Решение № 138593128, 29.07.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1932/26

провадження у справі № 2/0285/1679/26

29 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 16 240 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 20.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1263315, за яким Відповідач отримала кредит на суму 5000 грн, але свої зобов`язання за договором не виконала.

21.04.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» укладено Договір факторингу №ККЛУ-21042021, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором в сумі 16 240 грн, з яких:

- 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 11240 грн - заборгованість за процентами.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

Від представника Відповідача - адвоката Осадчук Т.С., надійшла заява, в якій просила позовні вимоги задовольнити частково - стягнути лише заборгованість за тілом кредиту в сумі 5000 грн. Посилалась на те, що Відповідач є дружиною військовослужбовця - ОСОБА_2 , який перебуває на військовій службі за контрактом з 28.04.2016, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку з цим, на Відповідача поширюються положення ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо звільнення від сплати процентів за користування кредитом. Заявлені Позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн вважає надмірно завищеними.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наданими Позивачем доказами підтверджується укладання між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 . Договору про надання фінансового кредиту №1263315 від 20.11.2020.

Умовами зазначеного Договору визначено суму кредиту 5000 грн, строк кредитування - 30 днів, процентна ставка 1,90% на день.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З наданого Позивачем тексту Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1263315 від 20.11.2020 вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора (С511).

Згідно умов зазначеного договору позичальником фактично отримано кошти в сумі 5000 грн, зарахування яких на картковий рахунок Відповідача підтверджується інформацією ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 07.01.2026, АТ «ПУМБ» від 17.04.2026. Факт отримання коштів також визнано представником Відповідача у письмовій заяві до Суду.

21.04.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» укладено Договір факторингу №ККЛУ-21042021, відповідно до умов якого Позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000 грн.

Перевіривши розрахунок заборгованості Відповідача за процентами, Суд дійшов висновку, що заявлений Позивачем розмір 11240 грн є завищеним.

Застосовуючи визначену умовами Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1263315 від 20.11.2020 процентну ставку 1,90% на день до суми кредиту 5000 грн та строку кредитування в 30 днів, Суд установив, що Відповідач зобов`язана була сплатити проценти в сумі 2 850 грн.

До позовної заяви додано розрахунок заборгованості Відповідача станом на 20.04.2021, складений первинним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», з якого вбачається, що 31.03.2021 позичальником здійснено часткову сплату процентів у сумі 160 грн.

Таким чином, залишок заборгованості Відповідача за процентами складає 2850 - 160 = 2690 гривень. Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача складає 7 690 грн, у тому числі: 5000 грн - тіло кредиту; 2 690 грн - проценти.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості за процентами суд відмовляє.

Нарахування процентів за межами строку кредитування є безпідставним, оскільки суперечить ст. 1050 ЦК України.

Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Пролонгація строку кредитування має бути оформлена додатковою угодою сторін у формі окремого письмового документу.

Заперечення представника Відповідача щодо стягнення заборгованості за процентами суд визнає необґрунтованими.

Суд не бере до уваги посилання на наявність у ОСОБА_1 , як дружини військовослужбовця, пільги щодо звільнення від сплати процентів за кредитними зобов`язаннями, оскільки чинна редакція частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширила пільги військовослужбовців на їх дружин внаслідок змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року № 3633-IX.

Станом на момент укладання Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1263315 від 20.11.2020 та під час строку його виконання така пільга була відсутня.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Згідно платіжної інструкції №17221 від 17.03.2026 Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

До позовної заяви додано копію договору №0107 про надання правничої допомоги від 01.07.2025 між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет», копію акту прийому-передачі наданих послуг за зазначеним договором.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги та часткове задоволення позовних вимог, суд визнає необхідним стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Суду надано посвідчення Відповідача, згідно якого вона є особою з інвалідністю 2 групи. На підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору.

Згідно ст. 141 ЦПК України у даному випадку витрати Позивача зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 1260,71 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

У задоволенні вимоги представника Відповідача про стягнення на її користь відшкодування витрат на правничу допомогу суд відмовляє, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У даній справі судом установлено, що спір виник внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором. У випадку добросовісного використання нею своїх обов`язків, даний спір взагалі б не виник та сторони не понесли б судових витрат.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає за необхідне покласти судові витрати Відповідача на правничу допомогу в даній справі на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12,13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1263315 від 20.11.2020 в сумі 7 690 гривень.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) відшкодування судових витрат у сумі 2 000 гривень.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) за рахунок коштів державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 260 гривень 71 копійка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв