Решение № 138589459, 28.07.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/527/26

Провадження 2/681/689/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонному цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 54175,61 грн, а також витрати по сплаті судового збору та професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову представник позивача вказував, що 11.08.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено кредитний договір № 502145364 (далі за текстом - Договір), за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Вказує, що право вимоги до відповідача за Договором для Товариства перейшло на підставі укладеного 15.07.2025 з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» договору факторингу № 15/07/25-Е, яке своєю чергою набуло право вимоги на підставі договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», а ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Таким чином, до Товариства перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 54175,61 грн, з яких: 10968,57 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 43207,04 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач вказує, що до матеріалів справи долучено всі належні докази на підтвердження обсягу та вартості наданих адвокатом послуг (договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду із зазначенням конкретної справи, акт прийому-передачі наданих послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю тощо).

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 12.05.2026 за його зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаним у витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Поштовий конверт повернувся на адресу суду 27.05.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою, при цьому відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим.

Досудова вимога щодо дострокового стягнення заборгованості також направлялася відповідачу позивачем 04.12.2025 (а.с. 97).

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до суду 23.04.2026.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Тією ж ухвалою судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів у банківських установ щодо руху коштів та належності банківської картки, оскільки надані адвокатом запити були залишені без виконання.

Копію позовної заяви з додатками відповідачу надіслано позивачем 10.03.2026 (а.с. 99).

Представник позивача просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі статтею 280 цього Кодексу, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 11.08.2022 ОСОБА_1 зайшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», де оформив в електронному вигляді заявку на отримання кредиту з бажаною сумою першого траншу 4000,00 грн та строком 14 днів (а.с. 105).

Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» опубліковані на сайті www.moneyveo.ua, перебувають в загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб та визначають порядок і умови кредитування, права й обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору (а.с. 100-101).

Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, товариством генерується і відправляється на номер телефону, вказаний позичальником у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору.

У такий спосіб 11.08.2022 о 14:13:38 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір № 502145364 (а.с. 81, зворот - 89), за умовами якого позичальник отримує кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на умовах строковості, зворотності, платності. Укладення електронного договору відбулося шляхом введення відповідачем одноразового ідентифікатора № MNV579KC, отриманого від товариства на мобільний телефон НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою щодо позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 12000,00 грн. Згідно з п. 2.3 Договору кредитодавець надає перший транш в сумі 4000,00 грн одразу після укладення договору (орієнтовна дата повернення 25.08.2022). За п. 6.1 позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту.

За положеннями п. 3.1 Договору дисконтний період складає 14 днів від дати отримання кредиту позичальником. Також п. 3.2 Договору сторони погодили, що встановлений строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно з п. 4.1 Договору невід`ємною частиною договору є Правила, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил.

Зобов`язання зі сплати процентів визначені розділом 8 Договору. Так, за Базовою процентною ставкою (п. 8.3) відсотки складають 766,50% річних (2,10% в день). Після закінчення дисконтного періоду кредитування зобов`язання по сплаті процентів визначається за ставкою 1087,70% річних, що становить 2,98% в день (п. 8.4 Договору).

Умовами п. 8.5 (п.п. 8.5.1, 8.5.2) передбачено можливість зменшення витрат (Дисконтна та Індивідуальна ставки - 1,64% в день) у разі дострокового повернення суми кредиту до закінчення дисконтного періоду або його пролонгації. Однак п. 8.7 Договору чітко встановлює, що якщо позичальник користуватиметься кредитом без продовження дисконтного періоду, умови про розрахунок загальних витрат на умовах п. 8.5 не застосовуються, і загальна вартість кредиту за весь дисконтний період визначається за Базовою процентною ставкою (2,10% в день).

Згідно з п. 8.8 Договору визначення розміру зобов`язань позичальника за Дисконтною чи Базовою ставкою є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, та залежить від виконання чи невиконання ним описаних умов. Визначення зобов`язань за Базовою процентною ставкою не є односторонньою зміною умов договору.

Пунктом 8.10 передбачено, що проценти в розмірі, визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу і до закінчення строку дії цього договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору строк його дії становить 5 років. Пунктом 12.4 передбачено, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за ставкою 1087,70% річних, що є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Згідно з п. 12.6 передбачено пільговий період - додаткові три календарних дні після спливу дисконтного періоду.

Відповідно до умов договору, довідки щодо дій позичальника, розрахунку заборгованості та долучених платіжних доручень відповідач отримав перший транш 4000,00 грн та надалі неодноразово ініціював отримання додаткових траншів. Кошти перераховувались відповідачу згідно з платіжними дорученнями протягом 11.08.2022 - 16.08.2022 років, у зв`язку з чим загальна сума отриманих кредитних коштів склала 12000,00 грн (а.с. 116-121).

Факт перерахування указаних вище коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 підтверджено інформацією АТ «Універсал Банк» від 17.05.2026 (а.с. 141-145).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (а.с. 22-27) Надалі сторонами укладалися додаткові угоди (зокрема №19, №26, №27, №31, №32), якими строк дії договору факторингу неодноразово продовжувався, у тому числі до 31 грудня 2024 року включно (а.с. 28-34).

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 204 від 22.11.2022 до договору факторингу № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за Договором (а.с. 35). Додатково факт відступлення та передачі прав вимоги підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 (а.с. 37) та Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 22.11.2022 (а.с. 37, зворот).

23 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти (а.с. 38-42).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до договору факторингу № 23/0224-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с. 43-44). На підтвердження факту передачі грошових коштів надано платіжну інструкцію № 5703 від 26.02.2024 на суму 6238410,72 грн (а.с. 45).

15 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до третіх осіб боржників (а.с. 46-51).

За даними Акта прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 Товариство прийняло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» реєстр боржників у кількості 64376 та набуло відповідні права вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників від 15.07.2025 до Товариства перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 54175,61 грн. (а.с. 52-54). Факт виконання позивачем грошових зобов`язань з фінансування за вказаним договором факторингу підтверджується відповідними платіжними інструкціями (№ 361, № 381, № 383, № 385, № 396, № 401, № 404, № 409, № 411) (а.с.58-62).

Наявність, розмір та структура заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 502145364 від 11.08.2022 підтверджуються детальними розрахунками заборгованості (а.с. 63-67), довідкою щодо дій позичальника та випискою з особового рахунку.

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначаються законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час.

Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного вище суд вважає, що Договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним, первісний кредитор виконав умови договору та надав позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі. Своєю чергою, відповідач свої обов`язки за договором належно не виконував, у встановлений договором строк кредит в повному обсязі не повернув, відсотків за користування кредитними коштами повністю не сплатив.

Дослідивши надані позивачем докази щодо зміни кредитора, суд доходить висновку про правомірність набуття ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права вимоги до відповідача. Судом встановлено, що право вимоги за договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» спочатку перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстру прав вимоги № 204 від 22.11.2022, потім до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 та Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024, а надалі до позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» на підставі Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 та Реєстру боржників (Акта прийому-передачі) від 15.07.2025.

Ці правовідносини за своєю правовою природою та змістом відповідають вимогам статті 1077 Цивільного кодексу України. Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є фінансовою установою, що відповідає вимогам статті 1079 ЦК України. Таким чином, перехід права вимоги до позивача є правомірним, а отже, обов`язок з погашення заборгованості виник у відповідача саме перед новим кредитором відповідно до положень статті 1082 ЦК України.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Суд детально перевірив надані позивачем розрахунки заборгованості та встановив, що нарахування здійснювалося у повній відповідності до умов Кредитного договору № 502145364 від 11.08.2022 з чітким математичним обґрунтуванням, яке відображає фактичні дії позичальника щодо отримання траншів та часткового погашення боргу.

З аналізу розрахунку первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та довідки щодо дій позичальника встановлено, що у період з 11.08.2022 по 16.08.2022 позичальник отримав кредитні кошти дванадцятьма окремими траншами на загальну суму 12000,00 грн.

17.08.2022 відповідач здійснив перший платіж у розмірі 1941,00 грн, який згідно з умовами договору було спрямовано на погашення нарахованих відсотків у сумі 910,20 грн та частково тіла кредиту в сумі 1030,80 грн. Внаслідок цього залишок тіла кредиту зменшився до 10969,20 грн (12000,00 грн - 1030,80 грн).

Надалі, 20.08.2022 позичальник сплатив 360,00 грн у рахунок погашення відсотків та ініціював передбачене п. 3.2 Договору продовження дисконтного періоду на 25 днів (до 19.09.2022) за індивідуальною процентною ставкою 1,64% в день, що в грошовому вираженні становило 179,89 грн щоденних нарахувань (10969,20 грн х 1,64%).

19.09.2022 відповідач здійснив черговий платіж у розмірі 5577,00 грн, який покрив нараховані відсотки на суму 5576,37 грн та частково погасив тіло кредиту на суму 0,63 грн. Після цього платежу залишок основної суми боргу (тіла кредиту) остаточно зафіксувався на рівні 10968,57 грн (10969,20 грн - 0,63 грн). Цим платежем дисконтний період було знову продовжено на 30 днів (до 19.10.2022) за зниженою процентною ставкою 1,31% в день, тобто по 143,69 грн щоденно (10968,57 грн х 1,31%).

Оскільки після 19.10.2022 позичальник не здійснював подальших платежів для пролонгації чи погашення кредиту, дисконтний період завершився. Відповідно до п. 8.4 та п. 12.4 Договору, після закінчення дисконтного періоду нарахування відсотків здійснювалося за ставкою 1087,70% річних, що становить 2,98% в день від фактичного залишку кредиту, тобто по 326,86 грн щоденно (10968,57 грн х 2,98%). Станом на дату відступлення права вимоги фактору ТОВ «Таліон Плюс» (22.11.2022) загальна заборгованість становила 26392,51 грн, що складалася з 10968,57 грн тіла кредиту та 15423,94 грн відсотків.

Після відступлення права вимоги, новий кредитор ТОВ «Таліон Плюс» в межах строку дії Договору та погодженої ставки 2,98% в день (по 326,86 грн щоденно) правомірно продовжив нарахування відсотків на незмінний залишок тіла кредиту в розмірі 10968,57 грн. Таке нарахування здійснювалося протягом 85 календарних днів (з 23.11.2022 по 15.02.2023 включно), що становить 27783,10 грн (85 днів х 326,86 грн). Внаслідок цього остаточна сума заборгованості за відсотками досягла 43207,04 грн (15423,94 грн + 27783,10 грн).

Надалі, після подальших відступлень права вимоги, наступні кредитори ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» жодних додаткових нарахувань не здійснювали. Тому загальна сума заборгованості є математично точною та становить 54175,61 грн, з яких: 10968,57 грн - заборгованість за тілом кредиту, 43207,04 грн - заборгованість за відсотками.

Надалі ТОВ «Таліон Плюс» правомірно продовжувало нарахування відсотків на залишок тіла кредиту (10968,57 грн) відповідно до погоджених умов Договору (за ставкою 2,98% в день). Внаслідок цього загальна сума заборгованості за відсотками досягла 43207,04 грн (станом на дату переходу прав вимоги до наступних кредиторів).

Наступні кредитори ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» нарахувань відсотків не здійснювали.

Остаточна сума заборгованості за відсотками, яка є фіксованою та пред`явлена до стягнення у цій справі, становить 43207,04 грн, є математично обґрунтованою, доведеною матеріалами справи й підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», складається із 10968,57 грн заборгованості по тілу кредиту та 43207,04 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, що разом становить 54175,61 грн.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

У зв`язку із задоволенням позову, в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2662,40 грн (який сплачено з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки при подачі позову через систему «Електронний суд»).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги коштом держави.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг.

На підтвердження цих витрат позивач надав: копію Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 68-69), укладеного між Товариством та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», копію додаткової угоди № 25771210678 від 01.09.2025 до указаного вище договору (а.с. 70), копію акта прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 на суму 7000,00 грн (а.с. 71), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10 (а.с. 72).

Згідно з наданими документами, вартість послуг становить 7000,00 грн (складання позовної заяви - 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи - 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту - 500,00 грн, підготовка клопотань - 500,00 грн). При розв`язанні питання про розподіл цих витрат суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, згідно з яким зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат з власної ініціативи. Оскільки відповідач не скористався своїм правом, не подав відзиву на позов та не заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, обов`язок доведення їх неспівмірності не виконаний. За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись наведеним, статтями 81, 141, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №502145364 від 11.08.2022 в сумі 54175 (п`ятдесят чотири тисячі сто сімдесят п`ять) грн 61 коп., з яких: 10968 грн 57 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 43207 грн 04 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 28.07.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК