Решение № 138593232, 29.07.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/458/26

Провадження № 2/288/561/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань Корнієнко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (далі-відповідач) за Кредитним договором №191542.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11 липня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (надалі Первісний Кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 191542 (далі Кредитний договір) на суму 8 109,00 грн.

На виконання умов Кредитного договору, 11 липня 2025 року Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 -ХХХХ-9936 Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі

10 жовтня 2025 року Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025, згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 15 175,56 грн, яка складається з: - 8 109,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; - 5 065,56 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; - 601,00 грн - заборгованість по комісії; - 1 400,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 13 775,56 грн.

На підставі вищезазначеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором №191542 від 11 липня 2025 року у розмірі 13775.56 гривень, яка складається з 8109.00 гривень - заборгованості за тілом, 5065.56 гривень - заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 601.00 гривень. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662.40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000.00 гривень покласти на Відповідача.

Ухвалою суду від відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була належним чином повідомлена відповідно до розміщеного на офіційному веб-сайті суду Судового виклику №288/458/26/10145/26 Вих. від 27 травня 2026 року.

Суд, відповідно до ст. 247 ЦПК України, розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статей 274-279 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2025 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» із Заявою на видачу кредиту №100882987. Відповідно до змісту вказаної заяви, ОСОБА_1 запропонувала ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» укласти кредитний договір та просила видати їй кредит у розмірі 8109.00 гривень на споживчі потреби зі строком кредитування 98 днів. Заява підписана заявником 11 липня 2025 року о 13:11:43 за допомогою електронного ідентифікатора «92c61dd5».річну процентну ставку 10244.42% та загальну вартість кредиту 34457.16 гривень. /а.с.150/

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, сума кредиту становить 8109.00 гривень, яка надається шляхом перерахування у розмірі 6000.66 гривень на рахунок/картку Позичальника № НОМЕР_3 , а у розмірі 2108.34 гривень - шляхом погашення заборгованості Позичальника за одноразовою комісією за надання кредиту (п. 2.5). Згідно з п. 2.3 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою ставкою 360,00% річних. Пунктом 2.6 Договору встановлено загальний строк кредитування - 98 днів: з 11 липня 2025 року по 17 жовтня 2025 року. Як вбачається з п. 2.10 Договору, у разі прострочення періодичного платежу на понад 5 календарних днів, Позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 200.00 гривень, а починаючи з 7-го дня - пеню у розмірі 20.00 гривень за кожен день прострочення. Договір укладено в електронній формі та підписано Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «e20d067b» 11 липня 2025 року о 13:12:16. /а.с.32-51/

Згідно з Паспортом споживчого кредиту, який містить інформацію, що надається споживачу до укладення договору, сторонами узгоджено основні умови кредитування. Зокрема, визначено суму кредиту 8109.00 гривень, строк - 98 днів, фіксовану процентну ставку - 360,00% річних, орієнтовну реальну річну процентну ставку - 31355,53% річних, а також графік із 7 щодватижневих платежів у розмірі по 1883.08 гривень кожен. Цей документ також підписаний сторонами електронними підписами 11 липня 2025 року. /а.с.151-152/

Факт надання кредитних коштів підтверджується Довідкою ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» від 16 січня 2026 року №207/16-01, виданою на підставі договору з ТОВ «ФК «Контрактовий дім». Відповідно до змісту довідки, 11 липня 2025 року о 13:12 за транзакцією №1638223185 було успішно здійснено операцію з видачі кредиту за договором № 191542 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на карту НОМЕР_3 у сумі 6000.66 гривень зі статусом «прийнято». /а.с.74-76

Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Клієнт) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) було укладено Договір факторингу №. Відповідно до п. 2.1 Договору, Клієнт зобов`язався відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Згідно з п. 1.3 та п. 1.4 Договору, Правом вимоги є всі права Клієнта за Кредитними договорами, включаючи права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу (суми кредиту, процентів за користування кредитом та будь-яких інших сум). Пунктом 4.1 Договору встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог. Згідно з п. 8.2, Договір закінчується 31 березня 2026 року, але у будь-якому разі діє до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. /а.с.87-91/

Згідно з наданим позивачем Актом приймання-передачі Реєстру прав вимог №3 від 03 грудня 2025 року до Договору Факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року, Клієнт (ТОВ «ФК «Кредіплюс») передав, а Фактор (ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») прийняв Реєстр прав вимог від 03 грудня 2025 року. Відповідно до п. 1 вказаного Акту, Фактору було передано права вимоги до 1036 боржників на загальну суму заборгованості 19827711.71 гривень. Сума фінансування, що підлягає сплаті на користь Клієнта, склала 1929108.54 гривень. /а.с.101/

Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року (Реєстр прав вимог № 3 від 03 грудня 2025 року), сформованого 09 березня 2026 року, ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги до Боржника - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за Кредитним договором №191542 від 11 липня 2025 року. Як вбачається з рядка № 179 вказаного Реєстру, станом на дату відступлення розмір заборгованості Боржника, що перейшов до нового кредитора, становив усього 15175.56 гривень, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 8109.00 гривень; заборгованість по відсоткам 5065.56 гривень; заборгованість по комісії 601.00 гривень; заборгованість по штрафах/пені 1400.00 гривень; заборгованість по комісії за надання кредиту 00.00 гривень. /а.с.99/

Як вбачається з Виписки з особового рахунку за Договором про споживчий кредит № 191542 від 11.07.2025 року, сформованої за період з 03.12.2025 по 20.02.2026 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163), станом на 20 лютого 2026 року заборгованість за вказаним кредитним договором є непогашеною. Відповідно до вихідного сальдо виписки, загальний розмір простроченої заборгованості Відповідача складає 15175.56 гривень, яка структурується наступним чином: прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло) - 8109.00 гривень; прострочена заборгованість за процентами - 5065.56 гривень; заборгованість за штрафними санкціями - 1400.00 гривень; заборгованість по комісії - 601.00 гривень. /а.с.14/

Згідно з наданою позивачем Карткою обліку виконання договору №191542, за період дії договору з 11 липня 2025 року по 17 жовтня 2025 року, відповідачу здійснювалися щоденні нарахування відсотків та штрафних санкцій. Відповідно до підсумкових даних картки обліку, загальна сума фінансового активу становить 15175.56 гривень, з яких: тіло кредиту 8109.00 гривень, відсотки 5065.56 гривень, пеня/штрафи 1400.00 гривень, комісія 601.00 гривень. /а.с.104-105/

Як вбачається з Статуту, Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є юридичною особою зареєстрованою в передбаченому Законом порядку.

На виконання ухвали суду від 07 квітня 2026 року АТ «ІДЕЯ БАНК» повідомляє, що платіжна картка № НОМЕР_4 приєднана до рахунку НОМЕР_5 , який відкритий на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно договору С-001-309333-24-980 від 23.05.2024 року. На ім`я клієнта є також відкриті інші рахунки та БПК до них: - Платіжна картка № НОМЕР_6 приєднана до рахунку НОМЕР_7 , який відкритий згідно договору С-001-031164762-26-980 від 07.04.2026 року. - Платіжна картка № НОМЕР_8 приєднана до рахунку НОМЕР_9 , який був відкритий згідно договору С-001-021164762-25-980 від 06.12.2025 року. Фінансовий номер телефону клієнта ОСОБА_2 - НОМЕР_10 . 11 липня 2025 року за реквізитами картки № НОМЕР_4 зарахований переказ коштів в сумі 6000.66 гривень, код авторизації 889014, RRN 519213305684. Такою банком було додано Меморіальний ордер зарахування коштів в сумі 6000.66 гривень. /а.с.130-131/

Відповідач ОСОБА_1 скористалася своїм процесуальним правом та подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» у повному обсязі. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання нею кредитних коштів, зокрема первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписок з карткових рахунків, розрахунку заборгованості та графіка її погашення. Окрім цього, відповідач у відзиві наводить зміст правових норм Цивільного кодексу України, що регулюють форму правочинів, загальні умови виконання зобов`язань та кредитні правовідносини, зазначаючи, що позивач як сторона у справі зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, з тих підстав, що вона не виконує свої зобов`язання з повернення коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VІІІ (далі - Закон № 675-VIII), слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 675-VIII, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтю 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (статті 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України, частини першої статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Судом встановлено, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» було укладено кредитний договір в якому погоджено умови надання кредиту, строк та порядок його повернення, даний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, при цьому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» було передано на підставі Договору факторингу право грошової вимоги до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», таким чином, позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Що стосується стягнення комісії в розмірі 601.00 гривень суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі №191542 від 11 липня 2025 року, укладеним між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Суд, дослідивши матеріали відзиву на позовну заяву, вважає їх неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_3 відзиві обмежилася переважно цитуванням норм матеріального та процесуального права (зокрема, статей 205, 207, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, статті 81 ЦПК України тощо), не пов`язавши їх із фактичними обставинами справи.

Твердження відповідача про відсутність доказів укладення кредитного договору та отримання коштів спростовуються наявними в матеріалах справи електронними доказами. Суд зазначає, що особливості укладення договорів у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію». Спростування відповідача щодо відсутності класичних паперових первинних документів не спростовують факт укладення кредитного договору шляхом використання інформаційно-комунікаційних систем та підписання його одноразовим ідентифікатором (електронним підписом).

Позивачем до позовної заяви додано повний та детальний розрахунок заборгованості, умови кредитування та електронну копію договору. Натомість, відповідач, стверджуючи про неотримання коштів або неправильність розрахунку, не надала суду жодних належних, допустимих чи достовірних доказів (наприклад, контррозрахунку заборгованості, довідок банківських установ про відсутність зарахувань на її рахунки тощо).

Сама лише незгода відповідача з позовними вимогами та формальне посилання на статті законодавства, за відсутності будь-якого фактичного та доказового обґрунтування, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні законних вимог позивача.

За таких обставин, заперечення відповідача судом відхиляються як необґрунтовані.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основного боргу (тіла кредиту), суд приходить до висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення в розмірі 13174.56 гривень. Вказана сума є фактичним розміром грошових коштів, які Відповідач отримав у розпорядження, що підтверджується банківською випискою та не заперечується Позивачем у довідці про проведення взаємообліку. Оскільки обов`язок позичальника з повернення кредиту, згідно зі ст. 1046, 1054 ЦК України, обмежений сумою фактично одержаних коштів, а доказів повернення вказаної суми Відповідачем суду не надано, вимога про її стягнення є законною та доведеною. Натомість решта заявленої до стягнення суми, яка складається з незаконно нарахованої комісії, недоведеного "взаємообліку" та похідних від них відсотків, задоволенню не підлягає через їх безпідставність.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Представник позивача при зверненні до суду також просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України)

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано: - Договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладений між адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» /а.с.15-17/; - додаткову угоду №25771505780 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20 січня 2026 року /а.с. 19/; - акт прийому передачі наданих послуг від 20 лютого 2026 року, виконаних Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: - складання позовної заяви 5000.00 гривень; - вивчення матеріалів 1000.00 гривень; - підготовка адвокатського запиту 500.00 гривень; підготовка та подача клопотання - 500.00 гривень, всього - 7000.00 гривень /а.с.20/.

Дотримуючись принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною з огляду на складність та фактичний розгляд справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспіввісною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 7000.00 гривень є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом, обсягом та часом послуг у суді (розгляд даної справи здійснювався за відсутності представника позивача), не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості. Суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат від попередньо заявленої суми та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000.00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2546.25 гривень (2662.40 гривень (розмір судових витрат) х 13174.56 гривень (розмір задоволених позовних вимог) /13775.56 гривень (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись Законом України «Про електронну комерцію»; Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; статтями 509, 525, 526, 530, 598-599, 610-612, 614, 615, 623, 625-629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 206, 211, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Кредитним договором №191542 від 11 липня 2025 року в розмірі 13174.56 гривень, а саме: - 8109.00 гривень заборгованість по тілу кредиту; - 5065.56 гривень заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ 43541163) сплачений судовий збір в розмірі 2546.25 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000.00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко