарів Київської області справу за позовом

ОСОБА_2 до Бишівської сільської ради Фастівського району, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Макарівського районного суду Київської області із позовом до Бишівської сільської ради Фастівського району, ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ) про визнання заповіту недійсним, в якому із врахуванням позовної заяви в новій редакції від 18.05.2023 року просив: визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповідано житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповідано земельну ділянку (пай) площею 2,3771 га, яка розташована на території Козичанської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222782400:05:008:0010, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №26933247 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчений головою виконавчого комітету Опачицької сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_6 , зареєстрований в реєстрі за №23 від 14 березня дві тисячі дев?ятнадцятого року, із скасуванням запису №639162231 в Спадковому реєстрі №23, про реєстрацію заповіту ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на: житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером: 3222782400:05:008:0010, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

З метою прийняття спадщини, 10 червня 2019 року позивач звернувся до державного нотаріуса Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері, проте стало відомо, що його мати залишила заповіт, посвідчений ОСОБА_6 головою виконавчого комітету Опачицької сільської ради Макарівського району Київської області, зареєстрований 14 березня 2019 року в реєстрі за №23, о 15 годині 50 хвилин, у приміщенні Опачицької сільської ради, яким зробила таке розпорядження:

1) земельну ділянку (пай) площею 2,3771 га, яка розташована на території Козичанської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222782400:05:008:0010, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №26933247 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповіла ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

2) житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вказував, що він впевнений в тому, що його мати ОСОБА_4 не могла зробити вищезазначене розпорядження, оскільки він є єдиним сином, і між ними були теплі, взаємні стосунки, і розуміння все життя. З ОСОБА_5 , його мати проживала як із співмешканцем, останні три роки до дня смерті. Неодноразово, мати жалілася позивачу, що ОСОБА_7 її ображає, а тому, оспорюваний заповіт суттєво впливає на законні права позивача, спадкоємця першої черги після смерті матері.

Позивач стверджує, що вказаний вище заповіт не посвідчувався у присутності заповідача ОСОБА_4 , а тому оспорюваний заповіт складено з порушенням вимог ст. 1257 ЦК України щодо його посвідчення, з огляду на те, що останню 13 березня 2019 року у тяжкому стані було доставлено до медичного закладу 2-ї Київської обласної лікарні з діагнозом: аденокарцинома шлунку, зі стенозом вихідного відділу шлунку, розпадом пухлини, стан після шлункової кровотечі. Анемія важкого ступеню. Больовий синдром, кахексія. 14 березня 2019 року ОСОБА_4 , знаходилася на стаціонарному лікуванні у Київській обласній лікарні №2, і за станом здоров?я не могла пересуватись поза межами лікарні. Тому в той день, ОСОБА_6 , голова виконавчого комітету Опачицької сільської ради Макарівського району Київської області, у приміщенні Опачицької сільської ради за допомогою технічних засобів надрукував оспорюваний заповіт зі слів ОСОБА_4 , яка зателефонувала ОСОБА_6 , з медичного закладу Київської обласної лікарні №2, де знаходилася у важкому стані. Крім того, уповноваженою особою органу місцевого самоврядування в момент вчинення нотаріальної дії не було встановлено особу заповідача, не було визначено обсяг її цивільної дієздатності, не було роз`яснено зміст статей 1241, 1307 ЦК України, а також відсутній власноручний запис заповідача про те, що текст заповіту записано з її слів та прочитано останнім в голос, з відсутністю заповідача.

Ухвалою судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О.В. від 08.05.2023 року (т.1, а.с.31) вказану позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для виправлення вказаних в ухвалі суду недоліків заяви.

18.05.2023 року на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2023 року від представника позивача, адвоката Богданчук О.В., надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (т.1, а.с.33-41).

Згідно Розпорядження №345 від 01.06.2023 року (т.1, а.с.47) про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 року (т.1, а.с.48-49) дана справа передана на розгляд судді Макарівського районного суду Київської області Косенко А.В.

Ухвалою суду від 21.06.2023 року (т.1, а.с.52-53) позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.10.2023 року, яке неодноразово відкладалось. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України.

Також даною ухвалою суду від 12.10.2023 року в порядку вимог ст. 84 ЦПК України витребувано від Макарівської районної державної нотаріальної контори (Київська область, Бучанський район, смт Макарів, вул. Д. Ростовського, 66) спадкову справу щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , та від приватного нотаріуса Фастівського нотаріального округу Київської області Чернишової Олени Анатоліївни (Київська область м. Фастів, вул. Ярослава Мудрого, 6, офіс 2) спадкову справу №171/2021 щодо померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 . Витребувані докази надійшли до суду 30.08.2023 року (т.1, а.с.60-78) та 14.09.2023 року (т.1, а.с.78-130), які приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.03.2024 року (т.1, а.с.187) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 01.05.2024 року, яке неодноразово відкладалося.

21.04.2025 року суд, із занесенням до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Тихонової А.М., про здійснення приводу свідка ОСОБА_6 в судове засідання (т.2, а.с.27-31).

Суд ухвалою від 04.06.2025 року (т.2, а.с.42-43) постановив здійснити привід у судове засідання, призначене на 18.07.2025 року о 09:30 год. в приміщенні Макарівського районного суду Київської області свідка ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 (контактний номер телефону: НОМЕР_1 ); виконання ухвали суду доручено Фастівському районному управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (вул. Поліни Осипенко, 6, м. Фастів, Київська обл., 08500); судове засідання відкладено на 09 год. 30 хв. 18.07.2025 року.

У судовому засіданні представник позивача, адвокат Тихонова А.М. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та ухвалити рішення, яким визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений головою виконавчого комітету Опачицької сільської ради Макарівського району Київської області Гусєвим Романом Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за №23 від 14 березня 2019 року, із скасуванням запису №639162231 в Спадковому реєстрі №23, про реєстрацію заповіту ОСОБА_4 . Також від допиту свідка ОСОБА_6 відмовилася, і дана відмова була прийнята судом.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Маленко О.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки згідно позивачем не надано жодних доказів, які б вказували на те, що оспорюваний заповіт є недійсним з підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, сторона відповідача просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Належним чином повідомлений про день та час слухання справи, представник відповідача Бишівської сільської ради Фастівського району в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, що не перешкоджає розглядові справи. Згідно поданого письмового клопотання (т.2, а.с.89), відповідач просив слухати справу у відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

У встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов відповідачі не скористалися, а тому суд розглядає справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, заслухавши представників сторін у справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 3 липня 2020 року у справі №619/3982/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Способи захисту порушених прав визначені ст. 16 ЦК України, та ними можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 41 Конституції України гарантує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 63 років, померла мати позивача ОСОБА_4 (т.1, а.с.12, 13), яка до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною вище адресою проживав та був зареєстрований співмешканець ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.64).

14.03.2019 року о 15 годині 25 хвилин в с. Нові Опачичі Макарівського району Київської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 склала заповіт, посвідчений головою виконавчого комітету Опачицької сільської ради Макарівського району Київської області, Гусєвим Р.А., зареєстрований в реєстрі за №23, яким на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження:

1) земельну ділянку (пай) площею 2,3771 га, яка розташована на території Козичанської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222782400:05:008:0010, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №26933247 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповіла ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

2) житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У заповіті зазначено, що зміст ст.ст. 1241, 1307 Цивільного кодексу України їй роз`яснено; заповіт записаний ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_4 ; заповіт до підписання прочитаний у голос заповідачем, ОСОБА_4 і власноруч підписаний нею у його присутності о 15 годині 50 хвилин; особу її встановлено, дієздатність її перевірено (т.1, а.с.17).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №100/2019 заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , спадкоємцем майна за заповітом є ОСОБА_5 , який спадщину прийняв, оскільки у встановлений законом порядок та строк, звернувся до Макарівської державної нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини. Також спадкоємцем майна за законом після смерті матері, який прийняв спадщину є її син ОСОБА_2 (т.1, а.с.61-78).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 (т.1, а.с.19).

З матеріалів спадкової справи №171/2021 заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , вбачається, що спадкоємцем майна за законом є його син ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, оскільки у встановлений законом порядок та строк, звернувся до приватного нотаріуса Фастівського нотаріального округу Київської області Чернишової Олени Анатоліївни із відповідною заявою про прийняття спадщини (т.1, а.с.79-130).

Відповідно до копії виписки з медичної карти №1863 хворого ОСОБА_4 , остання з 13.03.2019 року по 20.03.2019 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Київській обласній лікарні №2 із діагнозом: низкодиф. аденокарцинома шлунку Т4NxMx, зі стенозом вихідного відділу шлунку, розпадом пухлини, стан після шлункової кровотечі. Анемія важкого ступеню. Больовий синдром, кахексія (т.1, а.с.18).

Згідно нотаріально посвідченої письмової заяви свідка ОСОБА_8 від 28.09.2024 року, остання вказала, що знала ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 біля 30 років, були близькими подругами та сусідками, проводили разом багато часу. ОСОБА_4 проживала останні 5 років до смерті у своїй хаті за адресою: АДРЕСА_1 , працювала в Києві. Також свідок добре знала її сина ОСОБА_9 . Стверджувала, що у померлої з її сином ОСОБА_9 були дуже теплі родинні відносини та душевна близькість, ОСОБА_4 часто приїздила в гості до свого сина ОСОБА_9 , та залишалась у нього ночувати. Загалом пишалась своїм сином, та любила про нього говорити. Ставлення ОСОБА_9 до матері, відзначалось повагою, він постійно прагнув порадувати її. По відношенню до мами проявляв душевну теплоту й ласку, чуйність та уважність, купував ліки, оплачував лікування та загалом допомагав у всьому. Також син ОСОБА_9 робив за власні кошти реконструкцію будинку в якому проживала ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ). Також здійснював там поточний ремонт. Останні три роки до дня смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з нею проживав ОСОБА_5 . Проживали вони без реєстрації шлюбу в будинку який належить ОСОБА_4 . Жили вони не добре. Відносини у них не складались, свідку достеменно відомо, що ОСОБА_10 неодноразово хотіла зняти свого співмешканця з реєстрації, часто жалілась на свого співмешканця говорила, що він її ображає, та принижує. Її співмешканець ОСОБА_5 неодноразово бив її, та виганяв з власного будинку, залякував. Коли ОСОБА_5 виганяв ОСОБА_4 вона тікала до свідка або до сина ОСОБА_9 , якщо вона була не в спідній білизні. ОСОБА_4 неодноразово з цього приводу викликала поліцію, одного разу навіть знімала побої. Свідку, як подрузі також погрожував, та говорив, що в нього є зв?язки в поліції тому виклики поліції їм ніяк не допоможуть. Грошей ОСОБА_5 на спільне проживання не давав, по господарству в будинку де проживав не допомагав, мовляв це не його будинок. Фактично жив на утриманні померлої. 13 березня 2019 року, ОСОБА_4 у супроводі її сина ОСОБА_2 швидкою каретою було доставлено до 2-ї Київської обласної лікарні з діагнозом: аденокарцинома шлунку, зі стенозом вихідного відділу шлунку, розпадом пухлини, стан після шлункової кровотечі, анемія важкого ступеню. З ОСОБА_4 постійно перебував її син ОСОБА_9 , який і оплачував лікування в лікарні, свідок приїздила щодня. ОСОБА_5 в лікарню не навідувався. Ні який заповіт ОСОБА_4 не підписувала. Незважаючи на важкий стан, хвилювалась за свій будинок, який ОСОБА_5 погрожував спалити. Хоронив ОСОБА_4 її син за власний рахунок. З огляду на ті відносини, які склались у ОСОБА_4 з її співмешканцем ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ні в якому разі не могла заповісти останньому будинок при наявності живого сина з яким у неї були дуже добрі стосунки. Джерелом обізнаності щодо цих обставин є особиста присутність свідка в житті померлої під час вищеописаних подій протягом останніх трьох років життя ОСОБА_4 (т.1, а.с.237).

Що стосується пред`явлення позовних вимог до відповідача Бишівської сільської ради Фастівського району, то суд вказує наступне.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц виклала висновок, відповідно до якого пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Необхідно враховувати, що як заінтересовані особи, повноважні пред`являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України, можуть розглядатися виключно особи, суб`єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК України (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів), порушені у зв`язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповіту.

Враховуючи те, що у цій справі спір виник між спадкоємцем за законом і за заповітом та спадкоємцем за заповітом, суд вважає, що Бишівська сільська рада Фастівського району, не є особою, особистих прав і обов`язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня її заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення, у зв`язку з чим у позові до Бишівської сільської ради Фастівського району слід відмовити.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №720/1722/19 (провадження №61-10203св23).

Що стосується вимог позивача з приводу визнання заповіту недійсним, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсним заповіту, який було складено ОСОБА_4 та посвідчений головою виконавчого комітету Опачицької сільської ради Макарівського району Київської області ОСОБА_6 , позивач посилався на порушення порядку посвідчення останнім оспорюваного заповіту з огляду на те, що ним в момент вчинення нотаріальної дії не було встановлено особу заповідача, не було визначено обсяг її цивільної дієздатності, не було роз`яснено зміст статей 1241, 1307 ЦК України, а також відсутній власноручний запис заповідача про те, що текст заповіту записано з її слів та прочитано останнім вголос, з відсутністю заповідача.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (див. постанови Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №693/1314/19 (провадження №61-4348св23), 27 лютого 2023 року у справі №334/5171/13-ц (провадження №61-8309св22), від 22 вересня 2022 року у справі №462/4875/17 (провадження №61-5403св22)).

Право на заповіт може бути здійснено протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі №522/9893/17 (провадження №14-173цс20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі №461/2565/20 (провадження №61-21209св21)).

Нормами Книги шостої ЦК України визначено вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України). Порушеннями вимог закону щодо форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, її статтях 1247-1249, 1253 (див. пункти 60, 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі №522/9893/17 (провадження №14-173цс20)).

Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Враховуючи положення статті 1 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту), до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Предметна компетенція органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій визначена Законом України «Про нотаріат». Відповідно до статті 37 цього закону (у редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту), органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів.

Пунктом 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5, в редакції, чинній на час складення ОСОБА_4 заповіту (далі Порядок №3306/5), визначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Таким чином, обов`язковою вимогою правомірності посвідчення заповіту секретарем сільської ради є уповноваження її (його) на вчинення такої нотаріальної рішенням виконавчого комітету цієї ради.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 2.11 розділу ІІ Порядку №3306/5 нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України «Про нотаріат». У разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 1257 ЦК України).

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, на заповіт як односторонній правочин поширюються загальні правила ЦК України щодо недійсності правочинів. Заповіт може бути визнаний недійсним у тому випадку, коли волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позовні вимоги ОСОБА_2 зводяться до визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки він складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Водночас, згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

В оспорюваному заповіті, який посвідчено головою виконавчого комітету Опачицької сільської ради Макарівського району Київської області Гусєвим Р.А., зазначено, що особу ОСОБА_4 встановлено, дієздатність її перевірено.

Отже, волевиявлення заповідача було проявлено у внутрішній волі, яка знайшла своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.

Таким чином, саме відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Разом з тим, як вбачається з тексту оспорюваного заповіту посвідченого головою виконавчого комітету Опачицької сільської ради Макарівського району Київської області ОСОБА_6 , останнім було роз`яснено ОСОБА_4 зміст ст.ст. 1241, 1307 Цивільного кодексу України. При цьому, заповіт записаний ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_4 ; заповіт до підписання прочитаний у голос заповідачем, ОСОБА_4 і власноруч підписаний нею у його присутності о 15 годині 50 хвилин.

Крім того, слід зауважити, що наявна в матеріалах справи заява свідка ОСОБА_6 до суду від 16.05.2023 року судом не береться до уваги, оскільки суд не може прийняти такий документ як повноцінні «показання свідка» з огляду на те, що останнього не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання. Тому, свідок ОСОБА_6 неодноразово викликався в судове засідання для надання показань, однак через проходження ним військової служби, останній не з`явився для його допиту.

Таким чином, відсутні правові підстави для визнання недійсним заповіту, посвідченого 14.03.2019 року посвідчений головою виконавчого комітету Опачицької сільської ради Макарівського району Київської області, Гусєвим Р.А., зареєстрований в реєстрі за №23.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Стороною відповідача було подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦПК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 довідався про порушення свого права (порушення в момент складання та посвідчення оспорюваного заповіту) у лютому 2023 року зі слів ОСОБА_6 , уповноваженої особи органу місцевого самоврядування.

Проте, в матеріалах справи міститься ухвала Макарівського районного суду Київської області від 18.04.2023 року у справі №370/2941/19 про залишення без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (за заявою позивача) позовної заяви ОСОБА_2 до Опачицької сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_5 про визнання вчиненої нотаріальної дії неправомірною та заповіту недійсним.

Отже, пред`явивши даний позов (справа №370/1060/23) лише 05.05.2023 року позивач ОСОБА_2 пропустив строк позовної давності.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16, застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Оскільки судом не встановлено обґрунтованість і доведеність позовних вимог, суд не застосовує наслідки спливу строку позовної давності як підставу для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, суд доходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 до Бишівської сільської ради Фастівського району, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним слід відмовити у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Бишівської сільської ради Фастівського району, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 12.02.2026 року.

Реквізитів учасників справи:

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Бишівська сільська рада Фастівського району, код ЄДРПОУ 04362214, адреса: 08072, Київська область, Фастівський район, с. Бишів, вул. Київська, 48;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя А.В. Косенко